П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3400/24
Перша інстанція: суддя Малих О.В.,
повний текст судового рішення
складено 21.05.2024, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Виконком ММР) та просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові надати запитувану інформацію на запит ОСОБА_1 від 12.02.2024 року;
- зобов'язати Виконком ММР надати ОСОБА_1 інформацію про: прізвище, ім'я, по-батькові осіб, які отримати сертифікати на придбання житла в рамках реалізації Програми забезпечення житлом на 2023 - 2025 роки військовослужбовців та членів їх сімей військових частин Миколаївського гарнізону - платників податку до бюджету міста Миколаєва з 01.01.2023 року до дня надання відповіді на запит.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.02.2024 року позивачка звернулася із запитом до Виконкому ММР з метою отримання зазначеної інформації, проте отримала лист-відповідь на свій запит, у якій відповідач відмовив у наданні запитаної інформації на підставі її обмеження.
На думку позивачки, запитувана нею інформація є суспільно необхідною, оскільки отримання її буде сприяти дієвому контролю за розподіленням соціальних благ у вигляді квартир, оскільки, за наявної у неї інформації, видача сертифікатів відбувається непрозоро із численними зловживаннями.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянтка просила його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Виконкому ММР із запитом про надання інформації, в якому просила надати інформацію про: прізвище, ім'я, по-батькові осіб, які отримати сертифікати на придбання житла в рамках реалізації Програми забезпечення житлом на 2023 - 2025 роки військовослужбовців та членів їх сімей військових частин Миколаївського гарнізону - платників податку до бюджету міста Миколаєва з 01.01.2023 року до дня надання відповіді на запит.
Листом від 16.02.2024 року № 0-27/020203-09 відповідач надав відповідь на вказаний запит, у якій повідомив, що відповідно до р.5 Роз'яснень щодо додержання прав на доступ до інформації в умовах воєнного стану, наданих Уповноваженим Верховної ради України з прав людини, в умовах воєнного стану суспільний інтерес до окремих категорій інформації ймовірно матиме менше значення, ніж вжиття заходів щодо відсічі збройної агресії ворога, врятування життя населенню, майна. Зважаючи на вказане, за виняткових обставин, допустиме тимчасове обмеження розпорядником доступу до тих категорій інформації, які в мирний час не підлягають обмеженню за будь-яких умов.
Отже, дана інформація підлягає обмеженню, оскільки це може завдати шкоди інтересам національної безпеки та територіальної цілісності, а шкода від оприлюднення такої інформації переважатиме суспільний інтерес в її отриманні.
Не погоджуючись з відмовою у наданні інформації на свій запит, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку, обмеження доступу до документів з відомостями щодо особистих даних військовослужбовців та членів їх сімей відповідає інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку та має на меті попередження настання будь-яких негативних наслідків для таких інтересів.
Суд також зазначив, що вказана вище потенційна шкода від неконтрольованого розголошення або публікації запитуваної інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні, що узгоджується з п.3 ч.2 ст.6 Закону №2939.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939).
Згідно ч.1 ст.1 Закону №2939, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.1 Закону № 2939).
Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
У відповідності до ч.1 ст.6 Закону №2939, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Згідно ч.2 ст.6 Закону №2939, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст.20 Закону №2939).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону №2939, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у разі якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Статтею 20 Закону України "Про інформацію" встановлено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (стаття 29 Закону України "Про інформацію").
Матеріалами справи встановлено, що забезпечення житлом військовослужбовців відбувалося відповідно до Положення про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення військовослужбовцям військових частин, вищого військового навчального закладу Миколаївського гарнізону, військовослужбовцям Управління Служби безпеки України у Миколаївській області - платникам податку на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат до бюджету Миколаївської міської територіальної громади, та членам їх сімей, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 30.05.2023 року №19/47, що визначає умови та механізм використання коштів Миколаївської міської територіальної громади на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, одержаних учасниками бойових дій з числа військовослужбовців військових частин, вищого військового навчального закладу Миколаївського гарнізону, військовослужбовців Управління СБУ у Миколаївській області - платникам податку на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат до бюджету Миколаївської міської територіальної громади та членів їх сімей (далі - отримувач грошової компенсації), які перебувають на квартирному обліку за місцем проходження служби (військові частини, гарнізон) або за місцем проживання (у виконавчому комітеті Миколаївської міської ради), які зареєстровані на території Миколаївської міської територіальної громади.
З урахуванням змісту запиту на інформацію, враховувалось, що відповідно до п.13 вказаного Положення у рішенні Комісії щодо розміру грошової компенсації зазначається:
1) прізвище, ім'я та по батькові (за його наявності) заявника;
2) прізвище, ім'я та по батькові (за його наявності) законного представника чи уповноваженої особи і документ, що підтверджує його повноваження;
3) члени сім'ї, на яких нараховується грошова компенсація із зазначенням родинного зв'язку із заявником та зазначенням терміну встановлення інвалідності для членів сім'ї з інвалідністю (за наявністю);
4) факт перебування заявника та членів його сім'ї на квартирному обліку (дата взяття на квартирний облік);
5) визначений розмір грошової компенсації.
Отже, ураховуючи наведене та як вірно зазначено судом першої інстанції, сукупність зазначених даних дає змогу не лише ідентифікувати конкретну особу та її приналежність до ЗСУ, а й зібрати інформацію про фізичну особу-членів сім'ї (персональні дані).
При цьому, пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102 - IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Таким чином, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102 - IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (далі - Указ) у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, обмежене конституційне право передбачене статтею 34 Конституції України - право на доступ до інформації.
Виходячи з положень ч.2 ст.6 Закону №2939 (щодо проведення “трискладового тесту»), з урахуванням введення в України воєнного стану, та беручи до уваги зміст запитуваної позивачкою інформації, колегія суддів зазначає, що вона підпадає під наведені критерії обмеження, а саме:
1) обмеження, доступу до таких відомостей, які є інформацією з обмеженим доступом - конфіденційною інформацією, відповідає захищеним інтересам конкретних фізичних осіб - військовослужбовців щодо захисту їх особистого і сімейного життя. При цьому, обмеження доступу до таких відомостей відповідає правомірному інтересу держави, в особі військовослужбовців та відповідає інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку та має на меті попередження настання будь-яких негативних наслідків для таких інтересів;
2) можливість завдання Істотної шкоди захищеним інтересам зазначених конкретних фізичних осіб, як і правомірним інтересам держави Україна в особі військовослужбовців конкретно полягає у можливості маніпулювання відповідними відомостями, які є інформацією з обмеженим доступом конфіденційною інформацією, з боку третіх не доброчесних осіб з метою опосередкованого (через коло рідних та близьких осіб за допомогою засобів масової інформації тощо) та/або безпосереднього впливу військовослужбовців, як на фізичних осіб, що може призвести до створення передумов для спроб та намагань використати в інтересах певних сил діяльність військовослужбовців. Зважаючи на специфіку завдань, пов'язаних зі службою, вказана шкода є істотною, а ймовірність її настання внаслідок надання доступу до вищевказаних відомостей є достатньо високою;
3) зазначена вище - потенційно-конкретна істотна шкода від надання таких відомостей значною мірою переважає суспільний інтерес в їх отриманні.
Аналізуючи наведені вище приписи законодавства в межах спірних правовідносин, обмеження доступу до документів з відомостями щодо особистих даних військовослужбовців та членів їх сімей відповідає інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку та має на меті попередження настання будь-яких негативних наслідків для таких інтересів.
Відтак, колегія суддів погоджується с висновком суду першої інстанції, що зазначена вище потенційна шкода від неконтрольованого розголошення або публікації запитуваної інформації, безумовно переважає суспільний інтерес в її отриманні, що узгоджується з приписами п.3 ч.2 ст.6 Закону №2939.
При цьому, як вірно наголошено Виконкомом ММР, зважаючи на специфіку інформації під час воєнного стану, оприлюднення запитуваної позивачкою інформації може становити пряму загрозу життю і здоров'ю військовослужбовцям. Неконтрольоване розголошення відомостей та документів щодо проходження служби військовослужбовцями рядового і начальницького складу може завдати істотної шкоди інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити про наступне.
Як зазначено позивачкою в апеляційній скарзі, на її переконання, публічність цієї інформації буде сприяти прозорості процесу формування черг уповноваженими особами щодо отримання грошових компенсацій для придбання квартир.
Так, на думку скаржниці, згадана інформація може бути профілактичним засобом від корупційних проявів в згаданому питанні, а отже навпаки така інформація буде позитивно сприяти як на військовослужбовців, які чекають черги, так і на дисципліну з боку уповноважених органів, які формують такі черги.
На спростовання доводів апелянтки відповідачем надано копію рішення Миколаївської міської ради від 30.05.2023 р. №19/47 «Про затвердження Положення про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення військовослужбовцям військових частин, вищого військового навчального закладу Миколаївського гарнізону, військовослужбовцям Управління Служби безпеки України у Миколаївській області - платникам податку на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат до бюджету Миколаївської міської територіальної громади, та членам їх сімей», а також копія самого Положення.
Згідно п.2 названого Положення право на отримання грошової компенсації за належні для отримання 7 жилі приміщення відповідно до цього Положення визначають командири військових частин, начальник факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил, начальник Управління Служби безпеки України в Миколаївській області за погодженням начальника Миколаївського гарнізону, які подають Миколаївському міському голові клопотання та списки осіб-отримувачів грошової компенсації із зазначенням кількості членів їх сімей та з урахуванням наявних пільг для забезпечення виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Пунктом 7 Положення встановлено, що заява з пакетом документів у паперовому вигляді надається до районних управлінь соціальних виплат і компенсацій Департаменту для підготовки до розгляду документів на засіданні Комісії щодо розгляду заяв отримувачів грошової компенсації про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення військовослужбовцям військових частин, вищого військового навчального закладу Миколаївського гарнізону, військовослужбовцям Управління Служби безпеки України у Миколаївській області - платникам податку на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат до бюджету Миколаївської міської територіальної громади, та членам їх сімей.
Отже, зі змісту наведеного вище Положення вбачається, що впливу на принцип визначення кандидатур Комісія не має, це повноваження суто командирів військових частин, начальнику факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил, начальник Управління Служби безпеки України в Миколаївській області за погодженням начальника Миколаївського гарнізону.
Комісія перевіряє лише право військовослужбовців на отримання житла, згідно Житлового кодексу України, а саме: документи, що посвідчує особу заявника, а у разі подання документів законним представником чи уповноваженою особою документів, що посвідчують особу, від імені якої подається заява, довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності для осіб з інвалідністю, документів, що посвідчують родинні стосунки між заявником і особами, на яких нараховується грошова компенсація, які разом з ним перебувають на квартирному обліку та інше.
Підсумовуючи викладене, доводи апелянта щодо непрозорості та неупередженості дій відповідача є недоречними, оскільки сама Комісія не має повноважень у визначені кандидатур на отримання жилих приміщень, а тому у діях відповідача не може бути будь-яких зловживань, що є предметом суспільного інтересу, які свідчить про ведення громадськості в оману та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є правильним.
Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки в суді першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Згідно ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення або ухвала суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук