Справа № 522/13362/24
Провадження № 2/522/6519/24
19 вересня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Чорнухи Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання - Байчури А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Приморського районного суду міста Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява містить вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості:
- за кредитним договором № 2037439833 в розмірі 63465,35 гривень;
- суми заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах кредитного договору № 2037439833, в розмірі 16033,09 гривень,
всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі - 79498,44 гривень.
Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали справи передані на розгляд судді Чорнусі Ю.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання на 19.09.2024.
09.09.2024 від представника позивача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку із погашенням відповідачем заборгованості за кредитним договором № 2037439833 Card від 09.09.2021; № 2037439833 від 09.09.2021 та повернення судового збору.
19.09.2024 на адресу суду надійшла заява від представника позивача - ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду та повернення судового збору з державного бюджету в розмірі 3028 гривень, за подання позовної заяви. Розгляд заяви представник позивача просив провести за його відсутності.
У судове засідання 19.09.2024 сторони не з'явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки до суду не повідомили.
Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, з урахуванням положень ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та заяву про залишення позовної заяви про закриття провадження, а також заяву про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У постанові Верховного Суду від 23.12.2020 (справа № 522/8782/16-ц провадження № 61-21649св19) міститься правовий висновок про те, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
Як вбачається з матеріалів справи, у заяві про закриття провадження представник позивача посилається як на відсутність предмета спору у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості.
З урахуванням викладеної правової позиції, твердження позивача про погашення відповідачем заборгованості не може бути підставою для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки у суду відсутні відомості про відсутність предмету спору між сторонами на момент відкриття провадження у справі.
Щодо заяви позивача про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення по суті справи. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 (справа № 449/1290/20, провадження № 61-18698св21), а також постанові Верховного Суду від 20.05.2024 (справа № 202/16597/23, провадження № 61-2159св24).
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, подання заяви про залишення позову без розгляду представником позивача до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості без розгляду.
При цьому, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно, згідно положень ч.2 ст. 257 ЦПК України).
Щодо вимог заяви про повернення витрат зі сплати судового збору, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст. 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Як передбачено ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, за змістом наведеної норми вказаного Закону у випадку залишення судом позову без розгляду на підставі відповідної заяви позивача сплачена останнім сума судового збору не повертається.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 (справа № 449/1290/20, провадження № 61-18698св21), а також постанові Верховного Суду від 20.05.2024 (справа № 202/16597/23, провадження № 61-2159св24).
Діючим ЦПК України також не передбачено повернення сплаченого судового збору у випадку залишення позову без розгляду за заявою позивача.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, із врахуванням наведеного у задоволенні заяви представника позивача в частині повернення сплаченого судового збору слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 133, 142, 255, 257, 260, 261, 352-355 ЦПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір",
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Пінчука Д.С. про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити частково.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
У задоволенні заяви в частині повернення судового збору - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Юлія ЧОРНУХА