Справа № 404/8134/24
Номер провадження 1-кс/404/3109/24
13 вересня 2024 року м. Кропивницький
Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника підозрюваного-адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Кропивницькому клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою по кримінальному провадженню 12024121010002420 стосовно:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кіровограді, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, учасника бойових дій, старшого сапера, військової частини НОМЕР_1 у військовому званні - старший солдат, зареєстрованого по АДРЕСА_1 та проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного в цьому кримінальному провадженні за ч.1 ст. 263 КК України,
Слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , якому 12 вересня 2024 року пред'явлено повідомлення про підозру у тому, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, всупереч інтересам служби та вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 1, ч. 3, ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», реалізовуючи протиправні наміри, в порушення вимог п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, згідно з яким зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», наприкінці червня 2024 року, під час участі у бойових діях на визначених позиціях в районі відповідальності військової частини НОМЕР_1 , придбав шляхом віднайдення в місцях бойових зіткнень з ворогом - збройними формуваннями Російської Федерації, 14 боєприпасів, проміжних патронів калібру 5,45-мм., (5,45х39 мм), та в подальшому перевіз їх до місця свого мешкання та зберігав до моменту проведення огляду страшим слідчим слідчого відділу Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, 11.09.2024 в ході якого виявлено та вилучено: 14 боєприпасів, проміжних патронів калібру 5,45-мм., які ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав за своїм місцем мешкання, без передбаченого законом дозволу.
Слідчий з прокурором заявлені у клопотанні вимоги підтримали.
ОСОБА_6 та його захисник його захисник заперечили проти задоволення клопотання слідчого, оскільки недоведена підозра та відсутні ризики передбачені ст. 177 КПК України. Підозрюваний слідству не перешкоджає, обіцяє виконувати всі покладені на нього обов'язки, має родину, дохід.
Згідно ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Ионкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. Внесене на розгляд слідчого судді клопотання, відповідає вимогам ст.184 КПК України, та практиці застосування рішень Європейського суду, оскільки витяг з наказу про призначення на посаду військового, зміст протоколів огляду місця події, допиту свідків, висновок експерта за результатами проведення судової експертизи зброї, протокол затримання містить достатньо даних про наявність обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України.
З об'єктивних причин на початку проведення досудового розслідування, слідчий суддя не може дати остаточну оцінку: належності, допустимості достатності доказів та правильності кваліфікуючих ознак злочину. Перелічені обставини з'ясовує суд за критерієм «поза розумного сумніву», тому твердження сторони захисту про оспорювання кваліфікації і вартості придбаних ємностей, не є основним предметом дослідження. При вирішенні поданого клопотання достатньо встановити наявність обґрунтованості пред'явленої підозри, що виконав слідчий з прокурором.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Злочин, в якому пред'явлено особі повідомлення про підозру є: умисним, тяжким, об'єктом посягання якого є громадська безпека. Перелічені обставини істотно підвищують ступінь та характер суспільної небезпеки діяння.
Враховано, що ОСОБА_6 як спеціальний суб'єкт, міг порушити військовий статут, присягу та обов'язки покладені на нього як на солдата. Тяжкість покарання яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним - до семи років позбавлення волі, стане підставою для початку можливого переховування від слідства та суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі "Ілійков проти Болгарії",що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Так, у рішенні ЄСПЛ по справі "Бессієв проти Молдови" суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. Отже ризик втечі існує, проте у мінімальному вигляді.
Місце реєстраційного обліку та тимчасове місце дислокації не співпадає з місцем проведення досудового розслідування, тобто існує ризик неявок. Сукупність перерахованих чинників, у певній мірі підвищує ступінь ризику неявки до слідчого і в суд.
У разі застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, вказане не зможе забезпечити на початковому етапі проведення досудового розслідування та у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків: так, відстоювання власної правової позиції є передумовою для незаконного впливу на свідків, знищенню чи перетворенню доказів, що ускладнить і затягне досудове розслідування. Обізнаність про місце проживання очевидців є ризиком незаконного впливу на них.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставин, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч.4 ст.194 КПК України)
Кримінальний процесуальний закон покладає на сторону обвинувачення обов'язок довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків позапроцесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Додержуючись вимог частин 1 та 2 ст. 22 та ст. 26 КПК України, клопотання вирішено в межах заявлених вимог, доводів і долучених до клопотання доказів, у зв'язку із чим переконаний у необхідності забезпечення підозрюваному гарантованого права на свободу, згідно якого ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. (ст. 29 Конституції України). Відповідно до ч.1 ст.12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах, передбачених цим Кодексом.
Дійсно, прокурор довів сукупність: обґрунтованої підозри разом з існуванням ризиків передбачених ст.177 КПК України, але не вказав переконливих доводів та не долучив беззастережних доказів недостатності застосування менш суворих видів заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
Прокурор не подав доказів умисного переховування від слідчого чи неповажності неявок. Навпаки, підозрюваний зобов'язується добровільно, свідомо, своєчасно з'являтися для проведення процесуальних дій, має сталі соціальні зв'язки та постійне місце проживання, тобто безпідставні припущення прокурора про ризик втечі в період дії воєнного стану на Україні, неявки чи невиконання підозрюваним покладених процесуальних обов'язків. Припущення не використовуються при доказуванні. Прокурор не подав доказів, що підозрюваний не з'явився для проведення слідчих дій. Таким чином, не існує законних передумов стверджувати, про ризик ухилення підозрюваного у цьому провадженні від слідства та суду. Навпаки, дії підозрюваного свідчать про бажання сприяти слідству, прагненні об'єктивно дослідити докази, повно та всебічно їх перевірити і дати належну правову оцінку із зазначенням кваліфікуючих ознак. Сукупність вказаних обставин переконує у щирості доводів підозрюваного про відсутність наміру переховування.
Додержуючись вимог ч. 1 ст. 178 КПК України враховано, що: підозрюваний сприяє слідству, суспільну небезпеку усвідомлює. Не зафіксовано спроб підозрюваного змінити місце реєстраційного обліку, проживання, чи переховуватись від слідства. Не перебуває на обліках у нарколога та психіатра. Крім того підозрюваний стверджує про неухильне виконання у майбутньому покладених на нього процесуальних обов'язків підозрюваного. Запевняє, що буде з'являтись для проведення слідчих дій з його участю. Заперечує можливість зміни місця постійного проживання та зобов'язується без потреб не виїжджати за межі міста в якому проживає. Наполягає про відсутність підстав та мотивів для продовження або вчинення нового злочину.
За правилами ст. 36, 40 КПК України, на прокурора та слідчого покладається обов'язок організувати проведення своєчасного ефективно досудового розслідування. Орган досудового розслідування мав достатньо часу і процесуальну можливість на відшукання, процесуальну фіксацію та забезпечення збереження доказів, а також допит свідків і вжити заходи для їх захисту чи зміни анкетних даних останніх, з метою запобігання впливу на очевидців та їх родичів. Ознаки протиправної поведінки припинено. Вказані обставини переконують у припиненні злочину. Відсутні обставини, що обтяжують відповідальність.
На Національну поліцію покладається обов'язок організувати та забезпечити умови неухильного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Завдяки цьому орган досудового розслідування зможе попередити ризик вчинення нового можливого злочину. Застосування менш суворого заходу забезпечення разом з постійним контролем Національної поліції здатні попередити існуючі ризики. Перебільшеним є звернення прокурора з клопотанням про застосування найсуворішого виду запобіжного заходу.
Разом з цим підозрюваному не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, як порука, особисте зобов'язання, які не стануть дієвими, отже не забезпечать на початковому етапі проведення досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім його процесуальних обов'язків. З урахуванням можливих наслідків процесуального вирішення цього кримінального провадження, ступеню суспільної небезпеки та особи підозрюваного, разового характеру інкримінованої події, обґрунтовано вважаю, що на час проведення досудового розслідування достатньо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, застосувавши заставу. Такий вид запобіжного заходу є насамперед гуманним та в достатній мірі забезпечить виконання особою процесуальних обов'язків за підозрою в економічному кримінальному правопорушенню, забезпечить реалізацію прав особи на працю і свободу, забезпечить його обов'язок утримувати соціально незахищених членів родини та одночасно контролювати його дії з боку правоохоронних органів. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) зазначено: що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до частини 1 статті 182 КПК застава є одним із запобіжних заходів, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11.01.2012 №15) з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 182 КПК, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
За частиною 6 статті 182 КПК, підозрюваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Також практика ЄСПЛ передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом'якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов'язані зі застосуванням запобіжного заходу.
Взято до уваги практику ЄСПЛ, що слідчий суддя повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, у рішенні "Мангурас проти Іспанії" від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує що під час встановлення права на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
Для визначення розміру застави було враховано, що:
ОСОБА_6 має високий рівень репутації, створив міцні соціальні зв'язки, користується авторитетом в суспільстві. Має родину, наявне стабільне джерело доходу, добрий стан здоров'я, учасник бойових дій.
Недоліки пред'явленої підозри переконують у відсутності виключного випадку для встановлення застави понад межу, встановлену статтею 182 КПК, а тому клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу необхідно задовольнити частково, із визначенням мінімальної суми застави, тобто двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є достатнім для забезпечення виконання процесуальних обов'язків підозрюваного та запобігання ризикам.
Дія застосованого запобіжного заходу не може перевищувати наявного строку досудового розслідування, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Керуючись ст.ст.184,193,196 КПК України,
Відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави,- двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті складає шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень, яка ним або заставодавцем повинна бути внесена на депозитний рахунок НОМЕР_2, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ місто Київ; код банку отримувача МФО 820172, призначення платежу: «застава за ОСОБА_6 по клопотанню 404/8134/24; 1-кс/404/3109/24, Кіровський районний суд міста Кіровограда, із зазначенням анкетних даних особи, яка вносить заставу».
Початок дії застосованого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави рахувати з моменту проголошення цієї ухвали, тобто з 13 вересня 2024 року.
Застосований запобіжний захід у виді застави припиняє дію 11 листопада 2024 року.
Підозрюваного ОСОБА_6 негайно звільнити з під варти із зали суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками, за виключенням проведення за їх участі слідчих дій;здати на зберігання до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що відповідно до частини 8 статті 182 КПК у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Слідчий суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1