Справа № 521/8845/24
Номер провадження:1-кс/521/2785/24
12 вересня 2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Торез Донецької області, громадянина України, не судимого, одруженого, маючого неповнолітню дитину, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , сержанта,
який підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 28- ч.1 ст. 263 КК України, -
З клопотання убачається, що ОСОБА_7 ,перебуваючи на військовій службі в рядах Збройних сил України, мав досвід поводження з вогнепальною зброєю та вибуховими пристроями, був достовірно обізнаний із порядком обігу бойових припасів, передбаченим Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою Наказом МВС України від 21.08.1998 року № 622 та положенням Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 року № 2471-ХІІ, а також усвідомлював, що відповідно до Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» від 12.10.1992 року № 576, бойові припаси до вогнепальної зброї відносяться до предметів, на які поширюється дозвільна система, та право на володіння бойовими припасами, і умови їх придбання, носіння, зберігання та збуту визначаються в порядку, встановленому законодавством України. Також був обізнаний із положеннями Розділу ІХ Кримінального кодексу України, яким передбачено кримінальну відповідальність за злочини проти громадської безпеки.
На порушення вищенаведених вимог законодавства ОСОБА_7 , вчинив умисний злочин проти громадської безпеки, за наступних обставин.
Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час та у невстановленому в ході досудового розслідування місці, ОСОБА_7 , достовірно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно усвідомлюючи про відсутність у нього передбаченого Законом дозволу, у порушення вищевказаних вимог, що порушує правила придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання зброї, маючи протиправний умисел направлений на незаконне зберігання з метою подальшого незаконного збуту для отримання грошової винагороди незаконно придбав у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 13 липня 2024 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, придбав дві ручні осколкові гранати РГО (РГО-А-ІХ-І 80-66-84), ручну осколкову гранату РГН (РГН 254-36-89) та три запали УДЗ (УДЗ ЫЦ -3-89), (УДЗ С-65-84) до них, усвідомлюючи, що вищевказані гранати є вибуховими пристроями, тим самим придбав вибухові пристрої без передбаченого законом дозволу.
Після чого, ОСОБА_7 незаконно придбані ним дві ручні осколкові гранати РГО (РГО-А-ІХ-І 80-66-84), ручну осколкову гранату РГН (РГН 254-36-89) та три запали УДЗ (УДЗ ЫЦ -3-89), (УДЗ С-65-84) до них, став зберігати без передбаченого законом дозволу у невстановленому місці до 13.07.2024 включно, з метою подальшого незаконного збуту за грошову винагороду.
З метою реалізації свого злочинного плану, направленого на незаконний збут вищевказаних предметів, ОСОБА_7 , в невстановлений час, але до початку вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним збутом зброї та боєприпасів, домовився із раніше знайомим йому ОСОБА_8 ,, про його залучення та спільне вчинення злочину. При цьому, ОСОБА_8 , який згідно відведеної йому ролі мав отримати від ОСОБА_7 вищевказані гранати та запали до них та в подальшому за допомогою служби доставки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надіслати особі, яка виявить бажання їх придбати. В свою чергу ОСОБА_8 , погодився на вищевказані умови, та був залучений до виконання спільних злочинних дій з метою отримання грошових коштів.
10.07.2024 ОСОБА_7 в ранковий час, знаходячись у невстановленому місці попередньо домовився із ОСОБА_9 , щодо збуту останньому двох ручних осколкових гранати РГО (РГО-А-ІХ-І 80-66-84), ручну осколкову гранату РГН (РГН 254-36-89) та три запали УДЗ (УДЗ ЫЦ -3-89), (УДЗ С-65-84) до них за грошову винагороду у сумі 8900 гривень.
Продовжуючи далі свої злочинні дії, 13 липня 2024 року приблизно о 12 годин 19 хвилин, ОСОБА_8 , незаконно придбані дві ручні осколкову гранати РГО (РГО-А-ІХ-І 80-66-84), ручну осколкову гранату РГН (РГН 254-36-89) та три запали УДЗ (УДЗ ЫЦ -3-89), (УДЗ С-65-84) до них, які є вибуховими пристроями, діючи за вказівкою ОСОБА_7 , умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, збув дві ручні осколкові гранати РГО (РГО-А-ІХ- НОМЕР_2 ), ручну осколкову гранату РГН (РГН 254-36-89) та три запали УДЗ (УДЗ ЫЦ -3-89), (УДЗ С-65-84) до них, шляхом пересилання через ТОВ «Нова Пошта» з відділення № 91, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину ОСОБА_9 , після чого громадянин ОСОБА_9 за допомогою банківського терміналу переказав грошові кошти в сумі 6000 гривень на банківську картку НОМЕР_3 ОСОБА_7 , та 2900 гривень на банківську картку НОМЕР_4 , оформлену на ім'я ОСОБА_8 .
10.09.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
За переконанням слідчого, обґрунтованість підозри у вчиненні злочину ОСОБА_7 , підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами допиту свідка ОСОБА_9 , проведеними в рамках кримінального провадження матеріалами НСРД, у м. Дніпро, тимчасовим доступом до речей і документів, які містять банківську таємницю, допитом підозрюваного ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам (за ч. 1 ст. 177 КПК України) переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які обґрунтовуються наступним.
Так, ОСОБА_7 , згідно зі ст.12 КК України підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, відсутність постійного місця проживання у м. Одесі, відсутність соціальних зв'язків, наявний ризик його ухилення від органу досудового розслідування та від суду , що передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, враховуючи те що ОСОБА_7 , затриманий в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, та на даний час не зрозумілий мотив та механізм вчинення кримінального правопорушення, у разі обрання ОСОБА_7 , більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, останній може спробувати знищити докази вчинення кримінального правопорушення. Тобто, існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи те, що ОСОБА_7 , знає хто саме є заявником та знає можливі місця його знаходження, а також наявність у провадженні свідків, якими фактично затриманий ОСОБА_7 , та з якими останній спілкувався, в сукупності вказує на те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, перебуваючи на волі останній матиме можливість незаконно впливати на даних осіб, тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, враховуючи обставини за яких вчинено злочин, а саме те, що ОСОБА_7 , підозрюється у незаконому придбанні, зберіганні, та збуті вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, будучи військовослужбовцем, вказує на можливість вчиняти аналогічного злочину останнім, направленого на досягнення мети, що підтверджує наявність ризику його ухилення від органу досудового розслідування та від суду, що передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу підозрюваного, можна дійти висновку про те, що у разі застосування менш суворого запобіжного заходу буде неможливо запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним своїх обов'язків.
Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе гарантувати належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та перешкодити ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Крім того, у практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину на початковому етапі розслідування виправдовує тримання його під вартою. Хоча, поряд з цим Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).
Все вищевикладене в сукупності свідчить про те, що обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту підозрюваного та обмеження його конституційних прав, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу.
Підозрюваний просив суд відмовити у задоволенні клопотання.
Захисник підозрюваного просив суд відхилити клопотання оскільки вважав, що слідчим не зібрано достатніх доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених у клопотанні.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, а також вислухавши думку прокурора та захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується копіями процесуальних документів, долучених до клопотання, у їх сукупності.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 суд враховує обставини передбачені ст.178 КПК України, а саме враховує те, що у ОСОБА_7 немає місця постійного проживання у населеному пункті, де проводиться досудове розслідування, що позбавляє можливість контролювати його належну процесуальну поведінку та забезпечувати оперативну явку у випадку проведення слідчих дій з його участі, враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим (санкція статті 263 ч.1 КК України передбачає покарання до 7 років позбавлення волі). Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Можливість призначення підозрюваному покарання у виді позбавлення волі може викликати загрозу його втечі, про що неодноразово зазначалося у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії», і відповідно до якого «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку суду, на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробі незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вказує те, що органом допитані не всі свідки по даному кримінальному провадженню, їх покази можуть мати суттєве значення у даній справі, ОСОБА_7 , перебуваючи під більш м'яким запобіжним заходом, гіпотетично зможе впливати на вищезазначених свідків, з метою зміни ними показів та ухилення від кримінальної відповідальності.
Крім того, слідчий суддя приймає до уваги, що з пояснень ОСОБА_7 , наданих у суді, убачається, що він вчинив кримінальне правопорушення під час самовільного залишення місця служби під час дії військового стану, перебував поза межами місця служби дуже тривалий час, тому ця обставина, на думку слідчого судді, може свідчити про можливість продовження ОСОБА_7 злочинної діяльності (ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Вказані обставини, у їх сукупності, свідчать про наявність ризиків того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі може переховуватись від органів досудового слідства чи суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Обставин які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання слідчого є обгрунтованим та до підозрюваного ОСОБА_7 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового слідства.
Враховуючи положення ст. 177 та 178 КПК України з урахуванням ч. 3 ст. 183 КПК України та обставин справи, слідчий суддя вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України. При цьому з урахуванням ч.4 ст. 182 КПК України вважає, що застава в даному випадку повинна складати 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП №1 Одеського РУП №1 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_11 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151 400 гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2) не відлучатися з місця проходження служби, населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3 )повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження служби, місця проживання;
Строк дії ухвали слідчого судді становить 58 днів і обчислюється з дати затримання. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію о 24 годині 8.11.2024 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційноїскарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1