справа № 361/10926/23
провадження № 2-а/361/61/24
23.09.2024
Іменем України
23 вересня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Петришин Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Стислий виклад позиції позивача
У грудні 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 з вище вказаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 № 1164 від 31.10.2023 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн. Так, підставою для притягнення позивач до адміністративної відповідальності є те, що 12 квітня 2023 року останній не з'явився о 09 годині 00 хвилин, в особливий період, під час мобілізації, до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначений строк згідно повістки, яка вручена позивачу 10 квітня 2023 року, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
27 жовтня 2023 року офіцером мобілізаційного відділення капітаном ОСОБА_3 складено стосовно позивача протокол № 957 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
На підставі вищезазначеного протоколу, 31 жовтня 2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 складено постанову № 1164 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до змісту постанови, 12.04.2023 о 09 год. 00 хв. позивач, на підставі повістки для звірки облікових даних, не з'явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з чим позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн.
Вважає винесену відносно нього постанову безпідставною, такою, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Позивач зазначив, що оскаржувана позивачем постанова містить чітку визначену дату невиконання позивачем своїх зобов'язань - неприбуття позивача за викликом 12.04.2023, отже зазначене правопорушення не носить характеру триваючого правопорушення.
Відповідач безпосередньо викликав позивача на 12.04.2023, тобто відповідач був обізнаний про неявку позивача, а дата неявки особи - є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення.
Позивач стверджує, що протокол № 957 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та оскаржувана постанова від 31.10.2023 складені поза межами строку накладення адміністративного стягнення, встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП.
Також позивач зазначив, що про винесену постанову йому стало відомо 28 листопада 2023 року, шляхом отримання направленого на його адресу рекомендованого листа з оскаржуваною постановою, що підтверджується підписом позивача про одержання листа, у зв'язку з чим просив суд поновити йому строк на оскарження вказаної постанови.
Посилаючись на зазначені вище обставини, ОСОБА_5 просив поновити строк на оскарження постанови № 1164 від 31.10.2023 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, та скасувати зазначену постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП України, а провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо нього закрити.
Заперечення відповідача
17 січня 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, вважає, що вона винесена правомірно, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню на підставі порушення вимог ст. 38 КУпАП, однак дане твердження є безпідставним з наступних причин.
Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон), громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби Безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби Безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних та резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Ч. 3 ст. 22 Закону закріплює, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами війських частин (військовозобов'язані, резервісти Служби Безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно із ст. 26 Закону посадові особи, винні в порушенні Законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із Законом.
Представник відповідача зазначає, що відповідно до розписки про вручення повістки ОСОБА_1 встановлено, що останній о 09 год. 00 хв. 12.04.2023, тобто в особливий період, під час мобілізації, не з'явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, зазначений в отриманих ним документах, а саме повістці, яка останньому вручена 10.04.2023 та не надав підтверджуючі документи про поважність причин неприбуття, чим порушив норми мобілізаційного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, а саме ч. 3 ст. 22 Закону.
Після цього, у відповідності до положення ст. ст. 7, 256 КУпАП відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення № 957 від 27.10.2023. Відповідач акцентував увагу, що під час складання вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення позивачу усно роз'яснено вище зазначене твердження, а саме порушення ним ч. 3 ст. 22 Закону, а тому його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, як порушення мобілізаційного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Позивачу вручено другий примірник протоколу, однак, від підпису та надання пояснень в протоколі ОСОБА_1 відмовився, про що зазначено у даному документі.
Представник відповідача вважає, що в даному випадку вчинення позивачем правопорушення мало триваючий характер, а тому строки притягнення його до адміністративної відповідальності необхідно обчислювати саме з моменту виявлення правопорушення. Таким чином, в даному випадку, моментом виявлення даного правопорушення є датою виявлення самого позивача (тобто 27.10.2023), коли було встановлено відносно останнього факт порушення мобілізаційного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику сторін).
Обставини справи, що встановлені судом
Згідно розписки на ім'я ОСОБА_1 , про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 12 квітня 2023 року, останній її особисто одержав під підпис 10 квітня 2023 року.
27 жовтня 2023 року офіцером мобілізаційного відділення капітаном ОСОБА_3 складено відносно ОСОБА_1 протокол № 957 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
У протоколі зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , о 9 год. 00 хв. 12 квітня 2023 року, тобто в особливий період, під час мобілізації не з'явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаний вище строк, зазначений в отриманому ним документі, а саме повістці, яка останньому вручена 10 квітня 2023 року, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «По мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до постанови № 1164 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_6 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 201-1 КУпАП від 31 жовтня 2023 року громадянина ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 5100 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, а саме за те, що о 09 год. 00 хв. 12 квітня 2023 року, тобто в особливий період, під час мобілізації не з'явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаний вище строк, зазначений в отриманому ним документі, а саме повістці, яка останньому вручена 10 квітня 2023 року, чим порушив частину 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов'язок по призову громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Норми Положення № 154 кореспондуються з положеннями Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі Порядок).
Відповідно до Порядку, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 7 Порядку працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов'язаних та контролю за станом ведення військового обліку.
Пунктом 79 Порядку передбачено ряд повноважень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, серед яких повноваження з: організації та ведення військового обліку на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснення взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організації оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечення здійснення контролю за їх прибуттям; організації та забезпечення зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; розглядання справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки); проставляння у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідних відміток про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконання функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 81 Порядку, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20, а саме: паспорта громадянина України та військово-облікових документів, до яких відносяться: для призовників-посвідчення про приписку допризовної дільниці; для військовозобов'язаних -військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного; для резервістів - військовий квиток.
Таким чином Порядок зобов'язує особисту присутність призовника, військовозобов'язаного та резервіста у районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки при взятті на військовий облік, знятті та виключенню з військового обліку.
Відповідно до приписів частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ведення військового обліку, а до обов'язку громадян входить явка до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин. Це також стосується військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, які повинні з'явитися на виклики керівників відповідних органів.
При цьому, статтею 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачається відповідальність керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та підприємств, установ і організацій за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності.
З матеріалів справи видно, що військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 27 жовтня 2023 року було виявлено, що ОСОБА_1 під час воєнного стану у відповідності до отриманої 10 квітня 2023 року повістки не з'явився до органу збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 12 квітня 2023 року.
Відповідно до вимог частини другої статті 254 КУпАП, згідно з якими протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, 27 жовтня 2023 року у присутності позивача відносно нього було складено протокол № 957 про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 210-1 КУпАП.
Від підпису щодо ознайомлення з датою розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився, копію протоколу отримав, відмовившись від підпису про його отримання, про що свідчать відмітки у протоколі № 957 від 27 жовтня 2023 року .
Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відбувся з завчасним повідомленням особи про час, дату та місце розгляду справи та у відповідності до вимог статті 277 КУпАП. Позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте не з'явився особисто та на тому етапі розгляду справи, не скористався професійною правничою допомогою.
Оскаржувана постанова № 1164, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, винесена 31 жовтня 2023 року, що відповідає вимогам частини першої статті 38 КУпАП, відповідно до положень якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
При цьому, у позовній заяві позивачем не заперечується та не спростовується його неявка у зазначену дату відповідно до отриманої ним повістки до збірного пункту територіального центру комплектування та соціальної підтримки і до дати коли він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дані обставини, підтверджені належними та допустимими доказами у справі, доводять факт того, що ОСОБА_1 з дати, коли зобов'язаний був, відповідно до вимог закону, а саме з 12 квітня 2023 року, з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 і до 27 жовтня 2023 року, коли він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжував протиправно не виконувати свій обов'язок, за невиконання якого передбачена адміністративна відповідальність.
Поняття триваючого правопорушення КУпАП не визначено. Під триваючим правопорушення визнаються правопорушення, які почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються безперервного тривалого невиконання вимог правової норми у вигляді дії чи бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному випадку індивідуально.
Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Таким чином, позивач, в порушення вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не виконував покладений на нього обов'язок щодо явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто тривало вчиняв правопорушення в особливий період, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 210-1 КУпАП.
З урахуванням того, що адміністративне правопорушення, вина позивача у вчиненні якого доведена у встановленому законом порядку, є триваючим правопорушенням, строк притягнення його до адміністративної відповідальності з моменту виявлення правопорушення і до моменту винесення постанови у справі, не сплинув.
Суд вважає, що стороною відповідача належними доказами доведено правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 38, 72, 73, 77, 242-246, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя Наталія ПЕТРИШИН