13.09.2024
Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/941/24
Провадження № 2/553/806/2024
13 вересня 2024 року м.Полтава
Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді Високих М.С., з участю секретаря судового засідання Сіомашко В.Р.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із згаданим позовом до відповідача, в якому прохає стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02.12.2019 у розмірі 111427,78 грн станом на 15.01.2024 та судові витрати у розмірі 3028 грн.
Заявлені вимоги вмотивовані тим, що monobank це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається шляхом: верифікації клієнта очно на точці видачі; верифікації клієнта очно у відділенні банку; верифікації клієнта очно співробітником служби доставки Банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці. Починаючи з травня 2020 року: відеоверифікація працівником банку дистанційно; ДІЯ шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта з паспортом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Позивач вказує, що умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк», при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank, опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням http://www/monobank.ua/terms.
02.12.2019 ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 02.12.2019. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники вказаних вище документів у мобільному додатку, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови.
В анкеті відповідач підтвердила, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 90000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач належним чином покладені на нього обов'язки перед банком не виконала, порушила умови кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, розмір якої станом на 15.01.2024 становить 111427,78 грн, та яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Таким чином, позивач прохає стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" у розмірі 111427,78 грн та понесені у зв'язку зі сплатою судового збору судові витрати в розмірі 3028 грн.
Ухвалою від 26.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 10.06.2024 визнано обов'язковою участь представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» та відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні призначеному на 11.07.2024 о 14:30.
Після отримання вказаної ухвали, 14.06.2024 від представника АТ «Універсал Банк» повторно надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, яке обґрунтовано неможливістю явки до суду в умовах воєнного стану та віддаленістю його місцезнаходження від суду. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та прохав їх задовольнити.
Відповідачем була надана заява про проведення розгляду за її відсутності, в якій остання надала особисті пояснення, не заперечувала підписання 02.12.2019 анкети, однак вказала, що не підписувала та не була ознайомлена з тарифами, умовами, розмір встановленого кредитного ліміту їй не повідомляли.
12.07.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: довідки про наявність рахунку, деталізованої виписки про рух коштів, довідки про розмір встановленого кредитного ліміту, а також клопотання про розгляд справи без участі позивача.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав у повному обсязі. Пояснив, що позивач ОСОБА_1 не заперечує підписання анкети, однак не визнає отримання кредитних коштів та користування ними, й відповідно розмір нарахованої банком заборгованості. Також в ході судового розгляду представник відповідача прохав відмовити стороні позивача у залученні доказів, посилаючись на те, що позивачем подані додаткові докази після початку розгляду справи по суті, з порушенням встановленого строку.
Так, у відповідності до вимог ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно із ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст. 83 ЦПК України).
22.03.2024 АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із даним позовом до ОСОБА_1 , на підтвердження заявлених вимог позивач залучив докази, що додав до позову. Про неможливість подання інших доказів позивачем не повідомлялось, клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів не заявлялось.
Після початку розгляду по суті позивачем подано клопотання про долучення доказів, а саме: довідки про наявність рахунку, деталізованої виписки про рух коштів, довідки про розмір встановленого кредитного ліміту. Разом із тим, жодних обґрунтувань неможливості подання цих доказів у встановлений строк представник позивача не навів.
За таких обставин, враховуючи не доведення позивачем об'єктивної неможливості подання доказів у встановлений процесуальним Законом строк, не повідомлення про неможливість їх подання, не наведення жодних обґрунтувань необхідності залучення доказів, та беручи до уваги, що у наданих довідці про наявність рахунку, виписці про рух коштів, довідці про розмір встановленого кредитного ліміту фактично відображена банківська інформація, що перебувала у володінні позивача й на час пред'явлення позову, суд, ухвалою від 05.08.2024, постановленою без виходу в нарадчу кімнату, відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про долучення доказів.
Таким чином долучені до клопотання позивача від 12.07.2024 докази, до розгляду судом прийняті не були у відповідності до положень ч.8 ст.83 ЦПК України.
13.09.2024 представником відповідача ОСОБА_2 надано письмові пояснення у справі в яких останній наголошує, що розрахунок заборгованості наданий позивачем не є достатнім доказом у розумінні приписів ст. 80 ЦПК України. Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б перевірити, чи видавалися відповідачу кредитні кошти, в зазначеному в позові розмірі, на який строк, а також зробити висновок що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору Monobank від 02.12.2019, та неможливо встановити які саме зобов'язання порушені відповідачем. Окрім того, наданий позивачем розрахунок взагалі не містить даних щодо посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, тобто складений з порушенням вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому є неналежним доказом. Вважає що позовні вимоги не доведені належними та достатніми доказами, тому прохає залишити позов без задоволення. Розгляд справи прохає провести за його відсутності та відсутності відповідача.
У зв'язку із неприбуттям в судове засідання 13.09.2024 всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, повно встановивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення і прийняті судом до розгляду, суд зазначає про наступне.
02.12.2019 ОСОБА_1 підписала анкету-заява до договору про надання банківських послуг, за якою прохала відкрити на її ім'я поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму вказану у додатку відповідно до умов договору.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав копію Анкети-заяви, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank та паспорт споживчого кредиту (а.с. 15-33).
Згідно з наданим банком на підтвердження наявності заборгованості розрахунком, загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 02.12.2019 станом на 15.01.2024 становить 111427,78 грн, а саме залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 111427,78 грн, залишок заборгованості за відсотками - 0, залишок заборгованості за пенею - 0 (а.с.7-14).
Водночас суд вказує, що наданий розрахунок не містить відомостей про відповідальну особу, яка його склала та підписала, а долучені до позову умови і правила, паспорт споживчого кредиту не містять власноручного підпису відповідача чи ознак використання електронного.
Також до позовної заяви позивачем було залучено копію паспорту, ідентифікаційного номеру відповідача, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статут Акціонерного товариства «Універсал Банк».
Як вже наголошувалось вище інші докази сторони позивача, до розгляду судом прийняті не були, у відповідності до положень ч.8 ст.83 ЦПК України.
Разом із тим, надані позивачем докази, на думку суду, не є належними та достатніми для висновку про наявність заборгованості за кредитним договором, її розміру, заявленого до стягнення, та факту користування позичальником кредитними коштами.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Звертаючись до суду з даним позовом АТ «Універсал Банк» зазначило, що сторони обумовили всі істотні умови договору.
Разом із тим, слід вказати, що відповідачем було підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг в якій вона погодилась, що ця анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
В даній анкеті-заяві відповідач прохала відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов договору.
У долученому до матеріалів справи паспорті споживчого кредиту зазначено, що ліміт кредиту становить від 0 грн до 500000 грн (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит та відображена у мобільному додатку).
Таким чином, позивачем не доведено, що під час укладення сторонами кредитного договору вони обумовили розмір кредитного ліміту.
Крім того, позивачем не підтверджено жодними доказами видачу кредитного ліміту відповідачу та користування нею кредитними коштами.
При цьому, за змістом анкети-заяви, відповідач своїм підписом підтвердила, що просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в Банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором.
Частиною 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, як передбачено п. 6.3 розділу 6 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», підписані клієнтом та/або банком документи, що пов'язані з укладеними правочинам, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнта, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта. Під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання.
Разом з тим, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», паспорту споживчого кредиту та тарифів, у суду відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог умовами, тарифами та паспортом споживчого кредиту було ознайомлено відповідача.
Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, тарифи за карткою розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Згідно із статтею 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Так, на підтвердження наявності та розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості.
Водночас, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
За таких обставин, саме банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц.
У постанові Верховного Суду № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Таким чином наданий позивачем на підтвердження заявлених вимог розрахунок заборгованості, на думку суду не є достатнім доказом у розумінні приписів ст. 80 ЦПК України.
Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися відповідачу кредитні кошти, в зазначеному в позові розміру, на який строк, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору та встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 219/1704/17 (провадження № 61-1211св19).
Окрім того, долучений позивачем розрахунок взагалі не містить даних щодо посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто складений з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому є неналежним доказом.
Інших належних та достатніх доказів на підтвердження розміру заборгованості відповідача, видачі кредитних коштів, користування ними, розміру кредитного ліміту позивачем у встановленому законом процесуальному порядку подано не було й відповідно інші докази судом до розгляду не приймались.
Таким чином, аналізуючи зазначене та виходячи з встановлених фактичних обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що не доведені належними та достатніми доказами, з огляду на що позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати по сплаті судового збору суд залишає за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:Акціонерне товариство «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19. Відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя
Ленінського районного суду м.Полтави М.С. Високих