Справа № 201/4820/24
Провадження № 2-а/201/43/024
19 вересня 2024 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщев С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Стислий виклад позиції позивача.
26 квітня 2024 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та просила:
1.Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк на оскарження Постанови начальника Чернівецької митниці Майтапова Є.В. від 13.03.2024 року в справі про порушення митних правил №1211/40800/23 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України;
2.Скасувати Постанову начальника Чернівецької митниці Майтапова Є.В. від 13.03.2024 року в справі про порушення митних правил №1211/40800/23 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України, та закрити провадження у цій справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог, позивачка зазначила, що вказану постанову нею було отримано 20 квітня 2024 року. При цьому, участі у розгляді адміністративної справи щодо порушення митних правил вона не приймала, отже, відповідач протиправно позбавив позивачку можливості висловити свою позицію по суті справи, надати докази та спростувати висунуті обвинувачення, скористатися правовою допомогою тощо. Водночас, висновки, зроблені посадовою особою в зазначеній постанові не відповідають реальним обставинам справи, що прямо пов'язано із односторонністю і неповнотою розгляду справи з очевидним обвинувальним ухилом і необ'єктивним розглядом справи.
Позивачка посилається на те, що її притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона намагалася перемістити через митний кордон України валютні цінності, а саме: 4100 євро та 72400 доларів США, загальна сума готівкових коштів становить 2770062,16 гривень (по курсу НБУ станом на 13.11.2023 року 10000 євро становить 385 420 гривень України), що на 2384642,16 гривень України перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, чим порушено вимоги Митного кодексу України та Закону України №2473-VIIІ від 21 червня 2018 року. Цей факт було встановлено 13.11.2023 року під час перетину нею кордону та здійснення митних формальностей.
В своїх поясненнях громадянка ОСОБА_1 повідомила, що 13.11.2023 року вона слідувала на автомобілі «ТОУОТА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , через пункт пропуску «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці з України до Болгарії по смузі руху «Зелений коридор». При опитуванні заявила про наявність та пред'явила інспектору митниці іноземну валюту: грошові кошти у сумі 4100 Євро та 72400 доларів США. Про те, що вказану валюту необхідно декларувати, вона не знала. Вказану валюту не приховувала.
З'ясувавши зазначене, головним державним інспектором ВМО № 1 м/п «Вадул - Сірет» п/п «Порубне - Сірет» Чернівецької митниці ОСОБА_2 було тут же складено Протокол про порушення митних правил № 1211/40800/23 щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до змісту протоколу, будь - які грошові кошти у гр. ОСОБА_1 не вилучались, що вказано у відповідному розділі цього Протоколу. Разом з цим, долучені до протоколу: копія листка закордонного паспорту (1 арк.); копія контрольного талону (1 арк.) та копія акту огляду від 13.12.2023 року (1 арк.) не можуть бути доказами вини позивачки.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення за вказаним проколом, на адресу Чернівецької митниці 23.01.2024 року надходило клопотання (вх.№1054/8.19 від 23.01.2024 року) адвоката Хрипунова Д.Г. в інтересах гр. ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, та про виклик свідків, однак, відповідачем не було вчинено жодних дій, щодо розгляду у встановленому законом порядку вказаних клопотань.
На думку позивача, вказані обставини свідчать про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, а отже, справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Стислий виклад позиції відповідача.
18 червня 2024 року через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач безпідставно звернувся до суду за захистом, оскільки жодного порушення прав, свобод чи законних інтересів не надано. У вказаному відзиві відповідач зазначив, зокрема, що неодноразові заявлення представником позивача клопотань про відкладення розгляду справи безпосередньо у день її розгляду, свідчить про зловживання наданими Митним кодексом України процесуальними правами, що мало на меті затягування розгляду справи та уникнення гр. України гр. ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Відповідач послався на те, що згідно із ч. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Отже, на думку відповідача, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, справу розглянуто ним на підставі зібраних доказів, які містяться в матеріалах справи. Таким чином, відповідач вважає, що позивач не вірно вказав на порушення ним порядку розгляду справи про порушення митних правил, як на підставу для скасування постанови митниці у справі про порушення митних правил, оскільки сама по собі відсутність позивача під час розгляду справи не має правового наслідку у вигляді скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Крім того, відповідачем у відзиві висловлено думку про те, що розгляд справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є беззаперечною підставою для скасування рішення про її притягнення до такої відповідальності і визнання особи не винною.
Такий правовий наслідок може мати місце за умови, що через неналежне повідомлення особа була позбавлена права (можливості) надати докази, які б могли вплинути на правову кваліфікацію її діяння.
Отже, з огляду на те, що в розумінні відповідача, ані до митниці, ані до суду першої інстанції позивачка не надала доказів неналежного її повідомлення, внаслідок чого, остання була позбавлена права (можливості) надати докази, які б могли вплинути на правову кваліфікацію її діяння, тому висновок позивачки є неправильним. У підсумку, відповідач вказав, що доводи, викладені в адміністративному позові ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 26 квітня 2024 року, дану справу розподілено до розгляду судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщеву С.С. (а.с.32).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня.2024 року, позовну заяву залишено без руху, а ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня.2024 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у даній адміністративній справі (а.с.34, 69).
18 червня 2024 року через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю (а.с.75).
25 червня 2024 року засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на позовну заяву аналогічного змісту, до якого було додано копії матеріалів адміністративної справи №1211/40800/23 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України.
Відповідно до ч.8 ст.279 ЦПК України, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до наступного.
Обставини справи, що встановлені судом.
13.11.2023 року головним державним інспектором ВМО № 1 м/п «Вадул - Сірет» п/п «Порубне - Сірет» Чернівецької митниці ОСОБА_2 було складено Протокол про порушення митних правил № 1211/40800/23 щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначеним протоколом установлено:
«13.11.2023 року о 14 год. 09 хв. на територію п/п «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці в зону митного контролю заїхав легковий автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 200» д.н. НОМЕР_1 під керуванням гр.. України ОСОБА_3 , який слідував з України до Болгарії в приватних справах. У даному автомобілі також слідувала гр.. України ОСОБА_1 . Вказані громадяни до митного контролю надали контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору», чим своїми діями заявили про те, що переміщувані ними через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території України.
Так, згідно ч. 5 ст. 366 МК України обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 6 даної статті громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
Під час митного огляду ОСОБА_3 пред'явив особисті речі та 10000 євро, а ОСОБА_1 пред'явила особисті речі, а також валюту в сумі: 4100 євро та 72400 доларів США.
У відповідності до Закону України N 2473-VIII від 21 червня 2018 року «Про валюту і валютні операції» ч.1 ст. 8. «Транскордонне переміщення валютних цінностей» Транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. (Постанова КМУ від 27 лютого 2019 p. N 203 «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей».
Відповідно з Постановою від 2 січня 2019 року №3 Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей»:
1) готівкова валюта - це готівкова валюта України і готівкова іноземна валюта у вигляді банкнот і монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави, банкноти і монети, вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;
5. Фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.
6. Фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
В даному випадку гр. України ОСОБА_1 переміщує через митний кордон України валютні цінності, а саме 4100 євро, 72400 доларів США, загальна сума готівкових коштів становить 2770062,16 гривень (по курсу НБУ станом на 13.11.2023 року 10000 євро становить 385 420 гривень України), що на 2384642,16 гривень України перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування.
Під час здійснення митних формальностей було встановлено, що громадянином України ОСОБА_1 порушено вимоги законодавчих актів:
- Митного кодексу України від 13.03.2012, № 4495-VI, ст. 257;
- Закону України N 2473-V11I від 21 червня 2018 року «Про валюту і валютні операції»;
- Постанови КМУ від 27 лютого 2019 p. N 203.
Таким чином гр. України ОСОБА_1 вчинила недекларування валютних цінностей, що переміщуються ним через митний кордон України в сумі 2384642,16 гривень України, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування.
Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст.. 471 Митного кодексу України».
У розділі зазначеного протоколу щодо вилучення будь - яких грошових коштів у ОСОБА_1 проставлено прочерки, з чого можна зробити висновок про те, що грошові кошти не вилучались. До протоколу долучені: копія листка закордонного паспорту (1 арк.); копія контрольного талону (1 арк.) та копія акту огляду від 13.12.2023 року (1 арк.).
Відповідно до запису у цьому протоколі, розгляд справи відносно ОСОБА_4 призначено на 13.12.2023 року о 11:00 год. в адмінбудинку Чернівецької митниці за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 248М.
Крім того, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, копії яких надіслано відповідачем на адресу суду разом із відзивом на позов, випливає, що Протокол про порушення митних правил № 1211/40800/23 щодо гр. ОСОБА_1 , наявний у цих матеріалах, містить рукописний запис «Протокол мною прочитано, зауважень немає» і підпис ОСОБА_1 у відповідній графі, де зазначено, що вона отримала другий примірник цього протоколу. Також протокол підписано свідками: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Водночас, суд звертає увагу на той факт, що в копії примірника зазначеного протоколу про порушення митних правил №1211/40800/23 від 13.11.2023 року, який додано до позову позивачкою, зазначений рукописний запис «Протокол мною прочитано, зауважень немає», відсутній, хоча підписи ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наявні (а.с.13-14).
В подальшому, відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення колії яких надіслано до суду відповідачем, розгляд цієї справи відбувався наступним чином:
13.12.2023 року до Чернівецької митниці надійшло клопотання (вх.№ 16693/8.19-24 від 13.12.2023 року) від адвоката Хрипунова Д.Г. в інтересах гр. ОСОБА_7 (ордер серія АЕ №1238792) про відкладення розгляду справи та надання матеріалів справи для ознайомлення. Вказане клопотання розглянуто та долучено до матеріалів справи про порушення митних правил №1211/40800/23. Листом Чернівецької митниці від 15.12.2023 року №7.2-20- 04/10/9937 гр. ОСОБА_1 , та її представника - адвоката Хрипунова Д.Г., повідомлено про призначення до розгляду справи на 24.01,2024 року о 11:00 год.
23.01.2024 року до Чернівецької митниці надійшло клопотання (вх.№ 1054/8.19 від 23.01.2024 року) від адвоката Хрипунова Д.Г. про відкладення розгляду справи. Листом Чернівецької митниці від 25.01,2024 року №7.2-20/7.2-20-04/10/206 гр. ОСОБА_1 , та її представника - адвоката Хрипунова Д.Г., повідомлено про призначення до розгляду справи на 14.02.2024 року об 11:00 год.
14.02.2024 року до Чернівецької митниці надійшло клопотання (вх.№2038/8.19 від 14.02.2024 року) від адвоката Хрипунова Д.Г. про відкладення розгляду справи. Листом Чернівецької митниці від 15.02.2024 року №7.2-20/7.2-20-04/10/417 гр. ОСОБА_1 , та її представника - адвоката Хрипунова Д.Г., повідомлено про призначення до розгляду справи на 06.03.2024 року об 11:00 год.
06.03.2024 року до Чернівецької митниці надійшло клопотання (вх.№3289/8.19 від 06.03.2024 року) від адвоката Хрипунова Д.Г. про відкладення розгляду Справи. Листом Чернівецької митниці від 08.03.2024 року №7.2-20/7,2-20-04/10/698 гр. ОСОБА_1 , та її представника - адвоката Хрипунова Д.Г., повідомлено про призначення до розгляду справи на 13.03.2024 року об 11:00 год.
Отже позивачу, та його представнику було відомо про розгляд справи 13.03.2024 року. Однак, зазначені особи на розгляд справи не з'явились.
Разом з тим, в день розгляду справи, а саме: 13.03.2024 року, до Чернівецької митниці в черговий раз надійшло клопотання адвоката Хрипунова Д.Г. від 12.03.2024 року №Г-12032024/2024 (вх.№3802/8.19 від 13.03.2024 року) про відкладення розгляду справи.
Крім того, 23.01.2024 року на адресу Чернівецької митниці надійшло клопотання (вх.№ 1054/8.19 від 23.01.2024 року) адвоката Хрипунова Д.Г. в інтересах гр. ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, та про виклик свідків, а саме: співробітника ДПСУ ВПС «Порубне» ОСОБА_5 та головного державного інспектора ВБНПНіЗ УБК та ПМП Чернівецької митниці ОСОБА_6 .
Зазначене клопотання задоволено, про що свідчать наявні в матеріалах справи про порушення митних правил №1211/40800/23 протоколи опитування зазначених свідків від 05.02.2024 року, та від 06.02.2024 року.
13 березня 2024 року, на підставі зібраних матеріалів, начальником Чернівецької митниці Майтаповим Є.В. винесено Постанову у справі про порушення митних правил №1211/40800/23 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.471 Митного кодексу України за те, що вона намагалася перемістити через митний кордон України валютні цінності, а саме: 4100 євро та 72400 доларів США, загальна сума готівкових коштів становить 2770062,16 гривень (по курсу НБУ станом на 13.11.2023 року 10000 євро становить 385 420 гривень України), що на 2384642,16 гривень України перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, чим порушено вимоги Митного кодексу України та Закону України №2473-VIIІ від 21 червня 2018 року.
Цією Постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків від суми 2384642,16 гривень, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил, а саме 476928, 43 гривень України.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачкою, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
В даному випадку, як випливає з матеріалів справи, та не заперечується й самою позивачкою, 13.11.2023 року о 14 год. 09 хв. в зону митного контролю пункту пропуску «Порубне-Сірет» митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці заїхав легковий автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням громадянина України ОСОБА_8 , який слідував з України до Болгарії у приватних справах. У даному автомобілі в якості пасажира слідувала громадянка України ОСОБА_1 - позивачка по даній адміністративній справі.
Вказані громадяни до митного контролю надали контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору», чим своїми діями заявили про те, що переміщувані ними через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території України.
Водночас, відповідно до ч.5 ст.366 МК України обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Згідно із ч.6 даної статті громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Під час митного огляду громадянин ОСОБА_3 пред'явив особисті речі та 10000 євро, а громадянка ОСОБА_1 пред'явила особисті речі, а також іноземну валюту в сумі; 4100 євро та 72400 доларів США.
Однак, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про валюту і валютні операції» транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 27 лютого 2019 р. N 203 «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей»).
Відповідно до Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 2 січня 2019 року N 3 (далі Положення №3) готівкова валюта - це готівкова валюта України і готівкова іноземна валюта у вигляді банкнот і монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави, банкноти і монети, вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу.
Фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу (п.5 Положення №3).
Фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі (п.6 Положення №3).
В даному випадку громадянка України ОСОБА_1 намагалася перемістити через митний кордон України валютні цінності, а саме: 4100 євро та 72400 доларів СІЛА, загальна сума готівкових коштів становить 2770062,16 гривень (по курсу НБУ станом на Ш11.2023 року 10000 євро становить 385 420 гривень України), що на 2384642,16 гривень України перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування.
Під час здійснення митних формальностей встановлено, що громадянкою України ОСОБА_1 Порушено вимоги законодавчих актів:
- Митного кодексу України від 13.03.2012, № 4495-VI, ст. 257;
- Закону України N 2473Л/,ІИ від 21 червня 2018 року «Про валюту і валютні операції»;
- Постанови КМУ від 27 лютого 2019 р. N 203.
Суд відхиляє доводи позивачки про те, що вона не знала про необхідність декларування вказаної валюти, та цю валюту не приховувала, адже відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Також відхиляє суд й доводи позивачки про те, що про наявність у неї зазначених грошових коштів та намір перемістити їх за митну території України, вона повідомила представникам митниці добровільно, та ці кошти не приховувала, адже така обставина на кваліфікацію її дій не впливає.
Не може суд взяти до уваги й той факт, що під час складання протоколу про порушення митних правил, зазначені грошові кошти у позивачки вилучені не були, адже частинами 1-3 статті 511 Митного кодексу України врегульоване таке:
1. Товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.
2. У разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, частиною третьою статті 471, статтями 472, 473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.
3. У разі вчинення порушення митних правил особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів у кількості, необхідній для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, транспортних засобів відповідно до частини другої статті 541 цього Кодексу.
З наведеного випливає, що у разі виявлення ознак вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.471 Митного кодексу України, вилучення предмету порушення митних правил (грошових коштів), за правилами ч.1 ст.511 Митного кодексу України, - є правом уповноважених на це осіб, а не обов'язком, на відміну від інших випадків, перелічених у ч.2 ст.511 Митного кодексу України.
В даному випадку суд погоджується із тим, що потреби вилучати зазначені грошові кошти у позивачки не було, адже вона не тільки не заперечувала проти факту наміру вивезти їх з митної території України без відповідного декларування, але й сама повідомила представників митниці про ці наміри, пред'явивши кошти для огляду, та засвідчивши цей факт своїм підписом у вищезгаданому протоколі, який вона підписала без зауважень, та власноруч складеним поясненням з цього приводу. При цьому вона є громадянкою України, має постійне місце проживання в Україні та адресу реєстрації, тому в даному випадку не було потреби й в застосуванні ч.3 ст.511 МК України.
Відсутність в копії примірника зазначеного протоколу про порушення митних правил №1211/40800/23 від 13.11.2023 року, який додано до позову позивачкою, рукописного запису «Протокол мною прочитано, зауважень немає», хоча в копії цього протоколу, який надіслано суду відповідачем такий запис наявний, не може ставити під сумнів сам факт складання такого протоколу, та правильність відображення у ньому подій, щодо яких він складений, адже інших відмінностей ці екземпляри протоколу не містять, підписи самої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наявні в обох його екземплярах. З порівняння обох примірників протоколу виливає, що вони складалися комп'ютерним способом, а у відповідних графах вносилися рукописні тексти та підписи присутніх осіб та свідків, при цьому зазначено, що ОСОБА_1 примірник протоколу отримала 13.11.2023 року, з чого можна зробити висновок, що внесення рукописного запису «Протокол мною прочитано, зауважень немає» в отриманий нею примірник зазначеного протоколу, залишилося на її власний розсуд.
Водночас, суд бере до уваги той факт, що в своїх поясненнях, викладених у протоколі її опитування уповноваженим працівником митниці, ОСОБА_1 повідомила, що 13.11.2023 року вона слідувала через пункт пропуску "Порубне" Чернівецької митниці з України до Болгарії по смузі руху "зелений коридор". При опитуванні заявила про наявність та пред'явила інспектору митниці іноземну валюту у сумі 4100 Євро та 72400 доларів США. Цей протокол опитування, також як і протокол про порушення митних правил, ОСОБА_1 підписала без зауважень.
Вчинення правопорушення громадянкою України ОСОБА_1 стверджується не тільки протоколом про порушення митних правил №1211/40800/23 від 13.11.2023 року та поясненнями самої ОСОБА_1 , але й протоколами опитування свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та іншими матеріалами справи про ПМП.
Отже, оскільки ОСОБА_1 вчинила недекларування валютних цінностей, що переміщуються нею через митний кордон України в сумі 2384642,16 гривень України, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, то зазначені обставини дали підстави відповідачу дійти обґрунтованого висновку про наявність в її діях складу порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 МК України.
Так, відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад будь-якого правопорушення включає в себе: об'єкт правопорушення, суб'єкт правопорушення, об'єктивну сторону правопорушення, суб'єктивну сторону правопорушення.
Диспозицією ч.1 ст.471 МК України є недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через Митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування.
Об'єктом правопорушення згідно вказаної статті Митного кодексу України є встановлений чинним законодавством порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України.
Об'єктивною стороною порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.471 Митного кодексу України, є недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування.
Суб'єктом правопорушення є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а суб'єктивна сторона характеризується виною у формі умислу або необережності.
Надаючи оцінку діям та рішенням відповідача, суд бере до уваги, що процедура розгляду порушень митних правил врегульована нормами Митного кодексу України та законодавством України про адміністративні правопорушення.
Так, відповідно до ст.ст. 487-489 Митного кодексу України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до Митного кодексу України, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є : підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 495 Митного кодексу України передбачено, що доказами у справі про порушення митних правий є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді.
Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст.523 МК України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Отже, постанову митниці винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України.
Відповідно до ст.525 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.
Водночас, відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст.11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до ст.17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Водночас, відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Водночас, приписами ст.247 КУпАП унормовано наступне:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Аналізуючи вищевикладене, суд бере до уваги наступне.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
2. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
4. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.2 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
В даному випадку позивачка отримала оскаржувану постанову у строк, що перевищує десять днів з дня її винесення, участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення не приймала, тому строк звернення до суду підлягає поновленню.
Водночас, з огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про те, що обставини, які б згідно ст.ст. 17, 247 КУпАП виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , або виключали провадження у справі про ПМП № 1211/40800/23, не встановлено. В діях позивачки наявні всі чотири ознаки складу правопорушення, відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Щодо судових витрат.
За змістом ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на результат вирішення справи, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 10, 11, 17, 18, 38, 247 КУпАП, ст.ст.318, 366, 458, 471, 487-489, 485, 511, 523, 525 МК України, ст.ст. 2, 5, 72-79, 90, 132, 139, 242-246, 255, 286 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк на оскарження Постанови начальника Чернівецької митниці Майтапова Є.В. від 13.03.2024 року у справі про порушення митних правил №1211/40800/23 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України.
В задоволені позову ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України у справі про порушення митних правил №1211/40800/23 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев