19 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/10821/23 пров. № А/857/4862/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Матковської З. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №260/10821/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
суддя в 1-й інстанції - Скраль Т. В.,
дата ухвалення рішення - 22 січня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 22 січня 2024 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи 6 місяців 27 днів час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України, 3 роки стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася Законом та який надавав право на призначення на посаду судді, а також 2 роки 5 місяців - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі; зобов'язати Головне управління пенсійного фонду в Закарпатській області при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувати до стажу роботи на посаді судді згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи 6 місяців 27 днів час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України, 3 роки стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася Законом та який надавав прав на призначення на посаду судді, а також 2 роки 5 місяців - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату за весь час, починаючи з 08 серпня 2023 року до дня виконання судового рішення, різниці між виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та перерахованим розміром суддівської винагороди судді; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача у місячний строк з дати набрання рішенням законної сили подати суду звіт про виконання рішення суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, а також у проведенні відповідного перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посаді судді 23 повних роки з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 судді у відставці, з 10 серпня 2023 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 відсотки суддівської винагороди з урахуванням стажу роботи на посаді судді - 23 повних роки з урахуванням раніше виплачених сум. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині відмовлених позовних вимог, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що 08 серпня 2023 року рішенням Вищої ради правосуддя №808/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Свалявського районного суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку в частині визначення підстав для звільнення позивача з посади судді у відставку ВРП встановлено, що загальний стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку (станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення - 08 серпня 2023 року), становить 26 років 9 місяців 21 день, з яких: 20 років 9 місяців 24 дні - робота на посаді судді, 2 роки 5 місяців - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі. 6 місяців 27 днів - час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України, 3 роки - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді. При цьому, відповідачем призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 50% грошового утримання судді, що становить 53601,00 грн (107202,00 х 50%), яке обраховано відповідачем шляхом часткового зарахування стажу роботи на посаду судді - 20 років 5 місяців 29 днів, замість стажу визначено ВРП у рішенні від 08 серпня 2023 року №808/0/15-23 - 26 років 9 місяців 21 день. Вказує, що до стажу її роботи на посаді судді відповідачем не враховано стаж роботи судді 4 місяці, стаж роботи 6 місяців 27 днів час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України, а також 2 роки 5 місяців - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі. Крім того, звертає увагу на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано в сукупності вимоги Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» у відповідній редакції, який діяв на час її призначення на посаду судді (14.02.2002) та Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», статті 116, 137, 135, 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-УІІ «Про судоустрій і статус суддів», абзац 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, внаслідок чого зроблено висновок про те, що до стажу судді, який призначений на підставі Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» може бути врахованого лише три роки стажу роботи в галузі права без врахування інших обставин справи, в тому числі загального стажу судді, який дає право на відставку, що визначений рішенням ВРП від 08 серпня 2023 року №808/0/15-23. Однак судом не надано оцінку рішенню ВРП від 08 серпня 2023 року №808/0/15-23, яке є чинним та яким на підставі вимог чинного законодавства визначено загальний стаж ОСОБА_1 , який дає право на відставку, та, відповідно, призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також неправильно врахованого висновок Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі №9901/15/21, де досліджувалося питання правильності обрахування стажу роботи на посаді судді, який дає право для відставки у рішенні ВРП. З врахуванням наведеного вище просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 жовтня 2002 року Указом Президента України №926/2002 «Про призначення суддів» призначено строком на п'ять років суддею Свалявського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 .
08 серпня 2023 року рішенням Вищої ради правосуддя №808/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Свалявського районного суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» звільнено ОСОБА_1 з посади судді Свалявського районного суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, (а.с. 11-14).
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, ОСОБА_1 має загальний стаж 26 років 9 місяців 21 день, (а.с. 15).
30 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою №1702 про призначення довічного грошового утримання судді у відставці.
З 10 серпня 2023 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
27 жовтня 2023 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області листом №8365-8201/Г-02/8-0700/23 на звернення позивача від 27 вересня 2023 року повідомило, що період навчання з 01 вересня 1990 року по 29 червня 1995 року - 4 роки 9 місяців 29 днів та період роботи у управлінні юстиції з 01 серпня 1995 року по 11 листопада 2002 року - 7 років 3 місяців 11 днів, враховано до загального страхового стажу. До стажу роботи на посаді судді враховано такі періоди: з 12 листопада 2002 року по 31 грудня 2003 року; з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2011 року; з 01 серпня 2011 року по 30 листопада 2021 року; з 01 грудня 2021 року по 31 травня 2023 року; з 01 червня 2023 року по 09 серпня 2023 року. Стаж роботи на посаді судді становить 20 років 5 місяців 29 днів.
Отже, страховий стаж становить 32 роки 7 місяців 9 днів, в тому числі стаж роботи на посаді судді 20 років 5 місяців 29 днів. Таким чином, керуючись частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на сьогодні розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчислений в розмірі 50% грошового утримання судді становить 53601,00 грн (107202,00 х 50%) (а.с. 9).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, а також у проведенні відповідного перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посаді судді 23 повних роки є протиправними, оскільки у разі здійснення перерахунку стажу необхідно враховувати порядок призначення (обрання) кожного окремого судді на посаду вперше, так як при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше застосовувалися різні вимоги до стажу, необхідного для зайняття посади судді, які діяли на момент такого призначення (обрання), тому позивач має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, додатково 3 років стажу (досвіду роботи) професійної діяльності у сфері права, і з метою захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 судді у відставці, з 10 серпня 2023 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 відсотки суддівської винагороди з урахуванням стажу роботи на посаді судді - 23 повних роки з урахуванням раніше виплачених сум.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України.
Згідно з п.4 ч.5 ст.126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
За змістом п.2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч.2 ст.142 Закону №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч.3 ст.142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Абзацом 4 п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.1 ст.137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згідно з абз.4 п.34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Як вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року №526-VI обрана на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області безстроково.
На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді (14 жовтня 2002 року) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося Законом України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» у відповідній редакції та Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Так, за змістом абз.2 ч.4 ст.43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Указом Президента України №584/95 від 10.07.1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Таким чином, з системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що до стажу роботи на посаді судді зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, календарний період проходження строкової військової служби, час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, а також час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.
За змістом ч.1, 4 ст.55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Так, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №808/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Свалявського районного суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» від 08 серпня 2023 року стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення (8 серпня 2023 року) становить 20 років 9 місяців 24 дні.
Зі змісту копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що у період з 29 вересня 1997 року до 26 квітня 1998 року вона працювала на посаді заступника начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів і судово-правової реформи в Управлінні юстиції Закарпатської області.
Час роботи ОСОБА_1 на зазначеній посаді (6 місяців 27 днів) на підставі абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» зараховується до стажу роботи, що дає право на відставку судді, як час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України.
Крім того, з копій трудової книжки, диплома, архівної довідки вбачається, що ОСОБА_1 у період з 1 вересня 1990 року до 30 червня 1995 року навчалася за денною формою на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Отже, до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку, зараховується половина вказаного строку - 2 роки 5 місяців.
Частиною 2 ст.137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Частиною 1 ст.7 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» (у редакцій, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді) передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Таким чином, до стажу роботи на посаді судді, що дає ОСОБА_1 право на відставку, підлягають зарахуванню 3 роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.
З огляду на викладене загальний стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку (станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення - 8 серпня 2023 року), становить 26 років 9 місяців 21 день, з яких:
20 років 9 місяців 24 дні - робота на посаді судді;
02 роки 5 місяців - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі;
06 місяців 27 днів - час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України;
3 роки - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді (а.с.11-14).
При цьому, ч.1 ст.57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачає, що рішення ВРП про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.
Колегія суддів звертає увагу, що рішення Вищої ради правосуддя №808/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Свалявського районного суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» від 08 серпня 2023 року не оскаржено та не скасовано, а тому підстави для не зарахування вищезазначеного суддівського стажу відсутні.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не зарахував вказані вище періоди до стажу роботи на посаді судді.
Крім того, при визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Позивач була призначена (обрана) на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIIІ, а тому норми Закону №1402-VIIІ щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді до позивача застосовуватись не можуть.
Не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов'язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи: 6 місяців 27 днів - час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України, 3 роки - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася Законом та який надавав право на призначення на посаду судді, а також 2 роки 5 місяців - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі є протиправними, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області при обчисленні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувати до стажу роботи на посаді судді згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вищевказаний стаж роботи та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату суддівської винагороди виходячи зі стажу 26 років 09 місяців 21 день з урахуванням виплачених сум з 10 серпня 2023 року.
Враховуючи усе наведене вище, колегія суддів вважає підставними та обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Щодо позовних вимог у частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання відповідача у місячний строк з дати набрання рішенням законної сили подати суду звіт про виконання рішення суду, то колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту положень ч.1 ст.382 КАС України вбачається, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що підстави для встановлення судового контролю відсутні, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду, а тому підстави вважати, що це судове рішення не буде виконуватися відсутні, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Враховуючи те, що по суті розгляду вказаної справи позовні вимоги задоволено, то відповідно до ст.139 КАС України із відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір на суму 1073,60 грн за подання позовної заяви та 1610,40 грн за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №260/10821/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи 6 місяців 27 днів- час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України, 3 роки- стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася Законом та який надавав право на призначення на посаду судді, а також 2 роки 5 місяців- половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області при обчисленні ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувати до стажу роботи на посаді судді згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи 6 місяців 27 днів- час роботи на посаді, безпосередньо пов'язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів в органі, підвідомчому Міністерству юстиції України, 3 роки- стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася Законом та який надавав прав на призначення на посаду судді, а також 2 роки 5 місяців - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи з загального стажу судді, який дає право на відставку, 26 років 09 місяців 21 день з урахуванням виплачених сум з 10 серпня 2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн за подання позовної заяви та 1610,40 грн за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 19 вересня 2024 року.