Справа № 495/5953/24
№ провадження 2/495/3404/2024
про закриття провадження по справі
"20" вересня 2024 р. м.Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Ульвіс К.Е.,
Справа № 495/5953/24,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
25 червня 2024 року позивачОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, просить суд шлюб між нею та відповідачем, 27 лютого 2020 року у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що був зроблений відповідний актовий запис № 62 - розірвати.
Свою заяву обґрунтовує тим, що вона з відповідачем зареєструвала шлюб 27 лютого 2020 року у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що був зроблений відповідний актовий запис № 62.
Від вказаного шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказує, що спільне життя з відповідачем не склалось, шлюбні відносини припинені з квітня 2024 року. Спільне господарство не ведуть.
Таким чином, враховуючи що збереження шлюбу суперечить її інтересам, вона і звернулася із вказаним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
28 червня 2024 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін та вона призначена до судового розгляду по сутті.
Частинами ч.1,2 ст.110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» згідно з частиною другою статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Вказане обмеження стосується як чоловіка, так і дружини, включаючи випадки, коли дитина народилася мертвою або померла до досягнення нею одного року. Встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, припиняє провадження у справі. Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв'язку зі зміною обставин, згаданих у вказаній нормі.
У своїй ухвалі від 15.12.2021 року у справі №361/1017/20 ( провадження №61-2910св21) Верховний Суд виклав свою позицію, згідно якої «… Право на справедливий судовий розгляд, що гарантуєтьсястаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав («Beles and others v. the Czech Republic» (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49). Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов'язків».
Таким чином, у статті 6 представлено «право на суд», разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле («Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36). «Право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав («Philis v. Greece» (Філіс проти Греції), § 59; «De Geouffre de la Pradelle v. France» (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і «Stanev v. Bulgaria» (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229). Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» («Bellet v. France» (Белле проти Франції), § 38).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії), § 49; «Miragall Escolanoand others v. Spain» (Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії), §38; «Societe anonyme Sotiris and Nikos Koutras ATTEE v. Greece» (Societe anonyme Sotiris and Nikos Koutras ATTEE проти Греції), § 20; «Beles and others v. the Czech Republic» (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 50; «RTBF v. Belgium» (RTBF проти Бельгії), §§ 71, 72, 74).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372св18) суд зробив висновок про те, що приписи частини другоїстатті 110 СК України виключають провадження у справі за умови вагітності дружини.
Факт вагітності дружини є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи, незалежно від того, коли настала вагітність дружини : до чи після пред'явлення позову.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не може погодитись з таким висновком, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні та застосуванні частини другоюстатті 110 СК України, не враховують положень ЦПК Українищодо підстав та випадків закриття провадження у справі.
Так, відповідно до частини другоїстатті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини.
Тобто законодавець визначив, що перешкодою для звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу є вагітність дружини або наявність у неї дитини, якій не виповнилося одного року, саме на день пред'явлення позову.
Положення частини другоїстатті 110 СК України спрямовані лише на унеможливлення пред'явлення позову про розірвання шлюбу до дружини, яка перебуває у стані вагітності, та протягом одного року після народження дитини, що водночас надає право суду закрити провадження у справі, якщо згадана вимога на час пред'явлення позову не була додержана.
Відповідно до частини першоїстатті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
2) відсутній предмет спору;
3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;
4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;
6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першоїстатті 186 цього Кодексу;
7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Отже, положення частини першоїстатті 255 ЦПК Українине передбачають закриття провадження у випадку, якщо у справах про розірвання шлюбу вагітність дружини настала після пред'явлення до суду позову..».
Однак, як вбачається з матеріалів цивільної справи, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ./а.с.4/
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", згідно з ч. 2ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, припиняє провадження у справі.
Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв'язку зі зміною обставин, згаданих у вказаній нормі.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлено протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнано іншою особою, а також до досягнення дитиною одного року за умови, якщо батьківство щодо неї визнано іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини (частини 3, 4 ст. 110 СК).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки на день пред'явлення позову ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не досяг віку один рік, тому відповідно до вимог ч. 2 ст.110 СК України справа про розірвання шлюбу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження підлягає закриттю.
Крім того, ч.2 ст.255 ЦПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
У зв'язку з цим, суд вважає необхідним на підставі п. 5 ч.1ст.7 ЗУ «Про судовий збір» повернути позивачу сплачений ним судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 2 ст. 110 СК України, п. 1 ч. 1 ст.255, ст. 260, 353 ЦПК України, суд, -
Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - закрити.
Роз'яснити позивачу право на повторне звернення до суду з тих самих підстав після досягнення дитиною одного року.
Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з державного бюджету судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень, сплачений згідно квитанції № ПН183 від 25 червня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складений 20 вересня 2024 року.
Суддя: