Апеляційне провадження № 22-ц/824/8000/2024
Справа № 362/5008/23
Іменем України
20 вересня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області, ухвалене у складі судді Марчука О.Л. м. Васильків 30 листопада 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У серпні 2023 року позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 20191113-203225 від 13 листопада 2019 року в загальному розмірі 65777,60 грн., покласти на відповідача судові витрати.
Заявлені вимоги мотивував тим, що 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Макс Кредит» кредитний договір № 20191113-203225, згідно п. 1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальникові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та сплатити інші платежі, передбачені договором.
07 травня 2021 року на підставі договору про відступлення права вимоги № 2021-07/35-1, укладеного ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору, в порядку та строки, встановлені цим договором.
13 грудня 2022 року ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення прав вимоги № 20221213, за умовами якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Макс Кредит» і боржниками (портфель заборгованості).
Згідно п. 1.2 договору відступлення прав вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфелю заборгованості за цим договором, ТОВ «ФК «ЄАПБ» заміняє ТОВ «ФК «ЦФР» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані в реєстрі боржників, та набуває права грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником ТОВ «Макс Кредит» - додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги № 20221213 від 13 грудня 2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 65777,60 грн., з яких 29092,74 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 36684,86 грн. сума заборгованості за річними відсотками, 0 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками, 0 грн. - сума заборгованості за пенею.
Згідно п. 6.2.3 договору відступлення прав вимоги, права вимоги переходять до ТОВ «ФК «ЄАПБ» з моменту підписання сторонами цього договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК «ЦФР» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення прав вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.
Згідно п. 3.1 договору відступлення прав вимоги, ТОВ «ФК «ЦФР» гарантує, що йому належить право вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених у реєстрі боржників.
Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачені кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2023 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість в сумі 65777,60 грн. та судовий збір 2684 грн.
Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2023 року та закрити провадження в справі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що після отримання ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області про відкриття провадження в справі він звернувся до нового кредитора - ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо заборгованості по кредитному договору. В результаті спільних домовленостей з новим кредитором вони дійшли спільного рішення щодо порядку та розміру сплати заборгованості для припинення зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору.
За наслідками таких домовленостей ним було отримано засобами поштового зв'язку гарантійний лист ТОВ «ФК «ЄАПБ» від 17 листопада 2023 року. Ним було виконано спільні домовленості та умови, визначені гарантійним листом, що підтверджується квитанцією від 28 листопада 2023 року на суму 36000 грн. Тому позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було направлено до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження в справі, яке міститься в справі і яке він бачив через електронний кабінет.
Таким чином, він був впевнений, що повністю вирішив питання з повернення заборгованості по кредитному договору, проте 29 грудня 2023 року ним було отримано копію рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2023 року, яким задоволено позов в повному обсязі.
Враховуючи викладене, станом на 30 листопада 2023 року сторонами даної справи було вирішено питання щодо сплати заборгованості та виконано свої зобов'язання, що є беззаперечним доказом щодо відсутності предмету спору та відповідно підставою для закриття провадження в справі згідно ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Однак, враховуючи рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову в повному обсязі, він змушений звернутися з апеляційною скаргою.
При розгляді справи просив апеляційний суд звернути увагу на гарантійний лист позивача від 17 листопада 2023 року та квитанцію від 28 листопада 2023 року на суму 36000 грн., а також клопотання позивача про закриття провадження в справі.
Дані докази не могли бути подані ним до суду, так як справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а дані докази виникли вже після отримання сторонами ухвали про відкриття провадження в справі та збігу строку для подачі клопотань про розгляд справи у порядку загального позовного провадження чи спрощеного позовного провадження з викликом сторін, в тому числі для подачі доказів, встановленого судом.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплатити процентів у строки, передбачені кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача загальної суми заборгованості за кредитним договором.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і доводами апеляційної скарги не заперечується, що 13 листопада 2019 року ТОВ «Макс кредит» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20191113-203225, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит в сумі 37 500 гривень 00 копійок на строк до 12 листопада 2022 року включно із процентною ставкою 0,222 % в день (а. с. 5, 6, 7).
Пунктом 4.3.1. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний погашати суму кредиту (чергового платежу), нарахованих процентів та інших платежів на умовах цього договору в порядку та дати внесення, визначені в п. 1.5. цього договору.
Надалі за договором про відступлення права вимоги № 2021-07/35-1 від 07 травня 2021 року, укладеним між ТОВ «Макс кредит» і ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», до останнього перейшло право вимоги за зазначеним кредитним договором (а. с. 12 - 14).
Надалі за договором про відступлення права вимоги № 20221213 від 13 листопада 2022 року, укладеним ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» і позивачем, останній набув право вимоги за кредитними зобов'язаннями відповідача по кредитному договору № 20191113-203225 від 13 листопада 2019 року (а. с. 15 - 17, 18).
Також судом встановлено і доводами апеляційної скарги не заперечується, що відповідач не виконував свої зобов'язання перед позивачем за наведеним кредитним договором, по якому позивач набув право вимоги від кредитора, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Із наданого позивачем на підтвердження своїх вимог розрахунку заборгованості суд першої інстанції встановив і доводами апеляційної скарги не заперечується, що станом на 13 грудня 2022 року відповідач має заборгованість за договором № 20191113-203225 від 13 листопада 2019 року на загальну суму 65 777,60 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 29 092,74 грн. заборгованість за відсотками 36 684,86 грн. (а. с. 11).
Після ухвалення рішення судом першої інстанції 30 листопада 2023 року, позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» в особі представника ОСОБА_2 01 грудня 2023 року направлено до суду заяву в зв'язку з погашенням ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором про закриття провадження в справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (відсутність предмета спору), яка надійшла електронною поштою 01 грудня 2023 року (а. с. 51 - 54).
Аналогічну заяву від 01 грудня 2023 року судом першої інстанції отримано засобами поштового зв'язку 07 грудня 2023 року (а. с. 57 - 59).
Листом від 01 грудня 2023 року Васильківський міськрайонний суд Київської області повідомив представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» Пінчука Д.С. про те, що судом ухвалено рішення по суті позову, тобто відповідно до ч. 3 ст. 258 ЦПК України закінчено розгляд цивільної справи та відсутні процесуальні підстави для розгляду заяви по суті (а. с. 55).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, відповідачем надано до апеляційної скарги нові докази, а саме копію гарантійного листа ТОВ «ФК «ЄАПБ» від 17 листопада 2023 року, за змістом якого станом на 17 листопада 2023 року загальна сума заборгованості становить 65777,60 грн., при умові виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором у сумі 36000 в період з 17 листопада 2023 року по 29 листопада 2023 року у компанії в подальшому будуть відсутні фінансові вимоги за вищевказаним кредитним договором. Повідомлено реквізити для оплати та зазначено, що у випадку порушення зазначених умов стосовно строків та обсягу платежів гарантійний лист втрачає свою силу.
Крім того, відповідачем надано копію квитанції від 28 листопада 2023 року, якою ним сплачено 36000 грн. на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», призначення платежу - погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору № 20191113-203225.
Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
З матеріалів справи вбачається, що позов розглядався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Ухвалою від 12 вересня 2023 року було відкрито провадження, в якій визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження 17 днів з дня вручення цієї ухвали, і такий же строк для подання відзиву.
Копію вказаної ухвали відповідач отримав 10 листопада 2023 року (а. с. 45), однак правом подання відзиву або заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження на свій розсуд не скористався, хоча гарантійний лист ТОВ «ФК «ЄАПБ» від 17 листопада 2023 року, який відповідач просить приєднати до справи, вже існував і міг бути долучений до матеріалів справи до закінчення встановленого судом 17-денного строку для подання відзиву з дня вручення ухвали (10 листопада 2023 року).
Отже, відповідачем не було доведено неможливості надання ним доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання цих доказів, таким чином, апеляційний суд не може врахувати нові докази як докази, якими він обґрунтовує свої вимоги.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положення статті 625 ЦК України передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції установив, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки, передбачені кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, в зв'язку з чим дійшов правомірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача загальної суми заборгованості за кредитним договором.
Цей висновок суду є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам та матеріалам справи.
При цьому, як вже було встановлено апеляційним судом в цій постанові, відповідач на свій розсуд не скористався правом відзиву на позовну заяву, тому суд першої інстанції мав передбачені ч. 8 ст. 178 ЦПК України підстави для вирішення справи за наявними матеріалами.
Апеляційний суд враховує, що відповідачем в апеляційній скарзі не спростовуються висновки суду першої інстанції щодо обставин укладення кредитного договору, виникнення заборгованості та її розміру станом на 13 грудня 2022 року (з моменту отримання позивачем права вимоги до відповідача) в сумі 65777,60 грн., з яких 29092,74 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 36684,86 грн. сума заборгованості за річними відсотками, а також переходу права вимоги до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», тобто позов по суті відповідачем не заперечується взагалі.
Доводи апеляційної скарги зосереджені виключно на тому, що відповідачем 28 листопада 2023 року виконано вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо погашення заборгованості за кредитним договором, в зв'язку з чим ТОВ «ФК «ЄАПБ» направило до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження в справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, однак суд першої інстанції задовольнив позов в повному обсязі.
Перевіряючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що судове рішення ухвалене 30 листопада 2023 року до подання позивачем клопотання про закриття провадження в справі від 01 грудня 2023 року, яке надійшло до суду 01 грудня 2023 року електронною поштою та 07 грудня 2023 року засобами поштового зв'язку, що підтверджується штемпелями суду про її отримання та не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі.
Матеріали справи не містять доказів, що клопотання ТОВ «ФК «ЄАПБ» про закриття провадження в справі було подано будь-якими іншими засобами зв'язку, було отримано раніше, ніж суд першої інстанції ухвалив рішення в справі та протиправно не розглянув би поданого позивачем клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду, з огляду на що суд першої інстанції був позбавлений об'єктивної можливості розглянути по суті клопотання позивача про закриття провадження в справі, про що ним правильно зазначено у листі від 01 грудня 2023 року, направленому позивачу.
Відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки.
Також апеляційна скарга не містить аргументів щодо допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права при ухваленні даного рішення, а сама по собі домовленість сторін щодо погашення заборгованості, фактично реалізована до ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, однак про яку вони не встигли повідомити суд до ухвалення ним рішення, не становить передбачених законом підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Апеляційний суд нагадує, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Разом із тим, вказані обставини не позбавляють сторони можливості укласти мирову угоду на стадії виконання рішення відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 434 ЦПК України, або, у випадку отримання позивачем виконавчого листа, не позбавляють відповідача права звернутися до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в зв'язку з відсутністю обов'язку боржника, відповідно до положень ст. 432 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.