Справа № 939/2460/24
Іменем України
19 вересня 2024 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 , у режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Київський слідчий ізолятор»,
захисника - адвоката ОСОБА_5 , дистанційно в режимі відеоконференцзв'язку,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111420000069 від 17 червня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луб'янка Бородянського району Київської області, громадянина України, який зареєстрований і проживає у АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 289 КК України,
17 вересня 2024 року з Бучанської окружної прокуратури Київської області до Бородянського районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 289 КК України.
За ухвалою судді від 17 вересня 2024 року підготовче судове засідання було призначено на 19 вересня 2024 року на 12 годину 00 хвилин.
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
17 червня 2024 року, приблизно об 11-й годині 30 хвилин (точний час не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік Луб'янської селищної ради за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Луб'янка, вул. Шевченка, 100, реалізуючи свій умисел, спрямований на знищення шляхом підпалу припаркованого неподалік автомобіля марки «ВАЗ-2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 та яким користується ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілому майнової шкоди та бажаючи їх настання, з метою знищення чужого майна, діючи повторно, підійшов до автомобіля марки «ВАЗ-2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відчинив водійські двері, дістав із салону автомобіля пластикову пляшку із паливно-мастильними матеріалами, після чого облив салон автомобіля сумішшю із нафтопродуктів для пришвидшення процесу загоряння, після чого підпалив суміш за допомогою невстановленого малокалорійного джерела запалювання (сірники або запальничка), внаслідок чого відбулося загорання салону вищевказаного автомобіля.
Внаслідок підпалу автомобіль марки «ВАЗ-2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був повністю знищений вогнем, чим завдано ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 46 340 гривень.
Крім того, 17 червня 2024 року, приблизно о 12-й годині 10 хвилин (точний час не встановлено), ОСОБА_4 , перебуваючи біля м'ясного цеху за адресою: АДРЕСА_1 , на передньому пасажирському сидінні автомобіля марки «Kia Rio», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 , за кермом якого знаходився ОСОБА_9 , реалізуючи свій умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заволодіння вказаним автомобілем, діючи всупереч волі власника та користувача транспортного засобу, наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_9 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді синця нижньої повіки правого ока та садна правої виличної ділянки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, після чого ОСОБА_4 виштовхнув ОСОБА_9 з автомобіля, а сам пересів за кермо.
Продовжуючи реалізовувати свій умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи на водійському сидінні автомобіля марки «Kia Rio», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за допомогою наявного ключа привів у дію його двигун і розпочав рух на вищевказаному транспортному засобі в бік АДРЕСА_1 , тим самим незаконно заволодів транспортним засобом, на якому зник у невідомому напрямку, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 303 685 гривень 24 копійки.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , посилаючись на те, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог КПК України, підстав для закриття провадження або внесення подання про визначення підсудності немає, просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 не висловили заперечень щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підсудне Бородянському районному суду Київської області, підстав для закриття кримінального провадження не встановлено, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
До суду також надійшло клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строку тримання під вартою. Клопотання обґрунтоване тим, що обставини, які стали підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не змінилися. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років та від п'яти до восьми років, а тому знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його судом винуватим, обвинувачений, який не має тісних соціальних зв'язків, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду. Крім того, з огляду на насильницький характер кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , останній може незаконно впливати на потерпілих і свідків, які ще не допитані безпосередньо в суді, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також, ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки не має офіційного місця роботи та постійного джерела доходу, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на даний час на розгляді суду перебувають кримінальні провадження про обвинувачення останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 121 КК України. Крім того, в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких вчинено із застосуванням насильства відносно потерпілого. Тому, враховуючи вказані обставини та систематичність виникнення в обвинуваченого ОСОБА_4 злочинного умислу, на думку прокурора, застосування менш суворого запобіжного заходу, не зможе запобігти вказаним ризикам і забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строку тримання під вартою підтримав і просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши думки сторін, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
За ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 21 червня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 серпня 2024 року (включно).
За ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 16 серпня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 вересня 2024 року (включно).
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі "Ілійков проти Болгарії" від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Оцінюючи викладене, суд вважає, що тяжкість та обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, відносно якого на даний час у провадженні суду перебувають кримінальні провадження за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 121 КК України, який на не має тісних соціальних зв'язків, не одружений, офіційно не працевлаштований, свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, з метою уникнути кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків і застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визнавати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Задовольняючи клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, у тому числі, вчиненого із застосуванням насильства.
Керуючись ст. 31, 176, 177, 178, 183, 197, 199, 314, 315, 316 КПК України, суд
Призначити кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 289 КК України, до судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду Київської області на 27 вересня 2024 року на 11 годину 30 хвилин.
Кримінальне провадження розглянути суддею одноособово.
В судове засідання викликати прокурора Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 та потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 .
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до 17 листопада 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення лише в частині обрання запобіжного заходу, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копії ухвали суду.
СуддяОСОБА_11