23.09.2024 Справа№914/2182/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Б. Яворського,
розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем», м. Луцьк Волинської області,
про забезпечення позову (вх.№3511/24 від 20.09.2024)
у справі №914/2182/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем», м. Луцьк Волинської області,
до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів,
про визнання частково недійсним та скасування рішення
без повідомлення сторін.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним та скасування рішення АМК №63/61-р/к від 17.07.2024 у справі №63/1-01-43-2021.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.09.2024 справу №914/2182/24 передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою суду від 13.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
20.09.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд зупинити дію рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального управління Антимонопольного комітету України № 63/61-р/к від 17.07.2024 (у справі №63/1-01-43-2021) "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем" (ідентифікаційний код 40121960) до набрання рішенням у справі №914/2182/24 законної сили. Заява обгрунтована тим, що відповідачем внесено ТОВ «Мішем» у зведені відомості про рішення органів АМК щодо визнання вчинення суб?єктами господарювання порушень законодавства по захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій товариства. Діючим оскаржуваним рішенням унеможливлюється подальша участь та визнання переможцем ТОВ «Мішем» у публічних закупівлях, що призведе до втрат товариства в господарській діяльності, які не зможуть бути поновлені чи захищені визнанням судом недійсним оскаржуваного рішення. Наслідком дії рішення відповідача є фактично обмеження позивача у здійсненні господарської діяльності на час розгляду справи, шляхом обмеження права на участь у публічних закупівлях. Позивач участі у розгляді справи 17.07.2024 управлінням не брав, чим було порушено його право на подання пояснень та доказів щодо помилковості попередніх висновків відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20.09.2024 заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Б. Яворському.
Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
Законом України "Про захист економічної конкуренції" визначено правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, зокрема, обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.
Частиною 4 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини 1 цієї статті, частини 1 статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду. Рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене цією частиною, може бути прийняте за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимонопольного комітету України. Таке рішення може прийматись як перед поданням відповідної заяви до господарського суду, так і після подання такої заяви, якщо господарським судом не зупинено дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що оскаржується.
У відповідності до ч. 3 ст. 60 цього Закону прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.
Згідно з ч.4 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з ч. 1 ст.48 цього Закону, ч. 1 ст.30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до ч. 5 ст. 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до ч. 3 ст.58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до ч. 3 ст.48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Статтею 17 Закону України «Про державні закупівлі» передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).
Таким чином, внаслідок оскаржуваного рішення відповідача позивач позбавлений права на участь у процедурах державних закупівель.
Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання). Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це надання позивачем тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною 9 цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору (ч.10 ст.137 ГПК України).
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, такої умови, як запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового розгляду (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2022 у справі №911/3015/21).
ТОВ «Мішем» звернулось до суду з позовними вимогами немайнового характеру (визнання частково недійсним та скасування рішення), то для задоволення заяви позивача про забезпечення позову суд повинен дослідити наявність такої підстави для вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, яка в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судом апеляційної інстанції).
Господарський суд зазначає, що ч.5 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову.
Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів. Відтак забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивачем на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів), а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини 11 статті 137 ГПК України (спір не вирішується по суті). Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 зі справи № 916/492/19, від 14.11.2019 зі справи №914/938/19, від 01.04.2020 зі справи № 912/2156/19, від 15.06.2020 зі справи №910/13158/19 та від 18.03.2021 зі справи № 910/13451/20, від 20.07.2021 у справі №914/312/20.
Щодо тверджень позивача, що відповідачем внесено ТОВ «Мішем» у зведені відомості про рішення органів АМК, суд відзначає, що така інформація відображається Антимонопольним комітетом України на його офіційному веб-сайті за посиланням https://amcu.gov.ua/napryami/oskarzhennya-publichnih-zakupivel/zvedeni-vidomosti-shchodo-spotvorennya-rezultativ-torgiv, а не його територіальними відділеннями,
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» (вх.№ 3511/24 від 20.09.2024) про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Б. Яворський.