Справа №757/868/24 Суддя І інстанції - Смик С.І.
Провадження № 33/824/2673/2024 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
13 вересня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Момота Т.Г. на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2024 щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Згідно постанови ОСОБА_1 10.12.2023 о 00 год. 09 хв. керував транспортним засобом «KIA SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. В. Васильківській, 139, у м. Києві, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Момот Т.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2024, мотивуючи причини пропуску строку тим, що постанова суду була проголошена за відсутності сторін та про постанову апелянт дізнався 02.03.2024 з ЄРСР.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що долучене відео з бодікамери є недопустимим доказом, оскільки про його долучення не зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та підписано не уповноваженою особою, а тому суд безпідставно послався на це відео, як на доказ винуватості ОСОБА_1 . Також апелянт вказує, що в протоколі не зазначені ознаки сп'яніння, які стали підставою проведення огляду. Крім того, апелянт вказує на недопустимість доказу - акту огляду на стан сп'яніння, оскільки його складено без свідків, а посилання на відеозйомку при складанні акту в протоколі відсутнє, тому не вбачається можливим підтвердження факту освідування на стан сп'яніння.
Апелянт також зазначає, що чек з Драгеру не містить підпису поліцейського, що проводив освідування, що унеможливлює встановити особу, що проводила освідування. Вказує, що показники температури в чекові і температура навколишнього повітря відрізняються, що ставить під сумнів показник проміле алкоголю, який відображено в роздруківці з газоаналізатора Alkotest Drager. Також апелянт зазначає, що поліцейський не має допуску до користування приладом Drager «Alkotest 6820», оскільки прилад внесений до Держреєстру засобів вимірювальної техніки України зі строком дії до 07 червня 2023 року, а отже є недозволеним на території України, що залишись поза увагою суду.
Крім того, захисник вказує, що при огляді ОСОБА_1 на стан сп'яніння використано неоригінальний мундштук, який безпосередньо перед оглядом не розпаковувався, на Drager «Alkotest 6820» №ARJL-0266 відсутній захисний елемент «SDI» (пломба-етикетка), що вказує на порушення оригінальних налаштувань приладу.
Апелянт також зазначає, що поліцейські зупинили водія без встановлення факту порушення правил дорожнього руху. Крім того, захисник зазначає, що суд першої інстанції не розглянув клопотання щодо проведення засідання в режимі відеоконференції, про витребування доказів та про визнання доказів неналежними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Момота Т.Г., які просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав у ній наведених,перевіривши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Щодо питання про поновлення строку на оскарження постанови, слід зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при розгляді справи в суді першої інстанції присутній не був. При цьому, 22.02.2024 захисник Момот Т.Г. надсилав до суду клопотання про забезпечення проведення судового засідання, що призначене на 27.02.2024 на 10 год. 05 хв. в режимі відеоконференції, що судом забезпечено не було. Також матеріали справи не містять відомостей про дату отримання ОСОБА_1 копії постанови, а про наявність оскаржуваної постанови апелянт дізнався 02.03.2024 з ЄРСР, тому зметою забезпечення реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, вважаю, що строк апеляційного оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2024 слід поновити.
По суті апеляційної скарги слід зазначити наступне. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
За змістом п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.9 а) ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №526587 від 20.12.2023, згідно якого ОСОБА_1 10.12.2023 о 00 год. 09 хв. керував транспортним засобом «KIA SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. В. Васильківській, 139, у м. Києві, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала, а також ОСОБА_1 без жодних зауважень.
В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються роздруківкою чеку газоаналізатора ALCOTEST 6820, результат якого становить 1,41 проміле.
Зазначений результат огляду зафіксовано й в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння. Від підпису в роздруківці чеку газоаналізатора та в акті огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, при цьому будь-яких зауважень щодо результату тесту ОСОБА_1 не висловлював і в протоколі чи акті огляду не зазначив.
Окрім того, винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п.2.9а) ПДР України підтверджується відеозаписом з місця події.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, є порушенням п. 2.9. а) ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП. Більш того, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що долучене відео з бодікамери є недопустимим доказом, оскільки відео не зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення є неспроможними з огляду на наступне.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення в графі «свідки чи потерпілі» зазначено, що останні не залучались, втім є посилання на відео з камер 473602, 473911. Що стосується не зазначення про вказані відео саме в графі «до протоколу додаються», то вказані обставини не є тими істотними порушеннями вимог закону, які б ставили під сумнів висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зважаючи, що про наявність в його діях ознак даного правопорушення вказує сукупність вище наведених доказів.
З переглянутого відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу «KIA SPORTAGE», з його переднього пасажирського сидіння вийшла жінка та пішла на задні двері до дитини, з водійського сидіння вийшов ОСОБА_1 та попросив працівників поліції їх відпустити, адже, вони вже під'їжджають до готелю, залишилась незначна відстань та показав місцерозташування готелю.
Після виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а саме запаху з порожнини рота, поліцейський запропонував останньому, як водію, пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер», на що ОСОБА_1 погодився. При цьому, ОСОБА_1 повідомив, що весь час їхньої поїздки за кермом їхала дружина, а потім пересів він та проїхав лише квартал, оскільки дружина не змогла заїхати та припаркуватися, а окрім того, почала дуже плакати дитина, яку потрібно було заспокоїти.
В процесі спілкування, працівники поліції ОСОБА_1 знову повідомили, що у нього виявлено ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 спочатку відмовився, втім в подальшому погодився. Після оголошення результатів в 1,41 проміле ОСОБА_1 запропонували проїхати до лікаря, втім останній відповів, що не бажає їхати до лікаря, адже, він визнає, що вживавав алкоголь.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 декілька раз підходив до працівників поліції та вказував на те, що він не керував автомобілем протягом всього часу поїздки, а лише підстрахував дружину, яка не змогла заїхати на парковку та проїхав один квартал (при цьому жестами показував звідки і куди він проїхав).
В судовому засіданні за клопотанням апелянта було допитано свідка ОСОБА_2 , яка є дружиною ОСОБА_1 , яка пояснила, що 06.12.2023 року вона з чоловіком та їх малолітньою дитиною поверталися із гостей, за кермом була вона, дитина сиділа у кріслі на задньому сидінні, чоловік поруч. Дитина дуже сильно розплакалась і вона була змушена зупинити автомобіль, щоб підійти до дитини, а чоловік в цей час пересів на водійське сидіння і в цей момент підійшли поліцейські, сказали, що вже комендантська година, спитали, що відбувається. Потім сказали їй сісти з дитиною до автомобілю і розмовляли з чоловіком. Вказує, що не дивлячись на те, що її чоловік пересів за кермо, він не керував транспортним засобом. Вона вийшла до дитини, щоб заспокоїти її, і потім хотіла спокійно доїхати до парковки. Чоловік сам пересів за кермо, втім він не збирався заїжджати на паркову.
Заслухавши пояснення свідка, суд не може їх взяти до уваги, оскільки вони містять суперечності та не узгоджуються з переглянутим в судовому засіданні відеозаписом. Перш за все, свідок в залі суду дала свідчення про те, що події відбувались 06.12.2023 року, хоч, відповідно до всіх наявних у справі доказів, події відбувались 10.12.2023 року. Окрім того, сам ОСОБА_1 , згідно наявного у справі відеозапису, неодноразово стверджував працівникам поліції, що спочатку за кермом дійсно була дружина, втім вона не змогла заїхати на парковку і тому він пересів за кермо, проїхав по колу квартал, щоб доїхати до заїзду на парковку. Окрім того, відповідно до даних відеозапису, свідок вийшла з переднього пасажирського сидіння автомобіля та підійшла до задніх дверей, щоб дістатись до дитини, а в залі суду вона вказала, що після водійського сидіння вона відразу пішла та сіла на заднє сидіння, щоб дістати дитину. Також з відео вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово не заперечував факт керування ним транспортним засобом, та вказував, що він з об'єктивних на те причин пересів за кермо, оскільки дружина не змогла заїхати на парковку, і тому він пересів за кермо, знову об'їжджав квартал, щоб заїхати на парковку.
Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки вони спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
При цьому, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення протягом якого часу особа, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись ( Абзац 4 п. 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 18).
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені ознаки сп'яніння, які стали підставою проведення огляду є безпідставними, оскільки, з протоколу вбачається, що він складений за керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, який підтверджується чеком про проходження огляду на стан сп'яніння. А ознаки сп'яніння вказуються при складанні протоколу за керування з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. Окрім того, як вбачається з переглянутого відеозапису, ОСОБА_1 повідомили ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Вказані ознаки також зазначено в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.
Щодо доводів апелянта про недопустимість доказу - акту огляду на стан сп'яніння на підставі того, що його складено без свідків, то такі доводи взагалі є неспроможними, зважаючи на вимоги ст. 266 КУпАП, адже, під час огляду ОСОБА_1 поліцейськими були застосовані технічні засоби відеозапису, на які є посилання у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про те, що чек з Драгеру не містить підпису поліцейського, оскільки у ньому зазначено прізвище інспектора - Городничий М.С. , а також міститься підпис вказаного інспектора (згідно протоколу про адміністративне правопорушення - інспектор в2 р1 б2 п1 УПП у м. Києві ДПП лейтенант поліції Городничий М.С.).
Твердження захисника про те, що показники температури в чекові і температура навколишнього повітря відрізняються, що ставить під сумнів показник проміле алкоголю, який відображено в роздруківці з газоаналізатора Драгер не можуть бути взяті до уваги суду.
Відповідно до інструкції з експлуатації газоаналізатора Драгер Алкотест 6820, яка є у відкритому доступі, відбір проби повітря, що видихає особа, та результат тестування здійснюється даним приладом автоматично, у разі будь-яких порушень під час відбору пристрій зазначає про помилку. Як вбачається із відеозапису подій, будь-яких порушень інструкції допущено не було, газоаналізатор показав результати тестування без будь-яких помилок, які у подальшому були роздруковані поліцейськими.
При цьому суд вважає, що прилад Драгер не є приладом по вимірюванню температури повітря. Відповідно, поточна робоча температура для приладу може відрізнятись від зовнішніх погодніх умов. Таким чином, температура навколишнього середовища не буде співпадати з показником температури приладу з наведених причин та жодним чином не впливатиме на результати тестування і це не свідчить про його непридатність.
Крім того, прилад може показувати помилкове значення температури, якщо він зберігався у салоні службового автомобіля при іншій температурі та безпосередньо перед вимірюванням був перенесеним назовні, а тому і температура на чеку може бути висвітлена відповідно до температури його зберігання.
Неспроможними є й доводи апелянта про те, що поліцейський не має допуску до користування приладом Drager «Alkotest 6820», оскільки прилад внесений до Держреєстру засобів вимірювальної техніки України зі строком дії до 07 червня 2023 року, а отже є недозволеним на території України з огляду на наступне.
Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016. Таким чином, газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії Drager Safety AG & Co KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 і становить 1 рік.
На запит Київського апеляційного суду було надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатор Drager Alcotest 6820, згідно якого засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТ, від 14.11.2023, яке чинне до 14.11.2024.
З роздрукованого результату приладу Drager Alcotest 6820, за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 14.11.2023, ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння 10.12.2023, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу Drager Alcotest 6820, відтак підстави для визнання його результатів недійсними відсутні.
Щодо доводів апелянта, що поліцейський не має допуску до користування приладом Drager Alcotest 6820, то згідно відповіді заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення НП України ДПП УПП у м. Києві Парамонова О., під час навчальної програми первинної професійної підготовки поліцейських, розробленої відповідно до стандарту професійної (професійно-технічної) освіти і науки від 21.06.2028 №669) проходить навчання поліцейських по користуванню різноманітними технічними засобами і пристроями, у тому числі газоаналізатором «Drager Alcotest». Патрульні поліцейські УПП у м. Києві ДПП використовують прилад Drager Alcotest згідно наказу МВС України від 09.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Також у листі зазначено, що в управлінні патрульної поліції у м. Києві ДПП при застосуванні приладу Drager Alcotest 6820 використовуються виключно мундштуки «Drager Alcotest» Mouthpieces Standard (Німеччина), які постачаються виробником Drager Safety AG & Co KGaA через уповноваженого представника в Україні: ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешнл». Мундштуки не підлягають сертифікації. Отже доводи апеляційної скарги про те, що при огляді ОСОБА_1 на стан сп'яніння використано неоригінальний мундштук також не можуть бути взяті до уваги суду. При цьому твердження захисника про те, що мундштук перед оглядом не розпаковувався спростовуються даними відеозапису, з яких чітко вбачається, що перед оглядом ОСОБА_1 , йому було надано запакований мундштук, цілісність упаковки якого він особисто перевіряв, після чого мундштук було розпаковано поліцейським.
Та обставина, що відеозапис з відеокамери на диск скопійовано не працівником поліції, який здійснював відеофіксацію, а іншим працівником поліції не свідчить про недопустимість такого доказу у справі, як відеозапис.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що поліцейські зупинили ОСОБА_1 без встановлення факту порушення правил дорожнього руху, то і такі доводи є безпідставними, оскільки у зв'язку з введенням відповідно до Указу Президента, воєнного стану на всій території України запроваджено комендантську годину у м. Києві з 00 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв.
Відповідно до підпунктів 2, 4 п. 16 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан затвердженого Постановою КМУ № 573 від 8 липня 2020 року, патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право:
- перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;
- тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об'єктів, евакуйовувати транспортні засоби.
Враховуючи, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в період комендантської години, зокрема, о 00 год. 09 хв., ( чого сам не заперечував), то суд вважає, що патрульні мали право зупинити транспортний засіб для перевірки документів водія та пасажирів, а також для огляду автомобіля. При цьому, не зазначення працівниками поліції в протоколі самого нормативно - правового акту, який надає їм право на зупинку транспортного засобу та перевірку документів не свідчить про протизаконність даних дій. Окрім того, вимогами ст. 256 КУпАп не передбачено зазначення саме такого нормативного акту в протоколі про адміністративне правопорушення.
Щодо доводів апеляційної скарги про процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, зокрема, те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання сторони захисту про витребування доказів та про визнання доказів неналежними, то слід зазначити, що вказані доводи не є підставою для скасування постанови, адже, всі права, передбачені ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 в повній мірі було реалізовано в суді апеляційної інстанції.
Будь - яких інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Клопотання захисника Момота Т.Г. задовольнити та поновити захиснику Момоту Т.Г. в інтересах ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника Момота Т.Г. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал