Головуючий І інстанції: А.І. Сидорук
20 вересня 2024 р. Справа № 480/8460/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.05.2024, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602 по справі № 480/8460/22
за позовом ОСОБА_1
до Сумської митниці
про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Сумської митниці № 37-дс від 14.12.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» - оголошення догани ОСОБА_1 . головному державному інспектору відділу митного оформлення «Центральний» митного поста «Суми» Сумської митниці.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 позов задоволено.
Сумська митниця (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просила його скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем доведено наявність в діях позивача дисциплінарного проступку, що виразився у неправомірному наданні одержувачам товарів пільги в обкладенні товарів ввізним митом за кодом 311, в обкладенні товарів акцизним податком за кодом 311, в обкладенні товарів податком на додану вартість за кодом 311, що призвело до недоборів до Державного бюджету України .
Вважає, що обов'язковою умовою для надання пільг (преференцій), передбачених п. 9-11 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України, пп. 69.23 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України є факт ввезення товарів на митну територію України з 06.04.2022 для ввізного мита та з 01.04.2022 для податку на додану вартість та акцизного податку, проте товари заявлені у перевіряємих митних деклараціях ввезено на митну територію України з 17.02.2022 по 23.02.2022.
Отже, на думку апелянта, наказ № 37-дс від 14.12.2022 прийнятий відповідачем правомірно та не підлягав скасуванню.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024 року про відкриття апеляційного провадження та про позивачем отримано копію апеляційної скарги відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів через підсистему "Електронного суду", а також повідомленням про вручення поштового відправлення.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 01.07.2021 проходить державну службу за контрактом в митних органах (категорія В) на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення ''Центральний'' митного поста ''Суми'' (а.с.124-129).
Наказом відповідача від 19.10.2022 за № 10-дс порушено дисциплінарне провадження стосовно позивача та утворено дисциплінарну комісію із затвердженням її складу (а.с.22).
Наказом відповідача від 14.12.2022 за № 37-дс позивачу оголошено догану за вчинення дисциплінарних проступків, що полягали у неналежному виконанні ним посадових обов'язків.
Відповідачем зроблено висновок, що при виконанні 18.04.2022, 19.04.2022, 21.04.2022, 22.04.2022, 25.04.2022, 27.04.2022, 28.04.2022 та 29.04.2022 митних формальностей за митними деклараціями за № UA805020/2022/004332, UA805020/2022/004088, UA805020/2022/004174, UA805020/2022/004184, UA805020/2022/004206, UA805020/2022/004238, UA805020/2022/004267, UA805020/2022/004369, UA805020/2022/004479, UA805020/2022/004050, UA805020/2022/004073 позивач надав одержувачам товарів пільгу (преференцію) в обкладанні товарів ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість.
Ним безпідставно були застосовані вимоги п. 9-11 розділу ХХІ ''Прикінцеві та перехідні положення'' МКУ, підпунктів 69.23 та 69.24 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.
За висновком відповідача підставами для застосування зазначених норм є ввезення товару на митну територію України з 06.04.2022 для ввізного мита та з 01.04.2022 для податку на додану вартість та акцизного податку (а.с.18-21).
Вважаючи наказ відповідача від 14.12.2022 за № 37-дс неправомірним, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку, визначений Сумською митницею, що свідчить про безпідставне притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Частиною 1 ст. 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
У відповідності до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 266 МК України, декларант зобов'язаний: надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» Податковий Кодекс України доповнено підпунктами 69.23 та 69.24 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, відповідно до яких, тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту суб'єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім фізичних та юридичних осіб, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу. Тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту.
Відповідно до п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2142-ІХ, розділ ХХІ Прикінцеві та перехідні положення Митного кодексу України доповнено пунктом 9-11, який передбачає, що тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України», але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей: звільняються від оподаткування ввізним митом: товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України підприємствами для вільного обігу, крім спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива (крім квасу "живого" бродіння), тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.
Однак, 01.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування» від 21.06.2022 №2325-ІХ (далі по тексту - Закон №2325-ІХ), згідно з яким внесено зміни до Податкового та Митного кодексів України, відповідно до яких, зокрема, з 01.07.2022 р. втратили чинність: пункт 69.23 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, абзац другий підпункту 1 та підпункти 2 та 4 пункту 911 розділу ХХІ Прикінцеві та перехідні положення МК України; пункти 69.24 та 69.25 підрозділу ХХ Перехідні положення ПК України та абзаци перший, третій та четвертий підпункту 1 пункту 911 розділу ХХІ Прикінцеві та перехідні положення МК України.
Тобто, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, діяло у період часу з 01.04.2022 по 01.07.2022.
За приписами статті 4 МК України, наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку;
- випуск товарів - надання митним органом права на користування та /або розпорядження товарами, щодо яких здійснено митне оформлення відповідно до заявленої мети;
- митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
- митні формальності - встановлені цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом та іншими законами України;
- митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку;
- пропуск товарів через митний кордон України - надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України, з урахуванням заявленої мети такого переміщення.
З аналізу наведених норм вбачається, що переміщенням є саме сукупність дій, пов'язаних з переміщенням товарів через митний кордон, тобто поняття переміщення, пропуску та ввезення не є тотожними.
Крім того, законом не встановлюється будь-яких стадій операції з ввезення, зокрема не виділяється початок операції ввезення, а тому застосування такої термінології, ототожнення переміщення товарів та їх ввезення відповідачем не ґрунтується на законі.
Наведені пп. 9-11 розділу ХХІ МК України та підпунктів 69.23, 69.24 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України також не містять такої умови їх застосування, як переміщення товарів через митний кордон України після 01.04.2022.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що наведеними правовими нормами встановлено терміни застосування передбаченого звільнення від сплати акцизного податку, податку на додану вартість та ввізного мита, а не умови такого застосування.
Згідно з наказом про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, митні декларації стосувались товарів, які перебували на митному складі, що не передбачає вільного їх обігу, а тому звільнення від оподаткування до таких товарів застосоване бути не може.
Так, статтею 70 МК України встановлені митні режими. Серед іншого встановлено митний режим імпорту (випуск для вільного обігу) та режим митного складу. Відповідно до ст.121 МК України, митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 122 МК України, для поміщення товарів у митний режим митного складу митного органу подаються митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу. Розміщення на митному складі товарів, поміщених в інші, ніж митний склад, митні режими (транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території) для їх зберігання, перевантаження або дозавантаження транспортного засобу здійснюється на підставі митної декларації, раніше оформленої відповідно до таких інших митних режимів, або документа, що її замінював, - накладної УМВС (СМГС), накладної ЦІМ (СIМ), накладної ЦІМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжки МДП (Carnet TIR) тощо. У цьому разі поміщення таких товарів у митний режим митного складу не відбувається. Товари, що вивантажуються на митний склад і призначені для зберігання більше ніж на 90 днів, підлягають поміщенню у митний режим митного складу.
Відповідно до ч. 3 ст. 125 МК України, іноземні товари, що зберігаються в митному режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або строків зберігання, установлених частинами першою і другою цієї статті, повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані.
Частиною 1 ст. 126 МК України передбачено, що іноземні товари, поміщені в митний режим митного складу, зберігають статус іноземних товарів.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 129 МК України, митний режим митного складу завершується шляхом поміщення товарів, поміщених у цей митний режим, в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті. Митний режим митного складу припиняється митним органом у разі: 1) передачі товарів на склад митного органу у зв'язку із закінченням строків зберігання в режимі митного складу; 2) конфіскації товарів; 3) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що під час перебування іноземних товарів на митному складі за ними зберігається статус іноземних товарів. Митний режим митного складу дійсно не передбачає випуску у вільний обіг. Разом з тим, режим митного складу може бути змінений на інший митний режим, у тому числі і режим імпорту (випуск для вільного обігу).
Відповідно до п. 206.1 ст. 206 ПК України, під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.
Пунктом 187.8 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
У відповідності до п. 216.4 ст. 216 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках.
Відповідно до ст. 278 МК України, датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Наведені норми є тотожними в частині визначення моменту виникнення у платника обов'язку податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України. До моменту подання митної декларації такий обов'язок не виникає, у тому числі і при перебуванні товарів на митному складі.
Судом встановлено, що на момент подання платниками митних декларацій, зазначених у наказі Сумської митниці від 14.12.2022 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у період, зокрема, з 18.04.2022 до 29.04.2022 були чинними норми п. 9-11 розділу ХХІ Митного кодексу України та підпунктів 69.23 та 69.24 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, якими операції з ввезення товарів були звільнені від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком та митом.
Позивач, з твердженнями якого погодився суд першої інстанції, вважав, що оскільки Закон № 2142-IX не містить часового (темпорального) обмеження щодо дати ввезення товару, а виникнення податкових зобов'язань закон пов'язує саме з датою подання митної декларації, то визначальним (ключовим) аспектом у його застосуванні є саме дата подання митної декларації. Відтак, розмитнені позивачем товари за митними деклараціями за № UA805020/2022/004332, UA805020/2022/004088, UA805020/2022/004174, UA805020/2022/004184, UA805020/2022/004206, UA805020/2022/004238, UA805020/2022/004267, UA805020/2022/004369, UA805020/2022/004479, UA805020/2022/004050, UA805020/2022/004073 підпадали під дію Закону №2142-ІХ.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, виходячи при цьому з наступного.
Так, положеннями ст. 3 МК України регламентовано особливості застосування законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи.
Частиною 1 означеної статті чітко визначено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
Частини 3 та 4 статті, про яку мовиться, звучать наступним чином: норми законів України, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
Таким чином, сукупність статей 3 та 278 МК України, який є основним кодифікованим актом з питань митної справи, чітко говорить, що визначальним при застосуванні того чи іншого закону (у даному випадку - Закону, яким запроваджено преференції для декларанта), до правовідносин щодо визначення податкових зобов'язань, є саме дата подання митної декларації. Жодна норма не пов'язує вирішення цих питань з датою перетину кордону.
У світлі доводів апелянта про те, що при вирішенні питання про можливість застосування декларантом преференцій, про які йде мова в цій справі, слід відштовхуватись від дати ввезення (пропуску) товару через митний кордон України, слід зазначити наступне.
Як зазначалось вище, під ввезенням товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезенням товарів, транспортних засобів за межі митної території України Митний кодекс України має на увазі сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України.
Статтею 74 МК України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим (ч. 1 ст. 258 МК України).
З наведеного висновується, що ввезення товару на митну територію України як операція, з якою в даному випадку законодавець пов'язує звільнення від обов'язку сплати митних платежів, не обмежується лише фактичним (фізичним) перетином товару через митний кордон України, натомість, така являє собою певний алгоритм дій, який складається з виконання низки необхідних митних формальностей.
Таким чином, враховуючи, що подані декларантами митні декларації за № UA805020/2022/004332, UA805020/2022/004088, UA805020/2022/004174, UA805020/2022/004184, UA805020/2022/004206, UA805020/2022/004238, UA805020/2022/004267, UA805020/2022/004369, UA805020/2022/004479, UA805020/2022/004050, UA805020/2022/004073 датовані 27.04.2022, 19.04.2022, 21.04.2022, 21.04.2022, 22.04.2022, 22.04.2022, 25.04.2022, 28.04.2022, 29.04.2022, 18.04.2022, 18.04.2022, задекларовані за ними товари підпадають під дію Закону №2142-IX, оскільки в даному випадку виконуються законодавчо встановлені умови для звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість.
Саме такі правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі №160/11478/22, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача не було законних підстав для застосування норм Податкового кодексу України, чинних до 01.04.2022, та норм Митного кодексу України, чинних до 06.04.2022, щодо оподаткування товарів при ввезенні їх на митну територію України в режимі імпорту.
Щодо підстав застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді саме догани, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу», підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених згаданим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», одним з видів дисциплінарних проступків є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Закону України «Про державну службу», дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Таким чином, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач не довів, що в діях позивача при здійсненні митних формальностей містилися ознаки суб'єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, а саме вини.
Відповідач, застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення, зокрема, виходив з того, що вчинення позивачем протиправних дій при здійсненні митних формальностей призвело до зменшення надходжень до державного бюджету.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що, приймаючи оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач не врахував усі дійсні обставини справи при проведенні дисциплінарного провадження, результати якого стали підставою для його видання.
Як наслідок, відповідач дійшов помилкового висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, і відповідно про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості спірного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 14.12.2022 №37-дс.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 по справі № 480/8460/22 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло