Постанова від 20.09.2024 по справі 520/6711/24

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 р. Справа № 520/6711/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.05.24 по справі № 520/6711/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення №963300180769 від 06.03.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» №04-49/141 від 15.02.2024;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344, адреса місця реєстрації: 61022, м. Харків, Майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 62% від суддівської винагороди судді, визначеної у Довідці ТУ ДСА України в Харківській області «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» №04-49/141 від 15.02.2024, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки вказане рішення порушує право позивача на перерахунок довічного утримання судді у відставці. Тому, належним відновленням порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Рішення №963300180769 від 06.03.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» №04-49/141 від 15.02.2024.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344, адреса місця реєстрації: 61022, м. Харків, Майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 62% від суддівської винагороди судді, визначеної у Довідці ТУ ДСА України в Харківській області «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» №04-49/141 від 15.02.2024, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі №520/6711/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювало свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.

На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Ленінського районного суду м. Харкова №7.2-119 від 04 жовтня 2016 року позивача відраховано зі штату місцевого суду.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 23.11.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян №15 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

15.02.2024 Територіальним управлінням ДСА України у Харківській області було надано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Розмір суддівської винагороди для перерахунку мого щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2024 року складає - 170325 грн, що підтверджено Довідкою ТУ ДСА України в Харківській області «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» №04-49/141 від 15.02.2024, яку додано позивачем до позовної заяви.

28.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із вказаного у Довідці ТУ ДСА України в Харківській області №04-49/141 від 15.02.2024 розміру суддівської винагороди.

06.03.2024 відповідачем в особі відділу перерахунку пенсій №1 було прийнято Рішення №963300180769 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовною заявою у даній справі.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963300180769 від 06.03.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» №04-49/141 від 15.02.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 62% від суддівської винагороди судді, визначеної у Довідці ТУ ДСА України в Харківській області «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» №04-49/141 від 15.02.2024, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону України №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно частин 4, 5 статті 142 Закону України №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 130 Конституції України передбачено, що Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Аналогічні положення закріплені частиною 1 статті 135 Закону України №1402-VIII, згідно якої суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У частинах 2, 3 статті 135 Закону України №1402-VIII передбачається, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 15.07.1999 №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також, у цій статті Закону передбачається, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років;

дітей віком від 6 до 18 років;

працездатних осіб;

осіб, які втратили працездатність

У змісті наведеної норми Закону України від 15.07.1999 №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України від 15.07.1999 №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відповідно, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». При цьому, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, передбачено «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 гривні.

Слід зазначити, що зміни до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірному періоді, а також в Закон України від 15.07.1999 №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Тому, для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди відсутні законні підстави.

Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Аналогічні висновки щодо обчислення суддівської винагороди (обрання розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року) сформовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року по справі №360/503/21, які у подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі №240/2978/22.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи із суддівської винагороди, розрахованої із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, визначеного станом на 1 січня 2024 року, встановлено в довідці ТУ ДСА України в Харківській області №04-49/141 від 15.02.2024.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними висновки суду першої інстанції, викладені в оспорюваному судовому рішенні про визнання протиправним та скасування Рішення №963300180769 від 06.03.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» №04-49/141 від 15.02.2024; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344, адреса місця реєстрації: 61022, м. Харків, Майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 62% від суддівської винагороди судді, визначеної у Довідці ТУ ДСА України в Харківській області «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» №04-49/141 від 15.02.2024, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірність власного рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 520/6711/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва

Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський

Попередній документ
121758017
Наступний документ
121758019
Інформація про рішення:
№ рішення: 121758018
№ справи: 520/6711/24
Дата рішення: 20.09.2024
Дата публікації: 23.09.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (04.10.2024)
Дата надходження: 14.03.2024
Предмет позову: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.