20 вересня 2024 р. Справа № 520/2620/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О., м. Харків, повний текст складено 10.04.24 по справі № 520/2620/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023, додаткової грошової винагороди в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 (у редакції від 21.01.2023), одноразової грошової допомоги при звільнені та грошової компенсації за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, та за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несплати страхових внесків за ненараховане та невиплачене своєчасно грошове забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023 та неподання персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) ОСОБА_1 , на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески, та інші відомості до Пенсійного фонду України;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову одноразову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 ( у редакції 21.01.2023);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення з урахуванням змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 № 314;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову компенсацію за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 сплатити страхові внески за ненараховані та невиплачені ОСОБА_1 своєчасно грошове забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023, та подати персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески, та інші відомості до Пенсійного фонду України;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 шляхом внесення наступних змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 № 314 "Вислуга років у Збройних Силах України станом на 05 листопада 2023 року становить 1 рік 8 місяців 12 днів";
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність не виплати відповідачем грошового забезпечення ОСОБА_1 за час проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.06.2023 по 05.11.2023, зокрема, таких передбачених у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.04.2022 № 34 складових грошового забезпечення, як додаткова грошова винагорода у розмірі 30000 грн пропорційно з розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції від 21.01.2023) (далі - Постанова № 168), одноразова грошова допомога при звільненні відповідно до пстанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" від 17 вересня 2014 року № 460 у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних місяців служби, грошова компенсація за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, що призвело до порушення прав ОСОБА_1 , як військовослужбовця, на достатнє грошове забезпечення, передбачене ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) та до несплати страхових внесків за період з 01.06.2023 по 05.11.2023, шо підтверджується формою ОК-7.
Крім того, стверджував, що Військовою частиною НОМЕР_1 було допущено помилку під час обчислення вислуги років ОСОБА_1 у витязі з наказу від 05.10.2023 № 314, а саме зазначено, що вислуга років у Збройних Силах України станом на 05 листопада 2023 року становить: календарна 01 рік 06 місяців 08 днів.", у той час як фактична календарна вислуга позивача становить: 01 рік 08 місяців 12 днів, що в свою чергу призвело до неправильного обрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі № 520/2620/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023, додаткової грошової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 (у редакції від 21.01.2023), одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 4% місячного грошового забезпечення з урахуванням змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 №314 та грошової компенсації за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, та за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 шляхом внесення змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 №314 та зазначити "Вислуга років у Збройних Силах України станом на 05 листопада 2023 року становить 1 рік 8 місяців 12 днів".
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ):
- грошове забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023;
- додаткову одноразову винагороду у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
- одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення з урахуванням змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 № 314;
- одноразову грошову компенсацію за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року по справі № 520/2620/24 - скасувати в повному обсязі, а позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023, оскільки позивачем не було підтверджено перебування на стаціонарному лікуванні за вказаний період, як того потребують положення пункту 9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, відповідно до яких грошове забезпечення військовослужбовцям після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні й у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою виплачується, якщо таке перебування передбачене законодавством та продовжене рішенням командира з'єднання, керівника органу військового управління вищого рівня на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії). Так, за наслідками неодноразового відвідування начальником медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 капітаном медичної служби Володимиром Блошко КНП "Нововодолазька центральна лікарня", у якому позивач проходив лікування, було встановлено, що лейтенант ОСОБА_1 жодного разу не був в КНП "Нововодолазька центральна лікарня", місце перебування військовослужбовця не відомо, зв'язок відсутній. Після лікування позивач не повернувся з шпиталю ані до розташування Військової частини НОМЕР_4 , ані до ВЧ НОМЕР_1 , не надав підтверджуючі документи щодо проходження лікування до групи персоналу штабу ВЧ НОМЕР_1 , у зв'язку з чим наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 220 від 07.08.2023 лейтенант ОСОБА_1 вважався таким, що самовільно залишив розташування Військової частини НОМЕР_1 . З 08.08.2023 знятий з усіх видів забезпечення. Враховуючи викладене, відповідач вважає відсутніми підстави для виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023.
Переконував про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової винагороди у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, оскільки виплата такої винагороди відбувається щомісяця згідно з довідкою з медичного закладу, де лікується поранений. Якщо лікування триватиме понад чотири місяці, військова частина повідомляє, що лікування триває, - надаючи висновок ВЛК. Це потрібно для продовження нарахування грошового забезпечення. Разом з цим, матеріали справи не містять взагалі жодних фактичних даних про перебування позивача на лікуванні у КНП "Нововодолазька центральна лікарня" у зв'язку з пораненням за період з 01.05.2023 рік по 11.08.2023 рік.
Підтвердження безпосередньої участі колишнього військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання, відомостей в журналі бойових дій, бойових розпоряджень, донесень у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 23.04.2023 по 05.11.2023 відсутні, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової винагороди у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до Постанови № 168.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив відмовити у її задоволенні, оскільки вважав її необґрунтованою та такою, що суперечить чинним нормам законодавства.
В обґрунтування відзиву зазначив, що факт перебування ОСОБА_1 у КНП «Нововодолазька центральна лікарня» підтверджується копіями лікарняних виписок, що були долучені до позовної заяви, при цьому, у разі виявлення факту відсутності військовослужбовця на стаціонарному лікуванні, керівництво ВЧ НОМЕР_1 мало провести службове розслідування, чого відповідачем зроблено не було, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача у цій частині.
Щодо тверджень відповідача про самовільне залишення 07.08.2023 позивачем Військової частини НОМЕР_1 зазначив, що з огляду на приписи абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). Водночас, днем внесення таких відомостей стосовно позивача є 29.08.2023, що підтверджується витягом з ЄРДР, що додатково свідчить про протиправне призупинення відповідачем проходження військової служби позивачем та зняття останнього з усіх видів забезпечення з 08.08.2023. Крім того, постановою про закриття кримінального провадження Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтаві від 18.09.2023, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 620231700200001761 від 29.08.2023 було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у зв'язку з чим, військова служба позивача мала бути продовжена, а строк її призупинення зарахований до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Крім того, зазначив, що редакція Постанови № 168 від 21.01.2023, яка діяла до 11.08.2023, не містила вимоги щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, тому ОСОБА_1 має право на додаткову грошову винагороду в розмірі 30000 грн за період з 01.05.2023 по 11.08.2023.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_5 №26 від 10.03.2022, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду командира гранатометного взводу Військової частини НОМЕР_5 , з 24 лютого 2022 року він вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків (а.с.53).
16 квітня 2022 року позивач призначений на посаду командира стрілецького взводу 4 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу начальника регіонального управління Сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_3 " (по особовому складу) від 16.04.2022 року №26.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2022 № 34 ОСОБА_1 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою та зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 (а.с.24).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №113 від 22.04.2023 лейтенанта ОСОБА_1 , командира протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_6 від 21.04.2023 року № 141 (по особовому складу), командиром протитанкового взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_4 , з 22.04.2023 року виключено зі списків особового складу частини, знято зі всіх видів забезпечення. Він вважається таким, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 .
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №119 від 28.04.2023 пункт 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №113 від 22.04.2023 скасовано. Поновлено лейтенанта ОСОБА_1 на посаді командира протитанкового взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 та визнано таким, що з 28.03.2023 знаходиться у шпиталі.
21.04.2023 ОСОБА_1 переніс ішемічний інсульт в басейні АСМА, а 22.04.2023- транзиторну ішемічну атаку, у результаті чого 26.04.2023 ОСОБА_1 госпіталізовано у КНП "Нововодолазька центральна лікарня" Нововодолазької селищної ради, де він знаходився у реанімації в тяжкому стані, що підтверджується повідомленням КНП “Нововодолазька центральна лікарня» Нововодолазької селищної ради від 27.04.2023 № 413 (а.с.27).
21.05.2023 пройшов медичний огляд у госпітальній військово-лікарській комісії терапевтичного профілю в/ч НОМЕР_7 .
Виходячи зі змісту довідки військово-лікарської комісії від 22 травня 2023 року N1128 встановлено причинний зв'язок стану після транзиторної ішемічної атаки, а саме вказано: “захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" (а.с.33).
Матеріалми справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні :
з 28.04.2023 по 19.05.2023, що підтверджується випискою амбулаторного (стаціонарного) хворого № 267690 інсультного центру Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 (а.с.28);
з 21.05.2023 по 22.05.2023, що підтверджується випискою амбулаторного (стаціонарного) хворого № 8736 військово-медичного клінічного центру Північного регіону (а.с.31-32);
з 16.06.2023 по 03.07.2023, з 21.07.2023 по 07.08.2023 та з 01.09.2023 по 14.09.2023 у КНП “Нововодолазька центральна лікарня" (а.с.36-37, 40-41, а.с.44-45).
Також позивач знаходився на санаторному етапі реабілітації з 22.05.2023 по 11.06.2023 у ДП Клінічний санаторій “Роща", що підтверджується випискою із історії хвороби №1585 (а.с.34-35), на амбулаторному лікуванні у КНП “Нововодолазька центральна лікарня» з 04.07.2023 по 20.07.2023, з 08.08.2023 по 30.08.2023 та з 15.09.2023 по 09.11.2023 (а.с.38-39, 42-43, 46-47).
У зв'язку з тим, що лейтенант ОСОБА_1 не надав до групи персоналу штабу Військової частини НОМЕР_1 підтверджуючі документи щодо проходження лікування, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 220 від 07.08.2023 року його визнано таким, що самовільно залишив розташування Військової частини НОМЕР_1 . З 08.08.2023 року він знятий з усіх видів забезпечення (а.с. 82).
Відповідно до витягу з ЄРДР від 18.09.2023 відносно ОСОБА_1 внесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України 29.08.2023, яке відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - закрито 18.09.2023 (а.с. 91).
З постанови слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань про закриття кримінального провадження від 18.09.2023, судом встановлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надані медичні дані КНП "Нововодолазька ЦЛ", виписка № 29907871, відповідно до якої останній перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі у період з 08.08.2023 по 30.08.2023, що виключає у діях останнього ознаки складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у зв'язку з чим кримінальне провадження, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №620231700200001761 від 29.08.2023 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 92-95).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №284 від 07.10.2023 лейтенанта ОСОБА_1 , командира протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини звільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_6 та наказано утримувати у списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 80).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №314 від 05.11.2023 лейтенанта ОСОБА_1 , колишнього командира протитанкового взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_6 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 01.11.2023 року № 396 у запас за пунктом 2 пункту “г» ( у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю 1 чи 2 групи) частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав 05.11.2023 року.
Разом з тим, відповідачем не заперечується, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 не виплачувалось грошове забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023, а саме: складові грошового забезпечення, які передбачені у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.04.2022 № 34:
- оклад за посадою 3440 гривень на місяць, шпк "старший лейтенант», шпк "старший лейтенант" ВОС - 0210003, тарифний розряд - 12;
- надбавка за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
- щомісячна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 202% посадового окладу.
Також, позивачу не виплачено додаткову грошову винагороду в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до Постанови № 168 (у редакції від 21.01.2023).
Крім того, не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» від 17 вересня 2014 року № 460 у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних місяців служби, призначену відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.11.2023 № 314 та грошову компенсацію за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.
А також, при прийнятті наказу № 314 від 05.10.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 зазначено "Вислуга років у Збройних Силах України станом на 05 листопада 2023 року становить 1 рік 6 місяців 08 днів", що, на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки, фактична календарна вислуга останнього становить: "01 рік 08 місяців 12 днів".
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому за період з 01.06.2023 по 05.11.2023 грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди, одноразової винагороди при звільненні у розмірі 4%, одноразової грошової компенсації за 20 діб невикористаної щорічної відпустки за 2022 та 25 діб - за 2023 рік та невірного зазначення фактичної вислуги років за спірний період, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023 суд виходив з їх обґрунтованості, оскільки у спірний період позивач перебував на безперервному лікуванні у закладах охорони здоров'я, що підтверджується наданими до матеріалів справи медичними виписками. Крім того, кримінальна справа відносно нього - закрита за відсутністю ознак складу злочину, а тому за період з 01.06.2023 по 29.08.2023 відповідач був зобов'язаний нараховувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за останньою займаною ним посадою за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебування на лікуванні в лікарняних закладах, з 30.08.2023 - нарахувати та виплатити виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років, а з 18.09.2023 - здійснити донарахування та виплату всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на отримання яких ОСОБА_2 втратив право у зв'язку з усуненням (відстороненням) з урахуванням змін у розмірах грошового забезпечення.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до Постанови № 168 (у редакції від 21.01.2023) суд першої інстанції вважав, що відповідачем порушено право позивача на отримання такої додаткової винагороди під час його безперервного перебування на лікуванні у стаціонарі та амбулаторно - реабілітаційному центрі на заключному етапі, у зв'язку з отриманим важким захворюванням, пов'язаним із проходження військової служби. При цьому суд відхилив посилання відповідача на відсутність доказів проходження служби ОСОБА_1 в районах ведення бойових дій, його участі у бойових діях або виконанні бойового (спеціального) завдання за спірний період, оскільки така умова відсутня у Постанові КМУ № 168, а Військова частина НОМЕР_1 не має повноважень визначати розмір додаткової винагороди чи зменшувати її розмір за певними критеріями.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 суд першої інстанції з огляду на те, що днем зарахування ОСОБА_1 до Збройних сил України є 24.02.2022, а датою закінчення проходження військової служби позивача - 05.11.2023 (день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини) дійшов висновку, що вислуга років позивача на момент звільнення склала 1 рік 8 місяців і 13 днів, а відтак зазначив про невірний розрахунок відповідачем вислуги років позивача на рівні 1 рік 6 місяців 08 днів.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 4% місячного грошового забезпечення з урахуванням змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 № 314, грошової компенсації за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання зазначених виплат з огляду на приписи «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260), яким передбачено, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.
Виходячи із положень абзацу сьомого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 1 Порядку № 460, а також враховуючи відсутність відомостей про виплату позивачу 4% одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі, передбаченому Порядком № 460.
В якості способу захисту порушеного права позивача судом обрано зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 шляхом внесення змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 № 314 та зазначення "Вислуга років у Збройних Силах України станом на 05 листопада 2023 року становить 1 рік 8 місяців 12 днів", а також нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , грошове забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023, додаткову одноразову винагороду в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення з урахуванням змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 №314, одноразову грошову компенсацію за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , щодо несплати страхових внесків за ненараховане та невиплачене своєчасно грошове забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023, та неподання персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) ОСОБА_1 , на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески, та інші відомості до Пенсійного фонду України, суд зазначив покликався на їх передчасність, так як на час прийняття рішення суду були відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде сплачено страхові внески та не буде подано персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) ОСОБА_1 , на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески, та інші відомості до Пенсійного фонду України, оскільки таке нарахування та виплата грошового забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023, ще не проводилися.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон № 2011-XII, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 9 розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Військовослужбовцям строкової військової служби, які перебувають у відрядженнях, відпустках і на лікуванні в лікарняних закладах, грошове забезпечення виплачується за весь період перебування у відрядженнях, відпустках і на лікуванні.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що військовослужбовці у період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах у зв'язку з хворобою мають право на отримання грошового забезпечення у належному розмірі, але протягом не більше чотирьох місяців, водночас, після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах грошове забезпечення виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Так, довідкою військово - лікарської комісії від 22 травня 2023 року № 1128 встановлено причинний зв'язок стану після транзиторної ішемічної атаки (22.04.2023), а саме вказано: “Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби". Військово-лікарською комісією також зроблено висновок про необхідність переведення позивача для подальшого лікування (завершальної медичної реабілітації) у клінічному санаторії «Роща» терміном на 21 день.
Наявними в матеріалах справи медичними виписками підтверджено перебування позивача на безперервному лікуванні з 22.05.2023 по 05.11.2023, а відтак, за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах у зв'язку з хворобою Військова частина НОМЕР_1 була зобов'язана нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 грошове забезпечення за останньою займаною посадою, однак не виконала такий обов'язок, чим допустила протиправну бездіяльність.
Як на підставу для невиплати позивачу грошового забезпечення відповідач також посилається на обставини щодо призупинення військової служби ОСОБА_1 у зв'язку з самовільним залишенням військової частини 07.08.2023.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 2232-ХІІ, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 24 Закону № 2232-ХІІ, початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Відповідно до абзацу 9 частини 2 сатті 24 Закону № 2232-ХІІ за весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Пунктом 1 розділу XXIX Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або повноважень на посаді, виплачується виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов'язків (відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді), і до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
У разі скасування рішення про усунення від виконання службових обов'язків, відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді військовослужбовцям виплачуються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, на отримання яких вони втратили право у зв'язку з усуненням (відстороненням) з урахуванням змін у розмірах грошового забезпечення.
З огляду на викладене вище вбачається, що усуненим від виконання службових обов'язків військовослужбовцям, грошове забезпечення виплачується виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов'язків (відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді), і до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, відповідно до витягу з ЄРДР від 18.09.2023 відносно ОСОБА_1 внесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України 29.08.2023, яке відповідно до пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України - закрито 18.09.2023 (а.с. 91).
Тобто, початком призупинення військової служби ОСОБА_1 , є 29.08.2023 - день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, а не 07.08.2023, як зазначає відповідач.
Крім того, згідно з абзацом 8 частини 2 статті 24 Закону № 2232-ХІІ для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Наявною в матеріалах справи постановою про закриття кримінального провадження Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві від 18.09.2023 підтверджено, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надані медичні дані КНП "Нововодолазька ЦЛ", виписка № 29907871, відповідно до якої позивач перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі у період з 08.08.2023 по 30.08.2023, що виключає в діях останнього ознаки складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у зв'язку з чим кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 620231700200001761 від 29.08.2023 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с.92-95).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №284 від 07.10.2023 лейтенанта ОСОБА_1 , командира протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини звільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_6 та наказано утримувати у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 .В
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 324 від 15.11.2023 відмінено всі нарахування та виплати лейтенанту ОСОБА_1 , колишньому командиру протитанкового взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 , які зазначені в наказі від 05.11.2023 №314. Підстава: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023222750000139 від 25.08.2023 (вх. №1044 від 14.11.2023).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з дня винесення постанови про закриття кримінального провадження, а саме, з 18.09.2023, військова служба ОСОБА_1 мала бути продовжена, а строк призупинення військової служби зарахований до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання. При цьому, відповідач за весь період призупинення військової служби був зобов'язаний нараховувати та виплачувати грошове забезпечення виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років за період призупинення військової служби, а з 18.09.2023 - здійснити донарахування всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на отримання яких ОСОБА_2 втратив право у зв'язку з усуненням (відстороненням) з урахуванням змін у розмірах грошового забезпечення.
Разом з цим, наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача підтверджено, що грошове забезпечення позивачу в останнє було виплачено 10.06.2023 у розмірі 23691,71 грн, деталі операції: «Зарплата, Військова частина НОМЕР_8 . Коментар до платежу: Zarobitna plata-HZ za traven'», що підтверджує допущення відповідачем протиправної бездіяльності в частині невиплати грошового забезпечення за період призупинення військової служби та свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Надаючи оцінку правомірності розрахунку вислуги років ОСОБА_1 та наявності підстав для внесення відповідних змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 № 314, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону № 2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, наказом командира Військової частини НОМЕР_5 № 26 від 10.03.2022 встановлено, що молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , який знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити на посаду командира гранатометного взводу Військової частини НОМЕР_5 , ВОС-0210003, з 24 лютого 2022 року вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків. Встановити посадовий оклад у розмірі 3440 гривень на місяць по 12 тарифному розряду, штатно-посадова категорія «старший лейтенант» (а.с.53).
Отже, днем зарахування ОСОБА_1 до Збройних сил України є 24.02.2022, ця дата є початком проходження військової служби позивача.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.11.2023 № 314 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 05.11.2023, що відповідно є днем закінчення проходження військової служби позивача.
В абзаці 4 пункту 2 вищезазначеного наказу № 314 зазначено, що календарна вислуга років позивача у Збройних Силах України станом на 05 листопада 2023 року становить 01 рік 06 місяців 08 днів, разом з цим, така вислуга років повинна складати 1 рік 8 місяців і 13 днів.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем невірно розраховано вислугу років позивача, що свідчить про наявність підстав для внесення змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 № 314 шляхом зазначення: "Вислуга років у Збройних Силах України станом на 05 листопада 2023 року становить 1 рік 8 місяців 13 днів".
Щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, а також одноразової грошової допомоги по звільненню у розмірі 4% місячного грошового забезпечення з урахуванням змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 № 314 колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 14 абзацу 3 статті 10-1 Закону № 2011-XII у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Крім того, відповідно до приписів пункту 1 розділу ХХХІІ Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, абзацом сьомим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 (далі - Порядок № 460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Таким чином, враховуючи встановлені колегією суддів обставини протиправної невиплати відповідачем усіх видів грошового забезпечення ОСОБА_1 під час його знаходження на лікуванні, факт закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину та невірний обрахунок вислуги років позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, а також одноразової грошової допомоги по звільненню у розмірі 4% місячного грошового забезпечення з урахуванням змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 № 314, що свідчить про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо нарахування додаткової грошової винагороди у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до Постанови № 168 (у редакції від 21.01.2023), колегія суддів виходить з наступного.
Так, слід зазначити, що спірним питанням у даному випадку є наявність або відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн під час його перебування на стаціонарному лікуванні.
На виконання приписів частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Положеннями частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
В силу норм абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в подальшому - Постанова № 704) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Постанови № 704, умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
За змістом пункту 3 Постанови № 704, виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого продовжено відповідними Указами Президента України по теперішній час.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168.
Так, пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 01 січня 2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168, керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 № 3166-VI (далі - Закон № 3166-VI), Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону № 3166-VI, накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Водночас, порядок і умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, у тому числі всіх його видів, до яких входить і додаткова винагорода, здійснюються виключно в порядку, що затверджуються наказом Міністерства оборони України, який підлягає державній реєстрації Міністерством юстиції України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком № 260.
Відповідно до пункту 2 розд. ХХХІV Порядку № 260 (у редакції, чинній у період з 31.01.2023 по 29.09.2023), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується, зокрема в розмірах:
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30000 гривень.
Таким чином, із урахуванням вищевикладеного, пункт 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 не змінює, визначений пунктом 1 Постанови № 168, розмір додаткової винагороди, оскільки як Порядок № 260, так і Постанова № 168, визначають розмір такої додаткової винагороди у вигляді 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
При цьому, положення пункту 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 конкретизують та визначають порядок та умови виплати такої додаткової винагороди у вигляді здійснення виплати військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями), додаткової винагороди 30000 гривень в розрахунку на місяць, однак лише пропорційно часу виконання таких бойових (спеціальних) завдань.
Слід зазначити, що 01 квітня 2022 року до Постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України № 400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Відтак, Постановою № 168 передбачено можливість виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, зокрема тим особам, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Водночас згаданою постановою не передбачена виплата додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень зокрема тим військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, з довідки військово-лікарської комісії № 1128 від 22 травня 2023 року, позивачу проведено медичний огляд госпітальною військово - лікарською комісією терапевтичного профілю ВЧ НОМЕР_7 , за результатами якого встановлено, що "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби".
При цьому матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 отримував поранення (контузію, травму, каліцтво), що пов'язане із захистом Батьківщини, що виключає можливість виплати йому за період стаціонарного лікування додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн.
Колегія суддів враховує те, що у позові йдеться про набуття позивачем права на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень в розрахунку на місяць в період з 01 травня 2023 року по 11 серпня 2023 року, проте ані зазначеними вище приписами Постанови № 168, ані приписами Порядку № 260 не передбачено виплату такої додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні, що додатково свідчить про безпідставність такої вимоги.
Судова колегія звертає увагу на постанову Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 420/6607/22, у якій висловлена позиція щодо застосування пункту 1 Постанови № 168 у ситуації, коли поліцейський не виконував (не виконувала) службових обов'язків, які витікають із завдань і повноважень поліції.
Зокрема у цій постанові зазначено таке: «Системний і цільовий способи тлумачення пункту 1 Постанови № 168 у його взаємозв'язку з нормами статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» і приписами Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» дає Верховному Суду підстави для висновку, що додаткова винагорода є видом грошового забезпечення поліцейського, яке виплачується йому за період проходження служби під час дії воєнного стану. Ця винагорода має тимчасовий характер, а її виплата зумовлена виконанням службових обов'язків в обставинах військової агресії Російської Федерації проти України. Тому статус поліцейського сам по собі автоматично не забезпечує особі права на отримання додаткової винагороди.
Обставини, які унеможливлюють нарахування й виплати поліцейському зазначеної винагороди можуть бути різними, проте мають бути пов'язаними із фактичним невиконанням службових обов'язків без поважних причин».
Правова ситуація, за якої Верховний Суд висловив зазначену позицію, фактологічно відрізняється від обставин цієї справи, але в ній є одна сутнісна схожість, яка, на думку колегії суддів, дозволяє орієнтуватися на цей висновок і в цій справі теж. Спір у тій справі виник у зв'язку з невиплатою поліцейській додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 за період, протягом якого вона не виконувала функцій і завдань, покладених законом на поліцію. В окресленому контексті Верховний Суд, інтерпретуючи положення пункту 1 Постанови № 168, пов'язав виплату додаткової винагороди не суто зі статусом поліцейського, але із виконанням цим поліцейським у межах своїх повноважень завдань поліції у забезпеченні і здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.
Зважаючи на наведене колегія суддів, повертаючись до обставин цієї справи, звертає увагу на те, що під час перебування на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, військовослужбовець не реалізовує функції і завдання, покладені на нього законом, зокрема в умовах дії правового режиму воєнного стану. Тому період, протягом якого військовослужбовець не реалізовував завдань, визначених Законом, відповідно не забезпечував здійснення заходів правового режиму воєнного стану, не утворює - у зіставленні з правовим статусом військовослужбовця - юридичних підстав для виплати додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168.
Тож в обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з нормативним регулюванням спірних відносин колегія суддів констатує, що ВЧ НОМЕР_1 правомірно не виплачувала позивачу, як військовослужбовцю додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, протягом спірного періоду у зв'язку з тим, що в цей період він не реалізовував завдань військової служби, визначених законом, а також не брав безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з якою положення пункту 1 Постанови № 168 пов'язують виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на виплату додаткової винагороди до 30000 гривень за період з 01.05.2023 по 11.08.2023.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Враховуючи, встановлені за наслідками апеляційного перегляду обставини справи, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 шляхом внесення змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 № 314 та зазначення "Вислуга років у Збройних Силах України станом на 05 листопада 2023 року становить 1 рік 8 місяців 12 днів", а також нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , грошове забезпечення за період з 01.06.2023 по 05.11.2023, одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення з урахуванням змін до абзацу 4 пункту 2 наказу від 05.10.2023 № 314, одноразову грошову компенсацію за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової грошової допомоги у розмірі 30000 грн, передбаченої Постановою № 168 за період з 01.05.2023 по 11.08.2023, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі № 520/2620/24 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 (у редакції від 21.01.2023) та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову одноразову винагороду у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 з прийняттям постанови про відмову у задоволенні таких позовних вимог.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі № 520/2620/24 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 (у редакції від 21.01.2023) та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову одноразову винагороду у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2023 по 11.08.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В іншій частині задоволення позовних вимог рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі № 520/2620/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова