Справа № 148/1998/23
Провадження №2/148/403/24
03 вересня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який подано в його інтересах та від його імені представником, адвокатом Дубовим Артемом Михайловичем, до ОСОБА_2 , за участі органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Тульчинської міської ради про визначення місця проживання дитини,
встановив:
Адвокат Дубовий А.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним вище позовом та в обгрунтування позовних вимог зазначив, що 28.04.2012 між позивачем та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 28.04.2012 зроблено актовий запис № 28. Після реєстрації шлюбу прізвище відповідачки змінено на « ОСОБА_4 ». За час перебування у шлюбі у сторін народилася дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач, як батько ОСОБА_5 вважає, що його малолітній син повинен проживати разом з ним, оскільки між ними наявний тісний емоційний зв'язок і дитина прихильна до батька а батько, в свою чергу, любить свого сина та бажає його виховувати.
Позивач, як батько малолітньої дитини, сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, не зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами, не веде аморального способу життя.
Позивач підтримує інтереси сина та сприяє його всебічному розвитку. Так, він супроводжує сина для відвідування ним занять, які проводяться ГО «Тульчинський міський клуб бойових мистецтв Гепард», забезпечує його спортивним інвентарем, сплачує за сина членські внески та фінансує витрати на відрядження для участі у змаганнях.
Також важливим є те, що у позивача наявне житло, а саме квартира, в якій він проживає зі своїм сином. Так, вказана квартира придбана на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори, та зареєстрованого в реєстрі за № 2-1712. І хоча, покупцем за вказаним договором є відповідач, його укладено під час перебування позивача та відповідача у зареєстрованому шлюбі. Даний договір укладено за згодою позивача, як іншого з подружжя відповідача. Отже квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності.
Позивач займається підприємницькою діяльністю та зареєстрований фізичною особою-підприємцем відповідно до законодавства України, у зв'язку з чим систематично отримує дохід, в той час як відповідачка не має самостійного джерела доходів.
Наведене безумовно вказує на те, що саме позивач має можливість забезпечити своїй дитині належні умови для розвитку та його становлення як особистості.
В зв'язку з викладеним, позивач просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 та судові витрати покласти на відповідачку.
В судовому засіданні представник позивача, адвокат Бушуєв М.О., позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Від неї до суду надійшла заява, в якій вона позовну вимогу про визначення місця проживання дитини з батьком визнає повністю.
В судовому засіданні представник органу опіки та піклування о особі служби у справах дітей Тульчинської міської ради не заперечив проти задоволення заяви. Також підтримав висновок від 17.01.2024 виконавчого комітету Тульчинської міської ради як органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
За таких обставин, з'ясувавши думку учасників справи, суд розглянув справу у відсутність відповідачки, на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області 08.01.2013 (а.с. 10 т.1).
Згідно копії паспорту серії НОМЕР_2 , виданого 26.12.2006 Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області, судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 16.10.2015 (а.с. 7 т.1).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 16.10.2015 (а.с. 33 т. 1).
З довідки виконавчого комітету Тудьчинської міської ради від 10.10.2023 судом встановлено, що місце проживання відповідачки ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 22 Т.1).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 28.04.2012, судом встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачем зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області 28.04.2012, про що зроблено актовий запис № 28 (а.с. 17 зв. бік т. 1).
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 07.02.2024 №148/1998/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 152 т. 1).
З копії договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Н.Ф., судом встановлено, що квартира загальною площею 49,9 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м. по АДРЕСА_1 придбана 05.10.2015 відповідачкою ОСОБА_2 . При цьому, як убачається з п.14 даного договору купівля-продаж квартири здійснена відповідачкою ОСОБА_2 за згодою другого з подружжя - ОСОБА_1 (а.с. 12, 13 т.1 ).
Згідно акту обстеження умов проживання від 20.11.2023, складеного спеціалістами служби усправах дітей Тульчинської міської ради, вбачається, що комісією проведено обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що житло розміщене на 2 поверсі п'ятиповерхового будинку, складається з 2 кімнат, коридору, кухні, ванної кімнати. Загальна площа квартири становить 49,9 кв. м., житлова 29,8 кв. м. В квартирі автономне опалення, наявний газовий котел, централізоване водопостачання та водовідведення. Житлово-побутові умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам проживання, квартира забезпечена всіма комунікаціями, обладнана необхідними меблями та побутовою технікою. У Назара наявне окреме місце для сну, навчання та ігор, відсутній доступ до небезпечних предметів в побуті, лікарських засобів. Обставини, що створюють загрозу життю та здоров' ю дитини, відсутні. Фактів жорстокого поводження з дитиною не встановлено. Усі потреби дитини забезпечені в повній мір. За цією адресою проживають та зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 126 т. 1).
За результатами оцінювання потреб сім'ї /особи ОСОБА_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно копії акту оцінки потреб сім'ї/особи, складеним фахівцем КУЦНСП Тульчинської міської ради, початок 31.10.2023 - завешення 03.11.2023, встановлено, що ознаки та чинники, які спричиняють складні життєві обставини, відсутні. Батько є приватним підприємцем, щоденно спілкується з дитиною, цікавиться його життям у ліцеї, основні доходи сімї задовільні (а.с. 127-132 Т.1).
За результатами оцінювання потреб сім'ї /особи ОСОБА_2 , проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , згідно копії акту оцінки потреб сім'ї/особи, складеним фахівцем КУЦНСП Тульчинської міської ради, початок 31.10.2023 - завершення 03.11.2023, встановлено, що ознаки та чинники, що спричиняють складні життєві обставини, наявні; основними такими ознаками та чинниками є: безробіття, неналежне виконання обов'язків матір'ю по догляду за дитиною, поведінкові розлади у Назара через розлучення батьків. Мати дитини є безробітною, планує влаштуватися на роботу за кордоном. За місцем її проживання проживають також її батьки, сестра, чоловік сестри, племінниця. Будинок належить її батькові. Будинок бехпечний для проживання дітей, але через велику кількість мешканців у Назара немає власної кімнати, власного ліжка, місця для навчання та відпочинку. (а.с. 133-137 Т.1)
Відповідно до копії медичної довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 1962 від 20.10.2023, виданого в.о. зав. Поліклінічним відділенням КНП «Тульчинська ЦРЛ» Тульчинської міської ради», у ОСОБА_1 ознаки гострих психічних розладів та ознаки наркологічних захворювань відсутні (а.с. 119 т. 1).
Згідно копії довідки № 261 від 20.10.2023, виданої лікарем-психіатром КНП «Тульчинська ЦРЛ» Тульчинської міської ради», ОСОБА_1 за медичною допомогою в психіатричний кабінет не звертався (а.с. 120 т. 1 ).
Відповідно до копії довідки № 262 від 20.10.2023, виданої лікарем-наркологом КНП «Тульчинська ЦРЛ» Тульчинської міської ради», ОСОБА_1 за медичною допомогою в наркологічний кабінет не звертався (а.с. 120 т. 1 ).
Відповідно до копії листа №2204/АП/02-32-2412-31 від 14.09.2023, адресованого ОСОБА_1 уповноваженою особою ГУ ДПС у Вінницькій області, його дохід згідно податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи на період воєнного стану, поданих за звітній період з 01.01.2023 по 30.06.2023, становить 42500 грн. (а.с. 14).
Згідно копії довідки від 24.11.2023 № 01-22/319 ОСОБА_5 , 2012 р.н., навчається в 5-Б класі Тульчинського ліцею №1 Тульчинської міської ради (а.с. 121Т.1).
Як установлено з характеристики від 24.11.2023 № 01-22/319 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Тульчинському ліцеї №1 з вересня 2019 року, до навчання ставиться відповідально, має бажання вчитися. Назар на даний час проживає з батьком ОСОБА_1 . Батько приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини, бере участь у шкільному та особистому житті дитини, спілкується з вчителями, класним керівником. Стосунки у родині приязні (а.с. 122Т.1).
Згідно копії довідки від 29.09.2023, виданої ОСОБА_1 керівником Клубу «Гепард», його син ОСОБА_5 з 01.09.2020 по даний час відвідує зайняття зі змішаних єдиноборств ММА у Клубі Бойових Мистецртв «ГЕПАРД» м. Тульчина. Тренування ОСОБА_5 відвідує у супроводі батька ОСОБА_1 , який забезпечує свого сина спортивним інвентарем для занять, сплачує внески та фінансує витрати сина у відрядженні на замагання (а.с. 9 т. 1 ).
Згідно рішення №32 від 17.01.2024 виконавчий комітет Тульчинської міської ради Вінницької області вирішив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Висновок направити до Тульчинського районного суду (а.с. 104 т. 1 ).
Відповідно до висновку виконавчого комітету Тульчинської міської ради про доцільність визначення місця проживання малолітнього малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий комітет Тульчинської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його проживання за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 105-106 т.1).
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить із такого.
Статтею 51 Конституції України кожному з подружжя гарантовані рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Як слідує зі змісту ч.2 ст. 2 СК України сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання врегульовано Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч.ч.7, 8 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Як визначено ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Згідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
Відповідно до положень статті 3 Міжнародної Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01.07.2017 у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (рішення від 08.01.2009 у справі "Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії" та рішення від 16.07.2015 у справі "Мамчур проти України").
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, психологічний стан тощо. Найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29.11.2017 в справі № 6-1945цс17).
Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, на турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.
Така правова позиція викладена і Верховним Судом України в постанові від 14.12.2016 у справі № 6-2445цс16.
Отже, вищезазначене положення Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.
В постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №204/6905/17 зазначено, що тлумачення ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
При цьому, вимоги національного законодавства, а саме: ст. 21, 22, 24, 51 Конституції України, ст. 141 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають рівність всіх громадян перед законом і рівність обох батьків щодо виховання та утримання своїх дітей без будь-яких привілеїв і обмежень, включаючи стать особи.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
За приписами, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Отже, з досліджених в ході судового розгляду доказів судом встановлено, що сторони проживають окремо, з часу розірвання шлюбу між ними їх малолітній син проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем для дитини створені всі належні умови для проживання, виховання та розвитку. В м. Тульчин дитина відвідує школу, гурток бойовиїх мистецтв. Мати дитини, відповідачка ОСОБА_2 безробітна, проживає в.с Клебань біля своїх батьків, де належних умов для дитини, зокрема, для навчання, відпочинку, не створено.
З огляду на викладене, враховуючи висновок органу піки та піклування Тульчинської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дитини, недоцільність порушення стабільності його повсякденного життя, відсутність виключних обставин, які б указували на неможливість проживання дитини окремо від позивача, а також той факт, що дитина тривалий час проживає саме з батьком, і те що матір дитини проживає окремо від дитини, а також те, що відповідач ОСОБА_2 визнала позов повністю та це визнання не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб, суд доходить висновку, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 . максимально відповідатиме найкращим інтересам дитини. Тому позов підлягає задоволенню.
При цьому суд зазначає, що визначення місця проживання дитини разом із батьком не позбавляє матір права на особисте спілкування з сином та прийняття участі у його вихованні. За наявності підстав матір має право порушувати питання про зміну місця проживання дитини.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн., які документально підтверджені (а.с. 1).
На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 3, 9. Конвенції про права дитини, ст. 2, 7, 141, 160, 161 СК України, ст.ст. 8, 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , судові витрати з оплати судового збору в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Суддя Л.А. Штифурко