23 вересня 2024 року м. Харків Справа № 917/1335/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М. , суддя
Крестьянінов О.О.
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Олійник Альбіни Миколаївни (вх. № 1275 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі № 917/1335/23 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Погрібною С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ", м.Кременчук, Полтавська область,
до Фізичної особи-підприємця Олійник Альбіни Миколаївни, м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 255 985,97 грн,
В липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Олійник Альбіни Миколаївни 199 068,77 грн заборгованості вартості спожитої теплової енергії, 48 992,61 грн інфляційних нарахувань, 7 924,59 грн 3 % річних за договором постачання теплової енергії в гарячій воді № 2051 від 01.09.2012.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі №917/1335/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Олійник Альбіни Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" вартість спожитої теплової енергії в сумі 199 068,77 грн, інфляційні нарахування в розмірі 48 992,61 грн, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 7 924,59 грн та 3 839,79 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду обґрунтовано тим, що на підставі поданих позивачем доказів судом встановлено, що заборгованість відповідача за послуги теплопостачання за період з листопада 2021 року по березень 2022 року станом на 13.07.2023 становить 199 068,77 грн. Відповідач жодних заперечень на позов не надав. Докази сплати боргу в матеріалах справи відсутні. Оскільки позивач надав докази, які свідчать про виникнення грошових зобов'язань відповідача та надав обґрунтування виникнення боргу, що відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про доведення факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, а тому задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
Фізична особа-підприємець Олійник Альбіна Миколаївна з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі № 917/1335/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ “Кременчуцька ТЕЦ» повністю.
Скарга обґрунтована тим, що Олійник Альбіна Миколаївна тривалий час перебуває за межами України та проживає за кордоном з 2016 року і про існування справи та прийняття по справі рішення відносно неї, дізналась випадково, а тому не мала можливості скористатись своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи, прийняти участь у судовому засіданні та подати відзив на позовну заяву з доказами, які б спростували позовні вимоги ТОВ «Кременчуцької ТЕЦ» до неї.
Посилається на те, що у зв'язку зі зміною виконавця послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води 26.06.2019 між АТ «Полтаваобленерго», ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», ФОП Олійник Альбіною Миколаївною було укладено угоду №1 до договору про заміну сторони у зобов'язанні. 03 січня 2022 між ФОП Олійник А.М. та ФОП Топольською О.П. було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого ФОП Олійник А.М. передала у тимчасове користування приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1 . Пунктом 4.1 договору оренди передбачено сплату орендарем ( ОСОБА_1 ) комунальних послуг установам, підприємствам, службам міста, які надають послуги та без письмової згоди орендодавця ( ОСОБА_2 ) заключати договори з підприємствами, установами, службами міста на постачання комунальних послуг та інше (п. 6.2.5 договору оренди). Оскільки ФОП Топольська О.П. набула статусу споживача з отримання послуг з постачання теплової енергії, наданих ТОВ «Крнеменчуцька ТЕЦ», ФОП Олійник А.М. та ФОП Топольською О.П. було направлено супровідним листом на адресу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» для підписання примірник угоди №2 про заміну сторони у зобов'язанні разом із копією договору оренди, який підтверджує використання нежитлового приміщення та отримання послуги з постачання теплової енергії ФОП Топольською О.П. Даний лист позивач отримав « 10» січня 2022 року, відповідно до поштового рекомендованого повідомлення. Споживачем наданої послуги ТОВ «Кременчуцькою ТЕЦ» була в той час ОСОБА_1 , оскільки користувалась нежитловим приміщенням за договором оренди та фактично отримувала надані послуги ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», що підтверджується проведенням останньою оплати рахунків від ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», про що свідчать банківська виписка по особовому рахунку, яку надав сам позивач, і суд першої інстанції не надав їй належної юридичної оцінки.
Зазначає, що ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» приймала оплату за надані послуги від ОСОБА_1 згідно договору № 2051 від 01.09.2012 та отримані від неї кошти не повертала, як помилково отримані, що є підставою вважати, що заміна споживача у зобов'язаннях відбулась, а тому належним відповідачем у справі повинна бути ФОП Топольська О.П.
Вказує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач ФОП Олійник А.М. не мала можливості подати відповідні докази та документи про те, що вона не є належним відповідачем у даній справі, оскільки тривалий час перебуває за кордоном та не була обізнана про розгляд даної справи. Відповідач не ухилявся від виконання умов договору №2051 від 01.09.2012 про постачання теплової енергії в гарячій воді, а вжив заходи щодо належного виконання зобов'язання іншої стороною, повідомивши виконавця ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» про заміну споживача, направивши угоду №2 для заміни сторони у зобов'язанні.
Також посилається на те, що суд визнав відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати послуги та дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, при тому що позивач не надав будь-яких належних та допустимих у розумінні ст. ст. 76- 77 ГПК України доказів надсилання (надання) рахунків споживачу, за якими останній повинен був сплатити кошти. Неотримання рахунків для сплати не може розцінюватись (розглядатись) як неналежне виконання обов'язків відповідача за договором, оскільки сам позивач порушив (не виконав) умови договору щодо надіслання (надання) рахунків.
До апеляційної скарги Фізичною особою-підприємцем Олійник Альбіною Миколаївною додано довідку про місце реєстрації від 25.04.2024 на мові оригіналу, довідку про місце реєстрації від 25.04.2024 на українській мові, відповідно до якої місцем реєстрації Олійник А. є: м.Мюнхен, Німеччина, договір оренди нежитлових приміщень від 03.01.2022, угоду №2 про зміну сторони у зобов'язанні, лист від 04.01.2022, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.01.2022, паспорт Олійник А.М.
Відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Олійник Альбіни Миколаївни (вх. № 1275 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі № 917/1335/23 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 26.06.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Встановлено позивачу строк до 26.06.2024 для надання письмового ставлення щодо додаткових документів доданих апелянтом до апеляційної скарги. Встановлено учасникам справи строк до 26.06.2024 для подання заяв, клопотань, тощо.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2024 у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В., яка входила до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №917/1335/23 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Пуль О.А.
18.06.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8215), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідно до умов договору оренди нежитлових приміщень від 03.01.2022, приміщення за адресою: м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка (Жовтнева), буд. 47 передається в оренду ФОП Топольській Ользі Прокопівні 01.06.2023 та оформлюється актом приймання-передачі приміщення за даною адресою. Однак, представником скаржника акт приймання-передачі приміщення за адресою: м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка (Жовтнева), буд. 47 не надано, а отже факт передачі його в оренду не підтверджено. Порушення договірних зобов'язань скаржником здійснювалося в період з листопада 2021 року по березень 2022 року, а не після 01.06.2023, як передбачено умовами договору оренди нежитлових приміщень від 03.01.2022. Тому, твердження представника скаржника про знаходження приміщення за адресою: м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка (Жовтнева), буд. 47 у період з січня 2022 року по березень 2022 року в оренді не відповідає дійсності та не підтверджено належними доказами. ФОП Топольська Ольга Прокопівна і раніше до 03.01.2022 - дати укладення договору оренди нежитлових приміщень здійснювала оплату за теплову енергію, спожиту у спірний період, зокрема останньою 29.09.2021 було сплачено передплату за теплову енергію по рахунку № 2051 від 01.10.2021 у розмірі 8 700,00 грн, а 01.02.2022 за теплову енергію спожиту в грудні 2021 року (рахунок № 2051 від 31.12.2021) у розмірі 31 993,88 грн. Оплата за теплову енергію, спожиту у спірний період по договору № 2051 від 01.09.2012 здійснювалася й іншими підприємцями та була врахована при здійсненні розрахунку суми боргу та додаткових нарахувань. Крім того, в рахунках за спожиту теплову енергію та актах про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії у спірний період контрагентом зазначено ФОП Олійник Альбіну Миколаївну і часткова оплата по договору № 2051 від 01.09.2012 здійснювалася саме на підставі цих документів. Зазначає, що ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» не отримувало від ФОП Олійник Альбіна Миколаївна та від ФОП Топольської Ольги Прокопівни листа від 04.01.2022, угоди № 2 про зміну сторони у зобов'язанні від 03.01.2022 та копію договору оренди нежитлових приміщень від 03.01.2022.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. та судді Пуль О.А., які входили до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №917/1335/23 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.
Колегія суддів розглянувши клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи нових доказів, зазначає наступне.
За приписами ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
В обґрунтування поданого клопотання, відповідач посилається на те, що тривалий час перебуває за межами України та проживає за кордоном з 2016 року і про існування справи та прийняття по справі рішення відносно неї, дізналась випадково, а тому не мала можливості скористатись своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи, прийняти участь у судовому засіданні та подати відзив на позовну заяву з доказами, які б спростували позовні вимоги ТОВ «Кременчуцької ТЕЦ» до неї.
Скаржником до апеляційної скарги додано довідку про місце реєстрації від 25.04.2024 на мові оригіналу, довідку про місце реєстрації від 25.04.2024 на українській мові, відповідно до якої місцем реєстрації Олійник А. є: м.Мюнхен, Німеччина, договір оренди нежитлових приміщень від 03.01.2022, угоду №2 про зміну сторони у зобов'язанні, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.01.2022, лист від 04.01.2022, паспорт Олійник А.М.
Позивач проти залучення додаткових доказів заперечує.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено, зокрема, відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченої приписами частини 4 статті 250 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Ухвалено надіслати ухвалу учасникам справи (позивачу на електронну пошту, відповідачу засобами поштового зв'язку).
Ухвала суду від 01.08.2023, що направлялась відповідачу за адресою вказаною у позові ( АДРЕСА_2 ) повернулась без вручення адресату з відміткою Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України установлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2019 року у справі № 916/2349/17.
Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації фізичної особи-підприємця Олійник Альбіни Миколаївни є: АДРЕСА_2 .
Таким чином, адреса відповідача, вказана в позовній заяві, та за якою судом було направлено ухвалу від 01.08.2023, співпадає з адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Апелянтом не спростовано, що адреса вказана в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, змінена чи скасована.
Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Крім того, ухвала Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному вебпорталі судової влади України забезпечення з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Отже, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення фізичної особи-підприємця Олійник Альбіни Миколаївни про відкрите провадження у даній справі та необхідність вчинення відповідних процесуальних дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено винятковості випадку для прийняття доказів судом апеляційної інстанції та не надано доказів неможливості подання їх до суду першої інстанції, в зв'язку з чим не приймає до розгляду нові докази, надані відповідачем до апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.09.2012 між АТ “Полтаваобленерго» (теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Олійник Альбіною Миколаївною (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2051, згідно з яким теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.
Пунктом 1.2 договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України “Про теплопостачання» №2633-IV від 02.06.2005 та діючого законодавства України.
Відповідно до п.2.2.2 договору споживач зобов'язався оплачувати теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього договору та додатку до нього № 4 “Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію».
Пунктом 6.6 договору передбачено, що порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у додатку № 4 “Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» до діючого договору.
Відповідно до п. 1 додатку № 4 розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми “заборгованості» на початок місяця. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Згідно з п. 2 додатку № 4 до договору споживач, який має прилад обліку, щомісяця самостійно знімає покази станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює “Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку» (додаток 4-1) та надає її теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та Акта про обсяги спожитої споживачем теплової енергії (додаток 4-2).
За змістом п.5 додатку № 4 до договору обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується актом про обсяги спожитої (поставленої) споживачем (субспоживачем) теплової енергії (додаток 4-2), який оформлюється теплопостачальною організацією на підставі відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку (додаток 4-1) та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого акту про обсяги спожитої споживачем теплоенергії або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками теплопостачальної організації.
Пунктом 6 додатку № 4 до договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.
Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією- розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору, на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Наявність приладу обліку на об'єкті споживача вказано в додатку № 1 до договору.
ТОВ Кременчуцька ТЕЦ (теплопостачальна організація) визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела ТОВ Кременчуцька ТЕЦ на підстав рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 568 від 19.04.2019.
До 25.04.2019 виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука було АТ “Полтаваобленерго». Договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам були укладені з АТ “Полтаваобленерго».
Враховуючи зміну виконавця послуг, між первісним АТ “Полтаваобленерго» (виконавцем), Фізичною особою-підприємцем Олійник Альбіною Миколаївною (споживачем) та ТОВ “Кременчуцька ТЕЦ» (новим виконавцем) 26.06.2019 було укладено угоду № 1 про зміну сторони у зобов'язанні.
Згідно з п. 1 угоди сторони домовилися, що виконавець передає, а новий виконавець приймає на себе всі права та обов'язки виконавця, згідно договору № 2051 від 01.09.2012 та з 25.04.2019 стає стороною договору.
Пунктом 3 угоди передбачено, що споживач не заперечує проти заміни виконавця на нового виконавця в договорі і, підписуючи зі своєї сторони цю угоду, дає згоду на зміну сторони в порядку та на умовах, визначених цією угодою.
За змістом п.5 угоди споживач за отримані з 25.04.2019 послуги по договору проводить розрахунки з новим виконавцем на рахунок зазначений у даній угоді. У зв'язку з початком надання послуг з 25.04.2019 першим розрахунковим періодом є період з 25.04.2019 по 31.05.2019. Споживач сплачує на користь нового виконавця вартість отриманих послуг за період з 25.04.2019 по 31.05.2019. В подальшому розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п.7 угоди № 1 заміна сторони у зобов'язанні за цією угодою не тягне за собою жодних інших змін умов договору, окрім тих, що передбачені цією угодою.
Ця угода вважається укладеною з моменту підписання сторонами, починає діяти з 25.04.2019 і діє протягом дії договору (п. 8 угоди).
Позивач зазначає, що порушуючи договірні зобов'язання в період з листопада 2021 року по березень 2022 року, відповідач здійснював несвоєчасні розрахунки за теплопостачання, що призвело до виникнення станом на 13.07.2023 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 199 068,77 грн, на підтвердження чого надав:
- акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії: від 30.11.2021 на суму 21779,12 грн, від 31.12.2021 на суму 40693,88 грн, від 31.01.2022 на суму 77270,36 грн, від 28.02.2022 на суму 87141,48 грн, від 31.03.2022 на суму 59656,93 грн, які підписані трьома представниками теплопостачальної організації;
-рахунки: №2051 від 30.11 2021 за листопад 2021 року, №2051 від 31.12 2021 за грудень 2021 року, №2051 від 31.01 2022 за січень 2022 року, №2051 від 28.02 2022 за лютий 2022 року, №2051 від 31.03.2022 за березень 2022 року;
- реєстр про направлення споживачам теплової енергії рахунків за спожиту теплову енергію за листопад 2021р, актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії за листопад 2021р від 17.12.2021; реєстр про направлення споживачам теплової енергії рахунків за спожиту теплову енергію за грудень 2021р, актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії за грудень 2021р від 14.01.2022; реєстр про направлення споживачам теплової енергії рахунків за спожиту теплову енергію за січень 2022р, актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії за січень 2022р від 14.02.2022; реєстр про направлення споживачам теплової енергії рахунків за спожиту теплову енергію за лютий 2022р, актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії за лютий 2022р від 22.03.2022; реєстр про направлення споживачам теплової енергії рахунків за спожиту теплову енергію за березень 2022р, актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії за березень 2022р від 13.04.2022.
На суми простроченої заборгованості позивачем нараховано 3% річних у розмірі 7 924,59 грн та 48 992,61 грн інфляційних.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 ст.276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про теплопостачання", який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності, теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначають Правила користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила).
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Відповідно до частин 5, 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Такий же обов'язок відповідача закріплено і в абзаці 5 пункту 40 Правил, відповідно до якого споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2012 між АТ “Полтаваобленерго» та Фізичною особою-підприємцем Олійник Альбіною Миколаївною було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2051, згідно з яким позивач взяв на себе зобов'язання надавати послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води відповідачу, а відповідач зобов'язався проводити оплату вартості спожитої теплової енергії у визначеному порядку та строки. З 25.04.2019 ТОВ Кременчуцька ТЕЦ визначена виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела ТОВ Кременчуцька ТЕЦ на підстав рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 568 від 19.04.2019 та стала стороною договору.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором, на підтвердження чого надав акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії: від 30.11.2021 на суму 21779,12 грн, від 31.12.2021 на суму 40693,88 грн, від 31.01.2022 на суму 77270,36 грн, від 28.02.2022 на суму 87141,48 грн, від 31.03.2022 на суму 59656,93 грн, які підписані трьома представниками теплопостачальної організації.
Проте, відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором та приписів ст.903 ЦК України оплату отриманих послуг здійснював не своєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість за послуги теплопостачання за період з січня по березень 2022 року, яка станом на 13.07.2023 становить 199 068,77 грн.
Докази оплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, в зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 924,59 грн та 48 992,61 грн інфляційних.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів надсилання (надання) рахунків споживачу, за якими останній повинен був сплатити кошти.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Відповідно до п. 1 додатку № 4 “Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» до договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми “заборгованості» на початок місяця. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Пунктом 6 додатку № 4 до договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.
На підтвердження надіслання актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії позивачем до матеріалів справи надано: реєстр про направлення споживачам теплової енергії рахунків за спожиту теплову енергію за листопад 2021р, актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії за листопад 2021р від 17.12.2021; реєстр про направлення споживачам теплової енергії рахунків за спожиту теплову енергію за грудень 2021р, актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії за грудень 2021р від 14.01.2022; реєстр про направлення споживачам теплової енергії рахунків за спожиту теплову енергію за січень 2022р, актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії за січень 2022р від 14.02.2022; реєстр про направлення споживачам теплової енергії рахунків за спожиту теплову енергію за лютий 2022р, актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії за лютий 2022р від 22.03.2022; реєстр про направлення споживачам теплової енергії рахунків за спожиту теплову енергію за березень 2022р, актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії за березень 2022р від 13.04.2022.
Однак, з реєстрів вбачається, що вони складені позивачем та на них проставлена печатка підприємства позивача, а не оператора поштового зв'язку України, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку, що не може вважатись належним доказом направлення їх відповідачу в установленому законом порядку.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянта та зазначає, що додані до позовної заяви реєстри не є доказами направлення відповідачу актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії та рахунків за спожиту теплову енергію.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Відповідно до положень статті 625 ЦК України обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми настає за умови прострочення виконання грошового зобов'язання. Умовами п. 1 додатку № 4 до договору визначено, що сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів направлення відповідачу актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії та рахунків за спожиту теплову енергію за період вказаний у позовній заяві на підставі яких відповідач повинен був провести оплату на протязі 7 календарних днів, відсутні підстави для висновку про прострочення виконання зобов'язання, а за таких умов, для стягнення 7 924,59 грн 3% річних та 48 992,61 грн інфляційних втрат, нарахованих за період вказаний у позовній заяві.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, зазначив, що позивачем надано підписані сторонами акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за вказаний у позові період, рахунки та докази їх направлення відповідачу.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції, з огляду на те, що акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії підписані лише представниками теплопостачальної організації, а також, як було встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази їх направлення відповідачу, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Підпунктами б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Олійник Альбіни Миколаївни задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі № 917/1335/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 7 924,59 грн 3% річних та 48 992,61 грн інфляційних втрат скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі № 917/1335/23 залишити без змін.
Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Олійник Альбіни Миколаївни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42225136) 199 068,77 грн вартості спожитої теплової енергії та 2986,03 грн витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42225136) на користь Фізичної особи - підприємця Олійник Альбіни Миколаївни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1024,51 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.09.2024
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.О. Крестьянінов