Справа № 743/1295/24
Провадження № 2-а/743/26/24
20 вересня 2024 року селище Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді: Кравчук М. В.
за участю секретаря: Довбенко О. М.
представника позивача ОСОБА_1 , відповідача Сеїдова Сеідалі, перекладача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в селищі Ріпки справу за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, -
19.09.2024 р. Центральне міжрегіональне управління ДМС у місті Києві та Київській області звернулось з позовом до суду до ОСОБА_3 , громадянина Республіки Узбекистан, про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на шість місяців.
Позовна заява обґрунтована тим, що 17.09.2024 р. було виявлено відповідача, який перевищив встановлений строк перебування в Україні не більше, як на 30 днів. В подальшому позивачем встановлено, що останній раз відповідач прибув до України 21.08.2024 р., перетнувши державний кордон через ПП «Старокозаче» автомобільним транспортом з приватною метою. 02.09.2024 р. за порушення правил перебування іноземних громадян на території України працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.Після цього, відносно відповідача 02.09.2024 р. було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни з забороною в'їзду на територію України строком на три роки. Натомість, відповідач Україну не покинув, дій щодо легалізації проживання на території України не вчиняв.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19.09.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду; ухвалено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19.09.2024 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні оголошено перерву до 20.09.2024 р. з метою надання відповідачу можливості реалізувати право на правничу допомогу.
У судовому засіданні 20.09.2024 р. відповідач повідомив суд, що його адвокат захворів та судом було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження судового розгляду.
У судовому засіданні 20.09.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та додатково вказав, що йому не відомі причини зазначення дати відібрання пояснень у відповідача 14.08.2024 р. у день, коли він перебував за межами України. Також представнику позивача невідомо, чому постанова про накладання адміністративного стягнення не була вручена відповідачу у день її винесення - 02.09.2024 р. Представник позивача не володіє інформацією стосовно зазначення у рішенні про примусове повернення дати народження відповідача 22.04.1984 р. попри те, що датою народження відповідача є 22.02.1984 р.
Крім того, представник позивача підтвердив, що 02.09.2024 р. відповідач був ідентифікований за закордонним паспортом серії НОМЕР_1 , що наразі дає йому право перетину державного кордону. Проте 17.09.2024 р. відповідач паспортного документа при собі не мав, а відтак затримання необхідне також з метою проведення процедури його ідентифікації.
Також представник позивача уточнив, що за міграційним калькулятором відповідач перебував на території України 103 дні, що перевищує право перебування у 90 днів зі 180 днів. До вказаного строку зараховано період його попереднього перебування на території України з 16.05.2024 р. до 13.08.2024 р. та період, що почався з 21.08.2024 р.
На запитання відповідача представник позивача повідомив, що не володіє інформацією, чому прикордонна служба дозволила відповідачу перетнути державний кордон з порушенням правил в'їзду на територію України.
У судовому засіданні 20.09.2024 р. відповідач при вирішенні спору поклався на розсуд суду, однак повідомив, що 02.09.2024 р. він розписався у міграційній службі лише за присутність перекладача, якого не було. Перекладача він побачив лише під час затримання 17.09.2024 р. Жодних пояснень міграційній службі він не надавав. При цьому, відповідач вказав, що під час першого візиту до міграційної служби йому повідомили, що він може або залишитися, або поїхати. Йому необхідно сплатити штраф і лише тоді буде прийнято рішення про це. На наступний день він знову з'явився до міграційної служби, проте йому дали лише квитанцію про сплату штрафу, про що він також розписався, і більше ніяких рішень та роз'яснень не надавали.
Відповідач повідомив суд про те, що має хворих батьків, є їхньою єдиною дитиною та приїхав в Україну аби заробити коштів на лікування батьків. Повертаючись до України 21.08.2024 р. відповідач планував оформити робочу посвідку на 1 чи 2 роки, але дізнався, що вона коштує дуже дорого. Так як коштів у нього не було, він вирішив їх заробити. На сьогодні у нього є достатньо коштів, щоб покинути територію України, а закордонний паспорт у нього знаходиться за місцем проживання у м. Буча та його товариш завтра привезе йому його, а також його особисті речі.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.
14.08.2024 р. від ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , працівником міграційної служби відібрано пояснення. Напроти підпису уповноваженого працівника позивача проставлена дата 02.09.2024 р. (а. с. 6).
02.09.2024 р. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно цього рішення вказана особа зобов'язувалася покинути територію України до 12.09.2024 р., про що від ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано розписку (а. с. 9, зворот - 10).
02.09.2024 р. відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, копія якої 03.09.2024 р. вручена відповідачу (а. с. 8, зворот - 9).
Крім того, судом встановлено з роздруківки інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «Аркан», що відповідач перетинав кордон України останні 3 разів наступним чином: 16.05.2024 р. - в'їзд, 13.08.2024 р. - виїзд, 21.08.2024 р. - в'їзд (а. с. 7).
17.09.2024 р. співробітниками позивача виявлено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та затримано о 15 годині 00 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Ольгинська, 3.
17.09.2024 р. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України.
17.09.2024 р. на підставі рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 , затриманого 17.09.2024 р. о 15 годині 00 хвилин, поміщено до Чернігівського ПТПІ.
Вказані обставини не заперечується учасниками справи, а тому не досліджуються судом в силу вимог ч. 1 ст. 78 КАС України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. № 3773-VI (далі - Закон) іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону в'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
В силу вимог ч. 1 ст. 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Так судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ним було порушено правила перебування на території України, а відтак позивач мав право прийняти рішення про його примусове повернення до країни походження чи третьої країни.
Між тим, за положеннями ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Згідно п. 15 Р. ІІ Деяких питань документування управлінської діяльності, затверджених постановою КМ України від 17 січня 2018 р. № 55, документ повинен містити обов'язкові для його певного виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме: найменування установи - автора документа, назву виду документа (крім листів), дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту, текст, підпис.
Відтак суд вважає встановленим, що датою документа під назвою «пояснення» є 14.08.2024 р., а датою проставлення підпису на цьому документі головним спеціалістом позивача є 02.09.2024 р.
Суд позбавлений можливості приймати до уваги доводи представника позивача про наявність у даті документа технічної помилки, позаяк відповідач заперечує сам факт надання буль-яких пояснень працівникам міграційної служби.
З огляду на те, що станом на 14.08.2024 р. відповідач на території України не перебував, суд визнає доказ під назвою «пояснення» недопустимим та не бере його до уваги при розгляді справи.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як вбачається судом з рішення про примусове повернення, датованого 02.09.2024 р., його прийнято відносно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на те, що представник позивача у судовому засіданні зазначив, що станом на 02.09.2024 р. у розпорядженні позивача перебував закордонний паспорт відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд констатує, що рішення про примусове повернення прийнято щодо іншої особи, відмінної від відповідача.
Відтак суд не бере до уваги вказаний доказ, оскільки він не стосується предмета доказування.
Крім того, на користь наданих відповідачем пояснень у судовому засіданні про те, що жодні документи 02.09.2024 р. йому не вручались, суд тлумачить і факт вручення відповідачу постанови про накладання адміністративного стягнення 03.09.2024 р. (на наступний день після складення), оскільки представник позивача не повідомив суду причин неможливості вручення відповідачу постанови у день її складення.
В цьому ж контексті суд звертає увагу на встановлену розбіжність у підписі відповідача, проставленому на рішенні про примусове повернення та розписці про обізнаність зі своїми обов'язками (а. с. 10, зворот - 11), позаяк наявні підписи не містять жодних ініціалів підписанта та відрізняються від підписів, проставлених на розписці про обізнаність з рішенням про примусове видворення (а. с. 13, зворот), позаяк відповідач не заперечує факту ознайомлення з цим рішенням.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що рішення щодо відповідача про його примусове повернення не приймалося, а причини порушення термінів перебування на території України не встановлювалися.
В той же час, згідно ч. 8 ст. 26 Закону примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
Відтак, на думку суду, факт відсутності в матеріалах справи доказів попереднього прийняття рішення про примусове повернення відповідача для правильного вирішення спору значення не має.
Крім того, частина 1 ст. 30 Закону надає позивачу повноваження приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
За положеннями ч. 1 ст. 289 КАС України підставою для звернення з відповідним позовом є, в тому числі, відсутність в іноземця, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, а також обґрунтованість підстав вважати, що особа буде ухилятися від виконання рішення про його примусове видворення.
В межах даної справи судом достеменно встановлено, що відповідач 21.08.2024 р. прибув на територію України з метою працевлаштування на 1 чи 2 роки та станом на момент затримання документів, що посвідчують його особу та надають право виїзду за кордон, не мав.
Відтак суд приходить до висновку, що відповідач за критерієм вірогідності допускає для себе наміри, спрямовані на уникнення процедури примусового видворення.
За таких обставин, позовні вимоги за своїм змістом позивачем заявлені правомірно.
В той же час, оскільки позивач станом на дату розгляду справи судом володіє вичерпною інформацією про особу відповідача, наявність у нього закордонного паспорта, що дає право виїзду за кордон, з яким представники позивача ознайомлювались у вересні 2024 року (тобто незадовго до розгляду даної справи судом), а відповідач у судовому засіданні не вказував на його втрату, викрадення чи пошкодження та задекларував намір на співпрацю під час процедури його ідентифікації, суд вважає, що двомісячного строку для реалізації процедури ідентифікації та примусового видворення особи буде достатньо, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Питання розподілу судових витрат вирішенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 78, 229, 246, 271, 289, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області задовольнити частково.
Затримати з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 2 (два) місяці громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М. В. Кравчук