79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" вересня 2024 р. Справа №914/1843/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді І.Б. Малех
І.Ю. Панова,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» за № 24/0-/0-3591 від 11.07.2024 року (вх. № 01-05/1975/24 від 11.07.2024 року)
на рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2024 року (суддя О.Ю.Бортник; повний текст рішення складено 24.06.2024 року)
у справі № 914/1843/23
за позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» ( надалі КП «Адміністративно-технічне управління»)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Новіцького Леоніда Вікентійовича (надалі ФОП Новіцький Л.В.)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради
про стягнення 251640 грн,
Короткий зміст позовних вимог
13.06.2023 року КП «Адміністративно-технічне управління» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Новіцький Л.В. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про стягнення 251640 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємству було завдано майнової шкоди, яка полягала у понесенні витрат, пов'язаних з демонтажем та доставкою тимчасової споруди відповідача.
Короткий зміст оскарженого судового рішення першої інстанції
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.06.2024 року у справі №914/1843/23 у позові відмовлено.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що у матеріалах справи немає і позивачем суду не надані докази протиправної поведінки (дій або бездіяльності) відповідача, порушення ним господарських зобов'язань, вини відповідача у спричиненні додаткових витрат позивача та наявності причинно наслідкового зв'язку між витратами позивача і винною (протиправною) поведінкою відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Зазначає, що суд першої інстанції помилково взяв в основу своїх висновків обставини, які вважав такими, що не підлягають доказуванню та мають преюдиційне значення, посилаючись на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року у справі №380/8230/23. Звертає увагу на те, що вказане судове рішення не впливає на відшкодування витрат, оскільки рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №129 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. І. Виговського, буд. 69» не має зворотньої дії в часі. Просить рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2024 року у справі №914/1843/23 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та письмоввому поясненні заперечив проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що демонтаж тимчасової споруди був здійснений апелянтом конкретно на виконання рішення про демонтаж. Разом з тим, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року у справі №380/8230/23, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 року і набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.02.2023 року №129 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. І. Виговського, буд. 69». Вказує на те, що апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів для спростування преюдиціальних обставин, встановлених у справі №380/8230/23. Заявляє, що рішення про демонтаж за своєю правовою природою є індивідуальним актом, адже стосується прав та інтересів конкретного суб'єкта, а саме ФОП Новіцького Л.В. Просить рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2024 року у справі №914/1843/23 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Апеляційне провадження у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/1843/23 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: І.Б. Малех, І.Ю. Панова.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі № 914/1843/23 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2024 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З'ясовуючи обставини стосовно ознайомлення учасників справи з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 року про розгляд справи № 914/1843/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 15.07.2024 року доставлено до електронних кабінетів позивача та третьої особи.
Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №0600942498982 відповідачу ФОП Новіцькому Л.В.18.07.2024 року вручено ухвалу суду 12.07.2024 року.
Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення сторін у справі про порядок розгляду справи №914/1843/23.
На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги КП «Адміністративно-технічне управління» на судове рішення у справі № 914/1843/23, яке є предметом оскарження.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці, суд визнав необхідним ухвалити постанову у даній справі в межах розумного строку.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, Рішенням Львівської міської ради №129 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. І. Виговського, 69» вирішено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на вул. І. Виговського, 69 та зобов'язано КП «Адміністративно-технічне управління» здійснити демонтаж за участю представника Залізничної районної адміністрації.
КП «Адміністративно-технічне управління» (замовник) та Фізична особа-підприємець Заремба Ігор Євгенович (виконавець) уклали договір про виконання робіт №2 від 19.04.2023 року.
Згідно пункту 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з демонтажу самовільно встановленого об'єкта (тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м. Львів, вул. І. Виговського, 69 та доставці їх на майданчик тимчасового зберігання.
Актом здачі-прийняття робіт № ОУ-00000044 від 25.04.2023 року підтверджується виконання робіт з демонтажу самовільно встановленого об'єкта за адресою: Львів, вул.І.Виговського, 69.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №380/8230/23 визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.02.2023 №129 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. І. Виговського, 69».
Постановою Верховного Суду від 22.08.2024 року у справі № 380/8230/23 Касаційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради залишено без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі №380/8230/23 залишено без змін.
Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення на користь позивача 251640 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди на вул. І. Виговського, 69.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
У відповідності до частини 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У цій справі судом встановлено, що рішенням Львівської міської ради № 129 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. І. Виговського, 69» вирішено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на вул.І.Виговського, 69 та зобов'язано КП «Адміністративно-технічне управління» здійснити демонтаж за участю представника Залізничної районної адміністрації.
Актом здачі-прийняття робіт № ОУ-00000044 від 25.04.2023 року підтверджено виконання робіт з демонтажу самовільно встановленого об'єкта за адресою: Львів, вул.І.Виговського, 69, який був виконаний на підставі укладеного між КП «Адміністративно-технічне управління» та Фізичною особою-підприємцем Зарембою Ігорем Євгеновичем договору про виконання робіт №2 від 19.04.2023 року.
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вище зазначено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №380/8230/23, визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.02.2023 №129 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. І. Виговського, 69».
Постановою Верховного Суду від 22.08.2024 року у справі № 380/8230/23 Касаційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради залишено без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі №380/8230/23 залишено без змін.
Оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.02.2023 №129 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. І. Виговського, 69», тому нема підстав для висновку про правомірність здійсненого позивачем на виконання цього рішення демонтажу тимчасової споруди.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у Постанові від 18.06.2021 року у справі № 910/16898/19 зазначив таке:
«Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.»
У Постанові від 16.04.2024 року у cправі № 921/186/23 Верховний Суд висловив наступну правову позицію:
«Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази».
Враховуючи наведені норми процесуального закону та правові позиції Верховного Суду, апеляційний господарський суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б спростовували преюдиційні обставини, наведені у вищевказаних судових рішеннях, котрі набрали законної сили, а також відсутні докази протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарських зобов'язань, вини відповідача у спричиненні додаткових витрат позивача та наявності причинно наслідкового зв'язку між витратами позивача і винною поведінкою відповідача.
Отже, враховуючи усе вищенаведене, колегія суду приходить до висновку, що оскільки рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.02.2023 №129 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. І. Виговського, 69» скасовано у судовому порядку та позивачем не надано належних і допустимих доказів на спростування преюдиційних обставин, наведених у рішеннях суду, суд першої інстанції обгрунтовано та підставно відмовив у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача 251640 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди на вул. І. Виговського, 69.
За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених у рішенні господарського суду Львівської області від 24.06.2024 року.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, п. 10 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 8, 86, 114, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» за № 24/0-/0-3591 від 11.07.2024 року (вх. № 01-05/1975/24 від 11.07.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2024 року у справі № 914/1843/23 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя І.Б. Малех
Суддя І.Ю. Панова