Справа № 361/322/24
Провадження № 2/361/2518/24
10.09.24
10 вересня 2024 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі - Перканюк І.П.,
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП -
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_2 (далі Позивач) в особі свого представника адвоката Кваша М.М. (далі Представник позивача) звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 (далі Відповідач 1), ОСОБА_5 (далі Відповідач 2), третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі Третя особа) про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 24 597,09 грн. та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., заподіяної унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов обгрунтовується тим, що 03.06.2023 року о 08.51 год. у місті Бровари Київської області по вулиці Благодатна, водій ОСОБА_3 керував автомобілем марки Hyundai Sonata, н.з. НОМЕР_1 (власником якого є відповідач 2 - ОСОБА_5 ), при виїзді на нерегульоване перехрестя із вулиці Зеленського не виконав вимогу дорожнього знаку «Дати дорогу», не надав переваги у русі автомобілю Citroen, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. При дорожньо-транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Згідно Постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.08.2023 року у справі № 361/5488/23, ОСОБА_3 визнано винуватцем ДТП.
Власником автомобіля марки Hyundai Sonata, н.з. НОМЕР_1 , який на момент ДТП був під керуванням ОСОБА_3 є ОСОБА_5 .
Внаслідок ДТП автомобіль Citroen, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_2 , який є його власником, отримав механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків.
Для визначення вартості матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, були проведені огляд та оцінка транспортного засобу Citroen, н.з. НОМЕР_2 .
Огляд автомобіля Citroen, н.з. НОМЕР_2 , відбувся 11.08.2023 року за адресою: м. Київ, вул.Квітнева,1. За результатами огляду було сформовано Звіт №20985/23-54 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 17.08.2023 року (надалі - Звіт), відповідно до якого, вартість відновлюваного ремонту визначена за витратним підходом та складає 105 686, 91 грн. (сто п'ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень дев'яносто одна копійка).
За проведення оцінки транспортного засобу для визначення вартості матеріальних збитків Позивачем було сплачено 2007,43 грн. (дві тисячі сім гривень сорок три копійки), що підтверджується Квитанцією №3031 від 14.08.2023 р.
Цивільно-правову відповідальність винуватця ДТП застраховано відповідно до Договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ТДВ «СГ Оберіг».
06.10.2023 року ТДВ «СГ «Оберіг» було здійснено виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП у розмірі 81089,82 грн. (вісімдесят одна тисяча вісімдесят дев'ять гривень вісімдесят дві копійкі).
Однак, виплачена ТДВ «СГ «Оберіг» сума страхового відшкодування внаслідок ДТП у розмірі 53 493,20 грн. (п'ятдесят три тисячі чотириста дев'яносто три гривні двадцять копійок) є недостатньою та не покриває фактично понесені Позивачем витрати на відновлювальний ремонт належного йому автомобіля Citroen, н.з. НОМЕР_2 .
З метою захисту своїх прав, позивач звертається до суду та просить суд: стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 24 597,09 грн.
Також зазначає, що неправомірними діями відповідачів йому заподіяна моральна шкода, розмір якої оцінює в 50 000 грн.
Також просить стягнути судові витрати по справі, а саме суму сплаченого судового збору 1073,6 грн. та 20 000 грн. на професійну правничу допомогу, а також витрати на проведення експертного дослідження для визначення вартості матеріальних збитків в розмірі 2007,43 грн. з Відповідачів солідарно.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 22 січня 2024 року відкрито провадження в справі, призначено до підготовчого судового засідання на 05 березня 2024 року.
Ухвалою суду від 06 травня 2024 року до участі у справі залучено у якості третьої особи ТДВ «СГ «Оберіг».
03 травня 2024 року представник відповідача 2 адвокат Конюшко Д.Б. надіслав до суду заяву про проведення засідання за відсутності сторони відповідача та просить в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки відповідач-2 на дату скоєння ДТП хоча і являється власником транспортного засобу Hyundai Sonata, н.з. НОМЕР_1 , але не володів джерелом підвищеної небезпеки на момент ДТП, а тому позовна вимога в частині солідарного стягнення не підлягає до задоволення. Також не визнає належним доказом, Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, оскільки позивачем не надано документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставлення учасників цивільного процесу до пред'явленого позову
Представник позивача Захарченко адвокат Кваша М.М. в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Повідомив суд, що авто відремонтоване.
Відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , представник відповідача ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений вчасно.
Представник третьої особи ТОВ "СГ "Оберіг" в судове засідання не з'явився, про розгляд справи судом повідомлений вчасно, заяв та клопотань не надіслав.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
У судовому засіданні встановлено, що 03.06.2023 року о 08.51 год. у місті Бровари Київської області по вулиці Благодатна, водій ОСОБА_3 керував автомобілем марки Hyundai Sonata, н.з. НОМЕР_1 (власником якого є відповідач 2 - ОСОБА_5 ), при виїзді на нерегульоване перехрестя із вулиці Зеленського не виконав вимогу дорожнього знаку «Дати дорогу», не надав переваги у русі автомобілю Citroen, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. При дорожньо-транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Згідно Постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.08.2023 року у справі № 361/5488/23, ОСОБА_3 визнано винуватцем ДТП.
Власником автомобіля марки Hyundai Sonata, н.з. НОМЕР_1 , який на момент ДТП був під керуванням ОСОБА_3 є ОСОБА_5 .
Внаслідок ДТП автомобіль Citroen, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_2 , який є його власником, отримав механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків.
Для визначення вартості матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, були проведені огляд та оцінка транспортного засобу Citroen, н.з. НОМЕР_2 .
Огляд автомобіля Citroen, н.з. НОМЕР_2 , відбувся 11.08.2023 року за адресою: м. Київ, вул.Квітнева,1. За результатами огляду було сформовано Звіт №20985/23-54 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 17.08.2023 року (надалі - Звіт), відповідно до якого, вартість відновлюваного ремонту визначена за витратним підходом та складає 105 686, 91 грн. (сто п'ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень дев'яносто одна копійка).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.
На підставі частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 11ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2ст. 89 ЦПК).
За нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою (постанова ВС від 22.01.2019 справа №676/518/17).
Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28,29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
За змістом статті 1194ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до частин першої, другої статті 22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Висновки за результатами розгляду
За правилами статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналіз норм статей12,13,89 ЦПК України дає підстави вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Суд відхиляє доводи відповідача про обов'язок відшкодування шкоди страховою компанією. В даній справі сторонами не оспорюється факт ДТП, вина відповідача ОСОБА_4 та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 11940,91 грн.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого відповідачем пошкодженням належного позивачу автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то саме із ОСОБА_3 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Суд не вбачає правових підстав для стягнення вказаної суми з обох відповідачів у солідарному порядку, оскільки безпосереднім винуватцем ДТП був саме ОСОБА_3 .
Доводи відповідача ОСОБА_6 , що оскільки розмір збитків не перевищує ліміту відповідальності страховика, то саме з ПрАТ «СК «ТАС» як зі страховика підлягає стягненню сума, якої недостатньо для відшкодування шкоди, суперечать положенням ст. 1194 ЦК України.
За встановлених обставин справи, суд зазначає, що з ОСОБА_3 , як особи винної в ДТП, на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода в розмірі 24 597,09 грн, яка становить собою різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля і виплатою страхового відшкодування.
Вимоги про стягнення цих коштів в солідарному порядку із ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.
Також позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 3, 9постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи наведені позивачем доводи щодо заходів, вчинених ним для пошуку винної особи та встановлення вини ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді і пошкодженні транспортного засобу, суд вбачає наявність підстав для стягнення моральної шкоди, з урахуванням принципів розумності та справедливості, у розмірі 5000 грн, зважаючи на характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач внаслідок пошкодження автомобіля.
Вирішення питання про судові витрати
Частиною 1статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено, що 06.06.2023 року між ОСОБА_2 та адвокатським бюро «Михайла Кваші» укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого є здійснення захисту, представництва або надання інших видів правничої/правової допомоги клієнту, пов'язаних із судовим захистом порушеного права клієнта.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
При встановленні гонорару, враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вважає за необхідне зазначити, що аналогічні критерії розумності та реальності застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, суд дійшов висновку, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн. Такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.
Також, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 1 073 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,19,76,81,89,95,141,229,258,259,263-265,268,279,354,355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 24 597 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н.В.Писанець