Справа № 132/2118/24
Провадження № 2-а/132/24/24
Рішення
Іменем України
17 вересня 2024 року місто КАЛИНІВКА
Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - РИБАК І.Ю., за участі: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката КАТРИЧА П.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області справу № 132/2118/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови № 195 в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, від 01 липня 2024 року,
09.07.2024 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 195 в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, від 01 липня 2024 року, а провадження у справі закрити. В обґрунтування цієї вимоги зазначив, що відповідно до оскаржуваної постанови його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00грн. Згідно постанови, він будучи зарахованим у запас, порушив вимоги пункту 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року (до 05.01.2023 року - абзац 18 пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року), не прибув до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік військовозобов'язаних, внаслідок чого з квітня 2023 року по теперішній час не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних за задекларованим (зареєстрованим місцем проживання), та для оформлення військово-облікового документу до цього часу не з'являвся, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що має ознаки ухилення від військового обліку, внаслідок чого було порушено вимоги п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та вбз.2 п.1 ч.1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року (до 05.01.2023 року - абзац 2 пункту 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року). Вважає дану постанову протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, оскільки він з'явився до комісії з питань приписки, та був 25.01.2007 року приписаний до призовної дільниці Калинівського районного військового комісаріату Калинівського району Вінницької області, а отже взятий на військовий облік. З квітня 2013 року по теперішній час, він повісток про прибуття до органів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на облік та перевірку військово-облікових даних не отримував. Крім того, відповідно до контрольного талону мобілізаційного розпорядження № 2 за реєстровим № 2/1043, йому надана відстрочка від призову. Окрім цього, протокол про адміністративне правопорушення складений через 11 років з дня вчинення правопорушення, хоча всі його військово-облікові дані були наявні у відповідача. З урахуванням наведеного, беручи до уваги те, що ніякої повістки про з'явлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки він не отримував, а тому відноситься до інших військовозобов'язаних, які на протязі 60 днів від дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто до 17.07.2024 року повинен бути уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Таким чином, оскільки термін наданий законом для виконання вищезазначеного обов'язку не закінчився, тому він не порушував вимог Закону про мобілізацію, що відображено в протоколі. Крім того, моментом вчинення правопорушення визначено - квітень 2013 року, тобто до введення особливого періоду, який почав діяти з 2014 року, а редакція ч.3 ст.210 КУпАП почала діяти лише з 19.05.2024 року, а відтак її застосування суперечить ст.8 КУпАП, а тому таке правопорушення не може вважатися триваючим.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Калинівського районного суду Вінницької області від 12.07.2024 року, визначено склад суду з розгляду адміністративного позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 16.07.2024 року, адміністративний позов залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення його недоліків.
Недоліки адміністративного позову усунені позивачем у визначений судом строк.
На підставі ухвали судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_2 від 02.08.2024 року, відкрите спрощене позовне провадження за адміністративним позовом, призначено його до судового розгляду, відповідачам надано можливість подати відзив на позов.
У відзиві на позов, ІНФОРМАЦІЯ_3 просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, оскільки вважає їх необґрунтованими. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до військового обов'язку, являється військовозобов'язаним, який 28.06.2024 року особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з питання оновлення даних. Проте було встановлено, що він порушив вимоги пункту 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року (до 05.01.2023 року - абзац 18 пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року), не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для взяття на військовий облік військовозобов'язаних, внаслідок чого ОСОБА_1 по теперішній час не з'являвся для оформлення військово-облікового документа. Внаслідок своїх дій, ОСОБА_1 вчинив триваюче правопорушення, яке почалося у 2013 році, коли він особисто мав з'явитися для взяття на військовий облік військовозобов'язаних згідно Витягу з книги протоколів від 09.04.2013 року, та яке закінчилося у червні 2024 року, коли ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про взяття його на військовий облік та видачу військово-облікового документу, що є порушенням правил військового обліку. При цьому, КУпАП не містить визначення поняття триваюче правопорушення, проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином. Така ж позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 804/401/17, в якій суд роз'яснив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризується тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону. При винесенні оскаржуваної постанови були дотримані всі вимоги чинного законодавства, а тому правових дістав для визнання її протиправною та скасування, не має.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду позовної заяви був повідомлений в передбаченому законом порядку, залучив до участі у справі в якості свого представника - адвоката Катрича П.С. Адвокат КАТРИЧ П.С. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у поданому позові.
Відповідачі - уповноважені представники ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку.
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному законом, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків:
Судом достеменно встановлено, що 01 липня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 винесено постанову № 195 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000грн.00коп.
Із змісту оскаржуваної постанови за № 195 від 01 липня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 будучи зарахованим в запас, всупереч вимог пункту 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року (до 05.01.2023 року - абзац 18 пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року), не прибув до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , для взяття на військовий облік військовозобов'язаних, внаслідок чого з квітня 2023 року по теперішній час, не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, та не звертався для оформлення військово-облікового документа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та має ознаки ухилення від військового обліку, внаслідок чого було порушено вимоги пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та абзац 2 пункту 1 частини 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року (до 05.01.2022 року - абзац 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року), внаслідок своїх дій вчинив триваюче правопорушення, коли в квітні 2013 року особисто мав з'явитися для взяття на військовий облік військовозобов'язаних, та яке закінчилося у липні 2024 року, в момент звернення до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про взяття його на військовий облік та видачу військово-облікового документу, що є порушенням правил військового обліку.
Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
За змістом статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами частини 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно статті 235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2024 року уповноваженою посадовою особою другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 був складений протокол № 195 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, який був розглянутий начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 , яким була винесена постанова № 195 від 01.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Факт порушення правил військового обліку, вчинене в особливий період, ОСОБА_1 на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення, не оспорював, власноручно в своїх поясненнях щодо суті правопорушення зазначив, що нестав вчасно на військовий облік через незнання ним законодавства. Просить розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року, з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, та діє до теперішнього часу.
За змістом частин 1-3 статті 1, статті 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 921 від 07 грудня 2016 року, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.
30 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України відповідно до частини п'ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», був прийнятий та затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів № 1487, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
У силу абзацу 3 пункту 16 цього ж Порядку № 1487 від 30.12.2022 року, персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 від 30.12.2022 року, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період . Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно пункту 4 Порядку № 1487 від 30.12.2022 року, завданнями військового обліку є: утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов'язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів; організація своєчасного бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов'язку.
За пунктом 20 Порядку № 1487 від 30.12.2022 року, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Пунктом 23 Порядку № 1487 від 30.12.2022 року визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи. Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Згідно додатку 2 до Порядку № 1487 від 30.12.2022 року «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів ; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Слід також зазначити, що об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Аналізуючи обставини справи до досліджені матеріали, суд прийшов до висновку, що відповідач довів суду належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 допустив порушення правил військового обліку, вчинене в особливий період, а тому в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, за яке його 01.07.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові.
Будь-яких належних доказів щодо протилежного матеріали справи не містять, та ОСОБА_1 не доведено.
Більш того, протокол про адміністративне правопорушення, який в силу закону, є одним із доказом вчинення даного адміністративного правопорушення, підписаний ОСОБА_1 без зауважень, в якому останній власноручно зазначив, що вчасно не встав на військовий облік через незнання законодавства, чим фактично своїми діями підтвердив факт порушення ним правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Частиною 1 статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Тобто, приписами статті 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
Згідно з пунктом 7 статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Як вбачається зі змісту статті 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
Верховний Суд у в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 158/286/17 зазначив: КУпАП не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
З правових висновків, викладених в пунктах 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі № 487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Отже, характерною ознакою вчинення триваючого правопорушення є те, що час його вчинення не обмежується якимось моментом у часі або конкретною датою, а час його вчинення характеризується тривалим часовим періодом і завершується або припиненням правопорушення особою самостійно, зокрема виконання нею обов'язку, або притягненням її до відповідальності, або скасування закону, який визнає таке діяння правопорушенням.
Також протягом вчинення триваючого правопорушення може змінюватись його правова кваліфікація. Так, якщо у момент початку його вчинення вона могла визначатись однією нормою закону, то під час його вчинення законодавець шляхом внесення змін може змінити її назву, номер, частину, санкцію тощо.
Відтак, якщо дія (бездіяльність) особи на момент вступу в дію нового закону про відповідальність продовжує бути правопорушенням і особа продовжує його вчиняти (перебувати у стані вчинення правопорушення), то вона підлягає відповідальності на підставі закону, який є чинним на час продовження вчинення нею такого правопорушення.
З урахуванням наведеного, оскаржувана постанова № 195 від 01.07.2024 року винесена в межах строків накладення адміністративного стягнення передбачених ч.1 ст.38 КУпАП, протягом двох місяців з дня його виявлення.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.06.2020 у справі № 345/4368/16-а.
Щодо решти інших доводів позивача суд зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п.26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, а тому підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.
Керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.132-1, 251, 256, 258, 268, 279, 280, 283-285 КУпАП, ст.ст.6, 10, 11, 12, 17, 70, 71, 94, 159-163, 171-2 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови № 195 в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, від 01 липня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя