№522/14837/24, 3/522/7248/24
20.09.2024 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Гаєва Л.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції у Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
7.08.2024 року о 4 годині 21 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом, без д/н, по Фонтаській дорозі, біля будинку №4«А»/1, у м. Одесі, у стані алкогольного сп'яніння.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9«А» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.
ОСОБА_1 у судове засідання на 15 годину 20.09.2024 року не з'явився, про явку до судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому 10.09.2024 року судової повістки за вих.№ 522/14837/24/19251/2024 про виклик до суду, та виставленням інформації на сайті Приморського районного суду м. Одеси.
ОСОБА_1 до початку судового засідання звернувся до суду із письмовою заявою, у якій просив розглядати справу за його відсутності, та визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№108735 від 7.08.2024 року, згідно до якого встановлено те, що 7.08.2024 року о 4 годині 21 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом, без д/н, по Фонтаській дорозі, біля будинку №4«А»/1, у м. Одесі, у стані алкогольного сп'яніння,
-висновком тесту приладу "Drager"Alcotest, згідно до якого ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп'яніння - 2,35%,
-відеозаписами долученими до матеріалів адміністративної справи.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі Озтюрк проти Германії 21.02.1984, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
На підставі зазначеного, суд застосовує аналогію закону під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно довідки старшого інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП Саютіна І. із інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Відповідно до постанови об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (Справа № 702/301/20, Провадження № 51-944 кмо 23) встановлено, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (ст. 286 КК України) або в цьому ж порушенні, вчиненому в стані сп'яніння (ст. 286-1 КК України), незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 указано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Суддя вважає, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 єдине можливе адміністративне стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Керуючись ст.ст.36, 38, 40-1, 245, 221, 283, п. 1 ч.1 ст.284 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. на користь держави України, та позбавити його права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Гаєва Л.В.