апеляційне провадження №22-ц/824/11467/2024
справа №369/7310/23
12 вересня 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Янченка А.В.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
встановив:
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Вимоги позову мотивує тим, що сторони у справі 09 листопада 2019 року зареєстрували шлюб. Від шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалось у зв'язку із різними поглядами на життя, внаслідок чого виникло непорозуміння та різнобічні суперечки.
Вказує, що більше півроку сторони разом не проживають. Уважає подальше збереження шлюбу не можливим.
Мотивуючи наведеним, просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 09 листопада 2019 року у Шевченківському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2024 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 073,60 гривень.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність ухваленого рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Посилається на хибність тверджень позивачки про не проживання сторін разом, оскільки з 08 березня 2023 по 21 квітня 2023 року позивачка, відповідач та їхні діти проживали за місцем реєстрації.
21 квітня 2023 року позивачка повідомила, що разом із дітьми поїде на вихідні до своєї сестри. Проте з невідомих причин додому за основним місцем проживання не повернулась та дітей не повернула.
Про наявність позову про розірвання шлюбу відповідач дізнався з мобільного додатку "Дія".
Посилається на протиправність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків. Вказує, що в заяві про допит свідків вказав, які саме обставини можуть підтвердити свідки.
Уважає, що відмовивши у задоволенні клопотання про допит свідків, суд першої інстанції ухвалив рішення без всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції в частині того, що збереження сім'ї є неможливим, а подальше спільне життя подружжя суперечитиме інтересам сторін.
Вказує, що жодних доказів на підтвердження того, що сторони більше ніж півроку не проживають разом, матеріали справи не містять. Суд першої інстанції проігнорував заперечення відповідача на позов.
Звертає увагу, що домовленості з приводу матеріального забезпечення дітей сторони не мають.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що позовна заява про розірвання шлюбу, подана позивачкою, не відповідає дійсній волі відповідача у відповідності до частини 3 статті 109 СК України.
Вказує, що 28 вересня 2023 року відповідачем було подано заяву про надання строку для примирення 6 місяців. Вказує, що сам факт подання відповідачем заяви про примирення доводить факт того, що в оскаржуваному рішенні суд не довів обставин, що мають значення для справи і які визнав встановленими, а саме те, що жоден з подружжя не бажає примиритись.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні адвокат Ковальчук Г.Д., який діє в інтересах ОСОБА_2 , проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні.
Скаржник у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції зробив висновок, що збереження сім'ї є неможливим, наявні підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін.
Крім того, суд вказав, що сторонам була надана можливість примиритися шляхом надання судом строку для примирення, яка не була реалізована сторонами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Установлено, що 09 листопада 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на " ОСОБА_6 " (а.с. 9).
За час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними свідоцтв про народження НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с. 7-8).
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно частини першої статті 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до частини 1 статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вказує про таке.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови у задоволенні клопотання про допит свідків колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Установлено, що 16 червня 2023 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання відповідача про виклик свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що зазначені особи можуть зазначити обставини проживання сторін із дітьми однією сім'єю в період з 08 березня 2023 року по 21 квітня 2023 року, що, на думку скаржника, має значення для справи.
Згідно частин 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статі 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Ураховуючи предмет спору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання, оскільки дані, які можуть повідомити свідки, не впливають на установлення фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи.
Посилання апеляційної скарги на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що подальше спільне життя і збереження шлюбу не можливе та суперечитиме інтересам сторін, колегія суддів відхиляє та зазначає про таке.
Згідно частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями частин 3,4 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
З матеріалів справи убачається, що позивачка не бажає продовжувати подружнє спільне життя з відповідачем, що дає підстави стверджувати про відсутність вільної згоди дружини на перебування у шлюбі.
Передбачене частиною 1 статті 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (частина 5 статті 191 ЦПК).
З матеріалів справи установлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2023 року зупинено провадження у справі та призначено подружжю строк для примирення 3 місяці (а.с. 88-90).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2024 року поновлено провадження у цивільній справі №369/7310/23, призначено судове засідання.
Із протоколу судового засідання від 05 квітня 2024 року убачається, що у судовому засідання представник позивачки підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Наведені обставини дозволяють зробити висновки, що судом першої інстанції вжито всіх заходів з метою збереження шлюбу.
Колегія суддів звертає увагу, що після надання строку на примирення позиція позивачки не змінилась, що свідчить про те, що існування шлюбу суперечитиме її інтересам.
Посилання скаржника на частину 3 статті 109 СК України та твердження про те, що позовна заява про розірвання шлюбу суперечить інтересам відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки положення зазначеної скаржником статті врегульовує розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей.
Разом з цим, ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу в порядку статей 110-112 СК України.
Відтак, посилання скаржника на статтю 109 СК України є помилковими.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
За таких обставин висновок суду про наявність підстав для розірвання шлюбу є правильним, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, а відмова суду першої інстанції у розірванні шлюбу свідчитиме про примушування ОСОБА_2 до шлюбу проти її волі.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишено без змін.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 20 вересня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова