Справа №534/1737/24
Провадження №2-а/534/14/24
13 серпня 2024 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області
у складі: головуючого судді Морозова В.Ю.,
за участі: секретаря судового засідання Хвіст Т.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора роти №2 батальйону №1 УПП в Чернівецькій області капітана поліції Сопіта Артура Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративною позовною заявою в якій прохає визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2419282 від 18.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18.06.2024 року старшим інспектором роти №2 батальйону №1 УПП в Чернівецькій області капітаном поліції Сопіт Артуром Володимировичем відносно ОСОБА_1 нібито за порушення «Правил дорожнього руху України» було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2419282 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Зі змісту постанови винесеної старшим інспектором Сопіт А.В. серії ЕНА №2419282 від 18.06.2024 вбачається, що 18.06.2024 року об 11 годині 46 хвилині ОСОБА_1 в селі Шипинці на 217 км траси Н-10, керуючи транспортним засобом «HYUNDAI GRANDEUR», НОМЕР_1 рухалась зі швидкістю 75 км/год., перевищивши встановлені обмеження руху на 25 км/год, чим порушила п.12.4 ПДР України, чим начебто скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалась приладом TRUCAМ LТІ 20/20, ТС8342.
З даною постановою Позивач категорично не погоджується. Винним себе у скоєнні адміністративного правопорушення не визнає. Постанову про накладення адміністративного стягнення вважає незаконною та такою, що порушує її права та охоронювані законом інтереси, а отже, такою, що підлягає скасуванню.
Зокрема, Позивач вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови інспектор поліції не довів належними та допустимими доказами, що нею здійснювався рух на транспортному засобі із швидкістю більш ніж 50 км/ год. та саме в межах населеного пункту.
Ухвалою суду від 10.07.2024 позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклика) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Дана справа є незначної складності, для якої пріоритетним є швидке вирішення справи.
Позивачем до позовної заяви не додано заяв чи клопотань, які потребують вирішення без виклику (повідомлення) сторін під час відкриття провадження.
Відповідач подав до суду відзив та посилаючись на чинне законодавство України просив суд залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовні вимоги позивача про скасування постанови серії ЕНА №2419282 від 18.06.2024 без задоволення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що 18.06.2024 року старшим інспектором роти №2 батальйону №1 УПП в Чернівецькій області капітаном поліції Сопіт Артуром Володимировичем відносно ОСОБА_1 складено постанову ЕНА № 2419282 відповідно до якої 18.06.2024 о 11 год. 46 хв. у с. Шипинці по трасі Н-10 217 км. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Hyundai Grandeur д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю руху 75 км/год., перевищивши встановлені обмеження руху на 25 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TRUCAМ LТІ 20/20, ТС8342, чим порушив п. 12.4 ПДР України- порушення швидкісного режиму в населених пунктах.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до Правил дорожнього руху п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
У оскаржуваній постанові та доданих до відзиву на позов фото-відео матеріалах відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що відповідач здійснював контроль швидкості в межах дорожнього знаку 5.76 ПДР «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху». Позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.»
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як визначено пунктами 8.1 - 8.2-1 Правил дорожнього руху, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками.
Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будьякими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище б м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Згідно з ПДР дорожній знак 5.49 позначає - "Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
Докази наявності знаку 5.49 необхідні для визначення законності накладення адміністративного стягнення ще й тому, що ПДР України також передбачений дорожній знак 5.51 - "Початок населеного пункту", який містить і означає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Згідно з ПДР знак 5.49 позначає не лише найменування населеного пункту, а й його початок. При цьому, місце встановлення такого знаку співпадає з фактичними межами забудови населеного пункту. Таким чином, зона дії знаку 5.49. поширюється на ділянку автодороги від місця його установлення до знаку 5.52 "Кінець населеного пункту" (місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах).
Суд, дослідивши компакт диск долучений до відзиву не вбачає на ньому наданого жодного належного та допустимого доказу наявності дорожнього знаку 5.49 (5.45) "Початок населеного пункту", відповідно до вимог п. 8.2-1 ПДР України.
Відповідно до вимог положення ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» № 580-VIII поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
2. Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
3. Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
За визначенням, наведеним у статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У ст. 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, чого в даному випадку інспектором дотримано не було.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 7 цього кодексу ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а також ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом доказування у даній справі є протиправність оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за фактичне вчинення адміністративного правопорушення та її скасування.
Позивач факт вчинення адміністративного правопорушення заперечив.
Суд вважає що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення його особою. Факт вчинення правопорушення підлягає фіксації у постанові, яка по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду правопорушення, якому передує його фіксування.
Згідно приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на якого в даному випадку покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст. 9 КУпАП обставин, то суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тому постанова винесена необґрунтовано, без дотриманням вимог КУпАП, що є підставою для її скасування.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Із дослідженого, суд дійшов до переконання, що в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відзив поданий відповідачем не спростував доводів позивача.
А відтак, позов підлягає задоволенню, зокрема, слід скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія серії ЕНА №2419282 від 18.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 139 КАС України, в зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне. Відповідно до розрахунку суми фіксованого гонорару за надання правничої допомоги у адміністративній справі сума складає 3 000 грн. У розрахунку зазначено гонорар за представництво інтересів в судовому засіданні. Відповідно до ухвали від 10.07.2024 цю справу призначено до розгляду в межах робочого часу суду, без повідомлення (виклика) учасників справи. У зв'язку з вищезазначеним суд дійшов висновку про часткове задоволення правничої допомоги у сумі 2 000 грн.
На підставі вищенаведеного, відповідно ст. 62 Конституції України, ст. 1, 7, 9, ч.1 ст. 122, ст. 245, 251, 252, 268, КУпАП та керуючись ч.1 ст. 9, ст. 74, 77, 78, 139, ч. 9 ст. 205, ст. 244-246, 286 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого інспектора роти №2 батальйону №1 УПП в Чернівецькій області капітана поліції Сопіта Артура Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №2419282 від 18.06.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити в зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідач 1: Старший інспектор роти № 2 батальйону № 1 УПП в Чернівецькій області капітан поліції Сопіт Артур Володимирович;
Відповідач 2: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108630, адреса: 03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, 3.
Відомості, які суд не оголошує при проголошенні рішення:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя В'ячеслав МОРОЗОВ