12.09.2024 Єдиний унікальний номер 205/2254/24
Провадження № 2/205/2051/24
12 вересня 2024 рік м. Дніпро
Ленінський районний суду м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Бізяєвої Н.О.
за участю секретаря судового засідання Тімофєєвої І.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 08 березня 2023 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 78487726. Згідно з п. 1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджених умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики. 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права грошової вимоги. Відповідно до реєстру боржників №9 від 23.08.2023 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 40 000,00 грн., з яких: 10 000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 30 000,00 грн. - сума заборгованості. Враховуючи, що відповідач свого зобов'язання за позикою не виконав та право вимоги за ними перейшло до позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 05.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.
02.05.2024 року відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказавши, що з матеріалів справи впливає, що Розрахунок заборгованості, який наданий Суду Позивачем, не є доказом наявності заборгованості, оскільки не належить до засобів доказування, передбачених ст. 76 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, які відповідно повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Жодного доказу видачі позики на рахунок Відповідача та доказів існування заборгованості у заявленому розмірі Позивачем не подано. Вказане свідчить про недоведеність Позивачем факту перерахування коштів саме Відповідачу і саме від позикодавця. Позивачем не надано належних та допустимих (взагалі ніяких) доказів видачі Позичальнику кредиту та позики у заявлених сумах, а саме: не було надано оригіналу договору позики, меморіальні ордери чи інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника позикодавцем, виписки з рахунку позикодавця за дату виплати коштів Відповідачу. Оскільки законодавство чітко встановлює перелік документів, на підставі яких здійснюється переказ і видача коштів з рахунків, за відсутності таких доказів у Позивача вищевикладене означає недоведеність позовних вимог, що унеможливлює і стягнення будь-яких коштів. Суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».У позовній заяві Позивач посилається на Правила надання грошових коштів у позику (але навіть не надає їх копій, не те що оригіналів). Проте, з огляду на їх мінливий характер як внутрішнього правового акту кредитора, не можна вважати складовою кредитного договору. Як вже було зазначено, Відповідач не може бути зобов'язаний виконувати умови, з якими він реально не був ознайомлений, в тому числі внутрішніх правил Позивача. Щодо недоведеності відступлення прав вимоги. Позивач на підтвердження переходу права вимоги за договором позики № 78487726 від 08.03.2023 року посилається на те, що 14.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»було укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором позики № 78487726 від 08.03.2023 року, що підтверджується витягом з Реєстру Боржників № 9 від 23.08.2023 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, в сумі 40000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею. За приписами ст.512,514 ЦК України та ст.. 1077, 1078 ЦК України відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Разом з тим, з аналізу вказаного договору факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перейшло до нового кредитора починаючи ще 14.06.2021 року, а сам Договір позики № 78487726 від 08.03.2023 року, тобто через майже два роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від договору позики, а отже не може бути укладеним раніше договору позики, за яким переходить право вимоги. Тобто, вбачається, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» щодо Відповідача на момент укладення Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, в останньому не вказано. У зв'язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 914/868/17). Отже, Позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до Відповідача за договором позики № 78487726 від 08.03.2023 року від первісного кредитора - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідач вважає, що позивачем ненадано доказів відступлення фактору Прав Вимоги попереднім позикодавцем за Договром факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року.
07.05.2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якому вказав, що позивач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від первісних кредиторів до позивача відносно відповідача, а твердження відповідача щодо недоведення позивачем факту переходу права грошової вимоги є необгрунтованими та безпідставним. Спростовує дане твердження, платіжна інструкція №20133 від 29.08.2023 року. Тому просив позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
30.07.2024 року на виконання ухвали суду, щодо витребуваних доказів, ПриватБанк подав Виписку за договором №б/н за період 08.03.2023-07.04.2023 та інформацію, що на імя ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 .
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у вимогах відповіді на відзив представник просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Частиною 3статті 211 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд доходить висновку про можливість проведення розгляду справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо виконання договору кредиту, який регулюється положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права грошової вимоги.
Пунктом 1.1. Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року передбачено, що перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписання сторонами та скріплення печатками Акту прийому передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною Договору факторингу.
08 березня 2023 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір позики №78487726. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надає відповідачу позику на суму 10 000,00 грн., строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2.5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту.
23 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Додаткову угоду № 10 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає «ФК «ЄАПБ» за плату, а «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права грошової вимоги виключно щодо Реєстру Боржників № 9 від 23 серпня 2023 року, в тому числі за Кредитним договором ОСОБА_1 №78487726 від 08 березня 2023 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи вищевикладене, відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав та на підставі договору факторингу.
Разом з тим, з аналізу вказаних договорів факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перейшло до нових кредиторів, ще 14 червня 2021 року, тобто з моменту укладення Договору факторингу № 14/06/21 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Саме Договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, а не Додатковою угодою № 10 від 23 серпня 2023 року, передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами та скріплення печатками Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2 до Договору факторингу.
А сам кредитний договір №78487726 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений 08 березня 2023 року, тобто майже через два роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» щодо ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, в останньому не вказано.
У зв'язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/868/17).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за кредитним договором №78487726 від 08 березня 2023 року від первісного кредитора - ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).
Відтак, із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №78487726 від 08 березня 2023 року в розмірі 40,000 грн. слід відмовити повністю.
Крім того, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81,89, 128, 141, 223, 264, 265, 268, 288, 289 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 20 вересня 2024 року.
Суддя: Н.О. Бізяєва