іменем України
23 вересня 2024 року м. Кропивницький
справа № 405/6145/23
провадження № 22-ц/4809/1076/24
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Єгорової С.М.,
учасники справи:
позивач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2024 рокуу складі судді Степанова С.В.,
У серпні 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування позову вказав, що з 12 серпня 2022 року по 22 серпня 2022 року третя стрілецька рота військової частини виконувала бойове завдання в м. Мар'їнка Донецької області. З 13 серпня 2022 підрозділом було залучено автомобіль ВАЗ-212140, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , 2008 року випуску, під керуванням водія третьої стрілецької роти солдата ОСОБА_1 , за яким було закріплено даний автомобіль. 18 серпня 2022 року близько 13 години під час ворожого обстрілу даний автомобіль був втрачений, водій автомобіля солдат ОСОБА_1 при цьому поранень не зазнав. Факт ведення підрозділом бойових дій та втрата автомобіля ВАЗ-212140 підтверджується записами в журналі ведення бойових дій. Факт ворожого обстрілу позицій підрозділу підтверджується рапортом командира третьої стрілецької роти капітана ОСОБА_2 та поясненням сержанта з матеріального забезпечення 3 стрілецької роти штаб сержанта ОСОБА_3 . Згідно з поясненням, що надав сержант з матеріального забезпечення стрілецької роти штаб-сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 15 години на позицію, де в той час знаходився штаб-сержант ОСОБА_3 , прийшов водій третьої стрілецької роти солдат ОСОБА_1 . Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння пояснив, що автомобіль ВАЗ-212140, яким він керував, при ворожому обстрілі позицій підрозділу пошкоджено вибухом та перекинуто при спробі проїхати в напрямку позиції. Оглянувши вказаний напрямок штаб сержант ОСОБА_3 побачив перекинутий на дах ВАЗ-212140. В середній близькості від автомобіля слідів вибухів виявлено не було. В ході проведення службового розслідування отримати пояснення від солдата ОСОБА_1 з приводу втрати ним 18 серпня 2022 року автомобіля ВАЗ-212140 виявилось неможливим, оскільки солдат ОСОБА_1 31 серпня 2022 року самовільно залишив частину, що підтверджується наказом №320/3 від 31 серпня 2022 року. Також з'ясовано, що 18 серпня 2022 року в першій половині дня, водій третьої стрілецької роти солдат ОСОБА_1 , не маючи наказу або дозволу від посадових осіб, що мають право віддавати такі накази або дозволи, на власний розсуд, керуючи автомобілем ВАЗ-212140, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , 2008 року випуску, залишив базовий табір підрозділу, що знаходився неподалік села Сонцівка Покровського району Донецької області та вирушив в напрямку бойових позицій підрозділу. Близько 13 години, під час ворожого обстрілу солдатом ОСОБА_1 було втрачено керування автомобілем внаслідок чого автомобіль перекинувся. Провести евакуацію автомобіля ВАЗ-212140 без ризику втрат особового складу та техніки було неможливо внаслідок постійних обстрілів ворогом позицій третьої стрілецької роти. З тієї ж причини не було проведено фото та відео фіксацію втраченого автомобіля. Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_3 від 15 червня 2022 року № 6/1 закріплено універсал транспортної групи ВАЗ-212140, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , за водієм 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_4 . В акті №1506/1 технічного стану ВАЗ-212140, реєстраційний номер НОМЕР_1 зазначається, що вказаний автомобіль прийняв водій, солдат ОСОБА_5 власний підпис. Вказував, що втрата військової техніки стала можливою внаслідок незаконного використання військового майна водієм третьої стрілецької роти солдатом ОСОБА_1 , що завдало збитків державі у сумі 60000 грн.
Посилаючись на зазначені обставини та ч.1 ст.1166 ЦК України просив суд стягнути з відповідача на його користь зазначену матеріальну шкоду.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
ОСОБА_1 направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2024 рокузалишити без змін, а апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_5 - без задоволення. Вважав, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.
Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами по справі, що 15 вересня 2022 року командиром військової частини НОМЕР_3 було складено акт службового розслідування, згідно з яким з 12 серпня 2022 року по 22 серпня 2022 року третя стрілецька рота військової частини виконувала бойове завдання в м. Мар'їнка Донецької області. З 13 серпня 2022 підрозділом було залучено автомобіль ВАЗ-212140, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , 2008 року випуску, під керуванням водія третьої стрілецької роти солдата ОСОБА_1 , за яким було закріплено даний автомобіль. 18 серпня 2022 року близько 13 години під час ворожого обстрілу цей автомобіль був втрачений, водій автомобіля солдат ОСОБА_1 при цьому поранень не зазнав. Факт ведення підрозділом бойових дій та втрата автомобіля ВАЗ-212140, підтверджується записами в журналі ведення бойових дій. Факт ворожого обстрілу позицій підрозділу підтверджується рапортом командира третьої стрілецької роти капітана ОСОБА_2 та поясненням сержанта з матеріального забезпечення 3 стрілецької роти штаб сержанта ОСОБА_3 , який пояснив, що 18 серпня 2022 року, близько 15 години, на позицію, де він в той час знаходився, прийшов водій третьої стрілецької роти солдат ОСОБА_1 . Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння пояснив, що автомобіль ВАЗ-212140, яким він керував, при ворожому обстрілі позицій підрозділу пошкоджено вибухом та перекинуто при спробі проїхати в напрямку позиції. Оглянувши вказаний напрямок штаб сержант ОСОБА_3 побачив перекинутий на дах ВАЗ-212140. В середній близькості від автомобіля слідів вибухів виявлено не було. В ході проведення службового розслідування отримати пояснення від солдата ОСОБА_1 з приводу втрати ним 18 серпня 2022 року автомобіля ВАЗ-212140 виявилось неможливим, оскільки солдат ОСОБА_1 31 серпня 2022 року самовільно залишив частину, що підтверджується наказом №320/3 від 31 серпня 2022 року. Також з'ясовано, що 18 серпня 2022 року в першій половині дня, водій третьої стрілецької роти солдат ОСОБА_1 , не маючи наказу або дозволу від посадових осіб, що мають право віддавати такі накази або дозволи, на власний розсуд, керуючи автомобілем ВАЗ-212140, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , 2008 року випуску, залишив базовий табір підрозділу, що знаходився неподалік с.Сонцівка, Покровського району Донецької області, та вирушив в напрямку бойових позицій підрозділу. Близько 13 години, під час ворожого обстрілу солдатом ОСОБА_1 було втрачено керування автомобілем внаслідок чого автомобіль перекинувся. Провести евакуацію автомобіля ВАЗ-212140 без ризику втрат особового складу та техніки було неможливо внаслідок постійних обстрілів ворогом позицій третьої стрілецької роти. З тієї ж причини не було проведено фото та відео фіксацію втраченого автомобіля (а.с.10-13). Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_3 від 15 червня 2022 року № 6/1 закріплено універсал транспортної групи ВАЗ-212140, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , за водієм 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_4 (а.с.31-32).
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Частиною четвертою статті 5 КАС України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
З матеріалів справи слідує, що спір між сторонами виник щодо завдання діями відповідача матеріальної шкоди на суму 60000 грн під час виконання ним бойового завдання в м. Мар'їнка Донецької області. У добровільному порядку ОСОБА_1 завдану майнову шкоду не відшкодував, а тому позивач з метою її стягнення звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, наведеними правовими нормами прямо передбачено, що військова служба є публічною службою, а тому відповідач у період здійснення ним повноважень, пов'язаних з виконанням завдань і функцій військовослужбовця, перебував на посаді, що відноситься до публічної служби.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Пунктами 4, 5 статті 1 цього Закону визначено, що:
матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
За змістом приписів статті 3 цього Закону підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Отже, у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Понад те, у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Отже, обсяг повноважень суду при розв'язанні таких спорів не закінчується дослідженням правильності розрахунку суми завданої шкоди, адже в першу чергу суд зобов'язаний перевірити наявність причино-наслідкового зв'язку між діями військовослужбовця, вчиненими під час перебування на посаді публічної служби, та заподіяною шкодою.
Підсумовуючи це слідує висновок, що такі спори підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Такий правовий підхід сформований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 11-892апп18, від 12 грудня 2018 року у справі № 14-481цс18, від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18 (при розгляді спорів за позовами, зокрема, але не виключно, військових частин до фізичних осіб-військовослужбовців, які проходили військову службу, про стягнення матеріальної шкоди) і неодноразово застосований Верховним Судом при розгляді справ цієї категорії, серед іншого, у справах № 620/1720/20, № 580/4611/21, № 320/7204/21, № 640/28199/21, № 160/4643/23 та ін.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №825/730/16, який з урахуванням обставин цієї справи додатково обґрунтований тим, що вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача збитків, спричинених ним державі під час проходження військової служби, нерозривно пов'язане з наданням судом оцінки правомірності наказу командира військової частини, тобто наказу суб'єкта владних повноважень про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності.
Колегія суддів вважає, що позовну заяву про стягнення матеріальної шкоди, завданої державі, подано суб'єктом владних повноважень до особи, яка перебувала на посаді публічної служби. В адміністративному процесі суб'єкт владних повноважень не може захищати порушене право у спосіб визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності особи (у тому числі, яка перебувала на посаді публічної служби). Разом з тим, адміністративний суд може надавати оцінку правомірності дій такої особи у рамках спору, розв'язання якого потребує встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями особи та наслідками, настання яких зумовили суб'єкта владних повноважень звернутися до суду.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року по справі № 120/10943/21-а.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до з ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Враховуючи викладене вище апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 255, 367, 368, 374, 377, 381, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити частково.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2024 рокускасувати.
Провадження у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди- закрити.
Роз'яснити ІНФОРМАЦІЯ_2 про його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в порядку ч.4 ст.377 ЦПК України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді А.М. Головань
C.М. Єгорова