20 вересня 2024 р. Справа № 440/15781/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 (головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова) по справі № 440/15781/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, що полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошових коштів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №440/11104/22;
- зобов'язання Головного управління Національної поліції України в Полтавській області здійснити позивачу нарахування та виплату грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб на суму, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №440/11104/22,
- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Полтавській області на користь позивача витрати пов'язані з сплатою за професійну правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошових коштів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №440/11104/22.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб на суму, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №440/11104/22.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив про відсутність обов'язку здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації з податку з доходів фізичних осіб, оскільки дохід позивача, який виник внаслідок виконання відповідачем рішення суду, не пов'язаний з виконанням обов'язків несення служби, а сума такого доходу оподатковується податковим агентом податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах без застосування положення пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, що підтверджується листом Державної податкової служби України від 02.03.2020 за вих. № 877/5/99-00-04-06-03-05/ІПК.
Позивач своїм правом на надання відзиву не скористався.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Жигилія С.П., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Перцова Т.С., Присяжнюк О.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області звільнено зі служби в поліції та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення наказом ГУНП в Полтавській області від 06.01.2021 року №6 о/с
За час проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області у період з 07.11.2015 р. по 06.01.2021 р. позивач не використав відпустки, а саме: 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік; 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік; 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік; 11календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік. Грошова компенсація за зазначені відпустки не виплачена.
Позивачем оскаржено до суду бездіяльність відповідача щодо не виплати компенсації за невикористані відпустки .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №440/11104/22 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік.
В цій частині рішення набрало законної сили згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі №440/11104/22.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №440/11104/22 відповідач нарахував ОСОБА_1 , компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки у розмірі 21 821,98 грн, яка після вирахування суми військового збору 1,5% та податку з доходів фізичних осіб 18%, склала 17 566,69 грн, виплачена у вересні 2023 року, що підтверджується витягом з карткового рахунку позивача НОМЕР_1 відкритого у Акціонерному товаристві Ощадбанк.
20.10.2023 року позивач звернувся до ГУНП в Полтавській області, з запитом в якому, зокрема, просив здійснити ОСОБА_1 виплату компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
08.11.2023 листом ГУНП в Полтавській області № 5333/115/04/292023 повідомило, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №440/11104/22 ОСОБА_1 перераховано 17 566,69 грн. Зазначено, що оскільки дохід платника податку - фізичної особи, що нараховується (виплачується) податковим агентом на підставі рішення суду, не пов'язаний з виконанням обов'язків несення служби, то сума такого доходу оподатковується податковим агентом податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах без застосування положень п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України.
Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що компенсація за невикористані відпустки, виплачений відповідачем на виконання судового рішення, пов'язана із проходженням військової служби, несвоєчасна виплата присуджених позивачу судовим рішенням виплат сталася з вини відповідача, а відтак, при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення, що в свою чергу узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.06.2018 у справі №812/1048/17 та від 25.06.2020 у справі № 825/761/17.
Надаючи правову оцінку встановленим обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, спірні правовідносини склались між сторонами внаслідок різного тлумачення підстав та порядку застосування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №440/11104/22, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік.
На виконання вказаного рішення відповідачем при виплаті позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки у розмірі 21 821,98 грн, утримано податок з доходів фізичних осіб 18%, в сумі 17 566,69 грн.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 за № 44 (далі - Порядок № 44).
Відповідно до п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Так, п. 3 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно з п.п. 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Положеннями до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 260).
Відповідно до п. 11 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно (п. 15 розділу І Порядку № 260).
З аналізу наведених норм вбачається, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема поліцейськими, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, у відповідача наявний обов'язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №440/11104/22.
Доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв'язку з тим, що виплати здійснені відповідачем на виконання судового рішення не пов'язані з виконанням обов'язків є безпідставними, оскільки право на компенсацію невикористаних відпусток позивач набув саме в зв'язку з проходженням служби. Посилання відповідача на те, що на час виплати грошового забезпечення позивач не ніс службу, а тому відсутні підстави для виплати компенсації є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та своєчасній виплаті позивачу всіх належних йому сум при звільненні зі служби в поліції, грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена ОСОБА_1 одночасно з виплатою йому грошового забезпечення.
Вказана правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 825/761/17, від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17.
Посилання відповідача на лист Державної податкової служби України від 02.03.2020 за вих. № 877/5/99-00-04-06-03-05/ІПК є недоречним з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та обставини цієї справи. Зазначений лист має рекомендацій характер та не стосується безпосередньо правовідносин між позивачем та відповідачем .
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом, оскільки протиправно не виплатив позивачу грошову компенсацію в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті на виконання рішення суду грошової компенсації за невикористані відпустки під час служби в поліції .
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Враховуючи встановлені під час апеляційного перегляду справи обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб на суму, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №440/11104/22.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 по справі № 440/15781/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк Т.С. Перцова