справа № 515/1886/23
провадження № 3/492/70/24
Іменем України
16 вересня 2024 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Гусєвої Н.Д., за участю секретаря судового засідання Рябчук О.А., захисниці-адвокатки Паюл Т.І. (дистанційно), притягуваного ОСОБА_1 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, не одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей, працюючого начальником Відділення центру надання адміністративних послуг Дивізійської сільської ради, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року не вчиняв однорідного правопорушення,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
22 жовтня 2023 року о 17 год. 09 хв. ОСОБА_1 по вул. Борисівська, м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та шкіри), від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився під фіксацію з застосуванням технічних засобів відеозапису, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
До суду від захисниці-адвокатки Паюл Т.І. надійшли пояснення, згідно з якими просила суд закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівниками поліції було грубо порушені вимоги що документування вказаного правопорушення, а саме: ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест на сп'яніння за допомогою «Драгер» та у медичному закладі, але жодного направлення до найближчого медичного закладу поліцейськими не складено та не вручено ОСОБА_1 , тому відсутність такого направлення виключає відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП. Також, під час пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, поліцейські не проінформували ОСОБА_1 про порядок проведення такого огляду та не надали сертифікату. Отже, належним чином стан сп'яніння водія не встановлено, а також його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння не зафіксовано, тому відсутній склад адміністративного правопорушення у ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не визнав, пояснивши, що суть правопорушення йому зрозуміла, однак відмовляється давати пояснення. В судових дебатах просив суд закрити провадження у справі.
Захисниця адвоката Паюл Т.І., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала подані до суду пояснення, просила суд справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, додатково пояснивши, що ОСОБА_1 погодився на огляд на стан сп'яніння, але йому не дали сертифікат, не пояснили, у який медичний заклад треба проїхати для обстеження. Крім того, не зафіксована належним чином відмова від огляду на стан сп'яніння.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши заперечення захисниці-адвокатки проти протоколу про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що притягуваний ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виходячи з наступного.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї провини у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, відмову давати показання, його вина у відмові, як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, сп'яніння повністю підтверджується обставинами, викладеними в протоколі про адміністративні правопорушення, а також дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 193742 від 22 жовтня 2023 року, згідно з яким 22 жовтня2023 року о 02 год. 51 хв. ОСОБА_1 по вул. Борисівська, м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та шкіри), від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився під фіксацію із застосуванням технічних засобів відеозапису. У протоколі є відмітка, що ОСОБА_1 відмовився давати пояснення;
- відеозаписами, з яких вбачається, що поліцейським 22 жовтня 2023 року було зупинено транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , якому було запропоновано пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, оскільки є підозра, що він перебуває в стані сп'яніння, на що ОСОБА_1 не відповідав та поліцейський повторно йому пропонував пройти огляд на сп'яніння. ОСОБА_1 було роз'яснено, що у разі його відмови пройти огляд на стан сп'яніння, відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП. Потім, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, а через деякий час відмовився;
- рапортом інспектора поліції Решетника І. від 22 жовтня 2023 року щодо обставин події та складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ;
До протоколу про адміністративне правопорушення додано довідку про те, що ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, не притягувався.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, судовий розгляд справи повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП полягає зокрема у відмові особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вона керує транспортним засобом.
В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) зазначено, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушень, зазначених у частині 1 статті 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно мало місце порушення водієм правил дорожнього руху.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Судом встановлено, що досліджені у судовому засіданні докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим пунктом 150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України».
У суду не виникає сумнівів щодо переконливості доказів, узятих в цілому по справі, з яких вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення.
З відеофіксації чітко вбачається, що 22 жовтня 2023 року на місці зупинки ОСОБА_1 не заперечував, що він керував транспортним засобом та йому було запропоновано йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 не відповідав та поліцейський повторно йому пропонував пройти огляд на стан сп'яніння. Потім, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, а через деякий час відмовився.
Досліджений відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як належний та допустимий доказ у справі, оскільки він підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмову від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 та його захисниця-адвокатка в ході розгляду справи до суду не подали.
Аналізуючи наведені вище норми права, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи про адміністративне правопорушення, вияснивши причини та умови, що сприяли вчиненню вказаного адміністративного правопорушення, проаналізувавши усі фактичні дані, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративне правопорушення було вчинене саме ОСОБА_1 , так як його дії розкривають склад об'єктивної сторони частини 1 статті 130 КУпАП у порушенні Правил дорожнього руху, а саме у його відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, як особою, яка керує транспортним засобом, оскільки його провина повністю знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджена доказами, дослідженими судом, тому ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності, і його дії правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Невизнання провини ОСОБА_1 суд розцінює як обраний ним спосіб самозахисту з метою ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, оскільки встановлені місце й факти, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим в судовому засіданні.
Доводи захисниці-адвокатки, як докази невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження з наступних підстав.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту Правил дорожнього руху ОСОБА_1 дотримано не було, що підтверджено дослідженими матеріалами справи, тому таке порушення утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, про що йому було роз'яснено працівником поліції.
Суд зазначає, що мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 Правил дорожнього руху правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Слід відмітити, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду.
Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу, яким він керував, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, а тому його дії правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 130КУпАП.
Судом встановлено, що, згідно з вимогами статті 17 КУпАП, відсутні обставини, що виключають адміністративну відповідальність, оскільки ОСОБА_1 не діяв в стані крайньої необхідності, необхідної оборони і не був в стані не осудності.
При накладенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до статей 34, 35 КУпАП пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом встановлено не було.
Також, суд, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 враховує, що його протиправні дії могли потягнути за собою тяжкі наслідки.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на правопорушника за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, ступінь його провини та ставлення до вчиненого, наявність пом'якшуючих, обтяжуючих відповідальність обставин під час вчинення вказаного адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до правопорушника адміністративне стягнення, в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Разом з тим, суд також вважає, що в даному випадку таке стягнення, як штраф з позбавленням права керування транспортними засобами буде достатнім та таке стягнення повністю досягне мети його застосування.
Згідно зі статтею 40-1 КУпАП, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з винесенням судом постанови про накладення на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 40-1, 34, 35, 130, 221, 269, 277, 283-285, 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення за частиною 1 статті 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 ,що у разі несплати штрафу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії наявної постанови, постанова про накладення штрафу буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням його майна, де у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 буде стягнуто подвійний розмір штрафу, визначений у даній постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Повний текст постанови складено і оголошено о 17 год. 00 хв. 19 вересня 2024 року в залі судових засідань № 1 Арцизького районного суду Одеської області.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.