Справа № 758/2834/23
Категорія 82
12 вересня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С.,
за участю секретаря судового засідання - Обиход В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої київської державної нотаріальної контори, третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Першої київської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна.
Зазначав, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.02.2017 він є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_2
01.11.2004 Першою київською державною нотаріальною конторою накладено обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що наявність вказаного обтяження на нерухоме майно позбавляє його фактичного розпоряджатися вільно належим йому майном, просив зняти обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна з квартири АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з викладених у ньому підстав та просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
У письмових поясненнях представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, вказавши на те, що Перша київська державна нотаріальна контора не є належним відповідачем у справі.
Представник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином
Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд увалив розглядати справу за відсутності вказаних учасників справи.
Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_2 (а.с. 5).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.07.2017 відносно квартири АДРЕСА_1 наявне обтяження - заборона на нерухоме майно (а.с. 7-8).
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Частиною 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Обґрунтовуючи позов до державної нотаріальної контори, позивач вказував на те, що йому стало відомо про порушення його права власності на вказане нерухоме майно, яке полягає у наявності обтяження на спірну квартиру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Подаючи позов до державної нотаріальної контори позивачем не враховано те, що Перша київська державна нотаріальна контора не є належним відповідачем у справі, оскільки належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Такий висновок суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16,
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз. 1, 2 п. 2 постанови від 3 червня 2016 року N 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» (далі - постанова) позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізовано. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 5 постанови, зокрема, у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.
Отже, з позовом до суду про визнання права власності та зняття арешту з майна може звернутися власник / володілець майна, якщо він вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові, а відповідачем у вказаному спорі має бути боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізовано.
Отже, позивачем подано позов до неналежного відповідача.
Виходячи з вищевикладеного, правових підстав для задоволення позову немає.
Керуючись 4, 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 316, 317, 321, 328, 386 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Першої київської державної нотаріальної контори (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 11, код ЄДРПОУ 02901807), третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-д, код ЄДРПОУ 43315602) про зняття обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. С. Захарчук