Справа № 932/6646/24
Провадження № 3/932/3167/24
10 вересня 2024 року м. Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Юдіна Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Дніпровського РУП Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 24.07.2024 серії ВАВ № 010152 24.07.2024 близько 13 год 00 хв, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 психологічного характеру, а саме: виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, розбив скло у дверях та зламав ручку, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини) у присутності дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення від 24.07.2024 серії ВАВ № 010153 24.07.2024 о 13 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з ротової порожнини, нестійка хода, почервоніння очей), вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини у присутності малолітньої дитини, а саме висловлював словесні образи, погрожував фізичною розправою, принижував честь та гідність, в наслідок чого в дитини виникло занепокоєння за власне життя та здоров'я, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 24.07.2024 серії ВАВ № 010154 24.07.2024 близько 13 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння (виражений запах з ротової порожнини, нестійка хода, почервоніння обличчя) ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків передбачених законодавством щодо свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив ст. 150 Сімейного Кодексу України, чим порушив ч. 1 ст. 184 КУпАП України.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення № 932/6646/24, провадження № 3/932/3167/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення № 932/6647/24, провадження № 3/932/3168/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення № 932/6679/24, провадження № 3/932/3191/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП були об'єднані в одне провадження.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовезасідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, розглядаються протягом доби з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Отже, суд виконав всі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання, враховуючи, що останні не з'явились за судовою повісткою та вимоги ст. 268 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та потерпілої.
Відповідно до ст. 173-2КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування вразі винесення такого припису,
- тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
При прийнятті остаточного рішення у справі суд досліджує докази, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 010152, серії ВАВ № 010153; рапорти співробітників ВП №7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області; заяву від потерпілої ОСОБА_2 , яка просить притягнути до відповідальності та прийняти міри стосовно її чоловіка ОСОБА_1 ; письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 ; інші документи долучені до протоколів.
Окрім того, 24.07.2024 за наведених вище обставин, було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
При прийнятті остаточного рішення у справі суд досліджує докази, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 010154, письмові пояснення ОСОБА_4 , рапорт співробітників ВП №7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, інші документи долучені до протоколу.
Відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей закріплена у ст. 184 КУпАП.
Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 Сімейного Кодексу України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Отже, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні. одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Статтею 35 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Під невиконанням обов'язків по вихованню дітей слід розуміти різні форми бездії, внаслідок чого відсутня належна турбота про виховання та освіту неповнолітніх. Виховання складається з різного роду дій батьків, одним з елементів якого є нагляд за поведінкою дитини. А тому легковажне чи байдуже відношення батьків чи осіб, що їх замінюють, до поведінки дитини, відсутність належного нагляду за поведінкою і її відповідності нормам життя суспільства нерідко ведуть до вчинення дітьми правопорушень. В силу цього підставою для відповідальності батьків в разі вчинення дітьми адміністративних проступків і інших правопорушень є також неналежне виконання батьками обов'язків по вихованню, що призвело до правопорушення неповнолітнього.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 статті 184КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 інкримінуються адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 1 ст. 173-2 та ч. 1 ст. 184 КУпАП України.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд визнає докази належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності для встановлення судом усіх обставин, що підлягають з'ясуванню.
Суду не надано доказів та не наведено доводів, які б викликали сумніви або вказували на суперечності в обставинах встановлених судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Так, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Також, ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 34 КУпАП обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлені.
Відповідно до ст. 35 КУпАП обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.
При призначенні адміністративного стягнення суд виходить із змісту статті 33 КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, а також особу яка притягається до адміністративної відповідальності, її майновий стан, те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП України.
Окрім цього, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України "Про судовий збір", зі правопорушника необхідно стягнути судовий збір в розмірі, встановленому цим законом.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 34, 35, 173-2, 184, 284, 285 КУпАП, суд
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 184 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення:
- за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн 00 коп.
- за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн 00 коп.
- за ч. 1 ст. 184 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 грн 60 коп.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП України роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ч. 1 ст. 308 роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Суддя Н.М. Юдіна