Провадження № 2-а/712/109/24
Справа № 712/7741/24
18 вересня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ГАНДЖА В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста 3) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся з позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що 14.06.2024 року інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Черкаській області старшим лейтенантом поліції Коломієць Е.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2387479. Згідно вказаної постанови до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
Дана постанова мотивована тим, що 14.06.2024 о 09:52:38 в м. Черкаси по вул. Сумгаїтській 48, водій здійснив стоянку/зупинку свого транспортного засобу, чим здійснив перешкоджання/неможливість руху інших транспортних засобів, чим порушив п. 15.10.д ПДР України - порушення стоянки у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або пішоходів.
Вважає, що вказана постанова є незаконною і необґрунтованою, а тому підлягає до скасування.
Зазначає, що працівником поліції не зафіксовано, що автомобіль припарковано у зоні дії дорожніх знаків, які дозволяють чи забороняють зупинку чи стоянку. В постанові не міститься жодних доказів про те, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, є власником транспортного засобу, відсутні документи, які підтверджують свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, у графі «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» відсутні посилання на ПІБ особи, що свідчить про передчасність винесення такої постанови, без попереднього встановлення та ідентифікації особи, із обов'язковим долученням копій відповідних документів до постанови і зазначенням в ній таких відомостей.
Крім того, посилання в оскаржуваній постанові на відео з нагрудної камери БК470987, 472416 не можуть слугувати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки вона містить лише процесуальну послідовність винесення постанови і не звільняє від обов'язку зібрати усі докази вчинення особою адміністративного правопорушення. Отже, в постанові відсутні посилання на належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
Працівник патрульної поліції не вжив всіх можливих заходів для повідомлення особи про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що позбавило його можливості бути обізнаним та проінформованим про розгляд справи та реалізувати свої процесуальні права та гарантії, передбачені КУпАП. При цьому, працівник патрульної поліції виніс оскаржувану постанову з порушенням, підготовки до розгляду справи не було, без оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, без дослідження доказів, можливості надання пояснень та залучення захисника. Такими діями, працівник поліції порушив права особи, що притягалася до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2387479 від 14.06.2024 року, винесену інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Черкаській області старшим лейтенантом поліції Коломієць Е.В. відносно ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на його користь судовий збір в розмірі 548 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн., про які буде подана окрема заява за результатами розгляду справи.
Ухвалою від 27 червня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
15 липня 2024 року відповідачем подано відзив на адміністративний позов.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2387479 від 14.06.2024 року, винесеної інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.
Так, в постанові вказано, що 14.06.2024 о 09:52:38 в м. Черкаси по вул. Сумгаїтській 48, водій здійснив стоянку/зупинку свого транспортного засобу, чим здійснив перешкоджання/неможливість руху інших транспортних засобів, чим порушив п. 15.10.д ПДР України - порушення стоянки у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або пішоходів.
Позивач ОСОБА_2 з даною постановою не погоджується та зазначає, що працівником поліції не зафіксовано, що автомобіль припарковано у зоні дії дорожніх знаків, які дозволяють чи забороняють зупинку чи стоянку. В постанові не міститься жодних доказів про те, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, є власником транспортного засобу, відсутні документи, які підтверджують свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, у графі «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» відсутні посилання на ПІБ особи, що свідчить про передчасність винесення такої постанови, без попереднього встановлення та ідентифікації особи, із обов'язковим долученням копій відповідних документів до постанови і зазначенням в ній таких відомостей.
Крім того, посилання в оскаржуваній постанові на відео з нагрудної камери БК470987, 472416 не можуть слугувати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки вона містить лише процесуальну послідовність винесення постанови і не звільняє від обов'язку зібрати усі докази вчинення особою адміністративного правопорушення. Отже, в постанові відсутні посилання на належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
Працівник патрульної поліції не вжив всіх можливих заходів для повідомлення особи про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що позбавило його можливості бути обізнаним та проінформованим про розгляд справи та реалізувати свої процесуальні права та гарантії, передбачені КУпАП. При цьому, працівник патрульної поліції виніс оскаржувану постанову з порушенням, підготовки до розгляду справи не було, без оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, без дослідження доказів, можливості надання пояснень та залучення захисника. Такими діями, працівник поліції порушив права особи, що притягалася до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача не погоджуючись з позовними вимогами, зокрема, зазначив, що 14.06.2024 о 09 год. 18 хв. інспектор взводу №2 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_4 разом з поліцейським роти №4 батальйону УПП в Черкаській області ДПП сержантом поліції ОСОБА_5 несли службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку шляхом патрулювання на службовому автомобілі та виконував службові обов'язки відповідно повноважень передбачених Законом України «Про Національну поліцію».
В цей час на службовий планшет надійшов виклик з подією «Порушення ПДР», в якому було зазначено: «14.06.2024 близько 09:14 за адресою: м. Черкаси, просп. Перемоги, 48 водій припаркував автомобіль Мерседес д.н. НОМЕР_1 у невстановленому місці, чим заблокував виїзд з гаражного приміщення. Заявник ОСОБА_6 , дата народження..., номер телефону...».
Прибувши на місце події, Поліцейські отримали пояснення від заявника та її чоловіка та зафіксували факт адміністративного правопорушення, а саме: стоянка у місці, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів.
Також Поліцейський зателефонував власниці транспортного засобу, яка повідомила, що автомобілем користується її син. На що Поліцейський попросив зателефонувати сину, щоб він перепаркував автомобіль.
Через деякий час на місце події підійшов Позивач та підтвердив, що саме він користується вищевказаним транспортним засобом.
Надалі, Поліцейський згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4 ПДР оголосив законні вимоги щодо пред'явлення посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб.
Після перевірки документів, Поліцейський згідно вимог ст. 279 КУпАП, з врахуванням ст. 280 КУпАП, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому роз'яснив Позивачеві права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Під час розгляду справи Позивач заперечував факт вчинення правопорушення.
Жодних письмових заяв та/або клопотань ні до початку, ні під час розгляду адміністративної справи від Позивача не надходило. На намагання Поліцейських залагодити конфлікт та запитання навіщо він так робить, Позивач неодноразово повідомив (дослівно): «Ради принципу, бо вони (заявники) такі люди».
Розглянувши справу, Поліцейський відповідно до ст. 258 КУпАП з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП з врахуванням ч. 2 ст. 33 КУпАП, ст. 251 КУпАП, ст. 252 КУпАП виніс постанову серії ЕНА №2387479 за ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно Позивача та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
Надалі Поліцейський згідно ст. 285 КУпАП ознайомив Позивача із змістом постанови по справі про адміністративне правопорушення та вручив її копію під підпис.
Також, Позивачу було роз'яснено зміст ст. ст. 307, 308 КУпАП, щодо порядку виконання постанови про накладення штрафу та ст. 289 КУпАП, щодо порядку оскарження постанови.
Вказані обставини також підтверджені відеозаписом, з нагрудної камери поліцейського, що додані до відзиву. Також з даного відеозапису вбачається, що транспортний засіб MERCEDES- BENZ (д.н.з. НОМЕР_1 ) припаркований прямо перед виїздом з гаража, користувачі якого не можуть з нього виїхати на власному автомобілі.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений ст. 251 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Згідно п. 14 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Будь - яка розбіжність із положеннями Правил, відхилення від їх вимог може порушити встановлений порядок дорожнього руху і створити загрозу для його безпеки.
Відповідно до пункту 15.10 Правил дорожнього руху стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз положень ст. 122 КУпАП свідчить про те, що законодавством про адміністративні правопорушення розмежовано відповідальність за порушення правил стоянки та за порушення правил стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Положеннями ч. 3 ст. 265-4 КУпАП встановлено, що для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів; 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома); 3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками; 4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту; 5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці; 6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; 7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.
Таким чином розташування транспортного засобу на проїзній частині, де своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками, за змістом підпункту «и» пункту 3 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП є суттєвим перешкоджанням дорожньому руху, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Зазначені положення кореспондуються з положеннями підпункту «д» пункту 15.10 Правил дорожнього руху, якими, зокрема, встановлено заборону стоянки транспортного засобу у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Позивач, зокрема, в обґрунтування позовних вимог щодо неправомірності дій інспектора посилався на те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, оскільки припаркувався на тій ділянці дороги, де незаконно стоїть гараж, та одночасно з цим твердженням вказує, що адреса у постанові не вірно визначена, проте слід зазначити, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП судом розглядається питання щодо порушення та дотримання правил ПДР усіма учасниками дорожнього руху, в рамках визначеної статті КУпАП, вчиненого адміністративного правопорушення, не виходячи за межі розгляду справи та предметної підсудності.
Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а).
Наведені обставини свідчать про те, що транспортний засіб MERCEDES- BENZ (д.н.з. НОМЕР_1 ), перешкоджав руху іншим учасникам дорожнього руху, а саме створював перешкоди для виїзду з гаража, з порушенням п. 15.10 «д» ПДР, що свідчить про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Щодо посилань позивача на зазначення працівником поліції не вірної адреси в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає за необхідне зазначити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15.
Також позивач у свої позовній заяві зазначає, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлену ст.ст. 278, 279, 280 КУпАП.
Слід зауважити, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні 761/4629/17 від 30.10.2017.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція ст. 122 КУпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту.
Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
При цьому як встановлено судом вище, у графі 8 постанови наявний підпис позивача, де вказується про роз'яснення особі, яка вчинила адміністративне правопорушення права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем доведено вчинення позивачем дій, які слугували підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Твердження позивача, викладені ним в адміністративному позові, суд розцінює як версію захисту з метою уникнення відповідальності, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності.
Окрім цього, посилання позивача на ту обставину, що металевий гараж, біля якого був припаркований автомобіль, яким він користується, незаконно встановлений, а також наданий ним в судовому засіданні Припис Управління інспектування Черкаської міської ради від 19.06.2024 року, суд не приймає до уваги як доказ в межах даної адміністративної справи, оскільки дане питання має вирішуватися окремими уповноваженими на те органами з прийняттям відповідних рішень. Крім того, дані твердження та документи не спростовують доказів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Так само, надані в судовому засіданні пояснення свідка ОСОБА_2 з даного приводу суд оцінює критично.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Посилання позивача на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено з порушеннями вимог законодавства, суд вважає необґрунтованими, оскільки під час розгляду даної справи порушень/обмежень прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень встановлено не було.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями КУпАП, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Інші доводи сторін, наведені у позові та відзиві до нього, в межах наданих сторонами доказів, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, у відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-74, 122, 242-244, 250, 262, 286 КАС України, ст.ст. 122, 245, 251, 268, 283 КпАП України, суд -
ОСОБА_7 в задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку визначеному ч. 4 ст. 286 та ст. 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2024 року.