17.09.2024
Справа № 361/6816/24
Провадження № 3/361/3501/24
17 вересня 2024 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Анікушин В.М., за участі адвоката Сімутіна Р.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла від інспектора сектору адміністративної практики Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 275496 від
22 червня 2024 року ОСОБА_1 22 червня 2024 року о 23 годині 35 хвилин поблизу будинку № 37 по вулиці Широка в селі Квітневе Броварського району Київської області керував автомобілем марки «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'ягніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 вину не визнав, стверджував, що за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, автомобілем марки «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 не керував. Автомобіль був припаркований на узбіччі дороги. Вважав вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння безпідставною, оскільки він не керував транспортним засобом. На підтвердження своїх пояснень просив опитати в якості свідка ОСОБА_2
Адвокат Сімутін Р.В. просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Просив врахувати пояснення останнього щодо обставин інкримінованого останньому правопорушення, обставин оформлення працівниками поліції адміністративного матеріалу, підтримав клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_2 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснив, що ОСОБА_1 його наглядно відомий, оскільки вони проживають в одному селі. Ввечері 22 червня 2024 року він вийшов на вулицю, щоб зробити зауваження групі чоловіків, які голосно сперичалися поруч з його домоволодінням. Серед вказаних чоловіків був ОСОБА_1 . Вони знаходилися приблизно за 10 м від припаркованого на узбіччі автомобіля марки «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 . В цей час до них підїхав автомобіль патрульної поліції. В ході спілкування поліцейських даними особами, ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, аргументуючи це тим, що не керував автомобілем.
Під час перегляду відеозапису обставин оформлення адміністративного матеріалу встановлено, що автомобіль знаходився припаркованим на узбіччі дороги, факт керування ОСОБА_1 не зафіксовано.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх повній сукупності, дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення особи, щодо якої розглядається адміністративна справа, пояснення свідка ОСОБА_2 , думку адвоката Хитрого М.В., суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі статтею 1 КУпАП, завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
З об'єктивної сторони правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, полягає в тому числі у керуванні транспортним засобом та відмові від проходження огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктами правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, спеціальний - водій транспортного засобу.
Ознакою суб'єктивної сторони є вина суб'єкта правопорушення, яка полягає в тому, що суб'єкт правопорушення, усвідомлюючи встановлені стосовно нього обмеження у праві керування транспортними засобами, здійснював керування ними.
Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДРУкраїни передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. У статті 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.Згідно з вимогами, що містяться в Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Суддя зауважує, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не відповідає вимогам безперервності та повноти фіксації. При цьому, у зазначеноу відеозаписі факт керування
ОСОБА_1 не зафіксовано, що підверджує надані останнім в суді пояснення та узгоджується з поясненнями свідка ОСОБА_2 .
Окремо суддя зазначає, що під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія, незалежно керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. В рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що під керуванням транспортним засобом розуміється технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, з метою керування. Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Відповідно до п. 1.10 ПДР водій -це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 вважається закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатися унаслідок запуску двигуна чи буксирування транспортного засобу, факт керування належними доказами у справі не доведено, відповідно це виключає наявність спеціального суб'єкту.
Також суддя зазначає, що матеріали справи складені з порушенням вимог ст.ст. 256, 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року та Інструкціії про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
№ 1413/27858 від 11 листопада 2015 року. В протоколі не конкретизовано обєктивну сторону правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , направлення на огляд не містить жодної інформації, на підтвердження порушення вимог п. 2.5 ПДР, отже не моде вважатися допустимим доказом, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , прізвище, ім'я та по батькові другого свідка нечитабельні, виготовлені на заздалегідь надрукованих бланках і не містять інофрмації щодо факту керування, при цьому свідок ОСОБА_2 в суді повідомив, що ОСОБА_1 автомобілем не керував.
Відтак, суддя, при встановлених у судовому засіданні усіх обставинах даної справи про адміністративне правопорушення, у їх сукупності, дійшов висновку, що направлені до Броварського міськрайонного суду Київської області адміністративні матеріали відносно
ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують наявність у його діях складу наведеного адміністративного правопорушення.
В силу положень статті 251 КУпАП суд позбавлений права самостійно збирати докази, обов'язок щодо збирання доказів, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо передбачені санкції за скоєне правопорушення є достатньо суворими, правопорушення має природу кримінального злочину і судовий розгляд має відповідати принципу справедливості. Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження. Суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, та мінімальний розмір штрафу, визначений у частині другій статті 53 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Адміністративна відповідальність та процедура притягнення до адміністративної відповідальності має ґрунтуватися на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, які тлумачаться на її користь.
Відповідно до пунткту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
З наведеного провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Керуючись пунктом першим частини першої статті 247, пунктом третім частини першої статті 284 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.М. Анікушин