17 вересня 2024 року
м. Рівне
Справа № 570/1143/24
Провадження № 22-ц/4815/878/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Гордійчук С. О., Шимківа С. С.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (як правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан»),
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 травня 2024 року у складі судді Красовського О.О., ухвалене в м. Рівне,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» як правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначалоє, що 21.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103398028. Згідно з цим кредитним договором ТОВ «Мілоан» надало відповідачці грошові кошти, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Однак відповідачка не виконує покладені на неї зобов'язання, не повертає отримані грошові кошти у визначений договором строк. Через це утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена. Просило суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №103398028 від 21.12.2022 року в розмірі 17 293 грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн..
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 14 травня 2024 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариста з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» заборгованість за кредитним договором №103398028 від 21.12.2022 року в розмірі 17 293 грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн., а всього 20 321 грн. 22 коп.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов'язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов'язок відповідачем як позичальником дотриманий не був.
Вважаючи рішення суду в частині відхилених позовних вимог незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі заперечує підставність позову та пояснює, що кредитний договір з додатками, на який посилається позивач, не був укладений ні в паперовій, ні в електронній формі, адже відсутні підписані обома сторонами у дату укладання договору оригінали. Наполягає, що такого договору просто не існує, а копія електронного документа без підписів унеможливлює ідентифікацію його підписантів. Зазначає, що позивачем не доведено факту видачі кредиту та подальшого руху коштів. Вказує, що позивач не довів набуття права вимоги за кредитним договором від ТОВ «Мілоан». З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 21.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103398028, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачці грошові кошти, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору.
Відповідачка натомість своїх зобов'язань за цим договором не виконала, з приводу чого і виникли спірні правовідносини.
Звертаючись до суду з цим позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» вказувало, що у зв'язку з невиконанням відповідачкою свого обов'язку з повернення коштів, виникла заборгованість в розмірі 17 293 грн. 22 коп..
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У п. 6 ст. З Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються Іншій стороні цього договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ст, 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
На підтвердження укладення кредитного договору суду надано Анкету-заяву на кредит №103398028 від 21.12.2022 року (а.с. 13); Договір про споживчий кредит №103398028 від 21.12.2022 року (а.с. 14-19); Графік платежів за договором про споживчий кредит №103398028 від 21.12.2022 року (а.с. 20); Паспорт споживчого кредиту №103398028 від 21.12.2022 року (а.с. 21).
Згідно п.2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок. На підтвердження виконання Товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано платіжне доручення 56262887 від 21.12.2022 р. про перерахування коштів отримувачу ОСОБА_1 (а.с. 22).
Крім того, п. 7.1. кредитного договору визначає, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладання і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом, чим допустила порушення зобов'язань за договором, у зв'язку з чим має місце порушене право позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що з її боку не укладався договір з позивачем, оскільки не надано оригіналів паперових документів, які свідчать про домовленість між сторонами, апеляційним судом оцінюються критично.
Як встановлено судом, договір між позивачем та відповідачкою було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до пункту 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс- коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
У відповідності до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Так, позичальниця (відповідачка) через особистий кабінет на веб-сайті Кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, на сайті Кредитодавця, ознайомилася з паспортом кредиту і офертою та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «Я хочу підписати кредитний договір», після чого було сформовано одноразовий ідентифікатор, який було відправлено на телефон позичальниці і введено нею в окреме поле для підтвердження підписання договору. Позичальниця мала змогу ознайомитися послідовно з паспортом кредиту (додається) та офертою, які містять всі істотні умови, передбачені законодавством та погоджені сторонами договору. Договір містить персональні дані позичальниці, зокрема прізвище ім'я по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса реєстрації, паспортні дані, контактний номер телефону. Таким чином, без використання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт кредитодавця та вибору строку і суми кредиту, договір між позичальницею та кредитодавцем не був би укладений. Позичальниця здійснила чіткий алгоритм дій для проходження всіх етапів отримання кредиту і акцептувала надану кредитодавцем оферту.
Вищезазначений порядок укладення електронного договору узгоджується також з практикою Верховного суду (постанови Верховного суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 09.09.2020 року у справі №732/670/19).
Отже, наведене дає підстави для висновку, що укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позичальниці, адже нею було вчинено чітку сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту за допомогою ІТС. Позичальниця ознайомилася з умовами паспорту кредиту та офертою, після чого виявила намір вступити з кредитодавцем у договірні відносини на умовах, визначених самим позичальником. Підписанням оферти одноразовим ідентифікатором позичальниця засвідчила, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти. При укладанні договору позичальниця мала обсяг цивільної дієздатності та її волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Позичальниця на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов позики та в подальшому прийняла надані кредитодавцем грошові кошти. За наведеного, у відповідачки наявний обов'язок із повернення коштів позивачу за умовами укладеного договору, який нею не виконаний в добровільному порядку.
Покликання апеляційної скарги на недоведеність переходу права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» апеляційним судом відхиляються як такі, що спростовані матеріалами справи. Так, 30.05.2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №98-МЛ/Т (а.с.27-31).
Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №103398028 від 21.12.2022 року.
Відповідно до п. 3.2.6. кредитного договору, позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідачки перед позивачем становить 17 293,22 грн. та включає в себе: заборгованість за тілом кредиту - 4 760,00 грн.; заборгованість за відсотками - 12 183,22 грн.; заборгованість за комісією - 350,00 грн., що підтверджується карткою обліку виконання договору та відомістю про щоденні нарахування та погашення (а.с.24-26), і які судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідачки на користь позивача.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 вересня 2024 року.
Головуючий Ковальчук Н.М.
Судді: Гордійчук С. О.
Шимків С. С.