Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7986/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/532/24
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
17 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 03 вересня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 про арешт майна у рамках кримінального провадження №12024060000000538 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешту майна, накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_9 шляхом позбавлення власника або будь-яких інших осіб права на відчуження, розпорядження вказаним майном. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що слідчим суддею не враховано правову підставу арешту майна, передбачену п.3 ч.2 ст.170 КПК України, та положень ч.5 ст.170 КПК України про те, що у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. Звертає увагу, що в межах даного кримінального провадження 20.08.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, санкція якої передбачає окрім основного покарання у вигляді позбавлення волі, безальтернативне додаткове покарання у виді конфіскації майна.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира з клопотанням про арешт майна, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_9 .
В обґрунтування клопотання слідчій зазначив, що 22.07.2024 року близько 14 год. ОСОБА_10 , перебуваючи у приміщенні Житомирського агротехнічного фахового коледжу, за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 96, з метою отримання консультацій про можливість вступу до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на денну форму навчання, для здобуття освітнього ступеня, що є вищим за раніше ним здобутий, визначений частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», звернувся до завідувача навчальною практикою та працевлаштування Житомирського агротехнічного фахового коледжу ОСОБА_11 .
Під час розмови ОСОБА_11 , зрозумів намір ОСОБА_10 вступити до навчального закладу, з метою отримання довідки про здобування освіти, сформованої в Єдиній держаній електронній базі з питань освіти для отримання відстрочки від проходження військової служби.
В цей час та у цьому ж місці у ОСОБА_11 виник злочинний умисел, спрямований на пособництво у вимаганні та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірної вигоди - дій, з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, шляхом організації зустрічі з керівництвом Житомирського агротехнічного фахового коледжу, які в тому числі входять до приймальної комісії коледжу.
29.07.2024 близько 12 год. 35 хв. під час безпосередньої зустрічі у приміщенні службового кабінету ІНФОРМАЦІЯ_2 , по вулиці Покровська, 96, заступник директора ОСОБА_9 , діючи в рамках єдиного спільного умислу з директором Житомирського агротехнічного фахового коледжу ОСОБА_12 та завідувачем навчальної практикою та працевлаштування Житомирського агротехнічного фахового коледжу ОСОБА_13 , отримав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду для себе та третіх осіб в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США, з метою сприяння у вступі до Житомирського агротехнічного фахового коледжу.
В подальшому, в обхід процедури конкурсу, яка визначена Правилами та Порядком прийому на навчання до Житомирського агротехнічного фахового коледжу у Електронному кабінеті вступника Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка діє на підставі постанови Кабінету міністрів України № 752 від 13 липня 2011 року, ОСОБА_10 , 08.08.2024 було рекомендовано до зарахування до Житомирського агротехнічного фахового коледжу на денну форму навчання на базі ОКР «Кваліфікований робітник», за освітнім ступенем «Фаховий молодший бакалавр» за спеціальністю «141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка».
20.08.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, тобто у проханні, поєднаному з вимаганням та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду - дії, з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Враховуючи, що санкцією ч.3 ст.368 КК України передбачене додаткове у вигляді конфіскації майна, слідчій просив з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_9 , оскільки існує ризик її відчуження, розпорядження.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, слідчій суддя зазначив, що слідчим не надано достатніх доказів вважати, що майно на яке він просить накласти арешт, може бути відчуджене його власником, що унеможливить виконання покарання в разі доведення вини підозрюваного. Крім того, накладення арешту на квартиру підозрюваного ОСОБА_9 на даній стадії кримінального провадження, за відсутності цивільного позову, є неспіврозмірним обмеженням права власності завданням кримінального провадження та завданій шкоді.
В порядку ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи наведене, з метою запобігання відчуження чи розпорядження майном, на яке слідчій просить накласти арешт, колегія суддів вважає можливим проводити апеляційний розгляд без повідомлення підозрюваного та його захисника.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора в підтримання апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення зокрема, конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею не дотримано.
Так, з матеріалів клопотання слідчого вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12024060000000538 від 24.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.
20.08.2024 в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Підставою для арешту майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_9 , слідчим зазначено - забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана квартира на підставі договору купівлі-продажу від 09.04.2021 на праві власності належить саме підозрюваному ОСОБА_9 .
Обгрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.386 КК України підтверджується доказами, які долучені до клопотання слідчого, а саме : протоколами допиту свідка ОСОБА_10 від 24.07.2024 та 29.07.2024; рапортом старшого оперуповноважепого УСР в Житомирській області ДСР НПУ ОСОБА_14 від 24.07.2024; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 29.07.2024; протоколом огляду після вручення грошових коштів від 29.07.2024 та іншими доказами.
Також, колегією суддів враховано, що санкція ч.3 ст.386 КК України передбачає крім основного покарання у вигляді позбавлення волі, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Враховуючи, що підозрюваному відома санкція зазначеного закону, він може вчиняти дії щодо відчуження та розпорядження своїм майном, а тому існують ризики неможливості в подальшому виконання покарання у разі визнання останнього винуватим та призначення йому додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Також колегія суддів вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні, оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення.
Крім того, колегія суддів, враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, а тому вважає достатнім обмежитися арештом вказаного нерухомого майна лише шляхом заборони його відчуження та розпорядження.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурором доведено законі підстави для арешту майна та ризики можливого його відчуження, а тому є підстави для накладення арешту на нерухоме майно, яке на праві власності належить підозрюваному, а саме на вказану квартиру.
Обґрунтованих підстав вважати, що накладення арешту на майно, в даному випадку, може бути незаконним, на що посилається слідчий суддя в оскаржуваному рішенні, судом апеляційної інстанції за результатами апеляційної перевірки матеріалів провадження, не встановлено.
Більш того, висновки слідчого судді в оскаржуваному рішенні щодо відсутності доказів можливості відчуження цього майна власником - підозрюваним ОСОБА_9 - є об'єктивно припущенням, а відсутність у провадженні цивільного позову, з урахуванням підстави накладення арешту на майно - є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність накладання арешту на майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом тимчасового позбавлення права на її відчуження та розпорядження.
При цьому, накладення арешту на майно, на думку апеляційного суду, в даному випадку жодним чином не порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді, яка не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підлягає скасуванню з ухваленням нової ухвали, якої клопотання слідчого слід задовольнити та накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_9 , шляхом заборони її відчуження та розпорядження.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 03 вересня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 про арешт майна у рамках кримінального провадження №12024060000000538 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 про арешт майна у рамках кримінального провадження №12024060000000538 - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_9 , шляхом заборони її відчуження та розпорядження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: