Справа № 308/9902/24
Провадження № 22-ц/4806/924/24
про відмову у відкритті апеляційного провадження
19 вересня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді- Джуги С.Д.,
суддів : Кожух О.А., Собослоя Г.Г.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року у складі судді Дегтяренко К.С., у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про продовження дії обмежувального припису,-
27 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року у справі № 308/9902/24 та одночасно заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку зазначено, що тяжкий стан здоров'я апелянта, поєднаний з його моральним та фізичним виснаженням, зумовленим постійним приниженням честі та ділової репутації останнього через безпідставні звинувачення, погрози та спроби психологічного тиску, а також відсутністю належного розгляду справи й некомпетентністю правоохоронних органів, унеможливив своєчасне подання ним вказаної апеляційної скарги.
Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 06 вересня 2024 року наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року - визнано неповажними. У задоволенні клопотання про проведення зарахування судового збору взаємозаліком - відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року - залишено без руху та надано йому строк на протязі десяти днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також сплати судового збору.
Роз'яснено, що якщо апелянт відповідно до вказаної ухвали у встановлений строк не подасть заяву про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, то відповідно до ч.4 ст.357, п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
А у разі якщо апелянт не усуне недоліки апеляційної скарги, шляхом подання або надіслання квитанції про сплату судового збору безпосередньо до суду апеляційної інстанції, апеляційна скарга буде визнана неподаною і підлягатиме поверненню апелянту.
На виконання ухвали від 06 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Зокрема, у поданій заяві, як на підстави для поновлення строку ОСОБА_1 зазначає наступне: "У постанові Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі № 819/1420/15 зазначено, що застосування процесуальних норм повинно уникати надмірного формалізму і гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог. Надмірний формалізм є неправомірним обмеженням права на доступ до суду, що є елементом права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У контексті воєнного стану, який діє на території України у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, суворе дотримання процесуальних строків може вважатися необґрунтованим обмеженням доступу до суду. Це, своєю чергою, може бути підставою для поновлення строків на звернення до суду, якщо є поважні причини їх пропуску. З урахуванням вказаного, у контексті забезпечення реалізації права на подання позову та вирішення питання про поновлення строків на таке подання в рішеннях ЄСПЛ сформувалася стала практика, відповідно до якої поновлення строків може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважним, об'єктивно незалежним від волі та поведінки позивача. Обставини, які є поважними та об'єктивними, незалежними від волі та поведінки особи, - це умови або події, які не залежать від намірів або дій особи, і які через ці обставини не можна виконати свої обов'язки або здійснити певні дії. У контексті хвороби це означає, що стан здоров'я позивача об'єктивно перешкоджає виконанню своїх зобов'язань або участі в певних процесуальних діях, що не залежить від його бажання чи поведінки. Поважні причини (обставини) - це причини, які об'єктивно заважають виконанню зобов'язань, вчиненню певних дій або участі в процесуальних діях, і які не залежать від волі або поведінки особи. Випадок хвороби вважається поважною причиною, якщо стан здоров'я особи документально підтверджений і заважає виконанню нею своїх обов'язків. Важливою складовою тут є документальне підтвердження факту хвороби, наприклад, лікарняний лист або медичний висновок, який засвідчує, що стан здоров'я особи дійсно об'єктивно заважає їй виконувати свої зобов'язання або брати участь у певних заходах. Сумарний вплив усіх зазначених факторів, включаючи тяжкий стан здоров'я, моральні втрати, зловживання судовим процесом і відсутність належного дотримання законодавства, об'єктивно вплинули на здатність своєчасно виконати процесуальну дію вчасно".
Однак, наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, адже пропуск строку на апеляційне оскарження не є виправданим, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.1,3 ст.272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні 18 червня 2024 року, у якому було ухвалено оскаржуване рішення, копію якого йому було вручено у приміщенні суду 18 червня 2024 року, що стверджується наявною у матеріалах справи розпискою (а.с.196, Т.1).
19 червня 2024 року судом першої інстанції постановлено ухвалу про виправлення описки, а саме не вірно зазначеної під час складання повного тексту рішення та внесення його до системи документообігу суду дати ухвалення рішення «13 червня 2024 року», замість «18 червня 2024 року».
Відповідно до довідки про доставку електронного документу від 20 червня 2024 року вбачається, що копію вищевказаної ухвали суду від 19 червня 2024 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 20 червня 2024 року о 09:45:49 хв. (а.с.227, Т.1).
Таким чином, оскільки оскаржуване рішення ухвалено у справі 18 червня 2024 року, то строк на його апеляційне оскарження починає відраховуватися з 19 червня 2024 року та закінчується відповідно 18 липня 2024 року.
Однак, апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано лише 27 серпня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Так, апелянт обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження тяжким станом здоров'я, поєднаним з його моральним та фізичним виснаженням, що суттєво обмежило можливості останнього виконати вказану процесуальну дію вчасно.
На підтвердження вказаного до апеляційнох скарги апелянт надав копію медичної довідки Комунального некомерційного підприємства «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР (дата візиту пацієнта 15 лютого 2024 року) без направлення на стаціонарне лікування; консультативний висновок спеціаліста Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології» (дата візиту пацієнта 15 лютого 2024 року) без направлення на стаціонарне лікування.
До заяви на поновлення строку апелянт також додав копію документа від 07.02.2024, в якому зазначається діагноз судового хірурга: варикозна хвороба нижніх кінцівок 2 ступеня; рекомендовано планове оперативне втручання (у вказаній копії документа прізвище, ім'я пацієнта та лікаря не зазначено).
Наведені апелянтом причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення та надані копії медичних довідок не дають підстав для визнання їх поважними, оскільки апелянтом надано докази, з яких не вбачається тривалого лікування апелянта.
Окрім того, надані апелянтом медичні довідки не стосуються періоду оскарження судового рішення, зокрема, оскаржуване рішення ухвалено 18 червня 2024 року, строк на його апеляційне оскарження закінчується 18 липня 2024 року, тоді як медичні довідки надані за лютий 2024 року, а тому такі докази є неналежними.
Колегія суддів звертає увагу на те, що копію оскаржуваного рішення вручено ОСОБА_1 у приміщенні суду першої інстанції - 18 червня 2024 року та копію ухвали про виправлення описки доставлено до його електронного кабінету 20 червня 2024 року. При цьому, апелянт знаючи про наявність оскаржуваного рішення та будучи зареєстрованим в підсистемі "Електронний суд", після отримання судового рішення мав можливість скористатись своїм правом на апеляційне оскарження через підсистему "Електронний суд" значно раніше.
У ст.44 ЦПК України закріплено обов'язок учасників справи, добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Учасник справи розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ч. 4, ст. 13 ч. 3 ЦПК України).
Таким чином, учасники процесу, маючи беззаперечне право на апеляційний перегляд справи (ст. 129 ч. 2 п. 8 Конституції України, ст. 2 ч. 3 п. 8, ст.ст. 17, 352 ЦПК України), реалізують це право на власний розсуд і зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, дотримуватися строків, порядку і процедури апеляційного оскарження судового рішення.
Так, поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року," «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, в аспекті дотримання принципу правової визначеності, який включає принцип остаточності судового рішення.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
Наведені доводи апелянта не є об'єктивно непереборними обставинами чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб'єктивними обставинами та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, як поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення.
Згідно ч. 4 ст. 357, п.4 ч.1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на те, що наведені підстави для поновлення строку є неповажними, відтак слід застосувати положення ч. 4 ст. 357, п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України, відповідно до якого суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст.357, 358 ЦПК України, апеляційний суд, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про продовження дії обмежувального припису.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий:
Судді: