20 вересня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/7078/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не виплати йому щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності у 2023 році в poзмipi, встановленому ст.13 Закону України №3551-ХІІ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області донарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності за 2023 piк, обчислену відповідно ст. 13 Закону №3551-XII у poзмipi 8-ми мінімальних пенсій за віком, виходячи зрозрахунку мінімальної пенсії" за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент проведення виплати, з урахуванням виплачених сум, що становить 13844,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач має право на щорічну разову грошову допомогу, яка повинна виплачуватися щорічно до Дня Незалежності України 24 серпня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. При цьому зазначив, що у 2023 році позивачеві виплачено лише 2900 грн щорічної разової грошової допомоги.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 (справа №1-247/2018 (3393/18), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосуються у порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного соціального страхування.
З урахуванням наведеного позивач вважає, що має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності 24 серпня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою суду від 06.11.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому посилався на те, що Законом України від 20.03.2023 №2983-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" частину 5 статті 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в наступній редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Отже, законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань" затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для забезпечення соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань та Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Відповідач зазначав, що розмір грошової допомоги визначено не Головним управлінням, а Постановою №754. Дії Головного управління щодо виплати грошової допомоги у 2023 році полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою №754 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій, а головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики, на рахунок якого Пенсійним фондом України повертаються невиплачені суми грошової допомоги(незалежно від причин такої невиплати). Водночас повноважень на вчинення дій, не передбачених Постановою №754, органам Пенсійного фонду України не надано. Постанова №754 вичерпно врегульовує порядок дій державних органів у процедурі виплати грошової допомоги. У зв'язку із цим, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 2900,00 грн.
Судом також установлено, що позивач звертався до відповідача з заявою щодо донарахування та виплати недоплаченої разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік, за результатом розгляду якої листом від 18.09.2023 №2400-1702-8/38593 позивача повідомлено, що відповідно до Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань» право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України мають, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, виплата якої здійснюється у розмірі 2900 грн. Грошова допомога у розмірі 2900 грн була включена у списки на виплату пенсії на серпень 2023 року на поточний рахунок позивача. Наразі підстав для виплати щорічної допомоги до Дня Незалежності України в іншому розмірі, немає.
Вважаючи, що виплата разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік здійснена не у повному обсязі, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV статтю 13 Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: “Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом 2 пункту 20 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, зазначену вище норму викладено в такій редакції: “Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед інших, положення пункту 20 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Поряд із цим, внаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих самих правовідносин пункт 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Так, пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України в редакції Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» №79-VIII від 28.12.2014 визначено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зазначена норма діяла з 01.01.2015.
27.02.2020 рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі №1-247/2018(3393/18) стаття 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має застосовуватись у такій редакції: “Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Відтак, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка передбачала розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком.
Водночас, 15.04.2023 набрав чинності Закон України від 20.03.2023 №2983-IX, яким частину п'яту статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: “Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Вказані положення Закону України від 20.03.2023 №2983-IX неконституційними не визнавалися, з огляду на що підлягають застосуванню на всій території України.
До того ж, ця зміна закону вчинена Верховною Радою України шляхом внесення прямих змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не шляхом встановлення відповідних норм черговим Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, як це відбувалося раніше і на заборону чого вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях з даного питання.
Такий спосіб внесення змін до Закону не дає суду підстав стверджувати про неконституційність відповідних змін правового регулювання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754 відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, частини п'ятої статей 12-15, частини першої статті 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини третьої статей 61-64 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань», затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Порядок).
Згідно із підпунктом 1 пункту 3 Порядку грошова допомога виплачується до 24.08.2023 (Дня Незалежності України) в такому розмірі: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3100 гривень; II групи - 2900 гривень; III групи - 2700 гривень.
Отже, виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік мала здійснюватися у розмірі, що встановлений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначається самим позивачем у позові, відповідачем щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік виплачено у розмірі 2900 грн, а отже, зазначені положення законодавства відповідачем дотримані.
При цьому, суд вважає помилковим твердження позивача про те, що в нього є право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік за аналогією допомоги до 5-го травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з тих підстав що це різний вид допомоги, а тому позивач помилково ототожнює допомогу до Дня Незалежності з допомогою до 5-го травня.
Позивач не був позбавлений права на щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік та отримав її у розмірі 2900,00 грн, що відповідає сумі, встановленій пунктом 3 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754.
Підстави для виплати позивачу у 2023 році щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відсутні.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи не спростовують наведених вище висновків суду.
Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої третьої статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на звільнення позивача від сплати судового збору та на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя В.О. Григораш