Справа № 541/3398/24
Провадження № 1-кс/541/896/2024
Іменем України
20 вересня 2024 рокум.Миргород
Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миргород матеріали клопотання прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170550001024 від 18.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
Прокурор Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170550001024 від 18.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що 18.09.2024 до ч/ч ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення про те, що 18.09.2024 працівниками СРПП ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області було зупинено мотоцикл марки Альфа, д.н.з відсутній під керування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за рішенням суду позбавлений права керування.
Відомості за вказаним фактом 18.09.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань cлідчим відділенням Миргородського районного відділу поліції ГУНП у Полтавській області за №12024170550001024 з попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст. 382 КК України.
Встановлено, що ОСОБА_4 , 1990 р.н., неодноразово, зокрема 23 рази за період час у з 18.12.2017 по 28.02.2023 визнаний винним Великобагачанським районним судом Полтавської області у вчиненні ст.130 КУпАП та окремо судимий за інші статті КУпАП, зокрема ст.126 ч.5, при цьому постановами зазначеного суду ОСОБА_4 неодноразово позбавляли права керування транспортними засобами строком на 10 років, останній раз 23.09.2021, при цьому ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, умисно продовжив не виконувати постанови суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами, а саме: 18.09.2024 близько 14:30 год. керував мопедом марки «Alpha ZS50R» ідентифікаційний номер НОМЕР_1 не зареєстрований на автодорозі «Миргород-Велика-Багачка-Красногорівка» між населеними пунктами с. Дзюбівщина - с. Довгалівка Миргородського р-ну. Полтавської обл., де був зупинений працівниками СРПП ВП №№ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області за порушення правил дорожнього руху.
18.09.2024 проведено огляд місця події на автодорозі «Миргород-Велика-Багачка-Красногорівка» між населеними пунктами с. Дзюбівщина -с. Довгалівка Миргородського р-ну. Полтавської обл., де у ОСОБА_4 виявлено та вилучено мопед марки «Alpha ZS50R» ідентифікаційний номер НОМЕР_1 не зареєстрований, який є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, оскільки останній саме на даному транспортному засобі здійснював невиконання постанови суду, що набрала законної сили, про позбавлення його права керування.
19.09.2024 постановою старшого слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженню: мопед марки «Alpha ZS50R» ідентифікаційний номер НОМЕР_1 не зареєстрований, власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 , який поміщено для зберігання до майданчика ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області в сел. Велика Багачка, вул. Шевченка, 103 Миргородського р-ну. Полтавської обл.
Під час проведення досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене в ході огляду місця події 18.09.2024 майно, для подальших проведень досліджень та експертиз, збереження речових доказів.
Дане клопотання подане прокурором в строк, передбачений КПК України.
Прокурор надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань до суду не надходило.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження за № 12024170550001024 від 18.09.2024 року за ч. 1 ст. 382 КК України.
18.09.2024 старшим слідчим слідчого відділення Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 було проведено огляд місця події на автодорозі «Миргород-Велика Багачка-Красногорівка» між населеними пунктами с.Дзюбівщина-с.Довгалівка Миргородського району Полтавської області. В ході огляду було у ОСОБА_4 виявлено та вилучено мопед марки «Alpha ZS50R» ідентифікаційний номер НОМЕР_1 не зареєстрований, який є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.
Постановою ст. слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 даний мопед було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та визначено його місце зберігання - майданчик ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, сл. Велика Багачка вул. Шевченка, 103 Миргородський район Полтавська область.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року по справі «Смирнов проти росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінального правопорушенням, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.
Водночас, диспозиція ч.1 ст. 382 КК України передбачає відповідальність за невиконання судового рішення, тобто умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
За таких обставин, на переконання слідчого судді, в даному випадку органом досудового розслідування не було доведено того, що мотоцикл, яким керував ОСОБА_4 , на який прокурор просив накласти арешт, відповідає встановленим законом критеріям речового доказу та на ньому залишилися сліди злочину в зазначеному кримінальному провадженні, зокрема, може бути використаний для доведення будь-яких фактів чи обставин з приводу умисного невиконання судового рішення.
Отже, органом досудового розслідування не доведено того, що вказаний в клопотанні мотоцикл містить ознаки речових доказів у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.382 КК України (невиконання судового рішення).
Прокурором не зазначено, які саме дії процесуального характеру він має на меті проводити з вилученим транспортним засобом, не конкретизовані які дослідження і експертизи необхідно провести, для доказування яких обставин вони слугуватимуть. Також у рамках кримінального провадження цивільний позов не заявлений, а санкція ч.1 ст.382 КК України не передбачає конфіскацію або спеціальну конфіскацію.
Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу
Відповідно ж до частини першої ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в т.ч. предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, визнання органами досудового розслідування майна, на яке просить прокурор накласти арешт, речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною підставою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.
Слідчий суддя вважає, що ініціатором клопотання не було доведено, що майно, на яке він просить накласти арешт є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, знаряддям вчинення даного кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в т.ч. що воно було об'єктом кримінально протиправних дій, чи було набуто кримінально протиправним шляхом або отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, на переконання слідчого судді, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170-175 КПК України , слідчий суддя -
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170550001024 від 18.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1