печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53153/17-ц
пр. 2-620/24
24 лютого 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді, - Підпалого В.В.,
при секретарі судових засідань, - Кирилюк Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка естетичної стоматології Мирослави Драгомирецької» про відшкодування шкоди, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту - Позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка естетичної стоматології Мирослави Драгомирецької» (надалі по тексту - Відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду (збитки) в сумі 711 800,00 грн., моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн., судові витрати.
В обґрунтування позову посилається на те, що 14.11.2014 року позивач звернувся за наданням медичної допомоги до ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Драгомирецької» у зв'язку із рухомістю 24 зуба. Після здійснення огляду та консультацій позивачу було запропоновано план лікування вартістю 92 900, 00 грн., який передбачав імплантацію 24 зуба, а також інші пар одонтологічні процедури. З вказаним планом лікування позивач погодився. 11.12.2014 року під час видалення 24 зуба хірург-стоматолог без попереднього погодження, за словами позивача, в односторонньому порядку прийняв рішення про видалення 15 зуба, а також імплантат, розташованого на місці 14 зуба, не зважаючи на те, що жодних скарг на вказані зуби у позивача не було. За таких обставин, позивач вважає, що лікарем було порушено вимоги ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», якою передбачена згода пацієнта для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Після цього на місце 24 зуба лікарями Клініки було встановлено тимчасовий імплант, який протримався всього 3 дні. На місце 14 і 15 зубів було встановлено тимчасову ортопедичну конструкцію, яка опиралася на 16 зуб. Основні імпланти на місце 14,15, 24 зубів на момент подачі позову встановлені не були, у зв'язку із чим позивач зазначає, що зазнає як фізичний так і психологічний дискомфорт.
У результаті на думку позивача, лікарської халатності, було зіпсовано 16,17,26 та 27 зуби. Попри це 18.07.2016 року клінікою було запропоновано новий план лікування, вартість якого становила 711 800,00 грн.
Крім того, позивач зазначив, що ним було сплачено на користь клініки 22 620, 00 грн.
За таких обставин, позивач визначаючи розмір збитків у сумі 711 800, 00 грн. виходить з того, що це витрати, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто пройти лікування, спрямоване на усунення недоліків недбалих дій працівників клініки в іншій стоматологічній клініці. Вказана сума взята за основу з плану лікування, запропонованого самою клінікою, а тому на думку позивача, не може заперечуватися як занадто велика та необґрунтована.
За таких обставин, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2017 року відкрито провадження у цивільній справі.
07.12.2017 року на адресу суду надійшли заперечення від представника відповідача, у яких він заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись зокрема на те, що стоматологічне лікування та всі маніпуляції позивачу в клініці були проведені якісно, у відповідності до вимог клінічних протоколів, доказів неналежної якості медичної допомоги позивачем суду надано не було, у зв'язку із чим підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди згідно законодавства відсутні. Зокрема представник відповідача вказував, що позивач із самого початку погодився на запропонований йому попередній план лікування від 27.11.2014 року, вартістю 187 950, 00 грн., який передбачав зокрема видалення 15, 14 та 24 зуба та подальшу імплантацію. Позивач розпочав лікування, але пройшов тільки частину лікування та маніпуляцій передбачених попереднім планом лікування, а саме видалення 25, 14, 24 зуба, встановлення тимчасових конструкцій на місце видалених зубів, розпочав парад онтологічне лікування. Всі проведені йому хірургічні маніпуляції та пар одонтологічне лікування були прийняті та оплачені позивачем, що підтверджується актами виконаних робіт та довідкою про оплату медичних стоматологічних послуг позивачем. Через нерегулярні візити позивача на рекомендоване парад онтологічне лікування відповідно до попереднього плану лікування від 27.11.2014 року, нез'явлення на заплановані візити, стан ротової порожнини та зубів залишався незадовільним та неможливим для проведення імплантації та завершення лікування відповідно до попереднього плану лікування від 27.11.2014 року, про що позивач неодноразово попереджався. Окрім того, внаслідок такої поведінки позивача стан його ротової порожнини тільки погіршувався, що викликало необхідність значної зміни лікування. Всі твердження позивача стосовно понесення збитків позивачем внаслідок халатності лікарів, представник відповідача відкидає, зазначає, що позивач не надав належні докази на підтвердження понесених матеріальних збитків у розмірі заявлених позовних вимог на суму 711 800, 00 грн., а розмір моральної шкоди в розмірі 100 000, 00 грн. необґрунтований та недоведений.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Москаленко К.О. від 07.12.2017 року призначено по даній справі комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (м. Київ, вул. Докучаєвська, 4) в строк протягом 60 календарних днів з дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, на вирішення якої поставити наступні питання: чи існує причинно-наслідковий зв'язок між діями лікаря ТОВ "Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької", який 11.12.2014 видалив у пацієнта ОСОБА_1 зуб, а також імплант, розташований на місці 14 зуба, і подальшим погіршенням стану зубів 16,17, 26 і 27?; чи існували станом на 11.12.2014 медичні показання щодо необхідності видалення 16, 17, 26 та 27 зубів у ОСОБА_1 ; чи існують станом на час проведення експертного дослідження медичні показання щодо необхідності видалення 16,17, 26 та 27 зубів у ОСОБА_1 ; скільки часу було необхідно для відновлення у пацієнта ОСОБА_1 кістки для встановлення нових імплантів на місці 15 та 24 зубів, а також імпланта, розташованого на місці 14 зуба, що були видалені 11.12.2014 лікарем ТОВ "Клініка естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької"?
01.06.2018 року було повторно здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, головуючим суддею обрано Цокол Л.І.
14.08.2018 року на адресу суду надійшов лист від т.в.о. завідувача відділу комісійних судово-медичних експертиз Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, у якому повідомляв суд про те, що необхідно здійснити оплату за проведення експертизи, яка була покладена на позивача. У випадку нездійснення оплати, матеріали будуть повернені без виконання судово-медичної експертизи.
В подальшому, матеріали цивільної справи були повернуті до суду без виконання, у зв'язку із несплатою позивачем вартості експертизи.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2018 року поновлено провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
04.02.2019 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, головуючим суддею обрано Писанця В.А.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Писанця В.А. цивільну справу прийнято до свого провадження. Ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
11.10.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, головуючим суддею обрано Підпалого В.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року цивільну справу прийнято до свого провадження.
Судом встановлено, ОСОБА_1 вперше звернувся в Клініку 14.11.2014 року зі скаргами на рухомість коронки 24 зуба. В результаті огляду лікарем ортопедом позивача було виявлено рухомість 24 зуба та запальний процес навколо зуба.
Пацієнта скеровано на проведння ренгенологічного дослідження консультацію лікаря хірурга-стоматолога для визначення подальшого плану лікування.
27.11.2014 року за результатами панорамних рентген знімків та конусної комп?ютерної томографії зроблених позивачу, лікарем хірургом-стоматологом ОСОБА_2 було виявлено тотальний кістковий дефект альвелярного паростка довкола 24 зуба, що поширюється за межі верхівки кореня зуба, вертикальний кісковий дефект в ділянці 15 зуба, поєднаний із циркулярним кістковим дефектом довколо імпланта в ділянці 14 зуба. Наявні інші пародонтальні кісткові дефекти на дистальних поверхнях коренів зубів 37 і 47, а також циркулярні дефекти довкола шийок імплантів на нижній щелепі.
Внутрішньоротово виявлено застійну гіпермію ясен і слизової оболонки біля зубів 15, 24 та імпланта 14 зуба кровоточивість, гноєтечу з пародонтальних кишень з ризних ділянок зубних рядів. Вказані обставини зафіксовані в медичній карті позивача.
Пацієнту запропоноване лікування, яке полягало, зокрема, у видаленні 24, 14 (імпланта) та 15 зубів з подальшою імплантацією. Пацієнту запропоновано Попередній план лікування від 27.11.2014 року загальна вартість якого становила 187 950, 00 грн.
За доводами відповідача, ознайомившись із Попереднім планом лікування Пацієнт попросив виділити окремо план лікування та відновлення 24 зуба. Задовольняючи прохання пацієнта було підготовлено та надано Пацієнту Попередній план лікування (локальний) від 27.11.2014 року щодо 24 зуба загальною вартістю 92 900,00 грн.
Поряд з цим, після пояснень лікарем хірургом всіх нюансів лікування та його наслідків, після графічної демонстарції позивачу дефектів на зрізах томографії, позивач погодився Попередній план лікування, вартість якого становила 187 950,00 грн. Тому пацієнта було записано до лікаря ортопеда Клініки на прийом для зняття відбитків з метою виготовлення тимчасової конструкції з опорою на 16, 13 і 12, яка в майбутньому тимчасово замістить видалені 14 (імплант) і 15 зуби. Дані обставини підтверджуються записами в медичній карті Позивача.
01.12.2014 року на запланованому прийомі в Клініці у лікаря ортопеда ОСОБА_3 . Позивачу було знято металеву коронку із 16 зуба, а також знято відбитки для виготовлення тимчасової конструкції з опорою на 16, 13 і 12, яка в майбутньому тимчасово повинна замістити видалені 14 (імплант) і 15 зуби.
11.12.2014 року пацієнт прибув на запланований прибув на запланований прийом в Клініку для видалення 24, 14 (імпланта) та 15 зубів. Перед проведенням хірургічної маніпуляції по видаленню вказаних зубів Паіценту лікарем хірургом ОСОБА_2 були пояснені особливості маніпуляції та можливі ускладнення та запропоновано підписати відповідну письмову згоду затвержденої МОЗ України форми. Пацієнт відмовився від підпису документу, мотивуючи це тим, що він повністю довіряє лікарям Клініки. Дана обставина зафіксована в медичній карті пацієнта.
Одразу після видалення 14 (імпланта) та 15 зубів на їх місце пзивачу встановлені раніше виготовлену тимчасову ортопедичну конструкцію. На місце 24 зуба встановлено тимчасову іммедіат конструкцію. Обидві конструкції покликані ліквідувати косметичний дефект зубного ряду. Відповідні записи містяться в медичній карті позивача. Позивачу пояснено, що подальше лікування - імплантація можлива при задовільному пародонтологічному стані ротової порожнини та скеровано до пародонтолога, відповідний запис міститься в медичній карті Пацієнта.
Вказані стоматологічні послуги щодо зняття відбитків, зняття металевої коронки з 16 зуба, виготовлення та встановлення тимчасових конструкцій на 14, 15, 16 зуби, анестезія та видалення 14,15,24 зубів були прийняті та сплачені позивачем, що підтверджується Актом виконаних робіт № 13108 від 01.12.2014 р., Актом виконаних робіт № 13112 від 11.12.2014 р. та довідкою про оплату медичних стоматологічних послуг від 3011/17 від 30.11.2017 року.
19.12.2014 року позивач прийшов на прийом в Клініку до лікаря - пародонтолога ОСОБА_4 . У позивача були скарги на неприємний запах із рота та кровоточивість ясен під час чищення. За результатом огляду ротової порожнини позивача встановлено діагноз: генералізований пародонтит II-III ст. тяжкості, загострений перебіг. Проведено гігієну порожнини рота. Рекомендоване пародонтологічне лікування. Контроль стану тканин пародонта через 6 тижнів. Підтримуюче пародонтологічне лікування кожні 3 місяці.
Відповідний запис міститься в медичній карті Позивача.
26.12.2014 року позивач прийшов на наступний прийом в Клініку до лікаря - пародонтолога ОСОБА_4 . Позивачу проведено пародонтологічне лікування та рекомендовано повторний візит до лікаря пародонтолога через 1,5 місяця. Відповідний запис міститься в медичній карті Позивача.
Через 1,5 місяці, позивач не з?явився на запланований прийом 06.03.2015 року, про що свідчить запис в медичній карті та інформація із Графіку візитів пацієнта ОСОБА_1 .
Крім того, позивач, не з?явився в Клініку для контролю стану тканин пародонта через 6 тижнів, та не з?явився на підтримуюче пародонтологінче лікування через 3 місяці, чим порушив рекомендації лікаря пародонтолога.
Наступного разу позивач прийшов в Клініку 14.07.2015 року, через 7 місяців після видалення 24, 14 (імпланта) та 15 зубів, на прийом в Клініку до лікаря хірурга ОСОБА_2 з метою розпочати подальше лікування (імплантацію).
Після огляду порожнини рота позивача лікарем хірургом, виявлено значне погіршення стану пародонту біля зубів 16, 17: ураження фуркаций коренів, виявлення глибоких пародонтальних карманів. Проведення імплантації в такий ситуації є неможливим. Беручи до уваги фактичний стан порожнини рота позивача на момент огляду, позивачу запропоновано актуальний план лікування, що передбачав додатково видалення 16, 17 зубів з подальшим їх відновленням після загоєння лунок і вертикальних кісткових дефектів в даних ділянках. Позивачу розписано та надано запропонований План-покроковість лікування. Позивача записано на пародонтологічне лікування на 24.07.2015 року.
24.07.2015 року Позивач на пародонтологічне лікування не з?явився, про що свідчить запис в медичній карті та інформація із Графіку візитів пацієнта ОСОБА_1 .
Наступний запланований візит 29.07.2015 року для проведення парадонтологічного лікування позивач скасував, про що свідчить запис в медичній карті та інформація із Графіку візитів пацієнта ОСОБА_1 .
Після цього протягом більше 8 місяців позивач жодного разу не з?явився в Клініку для проведення парадонтологічного лікування та контролю за станом порожнини рота.
Наступний візит позивача в Клініку відбувся 29.03.2016 року зі скаргами на постійний біль (протягом останнього місяця) в ділянці 37 зуба. Після огляду лікарем хірургом ОСОБА_2 було виявлена рухомість III ступеню, з парадонтальних кишень на всіх поверхнях коренів зуба 37 виділявся гнійний ексудат. 37 зуб консервативному збереженню та лікуванню не підлягав. За попередньої згоди позивача 37 зуб було видалено, позивачу надано рекомендації щодо подальшого догляду за лункою 37 зуба та рекомендовано пародонтолога. Дані обставини зафіксовані в медичній карті позивача.
01.04.2016 року позивач прибув в Клініку на запланований прийом до лікаря пародонтолога. Після проведеної діагностики стану тканин парадонту виявлено незадовільний стан гігієни, наявність гноєтечі. Проведено пародонтолоічне лікування. Позивача записано на наступний прийом 08.04.2016 року.
08.04.2016 року Позивач прибув в Клініку на запланований прийом до лікаря пародонтолога. Позивачу проведено пародонтологічне лікування.
15.04.2016 року позивач прибув в Клініку на огляд до лікаря хірурга стоматолога із скарагами на біль в ділянці лунки зуба 37. Лікарем виявлено відкритий край лунки 37 зуба та проведене відповідне лікування.
На наступний, запланований на 21.04.2016 року візит до лікаря продонтолога для проведення пародонтологічного лікування в рамках Попереднього плану лікування від 27.11.2014 року та контрольного огляду стану тканин пародонту позивач не з?явився та переніс візит на 27.04.2016 року, про що свідчить запис в медичній карті та інформація із Графіку візитів пацієнта ОСОБА_1 .
27.04.2016 року позивач не з?явився на запланований візит, про що свідчить запис в медичній карті та інформація із Графіку візитів пацієнта ОСОБА_1 .
28.04. 2016 року позивач прийшов в Клініку на прийом до лікаря хірурга зі скаргами на болі в ділянці лунки 37 зуба. Лікарем хірургом стоматологом ОСОБА_6 виявлено відкритий край лунки 37 зуба та проведене відповідне лікування.
16.05.2016 року позивач не з?явився на запланований візит до лікаря пародонтолога. Візит переніс на 18.05.2016 року, про що свідчить запис в медичній карті та інформація із Графіку візитів пацієнта ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач не з?явився на запланований візит до лікаря хірурга-стоматолога, про що свідчить запис в медичній карті та інформація із Графіку візитів пацієнта ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не з?явився на запланований візит до лікаря пародонтолога, про що свідчить запис в медичній карті та інформація із Графіку візитів пацієнта ОСОБА_1 .
23.05.2016 року та 25.05.2016 року позивач з?явився на планові візити в Клініку для проведення пародонтологічного лікування.
30.05.2016 року позивач прибув на черговий запланований візит в рамках Попереднього плану лікування від 27.11.2014 року до лікаря пародонтолога для проведення лікування. Позивачу проведене лікування та рекомендований повторний огляд для оцінки стану тканин пародонту через 1 місяць.
04.07.2016 року пацієнт не з?явився на запланований візит до лікаря пародонтолога, про що свідчить запис в медичній карті Позивача.
08.07.2016 року позивач з?явився на запланований візит до лікаря пародонтолога для огляду. Проведено повторну гігієнічну оцінку стану тканин пародонтиту - незадовільний, зроблене КТ верхньої та нижньої щелеп. Рекомендовна консультація хірурга для складання актуального подальшого плану лікування.
19.07.2016 року позивач прийшов на запланований візит до лікаря хірурга-стоматолога для консультації щодо подальшого лікування. З огляду на результати КТ, поточний стан зубів та ротової порожнини позивача, погіршення якого зумовлені невиконанням позивачем рекомендацій лікарів Клініки щодо пародонтологічного лікування, позивачу запропоновано актуальний Попередній план лікування від 18.07.2016 року загальна вартість якого склала 711 800 грн.
20.07.2016 року позивач звернувся в Клініку із скаргами на розцементування тимчасової конструкції. Лікарем проведено її тимчасову фіксацію, що підтверджується записом в медичній карті.
Наступний візит позивача в Клініку відбувся тільки 20.01.2017 року на запланований запис до лікаря пародонтолога. Позивачу проведено професіну гігієну ротової порожнини. Рекомендовано видалення 47 зуба через кістковий дефект та глибоку кишеню. Рекомендовано повторний огляд улікаря пародонтолога через 3 місяці, що підтверджується записом в медичній карті позивача.
25.01.2017 року позивач звернувся в Клініку зі скаргами на 47 зуб. Діагноз: Пародонтит важкого ступеня в ділянці 47 зуба. Рухомість III ст.47 зуба. Позивачу, за його попередньої згоди, видалено 47 зуб, накладено шви та рекомендовано зняття швів через 7 днів.
02.02.2017 року позивач прибув на запланований візит в Клініку для зняття швів, накладених на місце видаленого 47 зуба.
08.02.2017 року позивач з?явився на запланований візит в Клініку з метою тимчасової реабілітації видалених зубів та зняття відбитку для виготовлення тимчасової конструкції. На прийомі, позивач від зняття відбитків та огляду відмовився, про що свідчить запис в медичній карті Позивача.
Після цього позивач жодного разу не з?явився в Клініку на прийом до лікарів для проведення лікування.
В подальшому позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, з метою досудового врегулювання спору, та запропонував такі шляхи залагоджування конфлікту як: сплатити на його користь 711 800, 00 грн. в якості відшкодування завданої шкоди, за рахунок яких він продовжить лікування в іншому медичному закладі; надати йому медичну допомогу, визначену в плані лікування від 18.07.2016 року за ціною 92 900, 00 грн. ( з вирахуванням вже оплачених ним коштів).
31.08.2017 року у відповідь на претензію ОСОБА_1 директор ТОВ «Клініка естетичної стоматології» надав відповідь, у якій зазначив, що необхідно буде зробити клінічний огляд та повторну рентгенологічну діагностику, після чого ними буде складений актуальний план лікування з урахуванням стоматологічного стану заявника, який вони готові з ним обговорити та врегулювати всі непорозуміння.
Згідно правил ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч.1, 4 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно ч. 1,2,3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч.1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Право на подання скарги та на компенсацію закріплено в Європейській хартії прав пацієнтів, Конституції України, Основах законодавства України про охорону здоров'я, Цивільному кодексі України, ЗУ «Про захист прав споживачів».
Згідно ст. 13,14 Європейської Хартії Прав Пацієнтів в Україні, кожна особа має право скаржитися на завдані їй страждання і збитки та право отримати відповідь чи іншу відповідну реакцію. Кожна особа має право на отримання відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданої у зв'язку з взаємодією з системою охорони здоров'я, зокрема з наданням медичної допомоги, протягом розумного строку.
За приписами ч.1ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40 Конституції України).
Відповідно до ст.6 Основ законодавства України про охорону здоров'я, кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:
а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;
б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;
в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;
г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
д) кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров'я;
е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в сфері охорони здоров'я;
ж) участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;
з) можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я;
и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;
і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;
ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;
Відповідно до частини ч.4 ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Статтею 2 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Частинами 1, 2 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч.1, 10 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.
Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень, якщо відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, не встановлено інші способи інформування споживачів про певні види ризику чи продукції (ч.7ст.14 Закону України «Про захист прав споживачів».)
Згідно ч.2 ст.38 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.
Відповідно до ст.3 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я медичне обслуговування - це діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов'язана з її наданням.
Згідно ч.4 ст.37 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я за несвоєчасне і неякісне забезпечення необхідною медичною допомогою, що призвело до тяжких наслідків, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Згідно з чинним законодавством відносини з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, регулюються главою 82 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.1166 ЦК України визначено, що така шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров'я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.
У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб'єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров'я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров'я та нормативним локальним актам.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.
Таким чином, надання некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.
Згідно з частиною четвертою статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
Судом встановлено, позивачу у доступній формі в повному обсязі було надано роз'яснення про характер, мету, орієнтовну тривалість діагностично-лікувального процесу та про можливі несприятливі наслідки під час його проведення, про необхідність дотримання визначеного лікарем режиму в процесі лікування та можливі наслідки недотримання лікування. Було озвучено та погоджено з пацієнткою план лікування, а також рекомендовано до обстеження.
Крім цього, що під час лікування в умовах ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Драгомирецької», рекомендації лікарів не були виконані позивачем або виконані не в повному обсязі.
В оцінці наявності причинного зв'язку між діями медичних працівників та завданням шкоди, суд приходить до висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язок між лікуванням в умовах ТОВ «Клініка естетичної стоматології Мирослави Драгомирецької» пацієнта ОСОБА_1 та тими негативними наслідками для його здоров'я, які зазнав позивач.
Крім того, аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Дослідивши надані докази у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог і підстав, суд вважає, що відповідач спростував відсутність вини, тоді як позивач на порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не надав суду достатньо допустимих та належних доказів того, що послуги, надані йому відповідачем були неякісними, та проведено неналежне обслуговування ОСОБА_1 як споживача медичних послуг.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь матеріального збитку в розмірі 711 800, 00 грн., які позивач зазначає, що це витрати які позивач буде змушений зробити для відновлення свого порушеного права в майбутньому, суд вважає за належне відмовити, оскільки позивачем такі збитки понесені не були, вони не є наявною майновою втратою.
Отже, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення матеріальних збитків.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, то оскільки підстави відшкодування моральної шкоди залежать від порушених прав та інтересів позивачки, що в даному випадку не встановлено судом, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди також слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка естетичної стоматології Мирослави Драгомирецької» про відшкодування шкоди,- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка естетичної стоматології Мирослави Драгомирецької», адреса: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5В, кв. 80.
Суддя В.В. Підпалий