ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.09.2024Справа № 910/5447/24
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/5447/24
за позовом Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ"
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс"
про стягнення 675 310, 90 євро, що еквівалентно 28 564 705,63 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Сулима М.І.; Фур'яка Я.А.
від відповідача: Моргун І.Ю.; Чубар С.В.
Державне підприємство "Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" про стягнення 675 310,90 євро, що еквівалентно 28 564 705,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 та безпідставним утриманням коштів у розмірі 675 310,90 євро.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/5447/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.05.2024.
22.05.2024 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшов відзив.
29.05.2024 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла відповідь на відзив.
У судовому засіданні 30.05.2024 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 04.07.2024.
13.06.2024 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
04.07.2024 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшли заперечення на встановлення додаткового строку для подання доказів та додаткові пояснення.
У судовому засіданні 04.07.2024 без виходу до нарадчої кімнати суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 29.08.2024.
Присутні у судовому засіданні 29.08.2024 представники позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили суд її задовольнити.
Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 29.08.2024 суд оголосив перерву на стадії дослідження доказів до 12.09.2024.
Присутні у судовому засіданні 12.09.2024 представники позивача позовні вимоги підтримали.
Представники відповідача проти позову заперечували.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 12 вересня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
28.12.2016 між Державним підприємством "Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ" (за договором - комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" (за договором - комісіонер) було укладено Договір комісії № Д29-4.3.1./702, відповідно до умов якого КОМІСІОНЕР зобов'язується за дорученням КОМІТЕНТА за плату від свого імені за рахунок КОМІТЕНТА вчинити правочин з продажу компанії «CMI DЕFENCE», Бельгія приладів наведення PN-ALL, та контролерів ракет МС3030, номенклатура, кількість та ціни них зазначені в Специфікації Додатку №1 до цього Договору.
Виступаючи від свого імені, для реалізації наданого у п.1.1. цього Договору доручення, КОМІСІОНЕР самостійно укладає зовнішньоекономічний договір із компанією «СМІ DEFENCE», Бельгія (надалі - ПОКУПЕЦЬ). (п.1.2 договору).
КОМІТЕНТ погоджується виконувати вимоги «Регламенту поставки» наведеного в Додатку №9 до цього Договору. (п.1.4 договору).
Згідно з п.3.1 договору, КОМІСІОНЕР у відповідності до даного Договору зобов'язується, зокрема:
3.1.1. Самостійно здійснити необхідну передоговірну роботу та укласти Контракт з ПОКУПЦЕМ.
3.1.2. Прийняти у КОМІТЕНТА ТОВАР, що передається на комісію, перевірити комплектність шляхом звіряння маркування та кількості ТОВАРУ наданим КОМІТЕНТОМ документам та вжити всіх необхідних заходів для її збереження від втрати, нестачі, пошкодження.
3.1.3. Якщо після приймання КОМІСІОНЕРОМ ТОВАРУ, будуть виявлені пошкодження, а також у разі завдання шкоди ТОВАРУ КОМІТЕНТА, КОМІСІОНЕР повинен негайно повідомити про це КОМІТЕНТА і вжити заходів щодо охорони його прав інтересів.
3.1.4. Надавати щоквартально (до 05 квітня, до 05 липня, до 05 жовтня та до 12 січня) звіт про виконання умов цього Договору, за наявності подій щодо передачі ТОВАРУ, отримання коштів, що належать КОМІТЕНТУ, та понесених витрат КОМІСІОНЕРА згідно з пп. 3.2.3. цього Договору, та не пізніше 05 числа наступного місяця після повного виконання доручення згідно з п. 1.1. цього Договору надавати КОМІТЕНТУ звіт КОМІСІОНЕРА (з одночасним наданням копій підтверджуючих документів). Якщо КОМІТЕНТ має заперечення щодо звіту, він зобов'язаний повідомити про них КОМІСОНЕРА протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня одержання звіту. В іншому випадку, звіт вважається прийнятим.
Відповідно до п.3.2 договору КОМІТЕНТ у відповідності до даного Договору зобов'язується, зокрема:
3.2.1. Передавати кожну партію Товару на комісію не пізніше 10 календарних днів після підписання Акту технічної інспекції (Додаток №5) відповідної партії Товару, в упаковці та супровідними документами згідно із розділом 7 даного Договору;
3.2.3. Відшкодувати витрати (з обов'язковим додаванням КОМІСІОНЕРОМ завірених копій всіх необхідних документів, що підтверджують ці витрати), які здійснив КОМІСІОНЕР в забезпечення виконання доручення на умовах, визначених розділом 5 цього Договору, а саме:
- витрати згідно з підпунктами 3.1.1 цього Договору;
- витрати пов'язані з передачею ТОВАРУ відповідно до розділу 4 даного Договору; банківські витрати;
- витрати на декларування та митне оформлення, а також витрати, пов?язані із наданням послуг вантажними митними терміналами; витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів влади;
- витрати на завантаження, транспортування, страхування та охорону ТОВАРУ;
- поштові витрати;
- витрати на відрядження;
- представницькі витрати;
- інші фактичні витрати, пов'язані із виконанням цього Договору.
3.2.4. Сплатити КОМІСІОНЕРОВІ комісійну плату на умовах, визначених розділом 5 цього Договору.
Згідно з п.5.1 договору ціна продажу ТОВАРУ за КОНТРАКТОМ встановлюється KOMICIOHEРОМ самостійно з урахуванням ціни ТОВАРУ за цим Договором, витрат КОМІСІОНЕРА та комісійної плати.
Загальна ціна ТОВАРУ за цим Договором складає 7 780 500,00 Євро в тому числі ПДВ - 0%. (п.5.2 договору)
Згідно з п.5.3 договору за виконання доручення за даним Договором КОМІСІОНЕР одержує комісійну плату (в т.ч. ПДВ 20%, який підлягає сплаті КОМІСІОНЕРОМ з отриманої комісійної плати) у розмірі різниці між ціною продажу ТОВАРУ, встановленої КОМІСІОНЕРОМ самостійно і за якою він укладає КОНТРАКТ, та ціною за цим Договором і понесеними КОМІСТОНЕРОМ витратами (п.3.2.3 цього Договору).
КОМІСІОНЕР перераховує КОМІТЕНТУ грошові кошти у розмірі ціни ТОВАРУ за Договором у валюті КОНТРАКТУ пропорційно до надходження коштів за КОНТРАКТОМ протягом 5 банківських днів після кожного надходження відповідних коштів на рахунок КОМІСІОНЕРА, КОМІСІОНЕР утримує витрати та комісійну плату з надходжень коштів по КОНТРАКТУ. (п.5.4 договору)
Відповідно до п.5.5 договору, усі витрати КОМІСІОНЕРА відображаються в його звіті, який складається та подається КОМІТЕНТУ в письмовій формі з дотриманням режиму конфіденційності, у строк згідно з п. 3.1.4. з обов'язковим додаванням завірених копій всіх необхідних документів, що підтверджують ці витрати та, в разі необхідності, документів згідно з п.39.4.6. ПКУ.
Згідно з п.5.8 договору, моментом нарахування комісійної плати КОМІСІОНЕРУ є дата підписання Акту на відповідну комісійну плату між КОМІТЕНТОМ та КОМІСІОНЕРОМ. Акт на комісійну плату надається одночасно з остаточним звітом КОМІСІОНЕРА про повне виконання доручення КОМІТЕНТА.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014 року (п.11.2 договору).
Додатковою угодою №2 від 26.09.2017 до Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 сторони визначили: пункт 5.1. Договору викласти у наступній редакції: «Ціна продажу Товару за Контрактом встановлюється КОМІСІОНЕРОМ з урахуванням погодженої КОМІТЕНТОМ ціни Товару за цим Договором, витрат КОМІСІОНЕРА та комісійної плати. Загальна вартість укладеного Контракту становитиме 9 945 000,00 Євро.»; пункт 5.2. Договору викласти у наступній редакції: «Загальна погоджена КОМІТЕНТОМ ціна Товару за цим Договором складає 7 780 500,00 Євро в тому числі ПДВ - 0%». Пункт 5.3. Договору викласти у наступній редакції: «За виконання доручення КОМІСІОНЕР одержує комісійну плату (в т.ч. ПДВ 20%, згідно з вимогами чинного законодавства) у розмірі 14,6% від загальної вартості контракту, що складає 1 451 970,00 Євро. Обсяг витрат, пов'язаних із реалізацією Товару, що КОМІСІОНЕР вправі відшкодувати відповідно до п.п. 3.2.3 цього Договору без додаткового погодження з КОМІТЕНТОМ, не перевищить 712 530,00 Євро. Кошти, зазначені в попередньому абзаці, які залишились невикористаними після виконання доручення КОМІСІОНЕРОМ, вважатимуться додатковою комісійною платою КОМІСІОНЕРА.»; пункт 5.8. Договору викласти у наступній редакції: «Моментом відрахування (нарахування) комісійної плати є дата підписання Акту на комісійну плату між КОМІТЕНТОМ та КОМІСІОНЕРОМ, який складається протягом 5 банківських днів після перерахування коштів КОМІСІОНЕРОМ на рахунок КОМІТЕНТА.»; розділ 5 Договору доповнити пунктом 5.9. наступного змісту: «Моментом відрахування (нарахування) додаткової комісійної плати КОМІСІОНЕРУ є дата підписання Акту на додаткову комісійну плату між КОМІТЕНТОМ та КОМІСІОНЕРОМ, який надається одночасно з остаточним звітом комісіонера.»
Додатковою угодою №5 від 06.03.2020 до Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 сторони узгодили: пункт 5.1. Договору викласти у наступній редакції: « 5.1. Ціна продажу Товару за Контрактом встановлюється КОМІСІОНЕРОМ з урахуванням погодженої КОМІТЕНТОМ ціни товару за цим договором, витрат КОМІСІОНЕРА та комісійної плати. Загальна вартість Контракту становитиме 10260000 євро»; Пункт 5.2. Договору викласти в наступної редакції: « 5.2. Загальна ціна ТОВАРУ за цим Договором складає 8 026 500,00 (вісім мільйонів двадцять шість тисяч п'ятсот) Євро в т.ч. ПДВ 0%. Ціна Товару включає в себе безпосередню вартість Товару (матеріали, витрати на оплату праці тощо), а також вартість:
• пакування та маркування;
• гарантійних зобов'язань Комітента та гарантійного обслуговування виробів зі складу першої партії Товару».
Пункт 5.3. Договору викласти у наступній редакції: « 5.3. За виконання доручення КОМІСІОНЕР одержує комісійну плату (в т.ч. ПДВ 20%, згідно з вимогами чинного законодавства) у розмірі 14,6% від загальної вартості Контракту, що складає 1 497 960,00 (один мільйон чотириста дев'яносто сім тисяч дев'ятсот шістдесят) Євро. Обсяг витрат, пов'язаних із реалізацією Товару, що КОМІСІОНЕР вправі відшкодувати відповідно до п.п. 3.2.3 цього Договору без додаткового погодження з КОМІТЕНТОМ, не перевищить 735 540,00 (сімсот тридцять п'ять тисяч п'ятсот сорок) Євро. Кошти, зазначені в попередньому абзаці, які залишились невикористаними після виконання доручення КОМІСІОНЕРОМ, вважатимуться додатковою комісійною платою КОМІСІОНЕРА.».
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 позивач передав, а відповідач, у свою чергу, прийняв на комісію товар на загальну суму в розмірі 7780500 євро, що підтверджується актами приймання-передачі товару на комісію від 25.09.2017 на суму 931000 євро, від 07.12.2018 на суму 199500 євро, від 14.12.2018 на суму 1130500 євро, від 2.03.2019 на суму 1330000 євро, від 23.10.2019 на суму 1064000 євро, від 04.12.2019 на суму 1064000 євро, від 27.05.2020 на суму 1642500 євро, від 11.01.2021 на суму 419000 євро.
Крім того, на виконання умов Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 сторони склали та підписали акти на комісійну плату №1 від 26.09.2017 у розмірі 5037504,44 грн., що еквівалентно 165 053 євро, №2 від 26.07.2018 у розмірі 4598412,82 грн., що еквівалентно 148 920 євро, №3 від 24.10.2018 у розмірі 280372,42 грн., що еквівалентно 8 687 євро, №4 від 13.12.2018 у розмірі 3762976,68 грн., що еквівалентно 119 136 євро, №5 від 26.12.2018 у розмірі 5066818,07 грн., що еквівалентно 161 330 євро, №6 від 29.03.2019 у розмірі 4915725,10 грн., що еквівалентно 161 330 євро, №7 від 05.07.2019 у розмірі 3425457,84 грн., що еквівалентно 115 413 євро, №8 від 03.10.2019 у розмірі 3439555,60 грн., що еквівалентно 129 064 євро, №9 від 04.12.2019 у розмірі 3400836,40 грн., що еквівалентно 129 064 євро, №10 від 23.10.2019 у розмірі 325017,90 грн., що еквівалентно 12 410 євро, №11 від 30.03.2020 у розмірі 358897,20 грн., що еквівалентно 12 410 євро, №12 від 20.05.2020 у розмірі 7199270,59 грн., що еквівалентно 250 061,50 євро, №13 від 16.11.2020 у розмірі 330701,68 грн., що еквівалентно 9928 євро, №14 від 08.12.2020 у розмірі 335070 грн., що еквівалентно 9 928 євро, №15 від 21.05.2021 у розмірі 641119,22 грн., що еквівалентно 19 235 євро, а загалом на суму в розмірі 1 451 970 євро.
Також на виконання умов Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 відповідач надав звіти комісіонера про виконання умов договору за період станом на 31.03.2017 по 30.09.2021 №№1-19, зокрема, згідно зі звітом комісіонера №19 за період з 01.07.2021 по 30.09.2021 станом на 30.09.2021 для подальшого виконання доручення Комітента на рахунку Комісіонера зарезервовано кошти у сумі, еквівалентній 675263,43 євро.
13.07.2023 відповідач звернувся до позивача з листом, до якого було додано проект акту на додаткову комісійну плату від 30.06.2023 на суму в розмірі 21232529,72 грн., що еквівалентно 675 264,43 євро. У відповідь на який позивач листом №23-31/200-1030д від 03.08.2023 повідомив, що оскільки акт на додаткову комісійну плату не надавався одночасно з остаточним звітом комісіонера, право на додаткову комісійну плату відсутнє та просив повернути на рахунок повивача зарезервовані кошти у розмірі 675 264,43 євро.
Листом №29/10-4404 від 15.08.2023 відповідач повідомив, що звіт №19 не є остаточним, а був проміжним та зафіксував витрати комісіонера за договором в період з 01.07.2021 по 30.09.2021, сума в розмірі 675 264,43 євро була зарезервована з метою фінансування майбутніх витрат відповідача до моменту підписання остаточного звіту. Тому направив на адресу позивача остаточний звіт комісіонера №20 від 14.08.2023, акт на додаткову комісійну плату від 30.06.2023 на суму в розмірі 21232529,72 грн., що еквівалентно 675 264,43 євро, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 16.08.2023.
У відповідь на вказаний лист Державне підприємство "Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ" листом №23-31/218-1184Д від 30.08.2023 повідомило відповідача, що 14.05.2021 комісіонеру надійшов остаточний платіж від покупця, а тому звіт комісіонера №19 є остаточним, а тому у Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" відсутні підстави для надання звіту комісіонера №20 від 14.08.2023 та акту на додаткову комісійну плату від 30.06.2023. Таким чином, позивач повернув без підписання остаточний звіт комісіонера №20 від 14.08.2023, акт на додаткову комісійну плату від 30.06.2023 на суму в розмірі 21232529,72 грн., що еквівалентно 675 264,43 євро.
Листом №29/10-4813 від 07.09.2023 відповідач зазначив, що на дату складання звіту комісіонера №19 від 30.09.2021 існувало неузгоджене питання щодо виконання Комітентом гарантійних зобов'язань за Договором комісії. Так, ДП «Укроборонсервіс» листом №29/2.2-213 від 20.01.2021р. Комітенту направило рекламаційні акти на 5 (п'ять) виробів PN-ALL та 19 виробів МС3030, які були реалізовані іноземному замовнику згідно Договору комісії. Наявність зазначених рекламаційних актів та очікувані витрати, які мало понести ДП «Укроборонсервіс» у процесі їх задоволення, не дозволяли Комісіонеру скласти Остаточний звіт комісіонера станом на 30.09.2021р., адже існували підстави для включення витрат, пов'язаних з задоволенням рекламації, у подальші Звіти комісіонера у майбутніх періодах. Однак, з огляду на обмеження в міжнародних транспортних сполученнях та епідеміологічні обмеження, пов'язані із Covid-19, питання задоволення рекламації своєчасно вирішено не було. У подальшому, після запровадження в Україні правового режиму воєнного стану з 24.02.2022р, іноземний замовник звернувся із запитом до Комісіонера та Комітента провести ремонт рекламаційних виробів віддалено, на власних виробничих потужностях, силами своїх фахівців за умови віддаленого контролю процесу ремонту з боку ДП «Держ ККБ «Луч». Комітентом було надано таку згоду (вих.Nє23-24/344 від 22.06.2022) на ремонт всіх рекламаційних виробів окрім виробу PN-ALL зав.№015Е1142, який можна відремонтувати лише у виробника, та розпочато цей процес. З огляду на що, відповідач вбачає у подальшому відсутність витрат, які можуть бути пов'язані з задоволенням рекламацій, а тому повторно направило остаточний звіт комісіонера №20 від 14.08.2023, акт на додаткову комісійну плату від 30.06.2023 на суму в розмірі 21232529,72 грн., що еквівалентно 675 264,43 євро.
Позивач листом №23-31/261-1350 від 29.09.2023 повідомив відповідача, що утримання коштів комітента комісіонером не передбачено умовами договору, а тому повернув без погодження остаточний звіт комісіонера №20 від 14.08.2023, акт на додаткову комісійну плату від 30.06.2023 на суму в розмірі 21232529,72 грн., що еквівалентно 675 264,43 євро.
Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" листом від 23.11.2023 повідомив позивача, що враховуючі неможливість виконання Комісіонером доручення Комітента, в частині реалізації додаткових приладів наведення PN-ALL у кількості 4 одиниць за Додатковою угодою Nє5//У29-6.1.2/71 від 06.03.2020 до Договору комісії NД29-4.3.1/702 від 28.12.2016 у зв'язку із відсутністю замовлення Покупця (John Cockerill Defense SA, Королівство Бельгія), ДП «Укроборонсервіс» пропонує скасувати Додаткову угоду №5 та припинити зобов'язання за Договором комісії №Д29-4.3.1/702 від 28.12.2016 за взаємною згодою Сторін керуючись п.11.3. зазначеного Договору шляхом підписання відповідної Додаткової угоди, яка була додана до листа. У відповідь на який позивач листом №29/4.1.2-6547 від 07.12.2023 направив на адресу відповідача підписану додаткову угоду №6 від 07.12.2023 до договору.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що кошти у сумі 675 264,43 євро, які зарезервовані відповідачем, не передбачено умовами договору та є безпідставно набутими відповідачем. Відтак, позивач просить суд стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 675 264,43 євро на підставі 1212 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що кошти у розмірі 675 264,43 євро є додатковою комісійною платою відповідача, а тому не підлягають поверненню позивачу. В звіті комісіонера №19 від 30.09.2021 була зарезервована сума в розмірі 675 264,43 євро з метою фінансування майбутніх можливих витрат до моменту підписання остаточного звіту комісіонера та акту на додаткову комісійну плату у разі залишку коштів після повного виконання доручення комітента.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ" не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Правовідносини за договором комісії регулює глава 69 ЦК України.
За змістом статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Зазначені положення передбачають загальне визначення договору комісії.
Разом з цим, договори комісії можуть укладатись з метою доручення комісіонерові вчинення будь-яких, не заборонених законом і таких, що не суперечать правовому статусу сторін, правочинів.
Відповідно до статті 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Тобто, імперативними приписами статей 1011, 1014 ЦК України чітко визначено, що комісіонер діє виключно за дорученням комітента та на виконання його вказівок.
Договір комісії - це один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов'язків). Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Проте особа, з якою комісіонер уклав договір, не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору. У цьому зв'язку стаття 1014 ЦК України передбачає, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.
Зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен вчинити комісіонер, зокрема, про сторони, ціну товару, порядок оплати, тощо. Закон не покладає на комітента обов'язку давати комісіонеру детальні вказівки, водночас, комісіонер, хоча і наділений свободою у виборі способів та порядку доручення, але обмежений обов'язком виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що як правило ставляться.
Такі висновки щодо застосування статей 1011, 1014 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 910/6474/20.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв на комісію товар на загальну суму в розмірі 7780500 євро, що підтверджується актами приймання - передачі товару на комісію від 25.09.2017 на суму 931000 євро, від 07.12.2018 на суму 199500 євро, від 14.12.2018 на суму 1130500 євро, від 2.03.2019 на суму 1330000 євро, від 23.10.2019 на суму 1064000 євро, від 04.12.2019 на суму 1064000 євро, від 27.05.2020 на суму 1642500 євро, від 11.01.2021 на суму 419000 євро, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Крім того, на виконання умов Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 сторони склали та підписали акти на комісійну плату №1 від 26.09.2017 у розмірі 5037504,44 грн., що еквівалентно 165 053 євро, №2 від 26.07.2018 у розмірі 4598412,82 грн., що еквівалентно 148 920 євро, №3 від 24.10.2018 у розмірі 280372,42 грн., що еквівалентно 8 687 євро, №4 від 13.12.2018 у розмірі 3762976,68 грн., що еквівалентно 119 136 євро, №5 від 26.12.2018 у розмірі 5066818,07 грн., що еквівалентно 161 330 євро, №6 від 29.03.2019 у розмірі 4915725,10 грн., що еквівалентно 161 330 євро, №7 від 05.07.2019 у розмірі 3425457,84 грн., що еквівалентно 115 413 євро, №8 від 03.10.2019 у розмірі 3439555,60 грн., що еквівалентно 129 064 євро, №9 від 04.12.2019 у розмірі 3400836,40 грн., що еквівалентно 129 064 євро, №10 від 23.10.2019 у розмірі 325017,90 грн., що еквівалентно 12 410 євро, №11 від 30.03.2020 у розмірі 358897,20 грн., що еквівалентно 12 410 євро, №12 від 20.05.2020 у розмірі 7199270,59 грн., що еквівалентно 250 061,50 євро, №13 від 16.11.2020 у розмірі 330701,68 грн., що еквівалентно 9928 євро, №14 від 08.12.2020 у розмірі 335070 грн., що еквівалентно 9 928 євро, №15 від 21.05.2021 у розмірі 641119,22 грн., що еквівалентно 19 235 євро, а загалом на суму в розмірі 1 451 970 євро, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Також на виконання умов Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 відповідач надав звіти комісіонера про виконання умов договору за період з 31.03.2017 по 30.09.2021 №№1-19, зокрема, згідно зі звітом комісіонера №19 за період з 01.07.2021 по 30.09.2021 станом на 30.09.2021 для подальшого виконання доручення Комітента на рахунку Комісіонера зарезервовано кошти у сумі, еквівалентній 675263,43 євро.
Частиною 1 статті 1013 Цивільного кодексу України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Така характерна риса договору комісії, як оплатність, породжує обов'язок комітента по сплаті комісійної винагороди. Комісійна винагорода має своїм призначенням відшкодувати понесені комісіонером витрати по виконанню доручення комітента. Виплата комісійної винагороди є обов'язком комітента.
Як правило, комісіонер за свою посередницьку діяльність отримує від комітента винагороду, яка зазначена у договорі. Це може бути певний відсоток від суми угоди, що дозволяє зацікавити комісіонера укласти угоду на найбільш вигідніших умовах, тому що від цього буде залежати і розмір його винагороди. Однак комісійна винагорода може бути визначена і у твердій сумі, і шляхом сполучення твердої суми і відсотків суми зробленої угоди, чи як різниця між призначеною комітентом ціною і тією вигіднішою ціною, за якою комісіонер укладе угоду.
Відповідно до п. 5.4. договору комісіонер перераховує комітенту грошові кошти у розмірі ціни ТОВАРУ за Договором у валюті КОНТРАКТУ пропорційно до надходження коштів за КОНТРАКТОМ протягом 5 банківських днів після кожного надходження відповідних коштів на рахунок КОМІСІОНЕРА, КОМІСІОНЕР утримує витрати та комісійну плату з надходжень коштів по КОНТРАКТУ.
Відповідно до п.5.5 договору усі витрати КОМІСІОНЕРА відображаються в його звіті, який складається та подається КОМІТЕНТУ в письмовій формі з дотриманням режиму конфіденційності, у строк згідно з п. 3.1.4. з обов'язковим додаванням завірених копій всіх необхідних документів, що підтверджують ці витрати та, в разі необхідності, документів згідно з п.39.4.6. ПКУ.
Додатковою угодою №2 від 26.09.2017 року до Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 сторони визначили: пункт 5.3. Договору викласти у наступній редакції: «За виконання доручення КОМІСІОНЕР одержує комісійну плату (в т.ч. ПДВ 20%, згідно з вимогами чинного законодавства) у розмірі 14,6% від загальної вартості контракту, що складає 1 451 970,00 Євро. Обсяг витрат, пов'язаних із реалізацією Товару, що КОМІСІОНЕР вправі відшкодувати відповідно до п.п. 3.2.3 цього Договору без додаткового погодження з КОМІТЕНТОМ, не перевищить 712 530,00 Євро. Кошти, зазначені в попередньому абзаці, які залишились невикористаними після виконання доручення КОМІСІОНЕРОМ, вважатимуться додатковою комісійною платою КОМІСІОНЕРА.»; пункт 5.8. Договору викласти у наступній редакції: «Моментом відрахування (нарахування) комісійної плати є дата підписання Акту на комісійну плату між КОМІТЕНТОМ та КОМІСІОНЕРОМ, який складається протягом 5 банківських днів після перерахування коштів КОМІСІОНЕРОМ на рахунок КОМІТЕНТА.»; розділ 5 Договору доповнити пунктом 5.9. наступного змісту: «Моментом відрахування (нарахування) додаткової комісійної плати КОМІСІОНЕРУ є дата підписання Акту на додаткову комісійну плату між КОМІТЕНТОМ та КОМІСІОНЕРОМ, який надається одночасно з остаточним звітом комісіонера.».
Додатковою угодою №5 від 06.03.2020 року до Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 сторони узгодили: пункт 5.3. Договору викласти у наступній редакції: « 5.3. За виконання доручення КОМІСІОНЕР одержує комісійну плату (в т.ч. ПДВ 20%, згідно з вимогами чинного законодавства) у розмірі 14,6% від загальної вартості Контракту, що складає 1 497 960,00 Євро. Обсяг витрат, пов'язаних із реалізацією Товару, що КОМІСІОНЕР вправі відшкодувати відповідно до п.п. 3.2.3 цього Договору без додаткового погодження з КОМІТЕНТОМ, не перевищить 735 540,00 (сімсот тридцять п?ять тисяч п?ятсот сорок) Євро. Кошти, зазначені в попередньому абзаці, які залишились невикористаними після виконання доручення КОМІСІОНЕРОМ, вважатимуться додатковою комісійною платою КОМІСІОНЕРА.».
Тобто, сторони на власний розсуд визначили розмір комісійної винагороди Комісіонера у відсотковому розмірі від загальної вартості Контракту.
Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (частина перша статті 1022 ЦК України).
Згідно з п.3.1 договору КОМІСІОНЕР у відповідності до даного Договору зобов'язується, зокрема: 3.1.4. Надавати щоквартально (до 05 квітня, до 05 липня, до 05 жовтня та до 12 січня) звіт про виконання умов цього Договору, за наявності подій щодо передачі ТОВАРУ, отримання коштів, що належать КОМІТЕНТУ, та понесених витрат КОМІСІОНЕРА згідно з пп. 3.2.3. цього Договору, та не пізніше 05 числа наступного місяця після повного виконання доручення згідно з п. 1.1. цього Договору надавати КОМІТЕНТУ звіт КОМІСІОНЕРА (з одночасним наданням копій підтверджуючих документів). Якщо КОМІТЕНТ має заперечення щодо звіту, він зобов'язаний повідомити про них КОМІСОНЕРА протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня одержання звіту. В іншому випадку, звіт вважається прийнятим.
Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Суд зазначає, що оскільки укладений правочин з третьою особою (Контракт №К29-4.3.1/126 від 30.12.2016) мав зовнішньоекономічний характер і виконувався в іноземній валюті, вся одержана комісіонером виручка має бути передана в натурі комітенту як його власність. Наведене положення свідчить про те, що комісіонер перераховує валютну виручку на поточні рахунки комітента за договором комісії. При цьому у комісіонера виникає обов'язок лише перерахувати валютну виручку. Іноземна валюта у цьому випадку як засіб платежу не використовується.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 листопада 2023 року по справі №910/6493/20.
З огляду на умови п.3.1 договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016, відповідач повинен надавати позивачу звіти про виконання умов цього Договору, за наявності подій щодо передачі ТОВАРУ, отримання коштів, що належать КОМІТЕНТУ, та понесених витрат КОМІСІОНЕРА згідно з пп. 3.2.3. цього Договору, та не пізніше 05 числа наступного місяця після повного виконання доручення згідно з п. 1.1. цього Договору надавати КОМІТЕНТУ звіт КОМІСІОНЕРА (з одночасним наданням копій підтверджуючих документів).
При зверненні до суду з даним позовом позивач зазначив, що звіт комісіонера №19 про виконання умов договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 за період з 01.07.2021 по 30.09.2021 є остаточним, оскільки надалі комісіонер не надавав звітів, які б містили обов'язкову інформацію, передбачену п.п.3.1.4, 5.5 договору, а зобов'язання комісіонера за договором були виконані повністю.
Проте, суд не приймає до уваги вказані доводи позивача з огляду на наступне.
Додатковою угодою №2 від 26.09.2017 року до Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 сторони розділ 5 Договору доповнили пунктом 5.9. наступного змісту: «Моментом відрахування (нарахування) додаткової комісійної плати КОМІСІОНЕРУ є дата підписання Акту на додаткову комісійну плату між КОМІТЕНТОМ та КОМІСІОНЕРОМ, який надається одночасно з остаточним звітом комісіонера.»
Додатковою угодою №5 від 06.03.2020 року до Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 сторони узгодили: пункт 5.1. Договору викласти у наступній редакції: « 5.1. Ціна продажу Товару за Контрактом встановлюється КОМІСІОНЕРОМ з урахуванням погодженої КОМІТЕНТОМ ціни товару за цим договором, витрат КОМІСІОНЕРА та комісійної плати. Загальна вартість Контракту становитиме 10260000 євро»; Пункт 5.2. Договору викласти в наступної редакції: « 5.2. Загальна ціна ТОВАРУ за цим Договором складає 8 026 500,00 (вісім мільйонів двадцять шість тисяч п?ятсот) Євро в т.ч. ПДВ 0%. Ціна Товару включає в себе безпосередню вартість Товару (матеріали, витрати на оплату праці тощо), а також вартість:
• пакування та маркування;
• гарантійних зобов'язань Комітента та гарантійного обслуговування виробів зі складу першої партії Товару.».
Додатком №1 до Додаткової угоди №5 від 06.03.2020 року до Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 сторони визначили найменування товару - прилад наведення PN - ALL у кількості 121 шт. загальною вартістю 7441500 євро; контролер ракети MC3030 у кількості 117 штук загальною вартістю 585000 євро, а всього 8026500 євро.
Додатком №2 до Додаткової угоди №5 від 06.03.2020 року до Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 сторони узгодили графік виконання з 15.07.2017 по 18.08.2020.
Як убачається з матеріалів справи, після 30.09.2021 (дати звіту №19) між сторонами велись перемовини щодо ремонту виробів PN - ALL і MC3030, що підтверджується листами відповідача №29/3.2-1494 від 15.06.2022 та позивача №23-24/344 від 22.06.2022.
Крім того, як зазначає відповідач, доручення позивача щодо продажу додаткових 4 одиниць приладів наведення PN - ALL, що визначено у Додатковій угоді №5 від 06.03.2020 року до Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016, не вдалось виконати з причини відсутності зацікавленості (замовлення) Покупця у їх придбанні, а у зв'язку з військовою агресією рф останній не може отримати дозвіл Державної служби експортного контролю на експорт даних виробів, оскільки дані товари є товарами військовою призначення та необхідні для потреб ЗСУ.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що звіт комісіонера №19 про виконання умов договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 за період з 01.07.2021 по 30.09.2021 не є остаточним, оскільки остаточний звіт подається після повного виконання доручення згідно з п.1.1 договору, а саме після вчинення правочину з продажу компанії «CMI DЕFENCE», Бельгія приладів наведення PN-ALL, та контролерів ракет МС3030, номенклатура, кількість та ціни них зазначені в Специфікації Додатку №1 до цього Договору. Проте, станом на 30.09.2021 доручення позивача не було виконано у повному обсязі з урахуванням умов Додаткової угоди №5 від 06.03.2020 року до Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016.
13.07.2023 відповідач звернувся до позивача з листом, до якого було додано проект акту на додаткову комісійну плату від 30.06.2023 на суму в розмірі 21232529,72 грн., що еквівалентно 675 264,43 євро. У відповідь на який позивач листом №23-31/200-1030д від 03.08.2023 повідомив, що оскільки акт на додаткову комісійну плату не надавався одночасно з остаточним звітом комісіонера, право на додаткову комісійну плату відсутнє та просив повернути на рахунок повивача зарезервовані кошти у розмірі 675 264,43 євро.
Листом №29/10-4404 від 15.08.2023 відповідач повідомив, що звіт №19 не є остаточним, а був проміжним та зафіксував витрати комісіонера за договором в період з 01.07.2021 по 30.09.2021, сума в розмірі 675 264,43 євро була зарезервована з метою фінансування майбутніх витрат відповідача до моменту підписання остаточного звіту. Тому направив на адресу позивача остаточний звіт комісіонера №20 від 14.08.2023, акт на додаткову комісійну плату від 30.06.2023 на суму в розмірі 21232529,72 грн., що еквівалентно 675 264,43 євро, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 16.08.2023.
У відповідь на вказаний лист Державне підприємство "Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ" листом №23-31/218-1184Д від 30.08.2023 повідомило відповідача, що 14.05.2021 комісіонеру надійшов остаточний платіж від покупця, а тому звіт комісіонера №19 є остаточним, а тому у Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" відсутні підстави для надання звіту комісіонера №20 від 14.08.2023 та акту на додаткову комісійну плату від 30.06.2023. Таким чином, позивач повернув без підписання остаточний звіт комісіонера №20 від 14.08.2023, акт на додаткову комісійну плату від 30.06.2023 на суму в розмірі 21232529,72 грн., що еквівалентно 675 264,43 євро.
Таким чином, з огляду на п.5.9 Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 відповідач лише листом №29/10-4404 від 15.08.2023 подав позивачу одночасно з актом на додаткову комісійну плату між КОМІТЕНТОМ та КОМІСІОНЕРОМ остаточний звіт комісіонера, а тому звіт комісіонера №19 про виконання умов договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 за період з 01.07.2021 по 30.09.2021 був проміжним.
Статтею 1020 ЦК України передбачено, що комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.
КОМІСІОНЕР перераховує КОМІТЕНТУ грошові кошти у розмірі ціни ТОВАРУ за Договором у валюті КОНТРАКТУ пропорційно до надходження коштів за КОНТРАКТОМ протягом 5 банківських днів після кожного надходження відповідних коштів на рахунок КОМІСІОНЕРА, КОМІСІОНЕР утримує витрати та комісійну плату з надходжень коштів по КОНТРАКТУ. (п.5.4 договору)
Таким чином, суд зазначає, що умовами договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 передбачено права комісіонера - Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" на утримання витрат та комісійної плати з тих коштів, які надходять в процесі виконання умов контракту.
В матеріалах справи наявні звіти комісіонера про виконання умов договору за період станом на 31.03.2017 по 30.09.2021 №№1-19, складені на виконання умов Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016, в яких містяться розділи щодо сум, які зарезервовані комісіонером. Відповідно до 3.1.4 договору якщо КОМІТЕНТ має заперечення щодо звіту, він зобов'язаний повідомити про них КОМІСОНЕРА протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня одержання звіту. В іншому випадку, звіт вважається прийнятим. Суд звертає увагу, що звіти №№1-19 оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, позивач не надавав відповідачу заперечення щодо вказаних звітів, а тому вказані звіти вважаються прийнятими позивачем.
Додатковою угодою №2 від 26.09.2017 року до Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 сторони пункт 5.3. Договору виклали у наступній редакції: «За виконання доручення КОМІСІОНЕР одержує комісійну плату (в т.ч. ПДВ 20%, згідно з вимогами чинного законодавства) у розмірі 14,6% від загальної вартості контракту, що складає 1 451 970,00 Євро. Обсяг витрат, пов'язаних із реалізацією Товару, що КОМІСІОНЕР вправі відшкодувати відповідно до п.п. 3.2.3 цього Договору без додаткового погодження з КОМІТЕНТОМ, не перевищить 712 530,00 Євро. Кошти, зазначені в попередньому абзаці, які залишились невикористаними після виконання доручення КОМІСІОНЕРОМ, вважатимуться додатковою комісійною платою КОМІСІОНЕРА.
Додатковою угодою №5 від 06.03.2020 року до Договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016 сторони пункт 5.3. Договору виклали у наступній редакції: « 5.3. За виконання доручення КОМІСІОНЕР одержує комісійну плату (в т.ч. ПДВ 20%, згідно з вимогами чинного законодавства) у розмірі 14,6% від загальної вартості Контракту, що складає 1 497 960,00 (один мільйон чотириста дев?яносто сім тисяч дев?ятсот шістдесят) Євро. Обсяг витрат, пов'язаних із реалізацією Товару, що КОМІСІОНЕР вправі відшкодувати відповідно до п.п. 3.2.3 цього Договору без додаткового погодження з КОМІТЕНТОМ, не перевищить 735 540,00 (сімсот тридцять п?ять тисяч п?ятсот сорок) Євро. Кошти, зазначені в попередньому абзаці, які залишились невикористаними після виконання доручення КОМІСІОНЕРОМ, вважатимуться додатковою комісійною платою КОМІСІОНЕРА.
Враховуючи вищенаведені умови договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016, сума заборгованості у розмірі 675 263,43 євро, яка була утримана комісіонером й залишилась невикористаною після виконання доручення комісіонером є саме додатковою комісійною платою відповідача.
Судом розглянуті та відхилені доводи позивача щодо ненадання відповідачем документально підтверджуючих фактично здійснених витрат, оскільки вказані кошти утворились внаслідок їх утримання відповідачем відповідно до п.5.4 договору, а документально підтверджуючі документи подаються комісіонером разом з відповідними звітами згідно з п.3.1.4 договору, які були прийняті позивачем.
При зверненні до суду з позовом позивач просив суд стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 675 264,43 євро на підставі 1212 Цивільного кодексу України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Як установлено судом, спірні грошові кошти в розмірі 675 263,43 євро були набуті відповідачем за наявності правової підстави - договору комісії № Д29-4.3.1./702 від 28.12.2016, який на час розгляду даного спору є чинним, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а тому у суду відсутні підстави вважати, що такі кошти набуті або збережені відповідачем без достатньої правової підстави, що виключає можливість стягнення таких грошових коштів на користь позивача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява № 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява № 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ" до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" про стягнення 675 310,90 євро, що еквівалентно 28 564 705,63 грн. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 23.09.2024.
Суддя А.І. Привалов