12 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 206/1817/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2024 ( суддя першої інстанції Кушнірчук Р.О.) в адміністративній справі №206/1817/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якому просить суд скасувати постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Дніпровської міської ради №06/1046 від 20 березня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 13 600,00 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Дніпровської міської ради №06/1046 від 20 березня 2024 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 13 600,00 гривень. ОСОБА_1 вину у вчиненні ним вказаного адміністративного правопорушення не визнає, алкогольні напої неповнолітнім особам 27 лютого 2024 року він не продавав. Про вказані обставини йому стало відомо лише коли до нього додому прийшли працівники поліції та повідомили про те, що він нібито продав алкогольні напої неповнолітнім особам. 05 березня 2024 року до нього додому знов з'явилися поліцейські, які склали протокол про те, що він 27 лютого 2024 року продав алкогольні напої неповнолітнім, що він в свою чергу на місці заперечував. В його присутності протокол про адміністративне правопорушення не складався, його із ним не було ознайомлено, не пропонувалось його підписати та він не був повідомлений про розгляд адміністративної справи 20 березня 2024 року об 11 годині 00 хвилин. Вважає, що докази продажу ним вина неповнолітнім особам відсутні. Працівниками поліції не було вилучено вино в якості доказу, його огляд також не проводився. ОСОБА_1 .
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2024 адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю винесеної адміністративною комісією постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду доведеність вини позивача.
За правилами п. 1 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Дніпровської міської ради прийнято постанову №06/1046 від 20 березня 2024 року про визнання винним ОСОБА_1 в порушенні вимог ст. 15-3 «Обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння» Закону України «Про державне регулювання виробництва і обіг спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - штраф у сумі 13 600,00 гривень.
В постанові встановлено, що 27 лютого 2024 року о 17 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 на своєму робочому місці в магазині здійснив продаж алкогольного напою, а саме вина на розлив об'ємом 0,5 л., за ціною 180,00 гривень, неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим порушив вимоги ст. 15-3 «Обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння» Закону України «Про державне регулювання виробництва і обіг спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП. Зазначено, що винність ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 27 лютого 2024 року №382543 серії ВАД, іншими документами та фото. ОСОБА_1 про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Письмових заяв чи клопотань не надходило.
На виконання ухвали суду про витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення складених відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КУпАП Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради надано вказані матеріали, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №382543 від 05 березня 2024 року з якого вбачається, що останній складено інспектором СЮП ВП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 27 лютого 2024 року о 17 годині 00 хвилин - 17 годині 20 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , на своєму робочому місці в магазині здійснив продаж алкогольного напою, а саме вина на розлив об'ємом 1,5 л. неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за 180 гривень, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП. У протоколі також зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення з місцем та часом розгляду справи. У присутності понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проведено особистий огляд речей, передбачені ст. 264 КУпАП, що були у ОСОБА_1 . Також зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від отримання другого примірника протоколу про адміністративне правопорушення.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення також міститься заява та письмові пояснення ОСОБА_7 - матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ім'я начальника ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області. В заяві вона просить органи поліції притягти до відповідальності продавця ОСОБА_8 , який 27 лютого 2024 року о 17 годині 00 хвилин - 17 годині 20 хвилин здійснив продаж алкогольного напою, а саме вина на розлив в кількості однієї пляшки об'ємом 1,5 л. неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З письмових пояснень ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що 27 лютого 2024 року близько 16 години 20 хвилин на житловому масиві Ігрень вона зустрілась зі своєю подругою ОСОБА_2 , та пізніше вони зайшли до магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (відсутня), 123/117, де придбали алкогольний напій, а саме вино на розлив об'ємом 1,5 літри за 180 гривень. Продавець був чоловік приблизно років 60-65, який не спитав скільки їм років та не прохав надати їх документи щоб пересвідчитись, що їм є 18 років.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надані аналогічні за змістом поясненням, окрім зазначення місця придбання алкогольного напою та особи продавця.
В матеріалах справи також містяться письмові поясненням ОСОБА_1 від 04 березня 2024 року з яких вбачається, що 27 лютого 2024 року до нього о 21 годині 00 хвилин звернулись дві дівчинки з метою придбання слабоалкогольного напою на що він їм повідомив про те, що не здійснює продаж алкоголю та вони пішли.
Особу продавця магазину, який здійснив продаж алкогольного напою неповнолітнім особам - ОСОБА_1 встановлено інспектором СЮП ВП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Васил'євим Д., що відображено в рапорті на ім'я начальника ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів 2064300216, є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 .
З долучених до матеріалів справи про адміністративне правопорушення фотографій вбачається, що за вказаною адресою дійсно здійснюється підприємницька діяльність з продажу товарів, проте алкогольних напоїв на фотографіях не зафіксовано.
Вказана постанова оскаржена позивачем до суду.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 ст. 156 КУпАП передбачено, що порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особам, які не досягли 18 років.
Статтею 218 КУпАП встановлено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 156 КУпАП.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що постанова № 06/1046 від 20.03.2024 винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2024 серія ВАД №382543, що складений інспектором з СЮПВП ДРУП ГУНП Васил'євим Д.Ю.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 256 КУпАП закріплено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення та встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що опис обставин, установлених під час розгляду справи, повинен містити вказівку на дату, час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть. У контексті частини 2 статті 156 КУпАП опис обставин, крім згаданого вище, має містити кількісні й вартісні характеристики проданого напою чи виробу.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що фіксація правопорушення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення є наслідком відповідних дій уповноважених осіб з перевірки наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та наявності підстав для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Ці дії посадових осіб можуть вчинятися лише після виявлення правопорушення, тобто встановлення певного факту та загальних ознак вчиненого діяння.
Незважаючи на те, що такий протокол не є рішенням суб'єкта владних повноважень, однак складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, щодо зафіксованого протоколом від 27.02.2024 правопорушення, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Матеріалами справи встановлено, що жодними належними доказами не підтверджується факт продажу позивачем саме алкогольного напою. Доказів вилучення такого напою матеріали справи не містять. Експертні дослідження з цього приводу до матеріалів справи не надано.
Об'єктом адміністративного проступку, передбаченого статтею 156 КУпАП є суспільні відносини у сфері торгівлі пивом, алкогольними та слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а також суспільні відносини у сфері захисту прав споживачів та охорони здоров'я населення (див. Господарський кодекс України, Закони України «Про захист прав споживачів», «Про державне, регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 та ін.).
Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
В силу закріпленого статті 7 КУпАП принципу законності ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Фактом продажу алкогольних та тютюнових виробів є касовий чек, який видається кожному без винятку покупцеві. Зазначена позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 квітня 2019 року у справі П/811/1217/16.
Разом з тим, складений відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення від 27.02.2024 не містить інформації про вилучення будь-яких алкогольних напоїв та про наявність фіскального чека, що підтверджував би продаж вказаного товару.
Натомість відсутність фіскального чеку і алкогольного напою спростовує факт продажу алкогольного напою неповнолітнім особам.
Разом з тим, пояснення особи без встановлення дійсних обставин, тобто наявності фіскального чеку із зазначенням часу, особи продавця і алкогольного товару, а також вилучення останнього не доводить факту здійснення позивачем реалізації алкогольного товару в заборонений час.
При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Інших належних та допустимих доказів в підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зокрема, фотофіксації, відеофіксації саме продажу, чеку на реалізований товар, відповідачем не подано.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Враховуючи конституційний принцип правової держави, усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Оскільки відповідачем належних та допустимих доказів в підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, не подано, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови.
За таких обставин, на підставі системного аналізу законодавчих положень, враховуючи, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 2 статті 156 КУпАП, не доведено дотримання при розгляді справи про адміністративне правопорушення вимог статей 245 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП.
Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської залишити без задоволення.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2024 в адміністративній справі №206/1817/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова