Справа № 334/8557/23
Номер провадження № 1-кп/334/346/24
17 вересня 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя, у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Ленінського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження № 12023082050001585, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 05 серпня 2023 року з обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 частина 4 КК України,
за участі: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що Указами Президента України на всій території України з 24.02.2022 введено військовий стан, на період дії якого впроваджено ст 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме заходи правового режиму воєнного стану, вчинив корисливий злочин за наступних обставин.
Так, встановлено, що 04 серпня 2023 року приблизно об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , знаходячись за адресою АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотиві, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, з журнального столу, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy», моделі J6, 32 Gb, в корпусі золотого кольору ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 вартістю 1 666,67 грн, який на праві власності належить ОСОБА_6 .
Після чого ОСОБА_3 покинув місце вчинення злочину з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 1 666,67 грн.
Таким чином ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 185 частиною 4 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
20.09.2023 року між Прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023082050001585, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 05.08.2023 року та обвинуваченим ОСОБА_3 , з участю його захисника адвоката ОСОБА_5 з письмової згоди потерпілого ОСОБА_6 укладено Угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
Згідно наданої суду разом з обвинувальним актом Угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду справи повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні і сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 частиною 4 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробувальним терміном із встановленням іспитового строку.
Згідно даної угоди Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023082050001585, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 05.08.2023 року та обвинувачений ОСОБА_3 , з участю його захисника адвоката ОСОБА_5 з письмової згоди потерпілого ОСОБА_6 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за статтею 185 частина 4 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні. Також вказаною Угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 частиною 4 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробувальним терміном із встановленням іспитового строку.
В Угоді передбачені наслідки укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України та наслідки її невиконання.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_5 просила відмовити в затвердженні угоди та, зважаючи на зміну розміру дрібного викрадення, згідно з Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, просив закрити кримінальне провадження на підставі п.4-1ч.1 ст. 284 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, пояснив, що не заперечує обставин, викладених в обвинувальному акті, зокрема, погоджується з розміром викраденого майна, вартість якого становить 1 666 гривень 67 копійок. Просив не затверджувати Угоду про визнання винуватості, оскільки є підстави для закриття кримінального провадження. Клопотання захисника підтримав, зазначив, що на закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України погоджується, наслідки закриття провадження йому зрозумілі.
Прокурор ОСОБА_4 проти закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України не заперечувала.
Потерпілий ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, згідно поданої заяви просить справу розглядати за його відсутності.
Суд бере до уваги, що у відповідності до положень ч.1ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч.1ст.325 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.
При цьому, прокурор, обвинувачений та його захисник не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності потерпілої особи.
Розглянувши клопотання захисника про закриття провадження в справі, заслухавши думку учасників судового провадження під час його розгляду, суд дійшов до наступного висновку.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Згідно з ч.5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Статтею 474 КПК України визначено, що після перевірки угоди на відповідність чинному законодавству, суд ухвалює рішення про її затвердження чи відмови у затвердженні угоди, у разі встановлення підстав, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.7 ст. 474 КПК України, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 6 ст. 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
9 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких посилень відповідальності за дрібне викрадення чужого майна» № 3886- ІХ.
Вказаним Законом внесені зміни до ст. 51 КУпАП, згідно з якими дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Для кваліфікації злочинів чи адміністративних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Так, відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17,00 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
При цьому, підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум у 2024 році для працездатної особи становить 3028 грн на місяць, а отже, сума соціальної пільги у 2024 році становить 1 514 грн 00 коп. (3 028 грн : 50% = 1 514 грн 00 коп).
Таким чином, для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального (не розмір штрафу як покарання) неоподатковуваний мінімум у 2024 році становить 1 514 грн 00 коп.
Отже, два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01.01.2024 складає 3028 грн 00 коп, у той час у 2024 році розмір дрібної крадіжки складав 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що відповідно становило 302 грн 80 коп. (0,2 х (50% : 3028)).
При цьому, суд враховує, що кримінальне правопорушення вчинене 04.08.2023 року, тобто для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи слід застосовувати неоподатковуваний мінімум, який діяв у 2023 році та становив 1 342 грн 00 коп, оскільки відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум у 2023 році для працездатної особи становив 2 684 грн на місяць, а отже, сума соціальної пільги у 2023 році становив 1 342 грн 00 коп. (2 684 грн : 50% = 1 342 грн 00 коп).
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні до втрати цією нормою чинності.
Зазначене також узгоджується з положеннями ч.1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якої, закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Згідно з ч.1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, отже, поширюється на осіб, які вчинили діяння до набрання законом чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону № 3886-ІХ має зворотну дію в часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Як передбачено приписами п.п.1, 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п. 5-8, 10 ч.1, ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно з п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 4-1) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1ч.1 цієї статті, здійснюється прокурором, якщо підозрюваний проти цього не заперечує. За відсутності згоди підозрюваного кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених главою 36-1цього Кодексу.
Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч.1 або п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченоїп.4-1ч.1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що вартість викраденого обвинуваченим ОСОБА_3 майна в даному кримінальному провадженні становить 1 666 гривень 67 копійок, його діяння станом на день розгляду провадження судом, і з урахуванням положень Закону №3886-ІХ, ст. 5 КК України, підлягає кваліфікації як адміністративне, а не кримінальне правопорушення, що виключає подальший судовий розгляд.
Тому, із урахуванням того, що затвердження угоди в даному кримінальному провадженні суперечить вимогам цього Кодексу та Закону №3886-IX, за наявності підстав для закриття кримінального провадження згідно з п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, відсутності жодних заперечень щодо закриття кримінального провадження обвинуваченого ОСОБА_3 із цих підстав, суд дійшов до висновку, що в затвердженні Угоди про визнання винуватості від 20 вересня 2023 року слід відмовити, а клопотання захисника про закриття кримінального провадження в справі задовольнити.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
Відповідно до ч.2 ст. 122 КПК України «Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.
Враховуючи ті обставини, що клопотання захисника обвинуваченого про закриття кримінального провадження в даній справі задоволено, то витрати на залучення експертів з обвинуваченого стягненню не підлягають.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Питання про речові докази слід вирішити в порядкуст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 314, 369-372, 374, 376, 474,475, 479-2 КПК України, суд
Відмовити в затвердженні Угоди про визнання винуватості, від 20 вересня 2023 року між Прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023082050001585, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 05.08.2023 року та обвинуваченим ОСОБА_3 , з участю його захисника адвоката ОСОБА_5 з письмової згоди потерпілого ОСОБА_6 ..
Задовольнити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження №12023082050001585, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 05.08.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 частина 4 КК України.
Кримінальне провадження №12023082050001585, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 05.08.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 частина 4 КК України. закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Речові докази по справі: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy», моделі J6, 32 Gb, в корпусі золотого кольору ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 вартістю 1 666,67 грн, який на праві власності належить ОСОБА_6 , які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12023082050001585, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 05.08.2023 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 31 серпня 2023 року, що зберігається у потерпілого ОСОБА_6 на підставі Розписки - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України залишити у власності ОСОБА_6 .
Арешт, накладний ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.09.2023 у справі 334/7619/23 (провадження 1-кс/334/2564/23), - скасувати.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвалу постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя: ОСОБА_1