"17" вересня 2024 р. Справа № 363/171/24
17 вересня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лукач О.П.,
за участю секретаря Мітясова Д.О.,
представника позивача - адвоката Геращенко Т.В.,
представника відповідача - адвоката Корзаченка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Вишгороді заяву представника позивача - адвоката Геращенко Тетяни Василівни про забезпечення доказів у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Автомагістраль» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
у провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Автомагістраль» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Розгляд справи призначено на 17.09.2024 о 10:00.
У призначеному судовому засіданні, в режимі відеоконференції, брали участь представники сторін: представник позивача - адвокат Геращенко Т.В. та представник відповідача - адвокат Корзаченко В.М.
У вказаному судовому засіданні прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, яку подано до суду його представником через електронний суд 12.06.2024 (зареєстровано судом 13.06.2024), відповідно до якої, позивач просить стягнути з ПП «Автомагістраль» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 118859,08 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 1391,31 грн та витрати на правову допомогу, зазначивши, що відповідачем здійснено сплату суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 20272 грн.
Крім цього, 17.09.2024 до суду, через електронний суд, представником позивача подано заяву про забезпечення доказів у справі, у якій, вказуючи про відсутність доказів на підтвердження викладених у відзиві заперечень проти позову, посилаючись на положення частини шостої статті 81, статті 116 ЦПК України, просить витребувати у ПП «Автомагістраль» докази на підтвердження викладених у відзиві доводів, зокрема: документи на підтвердження доводів відповідача про борг Служби автомобільних доріг перед ПП «Автомагістраль» та номер судової справи та рішення по ній щодо стягнення такого боргу; дані про доходи та видатки ПП «Автомагістраль» за 2022 та 2023 роки (окремо) на підтвердження доводів неспроможності виплатити ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за серпень2022 року; докази на підтвердження доводів відповідача про наявність заборгованості ПП «Автомагістраль» по бюджетних платежах та по заробітній платі вказавши періоди і суми і види боргу, а щодо зарплати дані про те перед скількома працівниками існує борг по заробітній платі за який період і в якій сумі, чи це звільнені чи це працюючі працівники розділивши борг по звільнених і по працюючих в якій сумі та кількості працівників, яким не виплачено заробітну плату; дані про розміри зарплат працівникам в порівнянні 2021, 2022 та 2023 років; казати чи збільшились заробітні плати працівникам ПП «Автомагістраль» починаючи з початку 2022 року і по даний час, на скільки.
Представник позивача підтримала вказану заяву та просила про її задоволення, вказуючи, що у відповідача була можливість сплачувати іншим працівникам заробітну плату, при цьому позивачу її вчасно не було виплачено.
Представник відповідача заперечував проти заяви про забезпечення доказів, вказуючи, що до відзиву ним долучено докази, які вважав за необхідне долучити, стверджуючи, що підприємство поступово, за наявності можливості, виплачувало кошти працівникам, при цьому, відповідач не приховує інформації щодо своєї діяльності, а представник позивача не зверталася із відповідним запитами до підприємства, тим самим, не вживала заходів самостійно отримати необхідну для неї інформацію.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали заяви про забезпечення доказів та матеріали цивільної справи у цій частині, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення доказів з таких підстав.
Відповідно до статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Відповідно до частини першою статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається, зокрема: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
З урахуванням положень статті 12 ЦПК України обов'язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.
Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Тобто, забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/385/19.
У заяві про забезпечення доказів представником позивача зазначено лише про необхідність витребуваних доказів на підтвердження заперечень, викладених представником відповідача у відзиві на позовну заяву, при цьому представником позивача не наведено конкретних, реальних обставин, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.
Також, у судовому засіданні представник позивача не довела наявність підстав для вжиття заходів забезпечення доказів, посилаючись лише на необхідність їх для підтвердження аргументів сторони відповідача, що викладені у відзиві.
Так, відповідно до статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.
З огляду на те, що під час розгляду заяви представника позивача не встановлено такої умови для забезпечення доказів, як ризик втрати, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів, при цьому незважаючи на те, що законодавець у ЦПК України відмежував поняття витребування доказів як способу забезпечення доказів (стаття 116 ЦПК України) і витребування доказів (стаття 84 ЦПК України) та закріпив різними статтями, представник позивача помилково ототожнює витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як сприяння судом сторонам в поданні відповідного доказу, у разі неможливості отримати самостійно.
Оскільки подана представником позивача заява про забезпечення доказів не містить ризиків чи загроз того, що докази про забезпечення яких порушує питання, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим, а вказана заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 116 ЦПК України, а тому у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 116-118, 260, 353 ЦПК України, суд
у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Геращенко Тетяни Василівни про забезпечення доказів у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Автомагістраль» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 23.09.2024.
Суддя О.П. Лукач