про залишення касаційної скарги без руху
20 вересня 2024 року
м. Київ
справа №240/32966/23
адміністративне провадження №К/990/35144/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 року (суддя Лавренчук О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 (колегія у складі: судді-доповідача Залімського І.Г., суддів Сушка О.О., Мацького Є.М.)
у справі № 240/32966/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати позивачу з 01.11.2023 основної пенсії відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.11.2023 нарахування та виплату такої пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 15.02.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024, відмовив у задоволенні позову:
Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
13.09.2024 ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024, прийняти нове рішення про задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, за правилами норм пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Також згідно з положеннями статті 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
При перевірці поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутнє посилання на жоден із пунктів, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, як саме підстави для касаційного оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024.
Водночас наведені позивачем у касаційній скарзі мотиви щодо наявності у даному випадку обставин, передбачених підпунктами «а» і «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не є достатніми для вирішення Судом питання щодо відкриття касаційного провадження за такою скаргою.
Крім того, суд звертає увагу скаржника на те, що статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Згідно з усталеної практики Верховного Суду, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17).
Скаржник пропустив строк на касаційне оскарження, передбачений частиною першою статті 329 КАС України, оскільки оскаржувана постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалена 11.06.2024, строк на подання касаційної скарги закінчився 11.07.2024.
Позивач клопоче поновити йому строк на касаційне оскарження з мотиву отримання ним копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції поштою лише 27.08.2024. На підтвердження наведеної обставини скаржник долучив до матеріалів касаційної скарги копії конверту та роздруківки з сайту служби поштового зв'язку з інформацією про дати прийняття до відправки та вручення поштового пересилання № 1001434559189.
Проаналізувавши зміст зазначених матеріалів Суд дійшов висновку, що такі не містять відомостей про вміст поштового пересилання та підстави для його надіслання ОСОБА_1 , а тому не підтверджують твердження позивача про дату вручення їй постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 саме 27.08.2024.
У зв'язку із наведеним вище, Суд визнає наведені скаржником у клопотанні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження непідтвердженими належними та достатніми документальними доказами.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно ж до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається також без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
У разі ж неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані Судом неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено (пункт 4 частини першої статті 333 КАС України).
Таким чином, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням їй десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для надання уточненої касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, а також для подання доказів на підтвердження наведених у касаційній скарзі підстав для поновлення строку на касаційне оскарження або наведення інших підстав для поновлення вказаного строку.
Керуючись статтями 330, 332 КАС України, Верховний Суд,-
1. Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі № 240/32966/23 залишити без руху.
3. Надати ОСОБА_1 у строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
4. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
5. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. При цьому, в разі, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя О.П. Стародуб