23 вересня 2024 року Справа № 915/150/22(484/3469/22)
м. Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф.118/2; код ЄДРПОУ 44559822; електронна адреса: fintrust@ukr.net),
представник позивача- адвокат Крюкова М.В. (електронна пошта- ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
до відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ),
про: стягнення кредитної заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» звернулось до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2456274 від 29.05.2020 в загальному розмірі 18505,01 грн., а також сплачений за подання позову судовий збір та витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов?язань за кредитним договором № 2456274 від 29.05.2020 щодо своєчасного і в повному обсязі повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06.03.2023 дана справа передана за підсудністю на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30.03.2023 відкрито провадження у цивільній справі за даною позовною заявою. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Арбузинского районного суду Миколаївської області від 01 травня 2023 року цивільну справу № 484/3469/22 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області для розгляду в межах провадження у справі №915/150/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1
08.05.2023 до Господарського суду Миколаївської області від Арбузинського районного суду Миколаївської області надійшли матеріали справи №484/3469/22.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.05.2023 справу №484/3469/22 передано на розгляд судді Ткаченка О.В. Підстави передачі: ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, п.3.3.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою від 15.05.2023 суд постановив: прийняти справу № 484/3469/22 до свого провадження в межах провадження у справі №915/150/22 про неплатоспроможність фізичної особи боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та присвоїти справі номер № 915/150/22(№484/3469/22); справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №77 від 26.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ про банкрутство, які перебували у провадженні судді Ткаченка О.В.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі №915/150/22 визначено суддю Ржепецького В.О.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу №915/150/22(484/3469/22) передано судді Ржепецькому В.О.
Ухвалою суду від 02.07.2024 суд постановив: прийняти справу №915/150/22(484/3469/22) до свого провадження для розгляду в межах справи №915/150/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); розгляд справи почати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Судом також встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
17.07.2024 відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить суд: у задоволені позову відмовити; судові витрати покласти на позивача; у випадку задоволення або часткового задоволення позовних вимог (зменшення розміру відсотків з урахуванням принципу розумності та співмірності), зменшити розмір витрат на правову допомогу.
Заперечення відповідача обґрунтовано тим, що позивачем не доведено факту надсилання відповіді відповідачем, як особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, електронним повідомленням товариству електронного підпису одноразовим ідентифікатором та факту перерахування на картковий рахунок відповідача позики у розмірі 7000,00 грн. Крім того, відповідач зазначає, що вимоги товариства про стягнення процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, після спливу строку кредитування, є необгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх задоволення.
Відповідач також вважає, що наявні підстави для зменшення витрат на оплату правничої допомоги, заявлений розмір витрат у сумі 8000,00 грн є неспівмірним із сумою заборгованості за договором, яка становить 5000,00 грн. На думку відповідача, враховуючи конкретні обставини справи, її складність, ціну позову, обсяги виконаної адвокатом роботи, витраченого часу, ураховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн належним чином не обгрунтований, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат, тому підлягає зменшенню до 0,00 грн.
09.08.2024 позивачем подано до суду додаткові пояснення у справі, якими позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі та задовольнити додане до додаткових пояснень від 09.08.2024 клопотання про витребування доказів.
Клопотанням про витребування доказів від 08.08.2024 позивач просить суд: поновити строк на подачу клопотання про витребування доказів; витребувати у АТ КБ "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094) інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 29 травня 2020 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ "ПриватБанк", у сумі 7000,00 грн від ТОВ "АВЕНТУС Україна" (код ЄДРПОУ 41078230).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Як встановлено судом, позивач не скористався своїм правом на подання суду заяв по суті справи у встановлений строк, з клопотанням в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України не звертався.
Ухвалою від 22.08.2024 суд постановив: провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України та є об'єктивно необхідним для виконання завдань господарського судочинства; додаткові пояснення позивача від 08.08.2024 залишити без розгляду; клопотання позивача від 08.08.2024 в частині поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів задовольнити; клопотання позивача від 08.08.2024 в частині витребування доказів задовольнити; витребувати у АТ КБ "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094) інформацію щодо належності платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 29 травня 2020 року на дану платіжну картку, банком-емітентом якої є АТ КБ "ПриватБанк", у сумі 7000,00 грн від ТОВ "АВЕНТУС Україна" (код ЄДРПОУ 41078230) (інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці за період з 29.05.2020 по 13.10.2022).
На виконання ухвали суду від 22.08.2024 АТ КБ "ПриватБанк" надано суду запитувану інформацію.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
29 травня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 2456274 про надання споживчого кредиту (далі - Договір).
Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року (далі - Правила) та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно умов Договору:
- Сума кредиту (загальний розмір) складає 7 000,00 грн (п. 1.3. Договору);
- Строк кредиту 30 днів/ Дата повернення кредиту (28.06.2020) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору (п. 1.4. Договору).
- знижена процентна ставка 1,33% в день від суми кредиту. Застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (п. 1.5.1. Договору);
- стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується (п.1.5.2.):
- у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та
- у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1.-4.6. цього Договору; та
- у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.
- строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п. 4.2.-4.5. Договору (п.4.1. Договору);
- пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариства може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем (п.4.3. Договору);
- Товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного і телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі (п.4.4. Договору);
- у випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий і строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в п.4.3.Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою (п. 4.5. Договору).
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, надало ОСОБА_1 кредит в сумі 7000,00 грн, шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та випискою по рахунку № НОМЕР_3 за період з 29.05.2020 по 31.10.2022, доданою до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 29.08.2024 №20.1.0.0.0/7-240829/23953.
У відповідності до п.4.4. Кредитного договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» направило 26.06.2020 ОСОБА_1 повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону НОМЕР_4 .
Таким чином, відповідно до п. 4.3-4.5. Договору відбулося продовження строку користування кредитом до 26.07.2020 зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
Відповідачем зобов'язання за Договором виконано частково, здійснено оплату на рахунок кредитора нарахованих процентів за користування кредитом: 26.06.2020 в сумі 2699,90 грн, 20.07.2020 в сумі 3192,00 грн, 19.08.2020 в сумі 3990,00 грн, 18.09.2021 та 19.09.2020 в сумі 3000,00 грн та 1123,00 грн, 20.10.2020 в сумі 3990,00 грн, 18.11.2020 в сумі 3857,00 грн, 18.12.2020 в сумі 3990,00 грн, 16.01.2021 в сумі 3857,00 грн, 15.02.2021 в сумі 3990,00 грн, 25.03.2021 в сумі 50,00 грн.
13.09.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «Українські фінансові операції», як фактором, було укладено Договір факторингу №13/09/2021, згідно з умовами якого Клієнт відступив Факторові, між іншим, права грошової вимоги за Кредитним договором №2456274 на загальну суму 22910,00 грн, з яких: 7000,00 грн - сума основного боргу, 15910,00 грн - заборгованість за відсотками, про що свідчить Акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу №13/09/2021 від 13.09.2021 та витяг з реєстру боржників (Додаток №1 до Договору факторингу №13/09/2021 від 13.09.2021).
ОСОБА_1 було здійснено оплату ТОВ «Українські фінансові операції» в рахунок погашення боргу 01.06.2022 в сумі 4365,27 грн та 07.07.2022 в сумі 39,72 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за Договором № 2456274 про надання споживчого кредиту склала 18505,01 грн.
11.07.2022 між ТОВ «Українські фінансові операції», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу №1, згідно з умовами якого Клієнт відступив Факторові, між іншим, права грошової вимоги за Кредитним договором №2456274 на загальну суму 18505,01 грн, з яких: 7000,00 грн - сума основного боргу, 11505,01 грн - заборгованість за відсотками, про що свідчить Акт прийому-передачі реєстру боржників (портфелю заборгованості) від 15.08.2022 до Договору факторингу №1 від 11.07.2022 та витяг з реєстру боржників (Додаток №1 до Договору факторингу №1 від 11.07.2022).
Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу №1, на умовах, встановлених цим Договором, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, названими у реєстрах боржників (портфель заборгованості).
Відповідно до п. 6.2.3. зазначеного Договору, права вимоги щодо конкретного боржника переходять до фактора з моменту підписання сторонами реєстру боржників (портфелю заборгованості), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості.
Як зазначає позивач, станом на дату звернення до господарського суду з даним позовом заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 2456274 про надання споживчого кредиту становить 18505,01 грн, з яких: 7000,00 грн - сума основного боргу, 11505,01 грн - заборгованість за відсотками.
Предметом спору у даній справі виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за Договором, а саме: суми прострочених платежів по тілу кредиту, суми прострочених платежів за процентами.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов?язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов?язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
За змістом ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Щодо доводів відповідача про неукладеність Договору №2456274 про надання споживчого кредитору, про неповідомлення її письмово про умови кредитування та несправедливий розмір процентів, визначений у п. 3.3. кредитного договору, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, 29 травня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 2456274 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У постанові від 16.12.2020 у справі №561/77/19 Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі» Позиція суддів Верховного Суду з цього питання одностайна.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.
За ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
На підтвердження укладання Договору № 2456274 про надання споживчого кредиту з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», позивачем надано електронний доказ в паперовій формі, який підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «C758542», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». Підписання відповідачем договору шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 був сформульований правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.
Крім того, як встановлено судом, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» емітовано карту № НОМЕР_3 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було надано відповідачеві кредитні кошти в сумі 7000,00 грн, шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та випискою по рахунку № НОМЕР_3 за період з 29.05.2020 по 31.10.2022, доданою до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 29.08.2024 №20.1.0.0.0/7-240829/23953.
З зазначеної виписки також вбачається, що відповідачем на підтвердження укладення кредитного було здійснено платежі - часткову оплату на рахунок кредитора.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц зазначив: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість.
З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).
Наведені правові позиції Верховного Суду ґрунтуються на презумпції свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
З Правилами, паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо відповідач мав змогу ознайомитись на вебсайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua, оформлюючи кредитний договір та створивши електронний кабінет.
Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач.
Таким чином, зазначеним спростовуються доводи відповідача про неукладеність Договору № 2456274 про надання споживчого кредиту з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).
Оцінюючи надані сторонами докази у даній справі, суд вважає більш вірогідними обставини, на які посилається позивач, ніж твердження відповідача, які не підтвердженні жодними доказами.
Переказ коштів, виданих в рамках Договору № 2456274 про надання споживчого кредиту здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», інформацією АТ КБ "Приватбанк" та випискою по рахунку НОМЕР_5 за період з 29.05.2020 по 31.10.2022.
Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7000,00 грн суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заперечень відповідача про неправомірність нарахування та стягнення процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.5.1. Договору № 2456274 про надання споживчого кредиту, знижена процентна ставка 1,33% в день застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку.
У відповідності до п. 1.5.2. Договору стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується (п.1.5.2.):
- у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та
- у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1.-4.6. цього Договору; та
- у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п. 4.2.-4.5. Договору (п.4.1. Кредитного договору).
Відповідно до п.4.2. Договору, споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3. Договору.
Згідно п. 4.3. Договору пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.
Пунктом 4.4. Договору встановлено, що товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.
Відповідно до п. 4.4. Договору, у випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених у п. 4.3. Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.
26.06.2020 відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2 699 грн 90 коп.
Таким чином, у відповідності до пп. 4.3- 4.5. Договору відбулося продовження строку кредиту на 30 днів (до 26.07.2020) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
У відповідності до п. 4.4. Договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» направило 26.06.2020 відповідачу текстове повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону НОМЕР_4 (Скрін-шот з єдиної офіційної інформаційно-реєструючої електронної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»- підтвердження надсилання смс-повідомлень ОСОБА_1 про здійснення продовження кредиту міститься в матеріалах справи).
20.07.2020 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі процентів за користування кредитом на суму 3 192 грн 00 коп. У зв'язку з чим, у відповідності до пп. 4.1.-4.5. Договору відбулося продовження строку кредиту на 30 днів (до 19.08.2020) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
19.08.2020 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі процентів за користування кредитом на суму 3 990 грн 00 коп. У зв'язку з чим, у відповідності до пп. 4.1.-4.5. Договору відбулося продовження строку кредиту на 30 днів (до 18.09.2020) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
18.09.2020 та 19.09.2020 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі процентів за користування кредитом на суму 3 000 грн 00 коп. та 1 123 грн 00 коп. У зв'язку з чим, у відповідності до пп. 4.1.-4.5. Договору відбулося продовження строку кредиту на 30 днів (до 19.10.2020) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
20.10.2020 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі процентів за користування кредитом на суму 3 990 грн 00 коп. У зв'язку з чим, у відповідності до пп. 4.1.-4.5. Договору відбулося продовження строку кредиту на 30 днів (до 19.11.2020) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
18.11.2020 відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі процентів за користування кредитом на суму 3 857 грн 00 коп. У зв'язку з чим, у відповідності до пп. 4.1.-4.5. Договору відбулося продовження строку кредиту на 30 днів (до 18.12.2020) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
18.12.2020 відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі процентів за користування кредитом на суму 3 990 грн 00 коп. У зв'язку з чим, у відповідності до пп. 4.1.-4.5. Договору відбулося продовження строку кредиту на 30 днів (до 17.01.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
16.01.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі процентів за користування кредитом на суму 3 857 грн 00 коп. У зв'язку з чим, у відповідності до пп. 4.1.-4.5. Договору відбулося продовження строку кредиту на 30 днів (до 15.02.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
15.02.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі процентів за користування кредитом на суму 3 990 грн 00 коп. У зв'язку з чим, у відповідності до пп. 4.1.-4.5. Договору відбулося продовження строку кредиту на 30 днів (до 17.03.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
17.03.2021 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не вчинив дії щодо пролонгації строку дії Договору.
В подальшому відповідач здійснив часткову оплату за кредитом на суми: 50 грн 00 коп 25.03.2021 (зазначеного платежу було недостатньо для погашення кредиту або продовження строку кредиту).
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Стаття 534 цього ж кодексу передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.
З зазначеного витікає, що сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Зважаючи на наведене, заперечення Відповідачки у Відзиві щодо наявності обставин неправомірності застосованого способу нарахування процентів за користування кредитом суд вважає такими, що не відповідають наведеним вище положенням правочину, укладеного між сторонами.
Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, відповідає умовам Договору (а.с.25-30) та не спростований Відповідачкою.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 11505,01 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо обставин, пов'язаних із відступленням прав вимоги за Договором, суд зазначає про таке.
Підпунктом 3 п. 5.1. Договору передбачено, що Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
13 вересня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», як фактором, було укладено Договір факторингу №13/09/2021, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги, в тому числі за Договором № 2456274 від 29.05.2020 про надання споживчого кредиту, укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .
Як зазначається Позивачем, про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3, зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.
ТОВ «Українські фінансові операції» є фінансовою установою на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ФК №В0000362 від 15.09.2021 та ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, яка видана ТОВ «Українські фінансові операції» розпорядженням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.06.2017 №2729.
11.07.2022 між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», як клієнтом, та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу №1, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Договором № 2456274 від 29.05.2020 про надання споживчого кредиту, укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .
ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» є фінансовою установою на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ФК №В0000495 від 21.01.2022 та ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, виданої на підставі рішення Національного банку України №21/113-рк від 21.01.2022.
Про відступлення прав вимоги за Договором № 2456274 про надання споживчого кредиту ТОВ «Українські фінансові операції» повідомлено ОСОБА_1 листом від 15.08.2022.
Станом на момент вирішення даного спору наведені договори не визнано недійсними.
Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 18505,01 грн, з яких: 7000,00 грн - сума кредиту, 11505,01 грн - сума процентів за користування кредитом обґрунтованими, такими, що підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Щодо заявлених до стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
(Правова позиція, викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2022 між адвокатом Крюковою М.В. та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено договір про надання правової допомоги №07/07-2022.
Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі (а.с.48).
Пунктом 3.5. Договору встановлено, що факт надання послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги.
Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги у день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок (п. 3.6. Договору).
Факт надання послуг підтверджується Звітом про надання правової допомоги згідно Договору №07/07-2022 від 07.07.2022, складеним та підписаним сторонами 07.10.2022.
Згідно зазначеного звіту загальна вартість наданих послуг становить 8000,00 грн.
На виконання п. 3.6. Договору, на підставі рахунку на оплату по замовленню №47/15/08 від 07.10.2022, позивачем здійснено оплату витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №228 від 07.10.2022 (а.с.51).
Таким чином, факт надання та розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами.
Оцінюючи обставини, пов'язані з розподілом судових витрат в цій справі, господарський суд виходить з такого.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
На підставі наведеного, господарський суд, оцінивши на предмет відповідності розміру витрат на правничу допомогу в цій справі наведеним вище критеріям, врахувавши предмет спору, ціну позову, складність справи, процесуальний порядок її розгляду, фактичні дії представника Позивача, здійснення яких було об'єктивно необхідним для забезпечення процесуальних прав відповідної сторони спору, значення справи для сторін, дійшов висновку щодо часткового задоволення клопотання Відповідачки про не співмірність витрат Позивача, встановивши обґрунтованим та пропорційним розмір витрат останнього в сумі 2000 грн.
У зв'язку з наведеним суд відмовляє позивачеві у відшкодуванні витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф.118/2; код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за Договором №2456274 про надання споживчого кредиту від 29.05.2020 в сумі 18505,01 грн, з яких: 7000,00 грн - основний борг; 11505,01 грн - залишок заборгованості по процентах, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 2481,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
5.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф.118/2; код ЄДРПОУ 44559822; електронна адреса: fintrust@ukr.net),
відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Судове рішення складено та підписано судом 23.09.2024.
Суддя В.О.Ржепецький