10 вересня 2024 р.Справа № 440/601/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 21.02.24 року у справі № 440/601/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, з вимогами про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 у період з липня 2021 року по листопад 2023 року на 2000 грн. щомісяця шляхом вирахування суми доплати в розмірі 2000, 00 грн., установленої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з суми доплати, яка утворилася внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_1 , здійсненого на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/12419/23 та протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у здійсненні ОСОБА_1 виплати з 01.12.2023 року щомісячної доплати в розмірі 2000, 00 грн., установленої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі двох тисяч гривень, установленої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з 01.07.2021 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.12.2023 доплати до пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити з 01.12.2023 ОСОБА_1 щомісячну доплату відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2023 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №440/601/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2021 по 30.11.2023 щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з прийняттям в цій частині постанови про задоволення позову. Окрім того, ОСОБА_1 просила прийняти рішення щодо відшкодування їй судового збору 1816,80 грн.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення, а саме те, що судом першої інстанції було зобов'язано відповідача подати до суду відзив на позов та надати до суду документи про надсилання відзиву позивачеві, відповідач такий відзив до суду надіслав, однак при цьому не надіславши його позивачу, що не було встановлено судом, а також те, що ухвалою суду першої інстанції від 22.01.2024 року не було надано право позивачеві подати відповідь на відзив відповідача по даній справі, що в сукупності позбавило права позивача на подання відповіді на відзив відповідача, тим самим порушивши його процесуальні права, визначені ст.ст.44, 47, 77, 163 КАС України. Окрім того, звертає увагу, що судом першої інстанції в описовій частині судового рішення було невірно описано зміст заявлених нею позовних вимог та відповідно прийнято рішення, яке не відповідає заявленим вимогам та фактичним обставинам даної справи. Зазначає, що суд першої інстанції мотивувальною частиною оскаржуваного рішення дійшов висновку про часткове задоволення позову по даній справі та визнав протиправними дії відповідача з 01.12.2023 року. Вказує, що незгодна із відмовою у задоволенні її вимог щодо протиправність дій відповідача за період з 01.07.2021 року по 30.11.2021. Вважає, що судом першої інстанції було невірно обрано належний та достатній спосіб захисту порушеного її права на отримання доплати згідно постанови №713, а саме з 01.12.2023 року, дня припинення виплати позивачеві, вищезгаданої доплати, в той же час як відповідач припинив нарахування та виплату з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., що передбачена п.1 постанови №713. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову щодо зазначеної частини позовних вимог за період з 01.07.2021 року по 30.11.2023 року на суму 58 000 грн. Вказує, що судом першої інстанції було неповно враховано позицію Верховного суду в постанові від 08.11.2022 року у справі №420/2473/22. Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №420/2473/22 та від 02.03.2023 року у справі №600/870/22-а. Вказує, що всупереч вищезазначеним рішенням Верховного Суду, судом першої інстанції було ухвалено рішення про задоволення позовних вимог з 01.12.2023 року, а не з 01.07.2021 року, як було заявлено в позові у даній справі. Окрім того, посилається на постанову Верховного Суду України від 12.09.2023року у справі №580/5107/22. Вважає, що при винесенні рішення від 21.02.2024 року судом першої інстанції не було вибрано належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні суду, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам міжнародного права.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області скористалося правом на подання відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому, посилаючись на те, що доводи скарги не спростовують висновків суду, викладених в судовому рішенні, просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2024 року у справі №440/601/22 без змін.
Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надало до Другого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в якому виклало правове обґрунтування у даній справі та пояснення щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення суду, з проханням відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
ОСОБА_1 подала до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання, в якому просила провести судовий розгляд даної справи за її відсутності, зазначивши при цьому, що заявлені в апеляційній скарзі вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося до Другого апеляційного адміністративного суду з заявою, в якій просило суд проводити судове засідання без його представника, зазначивши, що повністю підтримує позицію, викладену у відзиві у даній справі.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №440/12419/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 01.04.2019 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.06.2023 ФП75777/9/1/6077 для перерахунку пенсії для перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.06.2023 ФП75777/9/1/6077 для перерахунку пенсії, з урахуванням проведених виплат.
Зазначене рішення набрало законної сили.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою, у якій просила поновити нарахування та виплату до пенсії за вислугу років, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн., з урахуванням виплачених сум.
Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило позивача, що виплату пенсії, перераховану на виконання рішення суду, розпочато з 01.12.2023. Зазначено, що оскільки розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку на виконання рішення суду збільшився на понад 2000 грн., то для встановлення щомісячної доплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 підстави відсутні.
ОСОБА_1 , не погодившись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру її пенсії у період з липня 2021 року по листопад 2023 року на 2000 грн. щомісяця шляхом вирахування суми доплати в розмірі 2000, 00 грн., установленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з суми доплати, яка утворилася внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_1 , здійсненого на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/12419/23 та протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у здійсненні їй виплати з 01.12.2023 року щомісячної доплати в розмірі 2000, 00 грн., установленої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", звернулася до суду першої інстанції з позовною заявою.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплати з 01.12.2023 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" є протиправними, а тому обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити з 01.12.2023 позивачу щомісячну доплату відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. Відтак, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів виходить з наступного.
Враховуючи вимоги норми ч.1 ст.308 КАС України та зміст вимог скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що позивачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині, якою було задоволено її вимоги, а відтак суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в цій частині.
Водночас, надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 та незгоду останньої із рішенням суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів даної справи, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року у справі №440/601/24 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/601/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи було вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно ч.ч.1-2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Приписами ч.8 ст.262 КАС України визначено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Пунктом 2 ч.1 ст.263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Так, згідно оскаржуваного рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року колегією суддів встановлено, що дана справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
При цьому, зміст вказаного рішення суду першої інстанції вказує на те, що суд першої інстанції, розглянувши дану справу за наявними у справі матеріалами, задовольнив позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), вирішивши заявлені позивачем вимоги у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що останні є такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Як встановлено з матеріалів даної справи, в позовній заяві позивачем було заявлено вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 у період з липня 2021 року по листопад 2023 року на 2000 грн. щомісяця шляхом вирахування суми доплати в розмірі 2000, 00 грн., установленої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з суми доплати, яка утворилася внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_1 , здійсненого на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/12419/23 та протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у здійсненні ОСОБА_1 виплати з 01.12.2023 року щомісячної доплати в розмірі 2000, 00 грн., установленої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", а також про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі двох тисяч гривень, установленої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з 01.07.2021 року.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 наполягає на тій обставині, що зменшення її пенсії на 2000 грн. відбулося шляхом утримання з її перерахованої пенсії суми у розмірі 58 000 грн.
Водночас, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року, в якому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , судом в резолютивній частині рішення було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати з 01.12.2023 доплати до пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити з 01.12.2023 ОСОБА_1 щомісячну доплату відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2023 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Відтак, аналізуючи заявлені позивачем вимоги та вимоги, які були задоволені судом першої інстанції за наслідками розгляду даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом в резолютивній частині оскаржуваного рішення не було викладено відповідних висновків суду щодо частини заявлених вимог ОСОБА_1 , які стосуються визнання дій відповідача протиправними (період з липня 2021 року по листопад 2023 року) та зобов'язання відповідача вчинити певні дії (з 01.07.2021 року), а також про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у здійсненні ОСОБА_1 виплати з 01.12.2023 року щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн., установленої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
В контексті зазначеного вище, колегія суддів наголошує, що судове рішення повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору.
Відтак, наведене вище фактично вказує на те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року (її резолютивна частина) не містить висновків суду щодо частини заявлених вимог ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством передбачено, що способом усунення неповноти судового рішення є ухвалення додаткового рішення.
Так, питання ухвалення додаткового судового рішення в КАС України унормовані положеннями статті 252 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відтак, якщо позивач вважає, що судом першої інстанції щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, не було ухвалено рішення, він не позбавлений права, в порядку п.1 ч.1 ст.252 КАС України, звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення.
При цьому, колегія суддів вважає, що підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неправомірної відмови судом першої інстанції у задоволенні частини її позовних вимог, оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення не зробив висновків щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 .
Тобто, висновок суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 та відсутність в резолютивній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції висновків суду щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 , позбавляє суд апеляційної інстанції права вирішувати питання щодо правомірності такої відмови.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що при винесенні рішення від 21.02.2024 року судом першої інстанції не було вибрано належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача, неповно з'ясовано обставини що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам міжнародного права, є необґрунтованими.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №420/2473/22, від 02.03.2023 року у справі №600/870/22-а, від 12.09.2023року у справі №580/5107/22, а також те, що судом першої інстанції було неповно враховано позицію Верховного Суду в постанові від 08.11.2022 року у справі №420/2473/22, то з огляду на викладені вже висновки суду апеляційної інстанції ці посилання не впливають на вирішення даної справи.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення, а саме те, що судом першої інстанції було зобов'язано відповідача подати до суду відзив на позов та надати до суду документи про надсилання відзиву позивачеві, однак відповідач такий відзив до суду надіслав, при цьому не надіславши його позивачу, що не було встановлено судом, а також те, що ухвалою суду першої інстанції від 22.01.2024 року не було надано право позивачеві подати відповідь на відзив відповідача по даній справі, що в сукупності позбавило права позивача на подання відповіді на відзив відповідача, тим самим порушивши його процесуальні права, визначені ст.ст.44, 47, 77, 163 КАС України, то колегія суддів відхиляє такі доводи скарги, оскільки в розумінні вимог ч.3 ст.317 КАС України це не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за наслідками апеляційного перегляду даної справи скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду даної справи скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відсутні, в розумінні ст.139 КАС України, правові підстави для прийняття рішення щодо відшкодування їй судового збору 1816,80 грн.
Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 252, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року у справі № 440/601/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 20.09.2024 року