79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" вересня 2024 р. Справа №907/444/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І. Скрипчук О.С.
секретаря судового засідання Процевич Р.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського
підприємства “Ліси України» в особі Філії “Хустське ЛДГ» б/н від
02.08.2024 (вх.№ ЗАГС 01-05/2215/24 від 02.08.2024)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2024 (суддя Лучко Р.М., повний текст рішення складено 16.07.2024)
у справі № 907/444/24
за позовом: Фізичної особи підприємця Деяк Наталії Володимирівни (надалі - ФОП Деяк Н.В.), м. Хуст, Закарпатська обл.
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі Філії “Хустське ЛДГ» (надалі ДСГП "Ліси України" в особі Філії “Хустське ЛДГ»), м. Львів
про стягнення 506 463,15 грн.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
08.05.2024 Фізична особа підприємець Деяк Наталія Володимирівна звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі Філії “Хустське ЛДГ» про стягнення заборгованості в розмірі 506 463,15 грн., з яких: 424 734,80 грн. сума основного боргу, 53 417,44 грн. пеня, 17 566,76 грн. інфляційні втрати та 10 744,15 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з своєчасної оплати вартості розроблених позивачем технічної документації з землеустрою за договором про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою №431/1 від 01.12.2022 (з урахуванням додаткових угод до нього).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2024 у справі №907/444/24 (суддя Р.М. Лучко) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Хустське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Фізичної особи-підприємця Деяк Наталії Володимирівни - 424 734,80 грн. заборгованості, 47 792,08 грн. пені, 16 326,65 грн. втрат від інфляції, 10 590,61 грн. 3% річних та 7 491,66 грн. в повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору ФОП Деяк Н.В. (Виконавець) розроблено та передано Філії “Хустське ЛДГ» (Замовник) технічні документації із землеустрою, а відповідачем прийнято розроблені позивачем землевпорядні документації на загальну суму 424 734,83 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 05.04.2023, від 31.08.2023 та від 21.12.2023. Водночас, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 424 734,83 грн. Разом з тим, суд, врахувавши норми ч. 2 ст. 237 ГПК України, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 424 734,80 грн., в межах заявлених позовних вимог.
Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 53 417,44 грн. за порушення Замовником строків оплати вартості робіт, нарахованих у відповідності до умов укладеного сторонами договору, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок дійшов висновку, що правомірним буде нарахування відповідачу за порушення строків сплати відповідно до п. 2.5 договору пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ в означений період (з урахуванням закінчення строку нарахування пені згідно з розрахунками позивача) по акту від 05.04.2023 за період з 20.04.2023 по 19.10.2023, по акту від 31.08.2023 за період з 15.09.2023 по 14.03.2024 та по акту від 21.12.2023 за період з 05.01.2024 по 18.04.2024, а відтак, дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 47 792,08 грн. пені. В частині стягнення з відповідача 5 625,36 грн. пені, суд відмовив. Водночас, суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені на 95% до суми 4 089,27 грн., дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, на підставі яких можливо встановити наявність підстав для зменшення нарахованої позивачем пені, зазначивши, що посилання відповідача на часткове виконання ним умов договору спростовується встановленими судом обставинами у справі, відповідно до яких будь-які оплати Замовником виконаних Виконавцем робіт в спірних правовідносинах відсутні.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання здійснено нарахування відповідачу інфляційних втрат в сумі 17 566,76 грн. та 3 % річних в розмірі 10 744,15 грн. від прострочення суми. Суд здійснивши арифметичний підрахунок позовних вимог в цій частині, вважав підставними, обґрунтовано заявленими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що відповідають умовам договору вимоги про стягнення з відповідача 16 326,65 грн. втрат від інфляції та 10 590,61 грн. 3% річних. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 153,54 грн. 3% річних та 1 240,11 грн. втрат від інфляції відмовив, зазначивши, що позовні вимоги в цій частині обраховані позивачем з порушенням умов договору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» в особі Філії “Хустське ЛДГ» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування висновків Верховного Суду, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначає, що ціною позову у даній справі є сума заборгованості 506 463,15 грн., у тому числі 81 728,35 грн. штрафних санкцій включно. Вважає дане нарахування таким, що порушує принцип пропорційності, балансу та справедливості. Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Скаржник зазначає, що на сьогоднішній день відповідач (боржник) перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнювало виплату належних платежів суми у повній сумі вчасно. Водночас, ДП «Хустське ЛДГ та Філія «Хустське ЛДГ» ДСГП «Ліси України» робило все можливо для виконання умов договору, що підтверджується платежами на користь позивача. На переконання скаржника, враховуючи загальну ціну договору та зобов'язань у розмірі 424 734,80 грн., несправедливим є додаткова сплата 81 728,35 грн. штрафних санкцій, які становлять приблизно 1/5 (приблизно додаткових 20%) загальної ціни договору. Сплата даних значних штрафних санкцій негативно вплине на господарську діяльність боржника та на можливість виконання зобов'язань перед контрагентами і бюджетними платежами усіх рівнів, виплату заробітної платні працівникам тощо. Оцінюючи можливість зменшення суми пені, потрібно врахувати, що позивач доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не подав. Беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені на 95 відсотків, що становить 4 089,27 грн. Також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що п. 2.7 договору передбачається, що Замовник вносить грошові кошти в порядку, розмірах та у строк, передбачені п. 2.2-п 2.6 договору, шляхом їх перерахування на поточний рахунок Виконавця та на підставі виставлення рахунку-фактури виконавцем Замовнику. Однак, у ДСГП «Ліси України» в особі Філії «Хустське ЛДГ» відсутні рахунки-фактури, які були надані ФОП Деяк Н.В., докази їх надсилання на адресу ДСГП «Ліси України» в особі Філії «Хустське ЛДГ» відсутні також у матеріалах справи. Враховуючи вищенаведене, а саме відсутність передбачених обов'язкових рахунків-фактур, як обов'язкового елементу механізму оплати за надані послуги, станом на 27.05.2024 ДСГП «Ліси України» в особі Філії «Хустське ЛДГ» жодним чином не порушило умови договору та відсутній прострочений обов'язок сплати заборгованості.
ФОП Деяк Н.В. у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною. Зауважує, що скаржник в прохальній частині апеляційної скарги просить суд скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2024 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ФОП Деяк Наталії Володимирівни - відмовити у повному обсязі, проте в самому тексті апеляційної скарги переважно вказує лише на несправедливе та невідворотне нарахування штрафних санкцій позивачем. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено, що апелянт перебуває у складному фінансовому становищі, однак на підтвердження даної обставини не додає доказів обтяжливого майнового стану. При цьому, скаржником сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 8 989,99 грн., що складає майже 20% від задоволеної суми пені. А тому вказівка на перебування апелянта у скрутному становищі, та необхідності зменшення розміру пені є суперечливими. Не заслуговують на увагу і твердження скаржника, що ДСГП «Ліси України» в особі Філії «Хустське ЛДГ» «...не отримувало жодних рахунків, докази їх надіслання також відсутні у матеріалах справи», оскільки до позовної заяви позивачем додано докази надання рахунку відповідачу. Отже, твердження скаржника про необхідність зменшення розміру пені не знаходять свого підтвердження ні вимогами законів, ні обставинами справи, ні наявним у матеріалах справи доказам. Просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2024 у справі № 907/444/24 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Сторони не делегували уповноважених представників в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, складеними відповідальним працівником Західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов'язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників сторін повідомлених належним чином.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
01 грудня 2022 року між Державним підприємством «Хустське лісове дослідне господарство» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Деяк Наталією Володимирівною (Виконавець) укладено договір про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою №431/1. Згідно з п. 1.1 договору Виконавець зобов'язується виготовити з дотриманням вимог законодавства технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною орієнтовною площею 2589,8 га для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг, які знаходяться на території Горінчівського лісництва Хустського району Закарпатської області, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 1.2 договору технічні, економічні та інші вимоги до матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) викладені у завданні на складання технічної документації із землеустрою, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1).
Порядок передачі робіт сторонами визначено в розділі 3 договору, за змістом п. 3.1 якого приймання виконаних робіт за цим договором проводиться шляхом укладання та підписання про це відповідного акта приймання-передачі робіт обома Сторонами.
Роботи вважаються виконаними (на кожному етапі окремо аж до укладання остаточного акта) та прийнятими належним чином лише у випадку підписання про це відповідного акта обома сторонами. У випадку виникнення будь-яких розбіжностей та не погодження акта, сторони складають акт про розбіжності (п. 3.2 договору).
Пунктами 3.3, 3.4 договору сторони погодили, що при остаточному прийнятті виконаних робіт (останній етап виконання робіт) 3амовник зобов'язаний підписати відповідний акт протягом 10 календарних днів з дня отримання такого акта від Виконавця або надіслати акт розбіжностей чи іншим чином оформлені претензії Виконавцю у разі виникнення таких. У випадку порушення умов п. 3.3 договору роботи за цим договором вважаються виконаними належним чином та підлягають повній оплаті згідно умов цього договору.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору вартість робіт визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт (додаток 3). Загальна вартість робіт за цим договором становить 466 164,00 грн. з розрахунку 180 грн. за 1 гектар площі, що відповідає договірній ціні, зазначеній в додатку 3 до договору (протокол погодження договірної ціни на виконання робіт).
У відповідності до п.п. 2.3-2.6 договору розрахунки за надані послуги здійснюються в кілька етапів на підставі виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються сторонами:
- протягом 10-ти робочих днів після укладення договору Замовник сплачує Виконавцю 40% від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної ціни (п.2.4 договору);
- протягом 10-ти робочих днів після виготовлення та представлення Замовнику розробленої технічної документації із землеустрою Замовник сплачує Виконавцю 40% від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної ціни (п. 2.5 договору);
- протягом 10-робочих днів з після оформлення та надання Замовнику витягів з Державного земельного кадастру Замовник сплачує Виконавцю 20 % від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної ціни (п. 2.6 договору).
Згідно з п. 2.7 договору Замовник вносить грошові кошти в порядку, розмірах та у строк, передбачені п.п. 2.2-2.6 договору, шляхом їх перерахування на поточний рахунок Виконавця та на підставі виставлення рахунку-фактури Виконавцем Замовнику.
Згідно з Календарним планом виконання робіт (додаток 2 до договору) сторонами визначено строк виконання робіт з 01.12.2022 року по 01.06.2023 року.
Додатковою угодою №1 від 23.01.2023 до договору, укладеною між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Деяк Наталією Володимирівною (Виконавець), сторони внесли зміни в преамбулу та реквізити сторін договору, змінивши Замовника за договором з Державного підприємства «Хустське лісове дослідне господарство» на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Хустське лісове дослідне господарство».
В подальшому, відповідно до додаткових угод №2 від 30.05.2023 та №3 від 30.11.2023 до договору сторонами договору вносилися зміни в частину додатку 2 до договору (Календарний план виконання робіт) в частині продовження строку їх виконання спершу до 01.12.2023 (додаткова угода №2 від 30.05.2023 до договору), а потім до 01.06.2024 (додаткова угода №3 від 30.11.2023 до договору).
На виконання умов договору Виконавцем розроблено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок на території Горінчівського лісництва, площею 20,9373 га, за межами населених пунктів на території Хустської міської територіальної громади та Горінчівської сільської територіальної громади Хустського району Закарпатської області (частина Горінчівського лісництва), площею 2293,5303 га та за межами населених пунктів на території Хустської територіальної громади (частина 40-го кварталу Горінчівського лісництва) Хустського району Закарпатської області, площею 45,1704 га, а загальною площею 2359,638 га.
Зазначені технічні документації з землеустрою відповідно до актів приймання-передачі частково виконаних робіт за договором від 05.04.2023 (на суму 3 768,71 грн.), від 31.08.2023 (на суму 412 835,45 грн.) та від 21.12.2023 (на суму 8 130,67 грн.) та згідно з листами №128 від 31.08.2023, №217/1 від 18.12.2023 передано позивачем разом з витягами з Державного земельного кадастру та рахунками на оплату їх вартості №16-1/23 від 04.04.2023, №44 від 31.08.2023, №61 від 18.12.2023 та прийнято відповідачем без зауважень, про що свідчать підписи представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (керівника Філії «Хустське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») на актах приймання-передачі.
Згідно з підписаними сторонами актами приймання-передачі загальна вартість розроблених технічних документацій із землеустрою становить 424 734,83 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем (Замовником) не виконано зобов'язання з оплати вартості розроблених Виконавцем технічних документацій з землеустрою у визначений договором строк, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 424 734,80 грн., стягнення якої разом з нарахованими пенею, втратами від інфляції та відсотками річних є предметом судового розгляду у цій справі.
При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Як зазначалося вище, 01 грудня 2022 року між Державним підприємством «Хустське лісове дослідне господарство» (правонаступник Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Хустське лісове дослідне господарство») (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Деяк Наталією Володимирівною (Виконавець) укладено договір про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою №431/1. Відповідно до умов договору Виконавець зобов'язується виготовити з дотриманням вимог законодавства технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною орієнтовною площею 2589,8 га для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг, які знаходяться на території Горінчівського лісництва Хустського району Закарпатської області, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду на проектні та пошукові регулювання, правове регулювання якого визначено §4 Глави 61 ЦК України.
У відповідності до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Приписами статті 888 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.
Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 887 ЦК України).
Загальними положеннями ЦК України про підряд визначено обов'язок Замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. (ч.1 ст. 853 ЦК України).
Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору Виконавцем (позивачем) розроблено та передано Замовнику (Філії відповідача) технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок на території Горінчівського лісництва, площею 20,9373 га, за межами населених пунктів на території Хустської міської територіальної громади та Горінчівської сільської територіальної громади Хустського району Закарпатської області (частина Горінчівського лісництва), площею 2293,5303 га та за межами населених пунктів на території Хустської територіальної громади (частина 40-го кварталу Горінчівського лісництва) Хустського району Закарпатської області, площею 45,1704 га, а Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі Філії «Хустське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» прийнято розроблені позивачем землевпорядні документації на загальну суму 424 734,83 грн., що підтверджується актами приймання-передачі частково виконаних робіт за договором № 431/1 від 01.12.2022, а саме: від 05.04.2023, від 31.08.2023, від 21.12.2023. У даних актах сторонами зазначено, що зауважень, заперечень щодо виконаної роботи на дату підписання актів у сторін немає. Акти підписані сторонами та скріплені їхніми печатками (а.с. 27, 28, 29).
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як зазначалось вище, п.п. 2.4-2.6 договору сторонами встановлено строк оплати Замовником виконаних Виконавцем робіт в три етапи: - протягом 10-ти робочих днів після укладення договору 40% від вартості робіт, визначеної протоколом погодження договірної ціни; - протягом 10-ти робочих днів після виготовлення та представлення Замовнику розробленої технічної документації із землеустрою 40% від вартості робіт, визначеної протоколом погодження договірної ціни; - протягом 10-робочих днів з після оформлення та надання Замовнику витягів з Державного земельного кадастру 20% від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної ціни.
Частиною 1 статті 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Водночас, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов укладеного договору не виконав, за розроблену позивачем землевпорядну документацію не розрахувався.
Підсумовуючи наведене, беручи до уваги наведені вище норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 427 734,80 грн. основного боргу.
Водночас, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника щодо відсутності інформації про рахунки-фактури, як передумову оплати відповідно до п. 2.7 договору та відповідно, відсутності прострочення обов'язку у відповідача зі сплати заборгованості, оскільки в матеріалах справи наявні копії рахунків-фактур №16-1/23 від 04.04.2023, №44 від 31.08.2023, №61 від 18.12.2023, які згідно з листами №128 від 31.08.2023, №217/1 від 18.12.2023 передано позивачем разом з витягами з Державного земельного кадастру відповідачу та прийнято останнім, що вбачається зі змісту означених листів та рахунків-фактур (а.с. 30-34).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як зазначалось вище, пунктом 6.6 договору сторони погодили, що за порушення Замовником строків оплати вартості робіт, встановлених умовами договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день простроченого платежу.
Згідно з поданим розрахунком позивач нараховує пеню за порушення відповідачем строків сплати по кожному етапу робіт окремо: -за порушення строків оплати першого етапу відповідно до п. 2.4 договору за період з 18.04.2023 по 10.06.2023 в розмірі 12 567,50 грн; -за порушення строків оплати другого етапу відповідно до п. 2.5 договору по кожному акту приймання-передачі технічної документації окремо: по акту від 05.04.2023 за період з 16.04.2023 по 10.09.2023 (в сумі 294,47 грн.), по акту від 31.08.2023 за період з 11.09.2023 по 31.12.2023 (в сумі 17 960,78 грн.) та по акту від 21.12.2023 за період з 01.01.2024 по 18.04.2024 (в сумі 15 016,58 грн.), всього в розмірі 33 271,83 грн.; - за порушення строків оплати третього етапу відповідно до п. 2.6 договору за період з 31.12.2023 по 18.04.2024 в розмірі 7 578,11 грн. Загалом розмір нарахованої позивачем пені становить 53 417,44 грн.
Місцевий господарський суд, перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, згідно приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та відповідно до умов п. 2.5 договору, згідно якого зобов'язання відповідача з оплати другого етапу робіт (40%) повинно було бути виконано в строк десять робочих днів після виготовлення та представлення Замовнику розробленої технічної документації із землеустрою, тобто по акту приймання-передачі робіт від 05.04.2023 - до 19.04.2023, по акту приймання-передачі робіт від 31.08.2023 до 14.09.2023 та по акту приймання-передачі робіт від 21.12.2023 до 04.01.2024, дійшов висновку, що право нараховувати штрафні санкції за прострочення відповідачем виконання зобов'язання в цій частині виникає по кожному акту окремо (20.04.2023, 15.09.2023 та 05.01.2024) та припиняється також по кожному акту окремо, відповідно, 19.10.2023, 14.03.2024 та 04.07.2024.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що правомірним та обґрунтованим є нарахування відповідачу пені за порушення строків сплати відповідно до п. 2.5 договору, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ в зазначений період (з урахуванням закінчення строку нарахування пені згідно з розрахунками позивача) по акту від 05.04.2023 за період з 20.04.2023 по 19.10.2023, по акту від 31.08.2023 за період з 15.09.2023 по 14.03.2024 та по акту від 21.12.2023 за період з 05.01.2024 по 18.04.2024, загальна сума якої складає 47 792,08 грн. та підставно задоволена судом першої інстанції, в частині стягнення пені в сумі 5 625,36 грн. слід відмовити, оскільки вимоги в цій частині розраховані позивачем з порушенням умов договору та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95 % до суми 4 089,27 грн., суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Як зазначалося вище, відповідач стверджує, що нарахування пені є таким, що порушує принцип пропорційності, балансу та справедливості, а сам відповідач перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнювало виплату належних платежів вчасно, тоді як відповідач робив все можливе для виконання умов договору. При цьому, враховуючи загальну ціну договору та зобов'язань у розмірі 424 734,80 грн., несправедливим є додаткова сплата 81 728,35 грн. штрафних санкцій, які становлять приблизно 1/5 (приблизно додаткових 20%) загальної ціни договору та сплата даних значних штрафних санкцій негативно вплине на господарську діяльність боржника та на можливість виконання зобов'язань перед контрагентами і бюджетними платежами усіх рівнів, виплату заробітної платні працівникам тощо.
За приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб'єкти (постачальник та споживач природного газу) та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань, передбачених ст. 230 ЦК України, санкції за порушення грошового зобов'язання є стимулюванням належного виконання договірних зобов'язань.
При цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як штрафної санкції за неналежне виконання грошового зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Колегія суддів зауважує, що можливість реалізації судом дискреційних повноважень на зменшення нарахованих штрафних санкцій за клопотанням відповідача в будь-якому разі пов'язується з обов'язком останнього (відповідача) подати суду докази на підтвердження тих обставин, які учасник справи вважає винятковими та такими, що дають право розраховувати на відповідне зменшення штрафних санкцій.
Місцевий господарський суд, надаючи оцінку заявленому відповідачем клопотанню про зменшення на 95 % розміру заявленої до стягнення пені, дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, на підставі яких можливо встановити наявність підстав для зменшення нарахованої позивачем пені. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені в клопотанні обставини, як-то: складний фінансовий стан відповідача; налагоджена комунікація з місцевою теробороною та ЗСУ в частині надання ресурсної допомоги паливно-мастильних матеріалів, запчастин, дров паливних, пилопродукції та лісоматеріалів круглих; вплив реорганізації структурних підрозділів відповідача на виконання зобов'язань, жодним чином документально відповідачем не підтверджено.
Разом з тим, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на часткове виконання ним умов договору, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати Замовником виконаних Виконавцем робіт у спірних правовідносинах.
Також не беруться судом апеляційної інстанції до уваги аргументи скаржника щодо неспівмірності пені з розміром простроченого зобов'язання, оскільки розмір підтверджених судом вимог про стягнення пені у спірних правовідносинах становить 47 792,08 грн., що становить близько 11% від суми заборгованості та є загалом співставним з сумою простроченого зобов'язання (424 734,80 грн.).
Відтак, враховуючи те, що відповідач не підтвердив винятковості обставин для зменшення нарахованої позивачем пені, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зменшення пені.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого розрахунку, за неналежне виконання договірних умов позивач нарахував відповідачу втрати від інфляції в розмірі 17 566,76 грн. та 10 744, 15 грн. 3 % річних, по кожному етапу робіт окремо:
- за порушення строків оплати першого етапу відповідно до п. 2.4 договору: інфляційні втрати за період з 11.12.2022 по 29.02.2024 в розмірі 11 147,41 грн. та 3% річних за період з 11.12.2022 по 18.04.2024 в розмірі 6 907,96 грн.;
- за порушення строків оплати другого етапу відповідно до п. 2.5 договору по кожному акту приймання-передачі технічної документації окремо: по акту від 05.04.2023 за період з 16.04.2023 по 10.09.2023 (в сумі 0,00 грн. втрат від інфляції та 18,34 грн. 3% річних), по акту від 31.08.2023 за період з 11.09.2023 по 31.12.2023 (в сумі 4 204,69 грн. втрат від інфляції та 1 534,02 грн. 3% річних) та по акту від 21.12.2023 за період з 01.01.2024 по 18.04.2024 (в сумі 1 191,30 грн. втрат від інфляції та 1 517,90 грн. 3% річних);
- за порушення строків оплати третього етапу відповідно до п. 2.6 договору: інфляційні втрати за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 в розмірі 1 023,36 грн. та 3% річних за період з 31.12.2023 по 18.04.2024 в розмірі 765,93 грн.
Як зазначалось вище, положеннями п.п. 2.4-2.6 договору сторонами погоджено, що зобов'язання Замовника з оплати першого-третього етапу робіт повинно було бути виконано в строк десять робочих днів після укладення договору (40% - п. 2.4 договору), після виготовлення та представлення Замовнику розробленої технічної документації (40% - п. 2.5 договору), після оформлення та надання Замовнику витягів з Державного земельного кадастру (20% - п. 2.6 договору).
Відтак, відповідно до п. 2.4 договору право нарахування відсотків річних та втрат від інфляції у позивача виникає з 16.12.2024, за п. 2.5 договору по кожному акту окремо (з 20.04.2023, 15.09.2023 та 05.01.2024) та згідно п. 2.6 договору (з урахуванням дати отримання 20.12.2023 відповідачем листа №217/1 від 18.12.2023) - з 04.01.2024.
Місцевий господарський суд, здійснивши арифметичний підрахунок позовних вимог в цій частині, дійшов висновку, що підтвердженими та такими, що відповідають умовам договору є вимоги про стягнення з відповідача 16 326,65 грн. втрат від інфляції та 10 590,61 грн. 3% річних. Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції підрахунку втрат від інфляції та 3 % річних, вважає його арифметично вірним.
В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 153,54 грн. 3% річних та 1 240,11 грн. втрат від інфляції слід відмовити, оскільки позовні вимоги в цій частині обраховані позивачем з порушенням умов договору.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2024 у справі №907/444/24.
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, , Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі Філії “Хустське ЛДГ» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2024 у справі № 907/444/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук