Справа № 420/6809/24
10 вересня 2024 року м. Одеса
Зала судових засідань №22
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
За участю секретаря Поліщука О.В.
За участю сторін:
Від позивача не з'явився
Від відповідача ОСОБА_1 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21, м.Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -
29 лютого 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (сформована в системі «Електронний суд» 28.02.2024 року) до Одеської митниці, в якій представник позивача просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000010/2 від 24 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2024/000028;
судові витрати, у тому числі, витрати на правову допомогу, покласти на відповідача
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 05.03.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 26.03.2024 року; зобов'язано ФОП ОСОБА_2 у строк до 20.03.2024 року подати суду додатки до позовної заяви у паперовому вигляді, зазначені у переліку додатків до позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного позивачем зовнішньоекономічного контракту № BRT213005 від 07.12.2022 р. з продавцем TIANJIN BORUITE BICYCLE CO., LTD на митну територію України надійшов придбаний товар - велосипеди з шарикопідшипниками. З метою митного оформлення придбаних товарів та випуску їх у вільний обіг, 23.01.2024 року позивачем через декларанта подано електрону митну декларацію № 24UA500020000625U7 разом із відповідними супровідними документами, згідно яких митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості ввезеного товару з вказаною митною декларацією ФОП ОСОБА_2 через митного брокера (ТОВ «Алідарт) подано документи, за результатами розгляду поданих документів відповідач своїм електронним повідомленням від 24.01.2024р. повідомив декларанта, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Позивачем 24.01.2024 р. додатково до Митниці на забезпечення митного оформлення надано: висновок експерта про вартісні характеристики товару № 20-49/01- 2024 від 23.01.2024 р.; експортну декларацію країни відправлення № 0217202300000245766 від 27.09.2023 з перекладом на українську мову; рахунки-фактури щодо транспортно-експедиційних послуг № РФ-19212 та № РФ-19215 від 10.01.2024 р.; квитанції про оплату рахунків-фактур про надання транспортно- експедиційних послуг (платіжні інструкції) № 93 та № 94 від 12.01.2024 р.; договір транспортного експедирування № 0401/22/001 від 04.01.2022р.; прайс лист б/н від 10.07.2023. Однак, за результатами розгляду поданих документів 24.01.2024р. митний орган відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю одночасно направивши, зокрема, рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000010/2 від 24.01.2024 р.,яке повністю дублює повідомлення митного органу, з посиланням на те, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування, враховуючі раніше прийнятті митним органом рішення про коригування митної вартості, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено що рівень митної вартості по товару № 1 є більшим, ніж заявлено декларантом та відповідає 5,02 дол. США/кг. нетто (МД №UA100330/2023/141570 від 31.05.2023).
Оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, як і картка відмови, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів не містить ані жодного обґрунтування, ані жодного посилання на те, які саме використані декларантом відомості не підтверджені документально та/або які саме відомості не визначені кількісно і достовірні та/або яка саме складова митної вартості відсутня, яка є обов'язковою при її обчисленні. Ненаведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
З цих підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації.
11.03.2024 року відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500020000625U7 від 23.01.2024 року, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000658 від 24.01.2024, а саме:1.Відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2.Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 3. Надана до митного оформлення рахунок-фактура від 22.09.2023 № BRT233003 не містить умов поставки товарів, відповідно до яких зазначена ціна товару; 4. У зовнішньоекономічному договорі від 07.12.2022 № BRT213005 зазначається, що термін поставки товару на територію України протягом 90 банківських днів з дня виписки інвойсу, а в рахунку-фактурі від 22.09.2023 №BRT233003 термін поставки товару 90-120 днів після отримання передоплати; у довідках про транспортні витрати від 10.01.2024 № 100124/05 та від 10.01.2024 № 100124/06 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. В автотранспортних накладних CMR від 15.01.2024 № 150124-01 та від 15.01.2024 № 150124-02 фактичний перевізник інший, ніж в договорі на перевезення від 04.01.2022 № 0401/22/001, який укладено з ТОВ «Клевер Тім» ; 6. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано. 4.01.2024 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 24.01.2024 № б/н з вимогою завершити митне оформлення та повідомленням, що у встановлений термін додаткові документи надаватись не будуть, також в листі зазначено, що на вимогу митного органу надається в якості додаткових документів висновок експерта від 23.01.2024 № 20-49/01-2024, копія експортної митної декларації товарів КНР з перекладом на українську мову, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 10/01/2024 № РФ - 19215, від 10/01/2024 № РФ - 19212, прайс- лист від 10.07.2023 № б/н, квитанція про оплату рахунків-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.07.2023. Таким чином, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах. у» відношенні товарів застосували резервний метод (метод 2 ґ). З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час, експорту в Україну з тієї ж країни та аналогічним комерційним умовам, є більшим: по товару №1 є більшим, ніж заявлено декларантом та відповідає 5,02 дол. США/ кг нетто (МД №UA100330/2023/141570 від 31.05.2023). У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000010/2 від 24.01.2024 року.
В частині витрат на правничу допомогу у відзиві, зокрема, зазначено, що представником позивача адвокатом Соколовською А.В. до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс відповідач і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи №420/6809/24, не додано жодного документального доказу, який підтверджує фактичну оплату послуг адвоката. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року - 3028 гривень. Також статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено в 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 42,60 гривень. Таким чином, гонорар представника позивача зазначений в додатку № 02/02/24 до договору № 14/02/23 про надання правової допомоги від 14.02.2023, за надану правову допомогу у розмірі 32000грн становить 10,6 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2023 року, або 4,4 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 751,2 годин роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 32000грн, з урахуванням складності справи, є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності.
14.03.2024 року представник позивача подала суду додатки до позовної заяви у паперовому вигляді, зазначені у переліку додатків до позовної заяви.
Підготовче засідання, призначене на 26.03.2024 року було відкладене на 04.04.2024 року на задоволення відповідного клопотання представника відповідача від 26.03.2024 року.
04.04.2024 року представник відповідача подав суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 04.04.2024 року оголошено перерву до 18.04.2024 року за клопотанням представника позивача.
Ухвалою суду від 19.04.2024 року закрите підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.05.2024 року.
Судове засідання, призначене на 09.05.2024 року було перенесено на 23.05.2024 року.
Судове засідання, призначене на 23.05.2024 року, було відкладено на 06.06.2024 року за клопотанням представника позивача, а потім - на 18.07.2024 року у зв'язку із оголошенням 18.07.2024 року на території міста Одеси повітряної тривоги.
Судове засідання, призначене на 18.07.2024 року, було відкладено на 30.07.2024 року за клопотанням представника позивача.
У судовому засіданні 30.07.2024 року після заслуховування вступного слова представника позивача судом було оголошено перерву до 15.08.2024 року.
Судове засідання, призначене на 15.08.2024 року було перенесено на 03.09.2024 року у зв'язку із перебуванням головуючого судді М.М.Аракелян у відпустці.
У судовому засіданні 03.09.2024 року після заслуховування вступного слова представника відповідача, дослідження доказів та закінчення з'ясування обставин у справі та перевірку їх доказами судом оголошено перерву до 10.09.2024 року для підготовки сторін до судових дебатів.
У судовому 10.09.2024 року після промови представника відповідача у судових дебатах, виходу суду з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, виступ представника відповідача в судових дебатах, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 07.12.2022 р. між ФОП ОСОБА_2 (покупець) та TIANJIN BORUITE BICYCLE CO., LTD (продавець) укладено Договір № BRT21300 (т.1, а.с.129-133).
Відповідно до п.1.1 Договору від 07.12.2022 року Продавець продає, а Покупець купує товар - велосипеди (далі за текстом Товар) відповідно до умов цього Договору.
Ціна одиниці за загальна сума Товару вказується в інвойсі у доларах США. Загальна вартість цього Договору складається із загальної суми інвойсів. Оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем у формі безготівкового банківського переказу в доларах США на користь продавця за платіжними документами (п.п.2-1-2-3 Договору від 07.12.2022 року).
Відповідно до п. 3.1. Договору від 07.12.2022 року вид оплати - відстрочка платежу: 100 % оплата через 150 днів після прибуття вантажу до місця призначення. Термін поставки товару на територію України протягом 90 банківських днів з дня виписки інвойсу.
Умови постачання визначаються FOB TIANJIN згідно з правилами Incoterms 2010, якщо інше не обумовлено сторонами в інвойсі на конкретну партію товару. Відправлення товару до місця призначення здійснюється відправником, за його рахунок та входить до ціни Товару (п. 3.3. Договору від 07.12.2022 року).
Відповідно до п.10.1 Договору від 07.12.2022 року виконуючи договір, сторони керуються Incoterms 2010 та нинішніми правилами міжнародної торгівлі, якщо не вказано інше.
Декларантом ФОП ОСОБА_2 - ТОВ «Алідарт» для здійснення митного оформлення товару, який надійшов на виконання умов Договору від 07.12.2022 року до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 24UA500020000625U7 - велосипеди з шарикопідшипниками: bicycle/велосипед BETTY-24" with baskets - 100 шт. (сет); bicycle/велосипед BETTY-26" with baskets - 100 шт. (сет); bicycle/велосипед SMILE-24" - 48 шт. (сет); bicycle/велосипед SMILE-26" - 48 шт. (сет); bicycle/велосипед FAST-24" - 52 шт. (сет); bicycle/велосипед FAST-26" - 52 шт. (сет); bicycle/велосипед SPARK-24"SD - 52 шт. (сет); bicycle/велосипед SPARK-26"SD - 52 шт. (сет); bicycle/велосипед STORM-24" - 100 шт. (сет); bicycle/велосипед STORM-26" - 100 шт. (сет); bicycle/велосипед SPARK-24"AD - 54 шт. (сет); bicycle/велосипед SPARK-26"AD - 51 шт. (сет); bicycle/велосипед EVEREST-24" - 99 шт. (сет); bicycle/велосипед EVEREST-26" - 99 шт. (сет); bicycle/велосипед APOLLO-24" - 102 шт. (сет); bicycle/ велосипед APOLLO-26" - 102 шт. (сет); bicycle/велосипед BEST MATE-24" - 51 шт. (сет); bicycle/велосипед BEST MATE-26" - 51 шт. (сет); bicycle/велосипед CALYPSO-24" - 51 шт. (сет); bicycle/велосипед CALYPSO-26" - 51 шт. (сет); bicycle/велосипед DRONE-24" - 51 шт. (сет); bicycle/велосипед DRONE-26" - 51 шт. (сет); bicycle/ велосипед EVEREST-27.5" - 51 шт. (сет); bicycle/велосипед EVEREST-29" - 51 шт. (сет); bicycle/велосипед DRAGSTER-24"SUSP - 99 шт. (сет); bicycle/велосипед DRAGSTER-26"SUSP - 102 шт. (сет); bicycle/велосипед HUNTER-24" - 51 шт. (сет); bicycle/велосипед HUNTER-26" - 51 шт. (сет); bicycle/велосипед HUNTER-27,5"-51 шт. (сет); bicycle/велосипед HUNTER-29" - 51 шт. (сет). Для зручності транспортування поставляються у розібраному стані. Торговельна марка- CROSS, CrossBike,Titan. Виробник- TIANJIN BORUITE BICYCLE CO.,LTD. Країна виробництва -CN, Китай.
До митної декларації додано документи, які зазначено у графі 44 ЕМД, а саме: пакувальний лист (Packing list) № BRT233003 від 08.10.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № BRT233003 від 22.09.2023; накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 000406719 від 29.12.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) (CMR) № 150124-01 від 15.01.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) (CMR) № 150124-02 від 15.01.2024; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №23C040000732/00005 від 16.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 100124/05 від 10.01.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 100124/06 від 10.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № BRT213005 від 07.12.2022; договір про надання послуг митного брокера № 0401-22 від 04.01.2022; договір (контракт) про перевезення (ТЕО) № 0401/22/001 від 04.01.2022; інші некласифіковані документи (Вагова) від 23.01.2024; інші некласифіковані документи (Вагова) від 23.01.2024.
ФОП ОСОБА_2 митну вартість поставлених товарів визначив за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції).
Одеська митниця надіслала позивачу запит щодо митного оформлення вищезазначеного товару, у якому просила надати: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На електронний запит митниці, декларантом 24.01.2024 року було надано Одеській митниці: висновок експерта про вартісні характеристики товару № 20-49/01-2024 від 23.01.2024 р.; експортну декларацію країни відправлення № 0217202300000245766 від 27.09.2023 з перекладом на українську мову; рахунки-фактури щодо транспортно-експедиційних послуг №РФ-19212 та № РФ-19215 від 10.01.2024 р.; квитанції про оплату рахунків-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг (платіжні інструкції) № 93 та № 94 від 12.01.2024 р.; договір транспортного експедирування № 0401/22/001 від 04.01.2022 р.; прайс лист б/н від 10.07.2023.
Одеська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів UA500020/2024/000010/2 від 24 січня 2024 (т.1, а.с.85-86) за митною декларацією №24UA500020000625U7, яким обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний замість методу за ціною договору, та скориговано митну вартість товару у бік збільшення, роз'яснено декларанту, зокрема, що він має право на вільний обіг товарів, що декларуються, у разі згоди з рішенням про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби.
У графі 33 вищезазначеного Рішення в року зазначено, що до митного оформлення була подана декларація від 23.01.2024 № UA500020/2024/000625 та документи, зазначені в графі 44 ЕМД. До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: рахунок-фактура від 22.09.2023 №BRT233003, зовнішньоекономічний договір від 07.12.2022 № BRT213005 та інші документи. У зв'язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості, та відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу (далі - Кодекс) визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом. Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1.відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2.відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 3. надана до митного оформлення рахунок-фактура від 22.09.2023 № BRT233003 не містить умов поставки товарів, відповідно до яких зазначена ціна товару; 4. у зовнішньоекономічому договорі від 07.12.2022 № BRT213005 зазачається, шо термін поставки товару на територію України протягом 90 банківських днів з дня виписки інвойсу, а в рахунку-фактурі від 22.09.2023 № BRT233003 термін поставки товару 90-120 днів після отримання передоплати; 5. у довідках про транспортні витрати від 10.01.2024 № 100124/05 та від 10.01.2024 № 100124/06 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. В автотранспортних накладних CMR від 15.01.2024 № 150124-01 та від 15.01.2024 № 150124-02 фактичний перевізник інший, ніж в договорі на перевезення від 04.01.2022 № 0401/22/001, який укладено з ТОВ «Клевер Тім» ; 6. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 2,3 статті 53,54 МКУ зобов'язуємо протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення;4) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. 24.01.2024 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 24.01.2024 № б/н з вимогою завершити митне оформлення та повідомленням, що у встановлений термін додаткові документи надаватись не будуть, також в листі зазначено, що на вимогу митного органу надається в якості додаткових документів висновок експерта від 23.01.2024 № 20-49/01-2024, копія експортної митної декларації товарів КНР з перекладом на українську мову, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг від 10/01/2024 № РФ - 19215, від 10/01/2024 № РФ - 19212, прайс-лист від 10.07.2023 № б/н, квитанція про оплату рахунків-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.07.2023. Таким чином, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах. Тому, відповідно до п. 6 ч. 2ст. 54 Митного кодексу України та у відповідності до п.1 ст.55 Митного кодексу України митну вартість товару, заявленого до митного оформлення за МД буде скориговано. За таких обставин, метод визначення митної вартості за ціною угоди не може бути використаний. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) - за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування, враховуючі раніше прийнятті митним органом рішення про коригування митної вартості, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено що рівень митної вартості по товару №1 є більшим, ніж заявлено декларантом та відповідає 5,02 дол. США/ кг нетто (МД №UA100330/2023/141570 від 31.05.2023. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано. Декларанту роз'яснено права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ. Декларанту роз'яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.
На підставі цього рішення Одеська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2024/000028 від 24.01.2024 року (т.1, а.с.87-88)..
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митними деклараціями за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду із даним позовом, вимагаючи судового захисту свого права на сплату митних платежів за ціною Контракту.
Вирішуючи спір, суд виходить із наступного.
Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування Митницею, що вони можуть усунути сумніви щодо спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи № № 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.
Стосовно доводів митного органу про те, що відповідно до відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Згідно п.п.7.1 Договору від 07.12.2022 року упаковка, в якій відвантажується товар, повинна забезпечувати збереження товару під час транспортування морським, залізничним, автомобільним та авіаційним транспортом за умови належного поводження з вантажем.
Поставка Товару здійснювалася на підставі Договору від 07.12.2022 року, відповідно до пунктів 3.3,7.1 якого п.п. 3.3, 7.1. сторонами визначені умови пакування та умови поставки, а саме, FOB TIANJIN та відправлення товару до місця призначення здійснюється відправником, за його рахунок та входить до ціни товару, тобто відправник сам несе всі витрати з пакування, маркування, завантаження, доставки товару до порту TIANJIN та всі ці витрати входять до ціни товару, а отже, додатковому підтвердженню з боку позивача через свого декларанта не підлягали.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Отже у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі №160/8775/18 від 18.12.2019 року.
Стосовно доводів митного органу про те, що відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.
Умовами п.п. 3.3, 7.1. Договору від 07.12.2022 р. сторонами визначені умови поставки, а саме, FOB TIANJIN та відправлення товару до місця призначення здійснюється відправником, за його рахунок та входить до ціни товару, тобто відправник сам несе всі витрати з завантаження, доставки товару до порту TIANJIN та всі ці витрати входять до ціни товару.
Відповідно до міжнародних правил інтерпретації торгових визначень у сфері зовнішньої торгівлі Інкотермс, в редакції 2010 року, визначено умови поставки товару FOB («вільно на борту», ... назва порту відвантаження). Згідно із пунктом А4 умов поставки FOB, продавець зобов'язаний поставити товар або шляхом приміщення на борт судна, номінованого покупцем, в пункті навантаження, якщо такий є, зазначеному покупцем в пойменованому порту відвантаження, або шляхом забезпечення надання поставленого таким чином товару. В тому і в іншому випадку продавець зобов'язаний поставити товар в узгоджену дату або в узгоджений період відповідно до звичаїв порту. Пунктом А3 визначено, що у продавця немає обов'язку перед покупцем щодо укладення договору страхування. Згідно із пунктом А6 продавець зобов'язаний оплатити: всі, що стосуються товару витрати до моменту його поставки відповідно до пункту А4, за винятком витрат, оплачуваних покупцем, як це передбачено в пункті Б6; і якщо буде потрібно, витрати по виконанню митних формальностей, що підлягають оплаті при вивезенні товару, а також будь-які мита, податки та інші витрати, що сплачуються при вивезенні.
Згідно вимог "Інкотермс" умови поставки FOB витрати по навантаженню товару на борт судна включаються до ціни товару і входять у обов'язки продавця товару.
Отже, твердження Митниці про відсутність документів щодо підтвердження такої складової митної вартості товару як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України є помилковими.
Стосовно доводів митного органу про те, що наданий до митного оформлення рахунок-фактура від 22.09.2023 № BRT233003 не містить умов поставки товарів, відповідно до яких зазначена ціна товару, суд зазначає таке.
Рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір
податку. В рахунку - фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Наданий позивачем до митного оформлення рахунок-фактура від 22.09.2023 № BRT233003 містив посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) № BRT213005 від 07.12.2022 р., сторонами якого в пункті 3.3. були визначені умови поставки, а саме, FOB TIANJIN, отже посилання в інвойсі на контракт дозволяло митному органу визначити умови поставки товару.
Суд зазначає, наявність та/або відсутність умов поставки товару в рахунку-фактурі не впливає на визначення митної вартості товару під час його декларування, оскільки Постачальник фактично зазначив ціну в такому інвойсі, а Покупець - Позивач узгодив таку ціну, вказавши її в митній декларації, поданій ним до митниці.
Стосовно доводів митного органу про те, що у зовнішньоекономічому договорі від 07.12.2022 № BRT213005 зазачається, шо термін поставки товару на територію України протягом 90 банківських днів з дня виписки інвойсу, а в рахунку-фактурі від 22.09.2023 №BRT233003 термін поставки товару 90-120 днів після отримання передоплати, суд зазначає таке.
У постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені); у постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Посилання відповідача як на підставу для коригування митної вартості товару на те, що інвойс та договір містять різні умови оплати за товар судом відхиляються як такі, що неспроможні бути підставою для коригування митної вартості.
Щодо зазначення в оскаржуваному рішенні про те, що у довідках про транспортні витрати від 10.01.2024 № 100124/05 та від 10.01.2024 № 100124/06 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. В автотранспортних накладних CMR від 15.01.2024 № 150124-01 та від 15.01.2024 № 150124-02 фактичний перевізник інший, ніж в договорі на перевезення від 04.01.2022 № 0401/22/001, який укладено з ТОВ «Клевер Тім», суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 (Клієнт) з ТОВ «Клевер Тім» (Експедитор) був укладений не договір перевезення, а договір транспортного експедирування №0401/22/001 від 04 січня 2022 р., який надавався разом із митною декларацією №24UA500020000625U7, що відображено у графі 44 зазначеної митної декларації.
Відповідно до умов п.п. 1.1. та 2.1.1 вищезазначеного договору Експедитор бере на себе зобов'язання виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно- експедиційного обслуговування і організації перевезень імпортних вантажів Клієнта; для виконання своїх обов'язків за договором Експедитор має право укладати від свого імені договори і угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України.
Отже за умовами договору Експедитор повністю бере на себе зобов'язання перед Клієнтом по організації перевезення, для цього він може укладати договори з перевізниками, портами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України, тому за таких умов Клієнт не взаємодіє із залученими третіми особами Експедитора, так як це суперечить самому принципу експедирування. Зконодавством не вимагається та не передбачено подачі декларантом документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини позивача як Замовника послуг та третіх осіб, яких було залучено Експедитором як Виконавцем, для цього є достатнім надання договору транспортного експедирування, що підтверджує взаємозв'язок позивача і Експедитора.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не надані документи, передбачені розділом ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що під час митного оформлення товару Митнитці були надані довідки про транспортні витрати № 100124/05 та № 100124/06 від 10.01.2024 р. разом з CMR № 150124-01 і № 150124-02 від 15.01.2024 р., які містять усі необхідні данні та складові такої митної вартості оцінюваного товару як витрати на транспортування, надання яких відображено у графі 44 митної декларації.
Додатково позивачем були надано рахунки-фактури щодо транспортно-експедиційних послуг № РФ-19212 та № РФ-19215 від 10.01.2024 р., квитанції про оплату рахунків-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг (платіжні інструкції) № 93 та № 94 від 12.01.2024 р.
За переконанням суду наданням вищезазначених документів позивач підтвердив витрати на транспортування товару, які безпідставно не були враховані Митницею.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд вважає, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару, до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу замість першого - за ціною договору.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні суттєві розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті чи була сплачена за цей товар.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України зробив Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 року по справі № 9540/2605/18, від 06.05.2020 року по справі N9140/1713/19, від 16.04.2021 року по справі № 140/2000/19.
Суд зазначає, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не є переконливими, оскільки у даному випадку ФОП ОСОБА_2 діяв на підставі Договору від 07.12.2022 року, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови договору належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента та їх домовленостей за контрактом.
Самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов'язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, визначено обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд зазначає, що відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу не зазначив в оскаржуваному рішенні докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме: ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Як вже було зазначено, в оскаржуваному рішенні вказано, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення по товару №1 є більшим, ніж заявлено декларантом та відповідає 5,02 дол. США/ кг нетто (МД №UA100330/2023/141570 від 31.05.2023.
Суд зазначає, що факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до безумовного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 18.08.2021 року у справі №160/4944/19).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень передбачає, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, у спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обов'язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.
Суд встановив, що оскаржуване рішення Митниці не містить детальної характеристики товару, який брався за основу для коригування митної вартості, не містять країни експорту товару та інші комерційні умови поставки, що суперечить вимогам обґрунтованості, об'єктивності та законності рішення суб'єкта владних повноважень.
Посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не встановлений. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДПС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови Верховного Суду від 21.02.2018року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17).
Тому саме лише зазначення у рішеннях про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформлених митних декларацій з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатись належним підтвердженням законності та обґрунтованості коригування митної вартості товару за резервним методом.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціпи, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, виключно у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додаткові документи.
Витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
У постанові Верховного суду від 21.02.2020 року по справі № 813/1229/16 суд дійшов висновку, що витребуючи додаткові документи, Митниця зобов'язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Суд зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару; неможливості перевірки числового значення митної вартості товарів на підставі поданих декларантом документів та пояснень.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому, як слідує зі змісту приписів частини третьої статті 318 МК України, митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
До того ж, відповідно до вимог частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Верховний суду постановах від 27.02.2019року по справі №814/1647/16, від 06.03.2019року по справі № 809/278/17, від 13.06.2019 року по справі №820/6315/15, від 21.01.2020 року по справі № 813/2719/15) вказував, що висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.
Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого товару за методом не за ціною договору, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, не зазначив країну походження та рік виготовлення такого товару, його технічний стан, що є окремою підставою для скасування такого рішення (така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 09.04.2020 року по справі № 826/4827/16).
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав підстав витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту у зв'язку з їх відсутністю (неподанням).
Покликання відповідача на те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити таку вартість товару.
Наявність у такій інформаційній системі даних про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не спричиняє підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки господарські операції випливають із принципу свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, тощо.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару документи, необхідні для визначення його митної вартості, яка була задекларована, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять суттєвих розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є неправомірною, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню судом.
При цьому, оскільки прийняття оскаржуваного рішення мало наслідком видачу оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500020/2024/000028, суд вважає, що картка відмови також є протиправною підлягає скасуванню, як акт, що має похідний характер від рішення про коригування митної вартості.
Відповідачем законність оскаржуваного рішення та картки відмови не доведена та не обґрунтована, його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів; надані ним докази не спростовують те, що товар мав бути розмитнений за ціною Контракту.
Оскаржуваними рішеннями порушено право позивача на сплату митних платежів виходячи з ціни за контрактом, що призвело до необхідності понесення ним додаткових витрат для розмитнення товару у сумі 1021473,72грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а аргументи відповідача відхиляє з наведених вище підстав.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 8171грн. (т.2, а.с.79), ці витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Що стосується відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 32000грн., судом встановлено, що позивач в підтвердження понесених витрат надав суду копії доказів:
- договір від №14/02/23 від 14.02.2023 про надання правової допомоги, укладений адвокатом Соколовською А.В. (Адвокат) з ФОП ОСОБА_2 (Клієнт) (т.1,а.с.61-164),
- додаток №02/02/24 до договору «Гонорар адвоката», за яким незалежно від результату розгляду справи в суді першої інстанції за згодою сторін гонорар адвоката складає 32000грн., які Клієнт сплачує Адвокату на підставі цього Додатку протягом 5-ти банківських днів з моменту набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду законної сили (т.1,а.с.165);
- Акт наданих послуг від 26.02.2024 року за вищезазначеним договором на суму 32000грн. Детальний опис наданих послуг - зустріч, консультація Клієнта, узгодження правової позиції; ознайомлення з наданими матеріалами Клієнта, аналіз оскаржуваних рішень, документів Клієнта, позиції Клієнта у справі, витребування у Клієнта додаткових документів; вивчення нормативно-правових актів, судової практики та робота з Єдиним державним реєстром судових рішень з аналогічних справ з мстою встановлення правової позиції Клієнта, у тому числі, щодо майбутнього результату розгляду справи такої категорії у суді та доцільності звернення до суду; збір доказів, підготовка, складання та написання (оформлення), адміністративного позову Клієнта до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000010/2 від 24 січня 2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500020/2024/000028; узгодження проекту позову з Клієнтом, підготовка додатку до позову, підготовка та організація подачі позову з додатками до нього від імені Клієнта до Одеського окружного адміністративного суду (т.1,а.с.166).
Відповідачем у відзиві заявлено про неспівмірність витрат на правничу допомогу: гонорар представника позивача зазначений в додатку № 02/02/24 до договору № 14/02/23 про надання правової допомоги від 14.02.2023, за надану правову допомогу у розмірі 32000грн становить 10,6 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2023 року, або 4,4 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 751,2 годин роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 32000грн, з урахуванням складності справи, є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності.
Відповідно ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд погоджується з доводами позивача про документальне підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, відхиляючи аргумент відповідача, що ці витрати мають бути фактично понесені/сплачені як гонорар адвокату на момент вирішення справи.
Враховуючи те, що дана справа не є справою значної складності, має незначний обсяг доказів, що підлягають дослідженню, а також те, що гонорар адвоката визначений виключно за його послуги на стадії досудової підготовки матеріалів та складання і подання позовної заяви, суд, з урахуванням категорії та складності справи, вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката 32000грн. є непропорційним до предмету спору та обсягу наданих адвокатом послуг, які суд вважає належними до визначення у сумі 8000грн. для цілей розподілу між сторонами.
На підставі ч.1 ст.139 КАС України суд покладає витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000грн. на відповідача.
Решта витрат на професійну правничу допомогу суд покладає на позивача.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21, м.Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000010/2 від 24 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2024/000028.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21, м.Одеса, 65078) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 8171(вісім тисяч сто сімдесят одна)грн. 79коп. судового збору та 8000(вісім тисяч)грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 20 вересня 2024 року.
Суддя М.М. Аракелян