№ справи: 753/6063/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12641/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Котвицький В.Л.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
17 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,
секретар - Черняк Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за поданням головного державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачової Катерини Володимирівни, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Офіс Генерального прокурора,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року,
встановив:
у березні 2024 року державний виконавець звернулася до суду із поданням, у якому просила тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , посилаючись на те, що він ухиляється від виконання своїх зобов'язань за виконавчим листом, виданим на виконання рішення Вищого антикорупційного суду про стягнення з нього в дохід держави вартості необґрунтованих активів в розмірі 1 185 341,16 гривня.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року подання було задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні подання відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , державний виконавець посилалась на те, що на примусовому виконанні у Дарницькому ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) перебуває виконавче провадження №72030761 з виконання виконавчого листа, виданого 22 травня 2023 року Вищим антикорупційним судом у справі №991/2396/22 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави вартості необґрунтованих активів в розмірі 1 185 341,16 гривня. Зазначав, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов'язань, ігнорує вимоги державного виконавця, не надає доказів щодо свого майна та доходів, щодо наявності об'єктивних причин, які унеможливлюють виконання ним рішення суду, що є підставою для встановлення йому тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року подання було задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник був обізнаний про свій обов'язок щодо сплати коштів за судовим рішенням, однак його не виконував, не вчиняв дій, спрямованих на погашення заборгованості, що свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
У своїй апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що він зареєстрований та постійно проживає у Харківській області, здійснює догляд за своїм хворим батьком, який є особою з інвалідністю першої групи, не працює та не має доходів, що перешкоджає йому у виконанні зобов'язань. Зазначав, що виклики та повідомлення як судом, так і державним виконавцем, здійснювались за адресою у м.Києві, за якою він не проживає, що свідчить про порушення його прав та відсутність підстав для задоволення подання. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
22 травня 2023 року Вищим антикорупційним судом було видано виконавчий лист на виконання рішення від 18 жовтня 2022 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави вартості необґрунтованих активів в сумі 2 370 682,32 гривень (справа №991/2396/22). У вказаному виконавчому листі було зазначено адресу реєстрації місця проживання боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; адреса проживання боржника: АДРЕСА_2 (а.с.26-27, том І). 07 червня 2023 року стягувачем - Офісом Генерального прокурора до Дарницького ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) було подано заяву про примусове виконання рішення і постановою державного виконавця від 15 червня 2023 року було відкрито виконавче провадження №72030761.
Постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року рішення Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2022 року, залишене без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 травня 2023 року, змінено у резолютивній частині, викладено абзац третій у такій редакції: «Стягнути із ОСОБА_1 у дохід держави вартість необґрунтованих активів у сумі 1 185 341,16 грн. Стягнути із ОСОБА_2 у дохід держави вартість необґрунтованих активів у сумі 1 185 341,16 грн». В іншій частині рішення Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 травня 2023 року залишено без змін.
У своїй апеляційній скарзі боржник посилався на те, що за вказаною у виконавчому листі та іншій документації адресою його проживання у м.Києві він не проживає і не проживав, зазначав, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження дійсного його перебування за цією адресою. За таких обставин вважав, що його належним чином не було повідомлено ні про початок примусового виконання рішення, ні про розгляд подання про тимчасове обмеження його у праві виїзду за кордон. При цьому ОСОБА_1 одночасно вказував про те, що адреса: АДРЕСА_2 була вказана саме ним для листування у справі №991/2396/22, яка розглядалась Вищим антикорупційним судом.
Матеріали справи свідчать про те, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику ОСОБА_1 як за адресою проживання у м.Києві, так і за адресою реєстрації його місця проживання: АДРЕСА_1 , про свідчить список згрупованих відправлень та копія конверта, направленого за вказаною адресою з відміткою поштового оператора «за закінчення терміну зберігання» (а.с.35).
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Отже, ОСОБА_1 є таким, що повідомлений про початок примусового виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2022 року.
Доводи боржника про те, що він постійно проживає за місцем реєстрації та виконавець зобов'язаний був направляти йому виклики і повідомлення саме за вказаною адресою, однак не направляв, спростовуються матеріалами справи.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що постановою державного виконавця у даному виконавчому провадженні від 24 січня 2024 року було доручено Кегичівському ВДВС у Красноградському районі Харківської області провести перевірку інформації про наявність боржника чи його майна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 129, том І). З копію Акту державного виконавця від 24 січня 2024 року вбачається, що на момент виходу державного виконавця за місцем реєстрації боржника ОСОБА_1 встановлено, що за вказаною адресою фактично ніхто не проживає, домоволодіння зачинено, що унеможливлює проведення перевірки майнового стану боржника. Також Кегичівським ВДВС у Красноградському районі Харківської області було направлено до Дарницького ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) копію пояснень ОСОБА_3 , яка проживає у сусідньому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що ОСОБА_1 за адресою по АДРЕСА_1 ніколи не бачила та зі слів інших мешканців чула, що він проживає у м.Харків (а.с.135, том І).
Будь-якої іншої адреси для здійснення викликів боржник ОСОБА_1 , будучи обізнаним про виконавче провадження, державному виконавцю не надавав.
Також не можуть бути підставою для скасування ухвали суду доводи боржника ОСОБА_1 про те, що він не ухиляється від виконання вимог державного виконавця, адже ним було направлено йому декларацію про доходи, а також письмові пояснення. На підтвердження вказаних обставин до апеляційної скарги було додано роздруківку декларації про доходи та майно боржника та письмових пояснень, а також Протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису на підтвердження підписання вказаних документів електронним підписом ОСОБА_1 . Разом з тим, доказів на підтвердження направлення вказаних документів державному виконавцю боржником надано не було.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що доводи боржника про те, що декларація про доходи та письмові пояснення були надані ним державному виконавцю одразу після того, як він дізнався про наявність відкритого виконавчого провадження, а саме 01 квітня 2024 року, також спростовуються матеріалами справи, які містять заяву ОСОБА_1 про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, яка була подана ним ще 15 серпня 2023 року, що свідчить про його обізнаність про відкрите виконавче провадження (а.с.93-94, том І).
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що боржник стверджує про те, що він не працює, не має жодних доходів та заощаджень, а також будь-якого майна, за рахунок якого заборгованість може бути погашена повністю або частково. При цьому доказів про те, що він перебуває на утриманні інших осіб, ОСОБА_1 не надавав.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції боржник надав суперечливі та непослідовні пояснення про те, що його утримує батько, який є особою з інвалідністю першої групи та потребує сторонньої допомоги, щодо якого він здійснює догляд. Будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, а також майнового стану батька, боржник не надавав.
Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.
Так, ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Частинами 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно з ч. 5 ст. 48 вказаного Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Матеріали справи свідчать про те, що державним виконавцем вчинялись передбачені законодавством виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду. Боржник ОСОБА_1 , будучи обізнаним про ухвалене судом рішення та повідомленим про початок його примусового виконання, об'єктивних причин, що унеможливлюють виконання ним рішення суду не наводив, дій, спрямованих на виконання своїх зобов'язань, не вчиняв.
Саме по собі посилання боржника на те, що розмір заборгованості є значним, він не працює та не має майна, з урахування обставин справи, рішення у якій виконується в даному виконавчому провадженні, не свідчить про те, що невиконання зобов'язань ОСОБА_1 обумовлене об'єктивними причинами.
Частиною 1 ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Доводи апеляційної скарги про те, що боржник не ухилявся від виконання своїх зобов'язань колегія суддів вважає неспроможними, оскільки доказів про те, що ним вчиняються будь-які дії, спрямовані на виконання рішення суду, однак вказаному перешкоджають об'єктивні обставини, до суду не надано.
Боржник вказує про те, що не працює та не може працевлаштуватись, однак доказів на підтвердження його перебування на обліку, як безробітної особи, або його непрацездатності, тощо, до суду не надає.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для встановлення боржнику тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Посилання апелянта на те, що він здійснює догляд за батьком, якому встановлено першу групу інвалідності, а отже існує імовірність необхідності супроводження батька за кордон, ґрунтуються на припущеннях. Пояснити за рахунок яких коштів боржник планує виїжджати за межі України для супроводу батька ОСОБА_1 не зміг.
Крім того, боржник не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України з підстав необхідності супроводу свого батька, якому встановлено першу групу інвалідності, надавши про це відповідні докази.
Також не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та відмови у задоволенні подання посилання боржника на те, що виконавче провадження здійснюється не за місцем реєстрації його проживання, а отже всі дії, вчинені у виконавчому провадженні, є незаконними. Доказів про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії державного виконавця з цього приводу матеріали справи не містять. За відсутності скарги ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 447 ЦПК України, суд позбавлений можливості встановлювати правомірність інших дій державного виконавця, окрім тих, що стосуються його подання про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Посилання ОСОБА_1 на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо його неповідомлення про розгляд подання також не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник повідомлявся судом про розгляд справи за адресою, вказаною у виконавчому листі, однак конверт повернувся до суду без вручення з відміткою поштового оператора «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.178а, том І). З урахуванням положень п.3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2024 року.
Головуючий
Судді