Справа № 175/7744/23
Провадження № 1-кп/175/446/23
2024
18 вересня 2024 року смт Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої: судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
за участю потерпілої: ОСОБА_4
за участю захисника: адвоката ОСОБА_5
за участю обвинуваченого: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023041570000644 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Микульське-на-Дніпрі Солонянського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, маючого повну загальну середню освіту, одруженого,
обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
03 жовтня 2023 року, приблизно об 11 годин 40 хвилин, обвинувачений ОСОБА_6 керував автомобілем марки «Mercedes-Benz», моделі «Е 220», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Н-08 «Бориспіль - Маріуполь» з боку м. Запоріжжя у напрямку м. Дніпро.
На шляху прямування ОСОБА_6 , грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, маючи технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, змінив напрямок руху ліворуч, виїхав за межі проїзної частини, де, рухаючись по ґрунтованому покриттю, втратив контроль над керуванням автомобіля та у некерованому стані виїхав за межі проїзної частини дороги, де скоїв наїзд на дерево, яке розташоване за межею автодороги Н-08 «Бориспіль - Маріуполь» в районі дорожнього знаку «420» + 14,7 м в АДРЕСА_2 .
В діях водія ОСОБА_6 маються порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України, допущені водієм ОСОБА_6 , перебувають в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля марки «Mercedes-Benz», моделі «Е 220», ОСОБА_4 були спричинені такі тілесні ушкодження: сумісна тупа травма тіла: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана в тім'яній ділянці справа; закрита травма грудної клітини з геморагічними вогнищами забиття нижніх часток обох легень, з явищами правостороннього пневмотораксу; закритий уламковий перелом правої ліктьової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.
Під час судового провадження між прокурором та обвинуваченим за участю захисника укладена угода про визнання винуватості від 18 вересня 2024 року, відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Відповідно до умов наданої угоди, прокурор та обвинувачений уклали цю угоду про визнання винуватості, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 286 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для цього кримінального провадження, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Сторони узгодили призначення покарання підозрюваному за ч. 2 ст. 286 КК України у виді трьох років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням обвинуваченого від відбуття призначеного покарання з випробуванням та покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Також в угоді зазначено, що обвинувачений добровільно відшкодував потерпілому завдані ним збитки у повному обсязі. В угоді передбачені та роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю та підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, за безпосередньої участі захисника, тому просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості та підтвердив суду, що потерпілим в цьому кримінальному провадженні була надана прокурору письмова згода на укладення ним угоди про визнання винуватості.
Судом з'ясовано, що обвинувачений повністю розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд, вивчивши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно, це кримінальне правопорушення згідно з положеннями ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана не лише державним чи суспільним інтересам, а також правам та інтересам окремих осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні як потерпілі та ними надано письмову згоду прокурору на укладення угоди, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення та може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Будь-яких перешкод для укладення та затвердження угоди судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.
Суд не досліджує докази у цьому провадженні, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку кримінального провадження, передбаченому положеннями Глави 35 КПК України.
ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
ІV. Мотиви призначення покарання.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працює, має постійне місце мешкання, за місцем мешкання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.
Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом'якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинуваченому необхідно призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді трьох років позбавлення волі, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов'язків. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання щодо скасування арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 18 вересня 2024 року, укладену між прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком на два роки, якщо він протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази: автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі «Е 220», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться на зберіганні у відділенні поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області згідно з постановою про визнання речовими доказами, - повернути законному власнику ОСОБА_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , що знаходиться у матеріалах кримінального провадження згідно з постановою про визнання речовими доказами, - повернути законному власнику ОСОБА_7 ..
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 3585 (три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12023041570000644 від 03 жовтня 2023 року, накладений ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2023 року.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: